Постанова № 74098093, 16.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/1823/16 Суддя (судді) першої інстанції: Волков А.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Петрика І.Й.,

Суддів: Кучми А.Ю.,

Собківа Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішень,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі по тексту - ТОВ «Фоззі-Фуд»), звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київського митниці Державної фіскальної служби (далі по тексту - Київська митниця ДФС) про визнання протиправним та скасування рішень.

В обґрунтування позову зазначає, що при прийняті спірного рішення відповідач не дотримався процедури консультації, застосував резервний метод визначення митної вартості, не обґрунтуваши причин неможливості застосування попередніх методів, а також не врахував тієї обставини, що позивачем було надано всі необхідні для підтвердження заявленої ним митної вартості документи.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС щодо коригування митної вартості товарів № 125110010/2015/010133/2 від 26.10.2015р.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач не мав обґрунтованих підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою позивачем митною вартістю, оскільки позивачем було надано повну та документально підтверджену інформацію про митну вартість ввезених ним товарів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив в апеляційному порядку відповідач.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при вирішенні справи безпідставно не врахував, що позивач не надав належного документального підтвердження числового значення всіх складових митної вартості товару (страхові та транспортні витрати), а надані позивачем страховий поліс та Генеральний договір добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 р. № 101014611 містять розбіжності (різні страхові тарифи та страхові суми).

Розглянувши справу в межах перегляду судом апеляційної інстанції, колегія суддів встановила наступне.

26.11.2014 р. між «VION Food International B.V.» (Продавець) та ТОВ «Фоззі-Фуд» (Покупець) було укладено Контракт № 709, за умовами якого продавець продає, а покупець купує м'ясну продукцію в асортименті, кількості, ціною, що визначені Інвойсами, які є невід'ємною частиною даного контракту.

26.10.2015 р. позивачем було заявлено до митного оформлення за електронною митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ № 125110010/2015/180785 (далі по тексту - ЕМД) товар «свиняча печінка морожена без наявності теплової та кулінарної обробки, не консервована, без вмісту складових сумішей, харчових добавок та приправ», ввезений в митному режимі імпорту.

Зазначена у ЕМД митна вартість товару (208 308, 74 грн.) була визначена за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно графи 44 ЕМД до митного оформлення позивачем також було надано наступні документи : - міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 853284 від 22.10.2015 р. (а.с. 65); - рахунок № 5004 від 23.10.2015 про надання послуг з міжнародних вантажних перевезень від виконавця договору про надання послуг з організації перевезень вантажів у міжнародному сполученні і транспортно-експедиційного обслуговування № 24 від 13.03.2012 р. (а.с. 66); - довідка про транспортні витрати № 709-126 від 23.10.2015 р. (а.с. 67); - інвойс № 5415003024 від 22.10.2015 р. (а.с. 68); - пакувальний лист № 5415003024 від 22.10.2015 р. (а.с. 69); - страховий поліс № 6504 від 23.10.2015 р. (а.с. 70); - контракт № 709 від 26.11.2014 р., що засвідчує зовнішньоторговельну операцію (а.с. 71); - договір про надання послуг з організації перевезень вантажів у міжнародному сполученні і транспортно-експедиційного обслуговування № 24 від 13.03.2012 р. (а.с. 77); інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного , радіологічного та ветеринарно-санітарного контролю № 2730 від 22.10.2015 р.; - сертифікат про походження товару загальної форми № S 103180107 0915161756 від 22.10. 2015 р. (а.с. 82); - договір страхування №101014611 від 06.12.2013 р. (а.с. 83); - додаток №1 до договору про перевезення № 24 від 13.03.2012 р. від 26.06.2012 р. (а.с. 92); - додаток № 3 до договору про перевезення № 24 від 13.03.2012 р. від 01.10.2014 р. (а.с. 93); - додаток № 4 до договору про перевезення № 24 від 13.03.2012 р. від 02.02.2015 р. (а.с. 94); - заявка на перевезення вантажів № 709-126 від 16.10.2015р. (а.с. 95); - сертифікат якості від 22.10.2015 р. (а.с. 96).

