Постанова № 74098301, 15.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5772/17

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача-головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000040/2 від 10.06.2017 року та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00739 від 10.06.2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 року ТОВ «Дунайська імпортна компанія» звернулась з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 27.04.2017 року між TOB Дунайська імпортна компанія (Покупець) та Фірмою «FRUTOPOLIS S.A.» (Греція) (Продавець) був укладений зовнішньоекономічний контракт № 336/17, відповідно до умов якого, Продавець зобов'язаний поставляти, а Покупець приймати та оплачувати товар, вказаний у специфікаціях, в порядку та на умовах обумовлених в Контракті.

Згідно специфікації № 12 від 07.06.2017 року до контракту та інвойсу № 012 від 07.06.2017 року, Фірма «FRUTOPOLIS S.A.» на умовах поставки FCA-Скідра поставила ТОВ «Дунайська імпортна компанія» відповідний товар.

Позивач зазначав, що на підставі договору про надання послуг з ТОВ Брокерська Експедиційна компанія Атаман-Груп декларантом ОСОБА_2, з метою здійснення митного оформлення товару для підтвердження його митної вартості до митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС була подана електрона митна декларація № UA500060/2017/008104, в якій було визначено митну вартість Товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного контракту № 336/17 від 27.04.2017 року, на підтвердження чого позивачем були надані відповідні документи.

За наслідками перевірки ВМД № UA500060/2017/008104 та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару митним органом була складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00739 від 10.06.2017 року та прийнято рішення про корегування митної вартості товарів № UA500060/2017/000040/2 від 10.06.2017 року, відповідно до якого надані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку з чим, митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом.

Також зазначалось, що документи подані декларантом для митного оформлення товару за ціною Контракту відповідають вимогам статті 53 Митного кодексу України є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей, а тому визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. З цих підстав позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ТОВ «Дунайська імпортна компанія» подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з неповним встановленням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що 27.04.2017 року між TOB Дунайська імпортна компанія (Покупець за контрактом) та Фірмою «FRUTOPOLIS S.A.» (Греція) (Продавець за контрактом) було укладено зовнішньоекономічний контракт №336/17, відповідно до умов п. 1.1. якого, Продавець зобов'язаний поставляти, а Покупець приймати та оплачувати товар, вказаний у інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту, в порядку та на умовах обумовлених в Контракті.

Відповідно до п. 1.2 Контракту поставка товару відбувається партіями, кількість кожної партії товару узгоджується сторонами та визначається в Замовленні, наданому Покупцем. Загальна кількість поставленого товару складається з кількості, вказаної в інвойсі по кожній партії товару.

За умовами контракту Фірма «FRUTOPOLIS S.A.» поставила ТОВ «Дунайська імпортна компанія» партію товару за специфікацією № 12 від 12.06.2017 року, а саме: абрикоси свіжі класу В у пластикових ящиках 860 шт., на 11 дерев'яних піддонах, врожай 2017 року, вага «брутто» - 2 590 кг, вага «нетто» - 2432 кг, на загальну суму: 3357, 60 євро, де 0, 40 євро за 1 кг, та абрикоси свіжі класу А у пластикових ящиках 1160 шт. на загальну суму 7136, 64 євро, де 0, 63 євро за 1 кг, без урахування транспортних витрат.

01 березня 2016 року між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та ТОВ Брокерська Експедиційна компанія Атаман-Груп укладений договір про надання послуг по декларуванню товарів №211/16.

На виконання умов зазначеного Договору декларантом ОСОБА_2, з метою митного оформлення товару для підтвердження його митної вартості до митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС була подана електрона митна декларація № UA500060/2017/008104, в якій було визначено митну вартість Товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного контракту № 336/17 від 27.04.2017 року, на підтвердження чого позивачем були надані документи: зовнішньоекономічний контракт № 336/17 від 27.04.2017 року; специфікацію № 12 від 07.06.2017 року; інвойс № 012 від 07.06.2017 року; сертифікат походження товару форми EUR.1 № А702109; митну декларацію країни відправлення 17GREX410100029666 від 07.06.2017 року; документи, які підтверджують транспорті витрати (контракти з перевізниками, рахунок-фактура, автотранспортна накладна, договір-заявка, довідка про транспорті витрати, книжка МДП) та інші документи, обумовлені ч. 2 ст. 53 МК України та які підтверджують числове значення митної вартості товару та не мстять розбіжностей.

Під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією UA500060/2017/008104 від 10.06.2017 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

10.06.2017 року Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2017/000040/2 у зв'язку з чим, митна вартість оцінюваних товару №2 було обрано другорядний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500060/2017/00739.

