Постанова № 74098270, 16.05.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 242/4703/16-ц Номер провадження 22-ц/775/249/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Соломахи Л.І., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

представника позивача Сухої М.В.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області в залі судових засідань №3 апеляційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Владимирської І.М. у місті Селидове Донецької області (повний текст судового рішення складений 20 листопада 2017 року), в справі номер 242/4703/16-ц за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про розірвання договору,

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2016 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Родовід Банк» звернулася до Селидівського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 05.07.2005 року між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №2005-141, відповідно до якого ОСОБА_3 надано кредит (транші) в межах невідновлювальної траншевої кредитної лінії у розмірі загальної суми 200000,00 доларів США зі строком повернення не пізніше 3 липня 2015 року та сплатою відсотків згідно Додаткових угод.

Додатковими угодами за період з 5 липня 2005 року по 13 вересня 2005 року відповідачу надавалися кредити в доларах США на різні суми. 06.10.2005 року укладена додаткова угода №10, відповідно до якої п. 1.1 кредитного договору викладено в новій редакції та збільшено суму не відновлювальної траншевої кредитної лінії у розмірі загальної суми 1000000,00 (один мільйон) доларів США.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за вказаним кредитним договором виникла заборгованість, яка станом на 18.08.2016 року складається з наступного: заборгованість по кредиту - 357224,86 доларів США, 3% річних від суми простроченої заборгованості по кредиту та процентам - 2375,22 грн., яку позивач просив стягнути з ОСОБА_3 В квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Селидівського міського суду Донецької області із зустрічним позовом до ПАТ «Родовід Банк» про розірвання договору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 05.07.2005 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір №2005-141 зі строком погашення кредиту - 3 липня 2015 року. Сума кредиту неодноразово корегувалась додатковими угодами і склала 1000000,00 доларів США. ОСОБА_3 до 1 липня 2016 року сплачував кредит. Джерелом обслуговування кредитних зобов'язань була його заробітна плата, доходи від надання в оренду нежитлових приміщень, які розташовані в м. Донецьку.

У зв'язку з проведенням АТО з квітня 2014 року рівень доходів позичальника значно зменшився.

Вважає, що суттєво змінилися обставини кредитного договору настільки, що як би ОСОБА_3 міг це передбачити при його укладенні, то ніколи б його не укладав.

Крім того, стягнення заборгованості за кредитом у доларах США суперечить чинному законодавству України, оскільки єдиним законним платіжним засобом є грошова одиниця - гривня.

Просив суд розірвати кредитний договір від 05.07.2005 року №2005-141 та всі додаткові угоди до нього, припинити зобов'язання сторін за даним договором, а в задоволенні позовних вимог за основним позовом відмовити в повному обсязі.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року позов уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором №2005-141 від 05.07.2015 року в розмірі 357224,86 доларів США. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про розірвання договору - відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Із вказаним рішенням не погодився ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_2, та подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення в частині задоволення позовних вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 357224,24 доларів США та 138186,59 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, - скасувати, в задоволенні позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» відмовити.

Постановити нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ «Родовід Банк» про розірвання кредитного договору №2005/141 від 05.07.2005 року та припинити зобов'язання між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 за кредитним договором №2005/141 від 05.07.2005 року та всіх додаткових угод до нього.

Доводами апеляційної скарги наведено, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Приведені в якості обґрунтування рішення судом першої інстанції аргументи з посиланням на практику ВССУ не мають відношення до зустрічного позову ОСОБА_3

Звертає увагу суду, що в даному випадку має місце побутовий, а не комерційний кредит, про що зазначає суд першої інстанції.

Зазначає, що позивач ПАТ «Родовід банк» не поніс збитків від непогашення ОСОБА_3 повної суми кредиту, оскільки на момент подачі позову відповідачем було сплачено 1200000,00 доларів США.

Вважає, що суд першої інстанції в супереч вимог ст. ст. 210, 212, 213 ЦПК України не врахував всі 4 умови, перелічені в ч. 2 ст. 652 ЦК України, обмежившись загальною фразою.

Суд неправомірно стягнув з ОСОБА_3 суму заборгованості за кредитом в розмірі 357224,24 доларів США, оскільки відповідач не одержував та не має можливості одержувати дохід в доларах, не має доларових запасів, не є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, не має ліцензії Національного банку України на право здійснення банківських операцій з валютними цінностями, що визначено ч. 1 та п. 5-7 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити

В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник позивача апеляційну скаргу не визнав, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників відповідача та позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 5 липня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №2005-141 у розмірі 200000,00 доларів США зі строком повернення не пізніше 3 липня 2015 року та сплатою відсотків згідно додаткових угод на споживчі цілі: оплата за будматеріали, ведення будівництва нерухомості та будь-які витрати, спрямовані на облаштування об'єкту нерухомості та земельної ділянки, необхідної для його обслуговування (а.с. 13-17, том 1).

