Постанова № 74098527, 17.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1728/17-а

Головуючий у 1-й інстанції:

Воробйова Інна Анатоліївна

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

17 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача: Березніченка Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Військової частини А0989 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та стянення допомоги,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2017 року позивач ОСОБА_3, звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась з адміністративним позовом до відповідача - військової частини А0989 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати підйомної допомоги; стягнення невиплаченої підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення, що становить 7150 грн.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 09 лютого 2018 року у задоволені адміністративного позову відмовив. Своє рішення суд мотивував тим, що за відсутності рапорту про нарахування та виплату підйомної допомоги та ряду необхідних документів, у відповідача відсутні підстави здійснюти нарахування та виплату підйомної допомоги, встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументами на підтвердження вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що суд не взяв до уваги те, що підйомна допомога виплачується тим офіцерам, прапорщикам (мічманам) і військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, які переїхали у зв'язку з призначенням на посади - за новим місцем служби на підставі наказу про призначення і наказу командира військової частини про вступ військовослужбовця до виконання обов'язків за посадою згідно Інструкції №370 від 22.10.2001 року та стверджує, що прибувши з військової частини А4264 до військової частини A0989 розташованої в іншому населеному пункті, змінила місце свого проживання. Також зазначено, що в жодному документі не передбачено обов'язку військовослужбовця звертатися з рапортом про нарахування підйомної допомоги. Суд не взяв до уваги зміст телеграми Міністерства оборони України військової частини від 09.10.2017 року «Перелік дій посадових осіб відділення персоналу, посадових осіб морально - психологічного забезпечення, що знаходяться безпосередньо в підрозділах та фінансово-економічного органу військової частини під час прибуття у військову частину військовослужбовців для подальшого проходження служби".

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наголошує, що на вимогу суду першої інстанції було надано достатньо доказів для спростування вимог викладених в позовній заяві позивача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2018 року - без змін.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 липня 2016 року наказом №70-К командира військової частини пп В4264 ОСОБА_3 прийнято на військову службу за контрактом осіб рядового складу і призначено курсантом навчального взводу навчальної роти та підписано контракт. Також, наказом №173 від 15.07.2016 р., позивача зараховано до списків особового складу, всі види забезпечення за нормою №1 (загальновійськова).

01.09.2016 року ОСОБА_3 увільнено із займаної посади і призначено кухарем військової частини - польова пошта В2095, про що свідчить наказ начальника управління персоналу - заступника начальника штабу Командування Сухопутних військ Збройних сил України №203-РС від 01.09.2016 року.

Наказом №26 від 21.09.2016 року ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини - польова пошта В2095.

В подальшому, військова частина В2095 була перейменована у військову частину А0989, що підтверджується довідкою №5/ю датованою 07.07.2017 р. про анулювання умовного позначення "польова пошта В2095".

30.09.2016 року наказом №78 РС командира 56 окремої мотопіхотної бригади позивача увільненої із займаної посади і призначено кухарем господарчого відділення взводу матеріального забезпечення 23 окремого мотопіхотного батальйону 56 окремої мотопіхотної бригади.

Наказом командира військової частини польова пошта В0131 №274 від 30.09.2016 р. ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу частини та призначено на посаду кухаря господарчого відділення взводу матеріального забезпечення польова пошта В0131. В свою чергу, військова частина В0131 перейменова у військову частину А 2988, що випливає із листа МО України №116/14/2/2917 від 10.08.2017 р.

17.07.2017 року наказом №5-РС ТВО командира військової частини А 2988 ОСОБА_3 звільнено з військової служби.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до п. 4 розділу 1 Дисциплінарного Статуту ЗСУ, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року N 551-XIV, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей " (далі - Закону України № 2011-12), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 9 Закону України №2011-12, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно ч. 3 ст. 9-1 Закону України № 2011-12, при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Порядок і умови виплати військовослужбовцям підйомної допомоги, регламентується Інструкцією про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, яка затверджена Наказом Міністерства оборони України № 370 від 22.10.2001 р. (далі - Інструкція №370).

Відповідно до пункту 1 Інструкції №370, особам офіцерського складу (далі - офіцери), прапорщикам (мічманам) та військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі -військовослужбовці, які проходять службу за контрактом), що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу зі зміною місця проживання, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.

