Постанова № 74097590, 15.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/6689/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 по справі № 820/6689/17, ухвалене о 09:41 за адресою вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст рішення складено 16.03.2018р.

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України третя особа Харківський обласний військовий комісаріат

про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2017р. позивач, ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (надалі - відповідач), третя особа Харківський обласний військовий комісаріат (надалі - третя особа, ХОВК), в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом доля працездатних осіб у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2, внаслідок захворювання, яке мале місце в період проходження ним військової служби;

- зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги" у розмірі 500- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 внаслідок захворювання, яке мало місце в період проходження ним військової служби та надіслати вказане рішення Харківському військовому комісаріату для видання наказу про виплату допомоги;

- зобов'язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання судового рішення у визначений судом строк з дня набрання ним чинності.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що її чоловік, ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив строкову військову службу в період з 26.04.1984р. по 16.01.1986р., у складі діючої армії під час бойових дій (виконання інтернаціонального обов'язку) в Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується військовим квитком та у період проходження служби отримав поранення. Відповідно до витягу з протоколу № 494 від 18.06.2009р. встановлено, що ОСОБА_2 захворів внаслідок травм, які отримані в період проходження ним військової служби. Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії № 1486 від 02.06.2014р. захворювання і причина смерті пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Позивач, звернувшись до Харківського обласного військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги на підставі ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримала відмову. Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню оскаржуване рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2018р. адміністративний позов задоволено частково

Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2, внаслідок захворювання, яке мале місце в період проходження ним військової служби.

Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум питання щодо нарахування та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги" у розмірі 500- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 внаслідок захворювання, яке мало місце в період проходження ним військової служби.

В іншій частині вимог позов залишено без задоволення.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 22990305) на користь ОСОБА_1 ( 61082, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, в частині задоволених позовних вимог відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в цій частині та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

11.05.2018р. позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд апеляційної інстанції залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Від третьої особи на адресу суду не надходило відзиву на подану апеляційну скаргу.

В судове засідання сторони не з'явилися, були повідомлені належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що чоловік позивача проходив строкову військову службу в період з 26.04.1984р. по 16.01.1986р. у складі діючої армії під час бойових дій (виконання інтернаціонального обов'язку) в Демократичній Республіці Афганістан. Під час проходження служби отримав поранення та помер 05.05.2014р. (свідоцтво про смерть а.с. 16).

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії № 1486 від 02.06.2014р. захворювання і причина смерті пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с. 19).

25.10.2015р. позивач звернулася до Харківського обласного військового комісаріату для виплати їй одноразової грошової допомоги на підставі ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», внаслідок чого 20.12.2016р. нею отримана відмова в призначенні вищезазначеної допомоги. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернулася до суду.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 18.04.2017р. по справі № 642/1191/17 позов ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання дій та рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017р. вищезазначену постанову залишено без змін.

21.09.2017р. на виконання вищезазначених судових рішень Харківський обласний військовий комісаріат направив до Міністерства оборони України пакет документів та висновок для призначення та виплати позивачці одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленому законом для працездатних осіб у зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_2 внаслідок захворювання, яке мало місце в період проходження ним військової служби, про що позивача повідомлено листом.

Листом від 10.10.2017р. № 248/3/6/352 Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив, що Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено виплату одноразової грошової допомоги в разі смерті військовослужбовців, а не осіб, звільнених зі служби, отже, для розгляду документів, за якими не передбачено виплату допомоги, підстав не має, внаслідок чого документи повертаються без реалізації (а.с.15).

Вважаючи позицію Міністерства оборони України незаконною та необґрунтованою, позивач звернулася до Фрунзенського районного суду м. Харкова. Ухвалою суду від 04.12.2017 року по справі № 645/5404/17 адміністративний позов повернуто у зв'язку з непідсудністю.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що позивач перебував на військовому обліку у відповідному РВК МО України, причинний зв'язок поранення, отриманого позивачем під час виконання обов'язків військової служби в період перебування в Афганістані, встановлено Центральною військово-лікарською комісією МО України та позивачем надано всі необхідні документи для розгляду питання про призначення та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2, внаслідок захворювання, яке мале місце в період проходження ним військової служби.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 «Про військовий обов'язок і військову службу» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Згідно ч. 1 ст. 16-1 цього закону у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.

Пунктом «а» ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції закону станом на день подачі позову до суду) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 цього Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначений Порядком, затвердженим постановою КМУ від 25.12.2013 № 975 (надалі - Порядок № 975).

Згідно з п. 2,5 Порядку № 975 допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, рівними частками членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста. Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому обґрунтовано постановив про наявність підстав для визнання неправомірними дій Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні одноразової допомоги та зобов'язання останнього вжити дії, передбачені Порядком № 975, для виплати цієї допомоги.

Стосовно доводів скаржника про те, що Міністерство оборони України не може бути належним відповідачем по даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховується, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Таким чином, законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської Армії та прикордонних військ колишнього СРСР до військовослужбовців Збройних Сил України.

Позивач перебував на військовому обліку у відповідному РВК МО України, причинний зв'язок поранення, отриманого позивачем під час виконання обов'язків військової служби в період перебування в Афганістані, встановлено Центральною військово-лікарською комісією МО України.

Згідно п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 року № 10224-ХІ «Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ» - прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

Відповідно до п. п. 1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року «Про військові формування на Україні», Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про правонаступництво України», органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Відповідно до п. 2 постанови КМ України від 02.01.1992 року № 3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України» з наступними змінами - Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.

Державний комітет у справах охорони державного кордону України (нині - Державна прикордонна служба України) у 1992р. став правонаступником лише тієї частини прикордонних військ КДБ СРСР, що базувалась на території України.

Чоловік позивача не проходив службу в Управлінні військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР, а проходив службу саме у Збройних Силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні МО СРСР, правонаступником якого в подальшому стало МО України, та в силу ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Порядку № 975 - обов'язок щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги покладений саме на Міністерство оборони України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції від 12.03.2018р. відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 по справі № 820/6689/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)С.С. РезніковаСудді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц В.В. Старостін Повний текст постанови складено 21.05.2018.