5 липня 2005 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 10000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 18-19, том 1).

12 липня 2005 року між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 30000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 20-21, том 1).

22 липня 2005 року між сторонами укладено Додаткову угоду №3 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 10000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 22-23, том 1).

29 липня 2005 року між сторонами укладено Додаткову угоду №4 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 20000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 24-25, том 1).

4 серпня 2005 року між сторонами укладено Додаткову угоду №5 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 60000 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 26-27, том 1).

25 серпня 2005 року між сторонами укладено Додаткову угоду №6 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 10000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 28-29, том 1).

31 серпня 2005 року між сторонами укладено Додаткову угоду №7 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 15000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 30-31, том 1).

7 вересня 2005 року між сторонами укладено Додаткову угоду №8 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 20000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 32-33, том 1).

13 вересня 2005 року між сторонами укладено Додаткову угоду №9 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 20000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 34-35, том 1).

6 жовтня 2005 року між сторонами укладено Додаткову угоду №10 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року, відповідно до якої п. 1.1 кредитного договору було викладено в новій редакції та встановлено, що кредитним договором встановлюється процедура та умови надання банком в період дії цього договору кредитів (траншів) позичальнику в межах суми не відновлювальної траншевої кредитної лінії протягом дії цього договору у розмірі загальної суми 1000000,00 (один мільйон) доларів США (а.с. 36-37, том 1).

6 жовтня 2005 року між сторонами укладено Додаткову угоду №11 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 20000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 39-40, том 1).

7 жовтня 2005 року між сторонами укладено Додаткову угоду №12 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 500000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 41-42, том 1).

17 жовтня 2005 року між сторонами укладено Додаткову угоду №13 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 30000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 43-44, том 1).

21 жовтня 2005 року між сторонами укладено Додаткову угоду №14 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 10000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с 45-46, том 1).

27 жовтня 2005 року між сторонами укладено Додаткову угоду №15 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 20000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 47-48, том 1).

2 листопада 2005 року між сторонами укладено Додаткову угоду №16 до кредитного

договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 20000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5%

річних (а.с. 49-50, том 1).

4 листопада 2005 року між сторонами укладено Додаткову угоду №17 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 10000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 51-52, том 1).

10 листопада 2005 року між сторонами укладено Додаткову угоду №18 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 20000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 54-55, том 1).

15 листопада 2005 року між сторонами укладено Додаткову угоду №19 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 10000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 56-57, том 1).

18 листопада 2005 року між сторонами укладено Додаткову угоду №20 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 10000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 57-58, том 1).

1 грудня 2005 року між сторонами укладено Додаткову угоду №21 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 6000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 58-59, том 1).

7 грудня 2005 року між сторонами укладено Додаткову угоду №22 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 20000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 60-61, том 1).

15 грудня 2005 року між сторонами укладено Додаткову угоду №23 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 20000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 62-63, том 1).

27 грудня 2005 року між сторонами укладено Додаткову угоду №24 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 30000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 64-65, том 1).

4 січня 2006 року між сторонами укладено Додаткову угоду №25 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 22770,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 66-67, том 1).

9 січня 2006 року між сторонами укладено Додаткову угоду №26 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року, згідно якої внесено зміни до Додатку №2 до кредитного договору щодо погашення заборгованості за кредитом (а.с. 68, том 1).

11 січня 2006 року між сторонами укладено Додаткову угоду №27 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 30000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с 70-71, том 1).

31 січня 2006 року між сторонами укладено Додаткову угоду №28 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 70000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с.

72-73, том 1).

3 лютого 2006 року між сторонами укладено Додаткову угоду №29 до кредитного

договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 21500,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 74-75, том 1).

14 лютого 2006 року між сторонами укладено Додаткову угоду №30 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 31000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 76-77, том 1).

21 лютого 2006 року між сторонами укладено Додаткову угоду №31 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 20000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 78-79, том 1).

28 лютого 2006 року між сторонами укладено Додаткову угоду №32 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 20000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 80-81, том 1).

2 березня 2006 року між сторонами укладено Додаткову угоду №33 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 15000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 82-83, том 1).

13 березня 2006 року між сторонами укладено Додаткову угоду №34 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 54000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 84-85, том 1).

15 березня 2006 року між сторонами укладено Додаткову угоду №35 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 20000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 86-87, том 1).

28 березня 2006 року між сторонами укладено Додаткову угоду №36 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 10000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 88-89, том 1).

31 березня 2006 року між сторонами укладено Додаткову угоду №37 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 20800,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 90-91, том 1).