В особливий період та під час проведення антитерористичної операції офіцерам і військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посади до військових частин, що були сформовані в цей період (та яким не визначено пункту постійної дислокації), зі зміною місця проживання (від пункту попереднього місця проживання до пункту тимчасової дислокації військової частини), підйомна допомога виплачується один раз незалежно від подальшої зміни пункту тимчасової дислокації військової частини.

Якщо місце проживання військовослужбовців, зазначених в абзаці другому цього пункту, не змінилося, підйомна допомога не виплачується.

Пунктом 2 Інструкції №370 передбачено, що розмір підйомної допомоги визначається з окладу за основною посадою, на яку призначений військовослужбовець або яку він займав до дня прибуття військової частини (підрозділу) до нового пункту постійної дислокації, окладу за військове звання та додаткових видів грошового забезпечення на день виникнення права на отримання підйомної допомоги.

Підйомна допомога виплачується тим офіцерам, прапорщикам (мічманам) і військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, які переїхали у зв'язку з призначенням на посади, - за новим місцем служби на підставі наказу про призначення і наказу командира військової частини про вступ військовослужбовця до виконання обов'язків за посадою (пп.4.1 п.4.1 Інструкції №370).

Приймаючи рішення суд першої інстанції також звернув увагу, що телеграмою №116/14/1/3282 від 27.07.2016 р., яка адресована військовим частинам ЗСУ, в тому числі і відповідачу, доведено роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України 248/3/9/1/756 від 29.09.2015 р., що для здійснення попередньої перевірки нарахування підйомної допомоги разом із місячним заявками на фінансування необхідно надавати копії наступних документів:

а) для виплати військовослужбовцю :

- наказів про призначення на посаду та або прийняття справ та посади;

- документи, що підтверджують фактичний переїзд військовослужбовця на постійне місце проживання до пункту дислокації військової частини (копії паспорту військовослужбовця з відмітками про зміну місця реєстрації та/або довідок які підтверджують зміну місця проживання , тощо):

Колегія суддів зазначає, що позивач відповідних документів не надав, тому не мав права на отримання такої допомоги.

В апеляційній скарзі позивача зазначено, що в жодному документі не передбачено обов'язку військовослужбовця звертатися з рапортом про нарахування підйомної допомоги. Однак, суд першої інстанції дав належну правову оцінку тій обставині, що звернення із службових та особистих питань, яке адресується військовослужбовцем безпосередньому начальнику повинно бути сформовано письмово у формі рапорту. Із витягів з Журналу реєстрації вхідних документів військової частини польова пошта В2095 (перейменовано у військову частину А0989) встановлено, що за період з 16.09. 2016 р.-30.09.2016 р. 04.01.2017 р.-01.03.2017р., позивач не зверталась із рапортом/заявою про виплату підйомної допомоги до відповідача, що спростовує доводи апеляційної скарги.

Позивач в апеляційній скарзі зазначила, що суд першої інстанції не взяв до уваги зміст телеграми Міністерства оборони України військової частини від 09.10.2017 року "Перелік дій посадових осіб відділення персоналу, посадових осіб морально - психологічного забезпечення, що знаходяться безпосередньо в підрозділах та фінансово-економічного органу військової частини під час прибуття у військову частину військовослужбовців для подальшого проходження служби".

В даній телеграмі, а саме в п. 3.2.2. зазначено всі необхідні документи на перевірку законності нарахування підйомної допомоги необхідно надати до військової частини A2393, а в п. 3.2.3. зазначено, що після повернення погоджених документів необхідно здійснити виплату підйомної допомоги. Однак, так, як ОСОБА_3, не надала рапорт та підтверджуючих документів для виплати їй підйомної допомоги у зв'язку з переїздом на інше місце служби до фінансово - економічної служби військової частини, тому відповідні документи не могли бути направлені до вищого керівництва на погодження.

Також, колегія суддів зазначає, що жодних доказів на підтвердження того, що позивач подавала документи, які підтверджують фактичну зміну місця проживання з одного населеного пункту в інший, міністерству або військовій частині, а також суду першої інстанції не надано.

Отже, за відсутності рапорту про нарахування та виплату підйомної допомоги та ряду необхідних документів, в суду першої інстанції були відсутні підстави для висновків, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не здійснюючи нарахування та виплати діяв протиправно. З цих же мотивів також відсутні підстави для стягнення підйомної допомоги з військової частини.

Відповідно до положень, закріплених ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 21 травня 2018 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.