Постанова № 74098787, 15.05.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/331/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т.М. Провадження № 22-ц/773/553/18 Категорія: 27 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Киці С.І., Грушицького А.І.,

секретар с/з - Савчук О.В.,

з участю:

представника позивача - Кузіна Є.В.,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обгрунтував тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 15.01.2008 року відповідач отримала кредит у розмірі 5 000 гривень 00 копійок у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Однак, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 30.11.2015 року сума заборгованості по кредиту складала 18 854 гривень 85 копійок, із яких заборгованість за кредитом - 4 691,18 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 11 189,63 грн., заборгованість по пені та комісії - 1 600,00 грн., а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг - (фіксована частина) в сумі 500,00 грн., штрафу (процентна складова) в сумі 874,04 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача вказану суму боргу по кредитному договору.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2018 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 17174, 85 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 1 378, 00 грн. понесених судових витрат.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідач ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог банку.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Із матеріалів справи убачається, що 15 січня 2008 року між ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», був укладений договір кредиту шляхом підписання заяви (т.1,а.с.7), яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між банком та відповідачем ОСОБА_4 договір кредиту. Відповідно до умов даного договору ОСОБА_4 отримала в банку кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 7% на місяць на суму залишку заборгованості.

У заяві на отримання кредитних коштів зазначено, що ОСОБА_4 ознайомилася і згідна із Умовами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою та своїм підписом підтвердила факт надання їй повної інформації про умови кредитування (т.1,а.с.7 зворот).

Відповідно до умов кредитного договору термін дії кредитного ліміту дорівнює терміну дії платіжної картки, вказаному на лицевій стороні картки (п.3.1.1 Умов надання банківських послуг (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

На виконання умов кредитного договору відповідачу банком було видано кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном її дії до 01/2011, що підтверджується довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк» (т.1,а.с.88).

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначені у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Уразі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Стороною відповідача не заперечується факт отримання кредитних коштів за договором кредиту.

Підписання вказаного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком відповідно до п. 3.3 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5 Правил користування платіжною карткою.

Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. У разі невиконання зобов'язань за договором відповідач на вимогу банку повинен виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплатити винагороди банку (п.6.6. Умов та Правил надання банківських послуг).

При порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову (п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг).

Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_4 належним чином не виконувала взятих на себе зобов'язань по кредитному договору.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором убачається, що станом на 30.11.2015 року розмір заборгованості за кредитним договором становить 18 854 гривень 85 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом - 4 691,18 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом - 11 189,63 грн., заборгованості за пенею та комісією - 1600,00 грн., а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг - (фіксована частина) в сумі 500,00 грн., штрафу (процентна складова) в сумі 874,04 грн. Згідно цього ж розрахунку позичальник ОСОБА_4 періодично погашала заборгованість за кредитним договором. Зокрема, 24 травня 2011 року сплачено 400 грн., 23 червня 2011 року сплачено 200 грн., 30 серпня 2011 року сплачено 150 грн., 21 січня 2013 року сплачено 250 грн., 26 лютого 2013 року сплачено 200 грн., 14 березня 2013 року сплачено 250 грн., 27 травня 2013 року сплачено 250 грн. (т.1, а.с.5 - зворот).

Будь-яких доказів на заперечення того, що відповідач періодично сплачувала платежі за кредитним договором, ні відповідач ні її представник суду на надали.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду про відмову в задоволенні позовних вимог банку в частині стягнення з відповідача пені та комісії за порушення умов договору, оскільки умовами договору кредиту не передбачено право банку на стягнення пені і комісії.

Врахувавши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог банку.

Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності з огляду на наступне.

Відповідно до статей 253, 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Загальна позовна давність встановлюється у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до пунктів 3.1.1., 5.4 розділу 11 Умов та правил надання банківських послуг строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць, рік) і вона дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячно за попередній місяць, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено не пізніше останнього дня місяця, вказаного на картці.

За положеннями статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не нараховується.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовується судом незалежно від наявності чи відсутності клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Термін дії картки встановлено до січня 2011 року, а з позовом про стягнення заборгованості за кредитом банк звернувся 14 січня 2016 року.

При цьому в судовому засіданні встановлено, що після закінчення строку дії картки відповідно 21 січня 2013 року через касове відділення банку № 15 на рахунок позичальника були внесені грошові кошти в розмірі 250 грн., що підтверджується випискою руху коштів по кредитній картці ОСОБА_4 (т.1,а.с. 109).

На підтвердження вчинення цієї операції банком надано суду оригінал заяви про переказ готівки, з якого убачається, що 21.01.2013 року ОСОБА_4 внесла 250 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1, який був відкритий на її ім'я (т.1,а.с.49, 220).

Крім того, в матеріалах справи міститься заява про внесення 21 січня 2013 року на картковий рахунок № НОМЕР_2, відкритий на ім'я ОСОБА_4, грошових коштів в розмірі 250 грн.

З врахуванням наведених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що внесенням грошових коштів в розмірі 250 грн. на погашення кредиту позичальник ОСОБА_4 визнала свій борг по кредитному договору, в зв'язку з чим відбулося переривання строку позовної давності.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, висловленою у справі №6-1457цс16 від 09.11.2016 року у справі № 6-2462цс16 від 14.12.2016 року.

Також судом встановлено, що при укладені кредитного договору графік погашення кредиту не складався, умовами заяви передбачалось щомісячне погашення заборгованості шляхом внесення щомісячних платежів у розмірі 7% від суми заборгованості (т.1,а.с.7).

За таких обставин та з врахуванням того, що 21 січня 2013 року був поповнений ліміт коштів на кредитній картці відповідача в сумі 250,00 грн. після спливу строку дії кредитного договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ці кошти не є черговим платежем, а платежем на погашення боргу і указують на визнання боргу у цілому, а не окремого платежу.

Також не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про те, що позивач добровільно не сплачувала грошові кошти на погашення кредиту в розмірі 250 грн., а ці гроші були стягнуті позивачем з її пенсійного рахунку.

Згідно заяви про переказ готівки, оригінал якої був наданий апеляційному суду при розгляді даної справи 02 лютого 2017 року (т.1,а.с.220), грошові кошти в розмірі 250 грн. були внесені на рахунок № НОМЕР_1. Довідкою банку по рахунках від 16 грудня 2016 року підтверджується, що за даним номером рахунку вказано номер угоди № SAMDN34000019185987, на який були внесені кошти в розмірі 250 грн.(т.1,а.с.218).

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, яке постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2018 року у даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді

Постанова набрала законної сили 15 травня 2018 року.