Постанова № 74098209, 15.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/16413/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у місті Києві на Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2018 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ТОРГ 2000» до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування Наказу в частині, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Наказом Відповідача «Про проведення фактичних перевірок» від 28 листопада 2017 №13909 (надалі - Наказ) призначено проведення фактичної перевірки, зокрема ТОВ «АВТО ТОРГ 2000» з 12.12.2017 року тривалістю 10 діб.

12.12.2017 року Відповідачу відмовлено у допуску його посадових осіб до проведення фактичної перевірки у зв'язку з відсутністю підстав для її призначення та проведення, про що складено Лист-повідомлення від 12.12.2017 року вих. №01-12/12/17 (а.с.13-14).

Згідно з пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20. Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пп. 62.1.3. п. 62.1. ст. 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин;

Згідно з п. 75.1. ст. 75. Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.3. п.75.1. ст.75. Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Як вбачається з Додатку №154 до Наказу та Направлень на перевірку від 06 грудня 2017 року №№7917/26-15-14-09, 7918/26-15-14-09 (а.с. 10-12), проведення фактичної перевірки Позивача здійснюється на підставі пп. 80.2.4. п. 80.2. ст. 82. Податкового кодексу України.

Проте, згідно з пп. 80.2.4 п. 80.2. ст. 80. Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та на підставі неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками.

Позивачем Реєстратор розрахункових операцій введено в експлуатацію і опломбовано 18.05.2017 року, що підтверджується Актом введення в експлуатацію реєстратора розрахункових операцій від 18.05.2017 року №20/608, Довідкою про опломбування реєстратора розрахункових операцій від 18.05.2017 року №20/608 та зареєстровано 19.05.2017 року, що підтверджується Реєстраційним посвідченням №3000327737.

Відповідно до п. 81.1. ст. 81. Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки, зокрема за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом.

А як вбачається зі Звітів про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за формою №ЗВР-1 та відповідних Квитанцій про їх прийняття (а.с. 19-28), підстави визначені пп. 80.2.4. п. 80.2. ст. 82. Податкового кодексу України для проведення фактичної перевірки Позивача були відсутні.

Як зазначено у Постанові Верховного суду від 13 березня 2018 року у справі №804/1113/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман-Агро» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування Наказу, зокрема, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

Враховуючи викладене, Позивачем правомірно не допущено посадових осіб Відповідача до проведення фактичної перевірки, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржений Позивачем в частині Наказ Відповідача щодо проведення його фактичної перевірки є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно з частиною другою ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 229, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Постанову складено в повному обсязі 17.05.2018 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Кузьменко В.В.

Степанюк А.Г.