26.10.2016 відповідач повідомив позивача (а.с.119) про обов'язок надати на підтвердження заявленої ним митної вартості наступні додаткові документи (за наявності): - якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - виписку з бухгалтерської документації; - копію митної декларації країни відправлення; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять інформацію про вартість перевезення оцінюваних товарів ; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, документи, що підтверджують транспортно-експедиційні витрати.

При цьому, у зазначеному запиті не було конкретизовано, з яких саме із передбачених ч. 3 ст. 53 МК України причин (документи «містять розбіжності»; «не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів»; «не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари») заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана.

Листом за вих. № 2215 від 26.10.2015 р. позивач повідомив відповідача, що у зв'язку з відсутністю всіх запитуваних документів та з урахуванням раніше поданих документів на запит відповідача він надає прайс-лист № б/н від 22.10.2015 р. та комерційну пропозицію № б/н від 22.10.2015 р.

За наслідками контролю правильності визначення позивачем митної вартості товару відповідачем було прийнято рішення № 125110010/2015/010133/2 від 26.10.2015р. (а.с. 10), яким скориговано митну вартість ввезених позивачем товарів із застосуванням резервного методу.

При цьому, у графі 33 вказаного рішення було наведено обґрунтування неможливості застосування інших другорядних методів визначення митної вартості.

Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості № 125110010/2015/010133/2 від 26.10.2015р. протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

За наслідками перегляду судового рішення в порядку апеляційного провадження колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 23 ч.1 ст. 4 МК України митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За змістом ст. 248 МК України в разі електронного декларування митне оформлення розпочинається - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ч.1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, мету ї переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

До митної декларації, залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, зокрема відомості про митну вартість товарів та метод її визначення (п. 5 ч. 8 ст. 257 МК України).

Частиною 4 ст. 58 МК України визначено, що митною вартісюю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

В силу положень ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Пунктом 2.1. контракту № 709 від 26.11.2014 р. передбачено, що ціна на товар включає в себе вартість продукту, тари, термозбіжного пакування, маркування, навантаження, витрати на митне оформлення товару в країні експортера.

Таким чином, митна вартість ввезеного позивачем товару включає окрім ціни, що фактично сплачена за оцінювані товари такі обов'язкові складові, як витрати на транспортування до місця ввезення товару та витрати на страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 цього Кодексу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов'язані подавати органу доходів та зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України).

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були поставлені під сумнів саме числові значення складових заявленої позивачем митної вартості товарів (витрати на транспортування та страхові витрати).

Так, в запереченнях на позов (а.с. 38) відповідач обгрунтовує відмову у визнанні заявленої позивачем митної вартості наступними обставинами: - надані позивачем довідка про транспортні витрати № 709-126 від 23.10.2015 р. та рахунок щодо оплати транспортно-експедиційних послуг № 5004 від 23.10.2015 р. не є належними документами в цілях підтвердження транспортних витрат; - надані довідка та рахунок не містять інформації про остаточні витрати на транспортування, оскільки датовані раніше фактичного надання послуг за договором перевезення № 24 від 13.03.2015 р.; - надані позивачем страховий поліс та Генеральний договір добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 р. № 101014611 містять розбіжності в частині страхового тарифу та порядку визначення страхової суми.

Заявлена позивачем митна вартість товару (208 308, 74) включає числове значення фактично сплаченої ціни за оцінювані товари (сума у грн.: 176 953,97), числове значення транспортних витрат до місця ввезення товару (30 830, 00 грн.) та числове значення страхових витрат (524, 77 грн.).

На підтвердження числового значення транспортних витрат (30 830, 00 грн.) позивачем надано: - договір про надання послуг з організації перевезень вантажів у міжнародному сполученні і транспортно-експедиційного обслуговування № 24 від 13.03.2012 р. (а.с. 77), - рахунок № 5004 від 23.10.2015 р. про надання послуг з міжнародних вантажних перевезень від виконавця договору № 24 від 13.03.2012 р. (а.с. 66); - довідку про транспортні витрати № 709-126 від 23.10.2015 р. (а.с. 67); - заявку на перевезення вантажів № 709-126 від 16.10.2015р. (а.с. 95).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Пунктом 3.1. наданого позивачем договору № 24 від 13.03.2012 р. визначено, що «після попередньої усної домовленості з перевізником замовник надсилає замовлення-заявку … В свою чергу перевізник письмово підтверджує виконання замовлення з обов'язковим проставленням підпису уповноваженого представника та печатки підприємства…».