10.08.2017 року ТОВ «Дунайська імпортна компанія» подало скаргу до Одеської митниці ДФС та додаткові документи, які підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару, а саме: копію завіреного печаткою митного органу Греції інвойсу № 12 від 07.06.2017 року; копію завіреного печаткою ТПП Греції інвойсу № 12 від 07.06.2017 року; копію експортної митної декларації, завірену печаткою митного органу Греції; копію довідки з ТПП Греції; калькуляцію вартості товарів зазначених в інвойсі № 12 від 07.06.2017 року; копію платіжного доручення в іноземній валюті та заявки на придбання іноземної валюти. Між тим, позивачу було відмовлено в задоволенні його скарги.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що митним органом прийнято обґрунтоване рішення про визначення митної вартості за третім методом, при цьому зазначивши у рішенні послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Проте з вказаним висновком погодитись не можна з огляду на наступне.

За змістом статті 1 Митного кодексу України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно статті 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи відповідно до статті 7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Відповідно до пунктів 23, 24 статті 4 МК України, митне оформлення це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з положеннями Митного кодексу України, орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами частини статті 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно пункту 2 частини 2 зазначеної статті Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

За змістом частини 2 цієї статті Кодексу передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Відповідно до частини 1 статті 337 МК України визначено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

На підставі частини 4 статті 337 МК України визначено, що контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

В ході судового розгляду встановлено, що під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом за МД №UA500060/2017/008104 було встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; зовнішньоекономічним контрактом визначена 100% передплати, сума передплати складає 75000 євро, сума інвойсу складає 10494, 24 євро; в наданій довідці на вартість перевезення на визначені умови поставки.

Так, у рішенні митний орган зазначив наступні підстави для коригування митної вартості товару:

- відсутність інформації щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

- умови здійснення оплати за товар, наведені в інвойсі, не відповідають умовам здійснення оплати, які вказані у Контракті.

- в довідці на вартість перевезення не визначені умови поставки.

Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України N 224 від 02.10.2001 «Про затвердження Порядку збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки)» встановлено, що упаковка - технічний засіб чи комплекс засобів з розміщеним у ньому товаром, який забезпечує захист товару від пошкоджень та втрат у процесі транспортування, зберігання та продажу, а довкілля від забруднень; тара - основний елемент упаковки, що є виробом для розміщення товару (п. 2 Порядку).

Згідно зі статтею 685 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до розділу А.9. умов постачання FСА офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, Продавець зобов'язаний за свій рахунок оплатити витрати, пов'язані з упаковкою, необхідної для перевезення товару.

Поставка спірного товару була здійснена у тарі Постачальника товару, відповідно її вартість також вже входить у ціну товару.

За вказаних обставах, у спірних правовідносинах вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

За змістом статті 58 МКУ при визначені митної вартості товару, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплати за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами.

Згідно наведеної норми вбачається, що наведені складові митної вартості товарів додаються до неї (митної вартості) тільки в тому разі якщо вони не включаються до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплати.

При постачанні спірного товару вартість тари та пакування включена до ціни товару, яка вказана у інвойсі та тому, при визначені складових митної вартості товару, не повинна була додаватися окремо.

Таким чином, вимоги митниці щодо їх відокремлення є неправомірними.

Згідно умов Контракту на постачання товару оплата за товар може бути здійснена як по передоплати так і після постачання товару.

За домовленістю сторін, в кожному окремному випадку, якщо постачальник наполягає на сплаті партії товару по передоплаті, то покупець відправляє на рахунок останнього визначену Постачальником суму грошей, а після поступово вибирає на цю суму товар.

Після того, як товар на суму здійсненої передоплати був вибраний, наступна партія товару сплачується або знов наступної передоплати, або після отримання товару, що вказується в кожному окремному випадку у інвойсі до кожної партії товару.

Так, 24.05.2017р. згідно платіжного доручення № 23 ТОВ «Дунайська імпортна компанія» здійснена на рахунок Постачальника товару передоплату у розмірі 65000 евро. Саме за рахунок цієї передоплати був поставлений та сплачений товар за інвойсом N9 012 від 07.0б.2017р.на суму 10494,24 евро що підтверджується довідкою банку про здійснення усіх платежів за Контрактом на поставку товару, у тому числі на поставку товару по Інвойсу № 012 (наявна у матеріалах справи). У цієї довідці банку зазначені номера декларацій, що були оформлені декларантом після винесення рішення про корегування відповідно до статті 55 МКУ.

