Постанова № 74097995, 15.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/5088/17 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 року м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Борейка Д.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісбудмаш» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року (прийняте в порядку письмового провадження, у м.Києві, дата складання повного тексту - відсутня) у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайрус Групп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісбудмаш» про визнання договору недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - Позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайрус Групп» (далі - Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісбудмаш» (далі - Відповідач 2) про визнання недійсним договору від 16.02.2015 року №СГ160215, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сайрус Групп» (код ЄДРПОУ 39522675) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісбудмаш» (код ЄДРПОУ 38890823).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач 2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, апелянт зазначає, що вирок Печерського районного суду міста Києва від 07.03.2017 року у справі №757/26615/16к не є належним доказом недійсності правочину, оскільки не доводить причетність до укладення (оформлення) правочинів з ТОВ «Сервісбудмаш», обвинуваченої за вироком особи, ОСОБА_2 Крім того, апелянт звертає увагу на те, що жодними матеріалами справи не підтверджується, що в діях ТОВ «Сервісбудмаш», наявний умисел під час укладення договору без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування або несплати податків.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оспорюваний правочин укладено поза волею номінального директора ТОВ «Сайрус Груп» ОСОБА_2, оскільки останній фінансово-господарською діяльністю підприємства не займався.

Відповідачем 2 відзив на апеляційну скаргу не подавався, однак вказане не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача 2, заперечення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 27.02.2015 року по 30.03.2015 року ТОВ «Сайрус Групп» (постачальник, продавець) виписано на користь ТОВ «Сервісбудмаш» (отримувач, покупець) податкові накладні №№ 48, 49, 77, 78, 79, 121, 125, 123, 122, 124 на загальну суму 4 250 808,61 грн з ПДВ.

Вказані податкові накладні, згідно наявних у них даних, були складені директором ТОВ «Сайрус Групп» ОСОБА_2; у вказаних податкових накладних в графі «Вид цивільно-правового договору», зазначено «Договір поставки від 16.02.2015 року №СГ160215».

Підставою для звернення до суду суб»єкта владних повноважень з адміністративним позовом став вирок Печерського районного суду міста Києва від 07 березня 2016 року у справі №757/26615/16к, яким засновника та керівника TOB «Сайрус Групп» ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст.205, ч.1 ст.205-1 КК України (пособництво у здійсненні фіктивного підприємництва).

Податковий кодекс України (далі - Кодекс) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, за приписами пп.20.1.30 п.20.1. ст.20 Кодексу контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі, подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (ст.30 Цивільного кодексу України).

Статтею 91 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Також, статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Недійсність правочину визначено статтею 215 Цивільного кодексу України.

Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За приписами частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що наявність податкових накладних, виписаних ТОВ «Сайрус Групп» на користь ТОВ «Сервісбудмаш», є підтвердженням факту існування договірних відносин між сторонами, що також випливає із сутності податкової накладної та підстав її складання.

У той же час, відповідно до положень п.201.1 ст.201, п.187.1 ст.187 Кодексу на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок

платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.201.7 ст.201 Кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пунктом 201.10 статті 201 Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За приписами пп.пп.14.1.185, 14.1.191 п.14.1. ст.14 Кодексу постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

В свою чергу, під постачанням товарів розуміється, будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Отже, передумовою для складання податкової накладної є існування договірних відносин між сторонами, тобто факт укладення правочину.

При цьому, частиною 2 статті 74 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Тобто, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі актів перевірок позивача або його контрагентів, інформацій про відсутності постачальників в ланцюгу постачання за адресою реєстрації та/або наявності у податкового органу податкової інформації про відсутність у постачальника виробничих можливостей для провадження власної господарської діяльності.

Статтею 207 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд апеляційної інстанції суду звертає увагу на те, що статус фіктивного підприємства, встановленого в рамках кримінальної справи за ст.205 КК України, не є єдиною підставою для визнання правочину недійсним на підставі ст.228 Цивільного кодексу України.

Положеннями статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, два окремих види недійсності правочинів: ті що порушують публічний порядок і є нікчемними; ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства і є оспорюваними, недійсність їх прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність в судовому порядку на підставах установлених законом.

Так, вироком Печерського районного суду міста Києва від 07 березня 2017 року у справі №757/26615/16-к, засновника та керівника TOB «Сайрус Групп» ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст.205, ч.1 ст.205-1 КК України (пособництво у здійсненні фіктивного підприємництва); вказане рішення 07.04.2017 року набрало законної сили.

Крім того, вироком Печерського районного суду міста Києва від 07 березня 2017 року встановлено, що ОСОБА_2 у січні 2015 року, в невстановленому місці вступив у попередню змову з невстановленою особою, яка запропонувала останньому, шляхом підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, здійснити фіктивне підприємництво за винагороду, а саме придбати суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «Сайрус Групп».

У подальшому, 26 січня 2015 року ОСОБА_2 на прохання невстановлених слідством осіб в невстановленому місці у присутності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коляди О.П. (здійснюючи свою діяльність за адресою: м. Київ, пл. Оболонська, 3), надав свої паспортні дані (серія НОМЕР_2, виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 20 січня 2012 року), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та підписав два екземпляри статуту підприємства ТОВ «Сайрус Групп», тим самим вніс в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдиві відомості.

08 січня 2015 року проведено державну реєстрацію змін ТОВ «Сайрус Групп» в відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві.

Вчинення ОСОБА_2 злочинних дій, пов'язаних з реєстрацією ТОВ «Сайрус Групп», як засновником вказаних підприємств та директором, надало змогу невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, використовуючи реквізити вказаних юридичних осіб.

Продовжуючи злочинну діяльність невстановлені слідством особи отримали та використали можливість укладати від імені ОСОБА_2, шляхом підроблення документів, господарські угоди та первинні бухгалтерські документи, що свідчили про нібито реалізацію товарів, робіт (послуг) для підприємств реального сектору економіки, чим сприяли незаконному формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість та безпідставному формуванні валових витрат підприємств.

02 травня 2018 року на запит суду апеляційної інстанції надіслано завірену належним чином копію вироку Печерського районного суду міста Києва від 07.03.2017 року у справі №757/26615/16к із відміткою про дату набрання законної сили.

В акті перевірки від 14.08.2015 року №508/1-26-50-22-08-38890823 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сервісбудмаш» (код 38890823) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Сайрус Групп» (код 39522675) за період з 01.01.2015 року по 30.06.2015 року» встановлено, зокрема, те, що між підприємством ТОВ «Сайрус Групп», в особі директора ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту (далі - Постачальник) та ТОВ «Сервісбудмаш», в особі директора Коляденко К.С., який діє на підставі Статуту (далі - Покупець) укладено договір №СГ160215 від 16.02.2015 року, згідно умов якого Постачальник зобов'язаний поставити і передати у власніть Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах даного договору. Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що засновником та керівником ТОВ «Сайрус Групп» є ОСОБА_2

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову та визнання договору від 16.02.2015 року №СГ160215 недійсним, адже оспорюваний правочин вчинено поза волею номінального директора ТОВ «Сайрус Групп» ОСОБА_2, який вказав, що фінансово-господарською діяльністю підприємства не займався.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісбудмаш» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст.329 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Постанова складена в повному обсязі 21 травня 2018 року.