З огляду на те, що надана позивачем заявка містить всі обумовлені п. 3.1. договору № 24 від 13.03.2012 р. реквізити (підпис, відбиток печатки ), які засвідчують фактичність договору перевезення, вказана заявка є первинним документом у розумінні ст. 1 Закону № 996-XIV.

Обумовлена в заявці сума фрахту становить 43 550, 00 грн. В рахунку № 5004 від 23.10.2015 р. конкретизовано, що сума фрахту включає витрати на перевезення товару з місця постачання товару (Апельдорн) до прикордонного переходу Дорохуськ-Ягодин - 30 830, 00 грн. та витрати на перевезення по митній території України (12 720, 00).

За змістом п. 5 ст. 10 ст. 58 МК України до митної вартості включаються лише витрати на транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Таким чином, надані позивачем на підтвердження транспортних витрат документи у своїй сукупності засвідчують достовірність заявленого позивачем числового значення транспортних витрат (30 830, 00 грн).

На підтвердження числового значення страхових витрат (524, 77 грн.) позивачем надано: - страховий поліс № 6504 від 23.10.2015 р. (а.с. 70); - договір страхування №101014611 від 06.12.2013 р. (а.с. 83).

Із страхового полісу вбачається, що страхова сума становить 327 984 грн., тариф: 0,16%, страхова премія: 524, 77 грн.

Таким чином, надані позивачем на підтвердження страхових витрат документи засвідчують достовірність заявленого позивачем числового значення страхових витрат.

При цьому доводи апелянта щодо наявності розбіжностей між розміром страхової суми, зазначеної у страховому полісі (327 984 грн.) та розміром страхової суми, обумовленої в договорі страхування не знайшли належного підтвердження, оскільки в силу п. 3.1. договору страхування №101014611 від 06.12.2013 р. страхова сума включає, окрім інвойсної вартості та витрат на транспортування, також інші додаткові витрати, пов'язані із перевезенням вантажу в пункт призначення, а тому вона не повинна збігатися з інвойсною вартістю товарів.

Щодо посилання відповідача на розбіжності між ставкою страхового тарифу, зазначеною у страховому полісі (0,16%) та ставкою страхового тарифу, обумовленою договором страхування (0,2 %) як на обставину, що свідчить про заниження позивачем митної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з приписами пункту 3.6.3 Генерального договору розміри страхових сум визначаються страхувальником (позивачем) у Повідомленні страховику, а розмір страхової премії по кожному перевезенню визначається страховиком у полісі, який є невід'ємною частиною договору.

Таким чином, Генеральний договір містить загальні положення щодо страхової суми, страхового тарифу і страхової премії, однак щодо кожного перевезення ці відомості конкретизуються у страховому полісі залежно від набору ризиків, категорії,характеристик вантажу тощо.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують заявлену ним митну вартість товарів, - протилежного відповідачем, всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, не доведено.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч.1 ст.55 МК України).

Частиною 6 ст. 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави вважати, що рішення про коригування вартості товару може мати місце лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у повноті/достовірності/вірності поданих декларантом відомостей.

Враховуючи всі подані позивачем в цілях митного оформлення документи, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності у відповідача на момент прийняття спірного рішення обґрунтованих підстав для сумнівів у повноті/ достовірності/вірності заявленої позивачем митної вартості товарів.

Відповідно до ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Враховуючи те, що надані позивачем документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору, застосування відповідачем резервного методу в цілях визначення митної вартості ввезеного позивачем товару є безпідставним.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Київської митниці ДФС щодо коригування митної вартості товарів № 125110010/2015/010133/2 від 26.10.2015р.є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, натомість, відповідачем в порушення ч.2 ст.77 КАС України не доведено правомірності оскаржуваного рішення, не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

Судді: Кучма А.Ю.

Собків Я.М.