Постанова № 74098571, 14.05.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/2230/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"14" травня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Іваненко Т.В.

Кузьменко Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "05" лютого 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про зобов'язання вчинення певних дій , -

суддя в 1-й інстанції - Щербаков В.В. ,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Рівне ,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, в якому просила зобов'язати відповідача призначити та виплачувати їй пенсію із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 14.11.2017 з тих підстав, що вона є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, постійно проживала та працювала в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 року у позові ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати його та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу в порушення вимог закону у відсутності позивача, за правилами спрощеного позовного провадження без клопотання позивача, внаслідок чого заявник була позбавлена можливості надати належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог, зокрема, нотаріально посвідчену фотокопію посвідчення потерпілої від наслідків аварії на ЧАЕС, а тому просила суд апеляційної інстанції врахувати вказаний документ як доказ.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що діяв відповідно до вимог діючого законодавства, а тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно пункту ч.2 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" початково на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Позивач, якій 31.05.2015 року виповнилось 52 роки, 14.11.2017 року звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії із зниженням пенсійного віку з тих підстав, що вона є потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи 4 категорії і станом на 01.01.1993 року проживала в зоні посиленого радіологічного контролю (м.Кузнецовськ, в даний час Вараш).

Відповідач листом від 27.11.2017 №3289/Л-690 повідомив ОСОБА_2 про відсутність права на призначення пенсії, оскільки до заяви не було додано посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії.

Вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом у даній справі.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_2 у призначенні пенсії на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діяв правомірно, оскільки в порушення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 позивачем не було надано всіх необхідних документів.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо права позивача на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, з врахуванням наступного.

Згідно ст. 15 Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Як зазначалось, ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( далі- Закону №796-ХІІ) визначено, що особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій у розрахунку 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Відповідно до ст. 14 Закону №796-ХІІ, для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Згідно з положеннями ст. 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Згідно ч.4 ст.65 Закону №796-ХІІ, видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій .

Пунктом 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 визначено, що особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Згідно ч.3 ст. 65 Закону №796-ХІІ, посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом .

Таким чином, Законом №796-ХІІ визначено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.

Відповідно до абз.7 пп.5 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують особливий статус особи, а саме: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Згідно підпункт 2.23 пункту 2 Порядку №22-1, документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ з тих підстав, що до заяви про призначення пенсії не додано посвідчення щодо статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 ( а.с.12).

Таким чином, враховуючи наведені норми, встановлені судом обставини щодо недотримання позивачем при подані документів на призначення пенсії вимог Порядку № 22-1, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи ОСОБА_2 про те, що до заяви про призначення пенсії нею був поданий оригінал посвідчення, який потім втрачений працівниками УПФУ є безпідставними, оскільки відсутні письмові докази про прийняття пенсійним органом даного документу.

Видача ОСОБА_2 Рівненською облдержадміністрацією 11 січня 2018 року нового посвідчення потерпілої від наслідків аварії на ЧАЕС 4 категорії не є підтвердженням втрати попереднього посвідчення пенсійним органом і на правильність висновків суду першої інстанції цей документ не впливає.

Разом з тим, ОСОБА_2 не позбавлена права повторного звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії з поданням всіх документів на підставі Порядку №22-1.

Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції порядку розгляду даної справи, суд апеляційної інстанції вважає їх помилковими, приймаючи до уваги таке.

Відповідно до приписів ч.1 ст.260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви ОСОБА_2 до розгляду та відкриття провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновків, що на підставі вимог ст.ст. 12,257,263 КАС України, адміністративна справа щодо призначення та виплати пенсії є справою незначної складності та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, а тому ухвалою від 02.01.2018 року прийняв позовну заяву до розгляду та ухвалив розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановивши строк для подання відзиву на позов.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі та її розгляд за правилами спрощеного провадження ОСОБА_2 отримала 12.01.2018 року, однак правом на подання клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, вона не скористалась. (а.с.32).

У відзиві Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на позов від 15.01.2018 року також не міститься клопотання про розгляд справи у судовому засіданні .

З огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд першої інстанції 05.02.2018 року обгрунтовано розглянув справу за правилами спрощеного провадження.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції інших норм процесуального права, апеляційний суд зазначає наступне.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що ухвалою суду першої інстанції від 02.01.2018 року строк для подання відзиву встановлено лише позивачу.

Між тим, право на подання відзиву на позов, законодавець передбачив у ст.162 КАС України лише для відповідача (заперечення проти позову).

Позивач, відповідно до приписів ст.163 КАС, має право подати відповідь на відзив, якщо такий надійшов.

Неподання відзиву відповідачем не є підставою для вчинення судом окремих процесуальних дій. У такому випадку суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У даній справі відзив на позовну заяву відповідач надіслав ОСОБА_2 суду і позивачу рекомендованими листами. Оскільки відповідач до відзиву додав підтвердження про надіслання відзиву позивачу, то повторно таке надіслання суд не здійснював.

Отримавши відзив 13.01.2018 року, ОСОБА_2 правом надання відповіді на відзив не скористалась.

Невстановлення судом строку для надання відповіді на відзив не є підставою для висновку про незаконність судового рішення.

Що стосується посилань ОСОБА_2 на порушення судом вимог ч.1 ст.161 КАС, то колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до згаданої норми до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Оскільки суд, відповідно до приписів ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, перевіряє чи прийняті вони на підставі, у межах та у спосіб, що визначені Конституцією України, то у даній справі, суд першої інстанції, з метою захисту прав та інтересів позивача, перевірив законність рішення суб'єкта владних повноважень (пенсійного органу) в частині відмови позивачу у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку з урахуванням викладених сторонами обставин, на підставі поданих не до суду, а до пенсійного органу документів.

Отже, важливим у вирішенні даного спору є факт подання необхідних документів на підтвердження права на пенсію саме до пенсійного органу.

Тому, подання чи неподання позивачем копії посвідчення потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС до позовної заяви, у даному випадку значення для вирішення спору не має.

Таким чином, враховуючи наведені норми права, апеляційний суд приходить до висновку, що розглянувши справу за позовом ОСОБА_2 у порядку спрощеного провадження, суд першої інстанції не допустив порушень норм процесуального закону та не порушив прав позивача.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апеляційної скарги на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "05" лютого 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: Т.В. Іваненко

Л.В. Кузьменко

Повне судове рішення складено "17" травня 2018 р.