На підтвердження здійснення передоплати декларантом була надана до митного оформлення банківська довідка (свіфт), де зазначений номер Контракту за якім була здійснена передоплата.

Крім того, Митний кодекс України взагалі не ставить в залежність декларанту право на розмитнення товару за ціною договору від наявності банківського документу, що підтверджує сплату товару.

Так, згідно зі статтею 53 МКУ «Документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості»: 2. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів...

Відповідно до пункту 5 статті 58 ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Отже, банківський документ не е єдиним та обов'язковим документом, якій підтверджує контрактну вартість товару та його наявність або відсутність ніяким чином не спливає на право декларанта розмитнювати товар за основним методом при наявності інших документів, зазначених у статті 53 МКУ.

Також слід зазначити, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отже, виключно у разі наявності розбіжностей (наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, ) у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані надати додатковий перелік документів.

При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому, як слідує зі змісту приписів частини 3 статті 318 МК України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Аналогічні положення містяться і в пунктах 3.16 та п.6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими, в свою чергу, запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Також, зазначене узгоджується і з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

До того ж, відповідно до вимог частини 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як зазначено в Наказі Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

У всіх спірних випадках Митницею скориговано митну вартість імпортованих товарів за резервним (шостим) методом визначення митної вартості.

Пунктом 2 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року деталізовано процедуру проведення відповідних консультацій, зокрема, у випадках, коли митна вартість не може бути визначена за «контрактною вартістю», як правило, повинен проводитися процес консультацій між митною адміністрацією та імпортером для визначення основи вартості. Наприклад, може статися так, що імпортер має інформацію про митну вартість ідентичних або подібних імпортних товарів, якої безпосередньо немає в митній адміністрації пункту перевезення. З іншого боку, митна адміністрація може мати інформацію про митну вартість ідентичних або подібних товарів, якої безпосередньо немає в імпортера. Процес консультацій між двома сторонами дозволить обмінятися інформацією за умови дотримання вимог комерційної конфіденційності для визначення належної основи визначення митної вартості для митних цілей.

Відповідно до частини 5 статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, де вказано, що базис і методи визначення вартості товарів, які підпадають під обкладання митом чи іншими зборами або імпортні чи експортні обмеження, основані на вартості товару чи регульовані будь-яким способом на основі вартості, повинні бути стабільними і оприлюдненими достатньою мірою для того, щоб надати можливість комерсантам з достатньою впевненістю оцінити вартість товарів для митних цілей.

Стосовно не визначення у довідці умов постачання товару, на що послалася Митниця в спірному рішенні про коригування митної вартості товару, то колегія суддів, зазначає, що чинним законодавством не визначено обов'язкових реквізитів, які повинні бути у таких довідках про транспортні витрати, у тому числі умови постачання, а тому, відповідно, їх відсутність у цій довідці не може бути належною причиною для відмови у митному оформленні за «контрактною» ціною товару.

Вказана довідка носить виключно інформаційний характер та надається безпосередньо перевізником замовнику перевезення у рамках договору про перевезення, тому не повинна містити умови, на яких здійснюється постачання товару, які обумовлено між покупцем товару та постачальником в окремому договорі.

Так, умови постачання товару визначені у Контракті № 336/17 від 27.04.2017р., у Інвойсі та Специфікації до вищевказаного Контракту. Сторони домовились, що товар постачається на умовах РСА - Скідра, що зазначено в вищевказаних документах.

Крім того, у довідці про транспортні витрати зазначений маршрут перевезення та відповідно місце начала маршруту, а саме: Скідра, Греція. Тобто у даній довідці фактично зазначені і умови постачання товару.

У зв'язку з цим, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість доводів апелянта стосовно наявності інформації про вартість транспортування в наданих до митниці документах.

Дослідивши надані позивачем документи, які ним подавалися під час митного оформлення товарів, колегія суддів встановила, що з них вбачається ідентифікація товару, його числові значення, вартість, чим спростовується висновок митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товару за заявленою позивачем митною вартістю, тобто за ціною договору, необхідність у витребуванні додаткових документів та у застосуванні другорядних методів визначення митної вартості товарів.

До митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та які, як встановлено під час розгляду справи, давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товарів. А відтак, витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним, що свідчить про неправомірність рішення митного органу у неприйнятті митної декларації і відмові митного оформлення товарів та коригування їх митної вартості.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 317 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким адміністративний позов слід задовольнити.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі № 815/5772/17 - скасувати, ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000040/2 від 10.06.2017 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00739 від 10.06.2017 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 18 травня 2018 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І.Судді Потапчук В.О. Семенюк Г.В.