3 квітня 2006 року між сторонами укладено Додаткову угоду №38 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 100000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 92-93, том 1)

6 квітня 2006 року між сторонами укладено Додаткову угоду №39 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 8500,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 94-95, том 1).

10 квітня 2006 року між сторонами укладено Додаткову угоду №40 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 10000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 96-97, том 1).

12 квітня 2006 року між сторонами укладено Додаткову угоду №41 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 23800,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 97а-98, том 1).

14 квітня 2006 року між сторонами укладено Додаткову угоду №42 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 20000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 99-100, том 1).

21 квітня 2006 року між сторонами укладено Додаткову угоду №43 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 10000,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с. 101-102, том 1).

21 квітня 2006 року між сторонами укладено Додаткову угоду №б/н до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року, за яким п. 4.1 договору викладено в наступній редакції: «4.1. Забезпеченням погашення заборгованості за кредитами, що надаватимуться в рамках цього Договору, сплати відсотків, комісії та пені є застава цінних паперів, згідно з договорами застави №2005-141/2 від 5 липня 2005 року та застави нерухомості згідно з договором іпотеки №2005-141/3 від 6 жовтня 2005 року укладеним між Банком та Позичальником.» (а.с. 103-104, том 1).

26 квітня 2006 року між сторонами укладено Додаткову угоду №44 до кредитного договору №2005-141 від 5 липня 2005 року про надання кредиту у розмірі 21630,00 доларів США у строк до 03.07.2015 року з відсотковою ставкою за користування коштами у розмірі 12,5% річних (а.с.105-106, том 1).

Відповідно до Додаткового договору до кредитного договору №2005-141 від 05.07.2005 року, укладеного 30 листопада 2010 року між ПАТ «Родовід Банк» та громадянином ОСОБА_3, внесено зміни щодо страхування майна та забезпечення погашення заборгованості (а.с. 107-108).

Згідно витягу з реєстру права нерухомості на нерухоме майно ОСОБА_3 на праві приватної власності належить житловий будинок №2 в с. Спартак, Ясинуватського району Донецької області, загальною площею 725,80 кв. метрів (а.с. 51-52, том 3).

Задовольняючи позовні вимоги частково в частині стягнення заборгованості по кредиту та процентам, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Родовід Банк», суд першої інстанції виходив з безпідставності позову через відсутність одночасної наявності всіх умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, які призвели до істотної зміни обстановки.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними та такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам закону.

Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до статті 2 Закону банківським кредитом визнається будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання сплати процентів та інших зборів з такої суми.

Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1048, 1049, 1052 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що 05.07.2005 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №2005-141, відповідно до якого ОСОБА_3 надано кредит (транші) в межах не відновлювальної траншевої кредитної лінії у розмірі загальної суми 200000,00 доларів США зі строком повернення не пізніше 3 липня 2015 року та сплатою відсотків згідно Додаткових угод.

Додатковими угодами, укладеними між сторонами, розмір кредиту збільшений до 1000000, 00 доларів США (один мільйон доларів США).

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 18 серпня 2016 року заборгованість за кредитом та процентам становить 357224,86 доларів США (а.с. 197-199, том 2).

Позивач просив стягнути саме такий розмір заборгованості.

Згідно зі ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями.

Враховуючи положення ст.ст. 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та п. 3 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», належить виходити з того, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями на час укладення спірного кредитного договору мали право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, тому суд дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Судом встановлено і цього не заперечують сторони, що під час укладення кредитного договору з відповідачем ОСОБА_3 позивач ПАТ «Родовід Банк» мав банківську ліцензію та дозвіл на право здійснення операцій з валютними цінностями.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що

позивач має право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій.

За таких обставин, зобов'язання за кредитним договором відповідають вимогам законодавства, тому доводи апеляційної скарги щодо неправомірності стягнення з відповідача ОСОБА_3 заборгованості за кредитом в іноземній валюті є безпідставними.

Відповідач ОСОБА_3, укладаючи кредитний договір в іноземній валюті, розумів ризики, пов'язані з укладанням такого договору.

Щодо доводів апеляційної скарги про істотну зміну обставин та вимог про розірвання кредитного договору з цих підстав, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які він неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладанні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно. До того ж, вимагаючи розірвання договору на підставі статті 652 ЦК України на відповідача покладається, у відповідності до статті 81 ЦПК України, обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Посилання відповідача на погіршення його майнового стану через обстановку в країні, в тому числі воєнні дії, суд не може вважати підставою для припинення зобов'язання за кредитним договором. Також відповідачем не доведено наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Виходячи з наведеного вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції законно ухвалив рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог щодо розірвання кредитного договору.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_2, залишити без задоволення, рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 травня 2018 року.

Судді: