Постанова № 74097436, 15.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1140/16-а

Головуючий у 1-й інстанції:Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

15 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Ватаманюка Р.В. Матохнюка Д.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Ксюси Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним і скасування наказу від 05 липня 2016 року № 655 в частині звільнення позивача зі служби в поліції, поновлення на посаді поліцейського батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Вінниця" ГУ НП у Вінницькій області з 06 липня 2016 року, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, зобов'язання внести виправлення до трудової книжки щодо звільнення. визнання протиправним і скасування наказу від 05 липня 2016 року № 655 в частині звільнення позивача зі служби в поліції, поновлення на посаді поліцейського батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Вінниця" ГУ НП у Вінницькій області з 06 липня 2016 року, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, зобов'язання внести виправлення до трудової книжки щодо звільнення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивачем подано касаційну скаргу в якій ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, ненадання належної оцінки обставинам справи, а також вибірковість правової оцінки окремих доказів по справі, просив оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі.

23 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідач вказав, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, позивача та представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, з 04 вересня 2014 року по 06 листопада 2015 року ОСОБА_2 перебував на службі в органах внутрішніх справ України, а саме в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області.

З 07 листопада 2015 року ОСОБА_2 прийнятий на службу до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на посаду поліцейського БПСПОП "Вінниця" ГУ НП у Вінницькій області.

Відповідно до наказу ГУ НП у Вінницькій області № 655 від 05 липня 2016 року позивача звільнено зі служби в поліції за порушення вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року № 455, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", функціональних обов'язків.

Позивач вважаючи, що його звільнення зі служби в поліції відповідно до наказу ГУНП у Вінницькій області від 05 липня 2016 року № 655 є протиправним, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що підстави для визнання протиправним та скасування наказу ГУ НП у Вінницькій області № 655 від 05 липня 2016 року в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Частиною 2 зазначеної статті визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з пунктом 9 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийнятим Закону України "Про Національну поліцію" до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Таким чином, сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Наказом ГУ НП у Вінницькій області від 06 червня 2016 року № 683 призначено службове розслідуваним за рапортом командира БПСПОП "Вінниця" ОСОБА_4 щодо порушення службової дисципліни окремими працівниками вказаного підрозділу. Пунктом 3 зазначеного наказу на час проведення службового розслідування ОСОБА_2 відсторонено від виконання службових обов'язків.

За результатами службового розслідування уповноваженою комісією ГУ НП у Вінницькій області складено висновок службового розслідування від 05 липня 2016 року зі змісту якого слідує, що 02 червня 2016 року відбувалась ротація особового складу БПСПОП "Вінниця" в м. Краматорськ Донецької області. Після проведення організаційних заходів з прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, командиром батальйону ОСОБА_5 було надано команду на шикування особового складу БПСПОП "Вінниця" на чолі з керівником загону - заступником командира батальйону полковником поліції ОСОБА_6 Після того як особовий склад був вишикуваний, ОСОБА_6 перед строєм в різкій формі, не дотримуючись правил субординації та не вибираючи слів почав висловлювати незадоволення з приводу прийнятих рішень командира ОСОБА_4, а також керівництва ГУ НП у Вінницькій області на чолі з тимчасово виконувачем обов'язків начальника ГУ НП полковником поліції ОСОБА_7 та його заступником ОСОБА_8 Різкі висловлювання полковника поліції ОСОБА_6 та інших осіб, які виступили на його підтримку, зокрема старший сержант ОСОБА_2, сержанта поліції ОСОБА_10, рядовий поліції ОСОБА_11 та ОСОБА_12, що мало не призвело до сутички між особовим складом, який прибув на ротацію під керівництвом ОСОБА_5 та частиною особового складу, що відбувала до місця постійної дислокації у м. Вінниці. Дана подія відбулась в присутності працівників інших підрозділів поліції особливого призначення, які також дислокуються на об'єкті в м. Краматорськ Донецької області та негативно вплинула на імідж БПСПОП "Вінниця", принизила його авторитет та моральний стан працівників, які щойно прибули для несення служби в зоні проведення АТО. Службовим розслідуванням також встановлено, що ОСОБА_10 з використанням нецензурної лексики обізвав командира батальйону ОСОБА_5 брехуном та, вийшовши зі строю, наблизився впритул до останнього, при цьому, як вказує ОСОБА_5 штовхнув його в груди. Під час цих подій ОСОБА_2, ОСОБА_13 почали вищого адміністративного суду України касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції

Такі протиправні дії завдали втрати позитивного іміджу БПСПОП "Вінниця" та, на думку відповідача, також вплинули на моральний стан поліцейських, що прибули для несення служби в зону проведення АТО та на їх бойову готовність, а також могли призвести до збройної сутички між прихильниками ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Службовим розслідуванням також встановлено, що позивач звертався до командира батальйону на підвищених тонах, зухвало, нетактовно, без дотримання вимог субординації та на зауваження командира не реагував, що загострювало ситуацію, принижувало авторитет командира перед особовим складом батальйону та вседозволеності при наявній зброї у позивача та у членів батальйону.

05 липня 2016 року наказом ГУ НП у Вінницькій області № 655 за порушення вимог Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", функціональних обов'язків, що виразилось у недотриманні, вимог субординації, норм професійної та службової етики при зверненні до командира батальйону з проявами неповаги, зухвалості та нетактовності, що призвело до створення ним конфлікту з командиром батальйону в умовах проведення АТО поліцейського "БПСПОП" ГУ НП у Вінницькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції.

Надаючи оцінку складу дисциплінарного проступку, вчинення якого поставлено у вину позивачу, колегія суддів звертає увагу, що згідно з статтею 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна полягає у дотриманні особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Водночас, правила субординації - це система суворого і беззаперечного підпорядкування молодших за положенням або чину старшим, заснована на принципах службової дисципліни, механізм регулювання відносин, який базується на владних повноваженнях одних посадових осіб щодо інших.

Так, відповідно до пункту 1.1, абзаців 2, 4, 5 пункту 1.2 Розділу IV "Професійно-етичні правила поведінки працівника органів внутрішніх справ" Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.02.2012 року №155 (чинних на момент виникнення спірних правовідносин), поведінка працівника органів внутрішніх справ, завжди і, за будь-яких обставин, має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам стража правопорядку. Ніщо не повинно паплюжити ділову репутацію та авторитет працівника.

Норми професійної етики вимагають від працівника:

постійно контролювати свою поведінку, почуття і емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на службові рішення, уміти передбачати наслідки своїх вчинків і дій;

виявляти повагу та увагу до старших за званням чи віком, завжди першим вітати: молодшому-старшого, підлеглому-начальника, чоловікові-жінку;

у спілкуванні з колегами виявляти простоту і скромність, уміння щиро радіти успіхам товаришів по службі, сприяти успішному виконанню ними службових доручень.

Крім того, суд зазначає, що згідно з пунктом 1.3 Положення № 758 одним із принципів діяльності БПСПОП "Вінниця" є централізоване керівництво та єдиноначальність.

При цьому у пунктах 7.1-7.3 Положення № 758 передбачено, що підрозділ очолює командир, який є прямим начальником для працівників і забезпечує бойову готовність підрозділу, успішне виконання покладених на підрозділ завдань, затверджує функціональні обов'язки керівників та працівників підрозділу, відповідає за стан і збереження озброєння, боєприпасів, спеціальних засобів зв'язку, автомобільної та бронетехніки, інших матеріальних засобів підрозділу, організацію і стан пожежної безпеки. Командир контролює дотримання працівниками підрозділу службової дисципліни, виконання вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та цього Положення.

Відповідно до пунктів 1, 2, 6 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний:

неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно з пунктом 4 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Так, в силу положень підпунктів 2.2.-2.4., 3.3., 4.1. розділу III, та підпунктів 1.1., 1.2. розділу IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22 лютого 2012 року № 155, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2012 року за № 628/20941 (чинних на момент виникнення спірних правовідносин), професійний обов'язок працівника полягає в безумовному виконанні закріплених законами та професійно-етичними нормами завдань щодо забезпечення надійного захисту правопорядку, законності, громадської безпеки. Працівник органів внутрішніх справ бере на себе ряд моральних зобов'язань, зокрема бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті.

Згідно з статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до Закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

В пункті 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" зазначено, що до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Отже, сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів Національної поліції України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Відповідно до положень статей 2, 5 Дисциплінарного статуту ОВС України, підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку - невиконання чи неналежне виконання ним службової дисципліни.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень визначено статтею 14 Статуту. Так, відповідно до абзацу 1 статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Відповідно до наказу ГУ НП у Вінницькій області № 655 від 05 липня 2016 року позивача звільнено зі служби в поліції за порушення вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року № 455, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", функціональних обов'язків.

Для з'ясування обставин справи колегією суддів досліджено усі наявні в матеріалах справи документи та матеріали.

Під час дослідження письмових пояснень, зокрема: ОСОБА_5, (а.с. 59 т.1), ОСОБА_14 (т. 1, а. с. 103), ОСОБА_15 (т.1, а. с. 118), ОСОБА_16 (т. 1, а. с. 120), ОСОБА_17 (т.1, а. с. 122), ОСОБА_18 (том 1, а. с. 138), ОСОБА_19 (т.1, а. с. 141) ОСОБА_20 (а.с 66, т.1), ОСОБА_21 (а.с.64, т.1), ОСОБА_22 ( а.с.70 т.1) встановлено, що ОСОБА_2.» звертався до командиром без будь-якої поваги, зверхньо, не добираючи слів, а саме, на "ти" в присутності членів батальйону, викрикував, що він є "мент", два роки протирав штани, а тепер керує бойовим батальйоном та не вважає його за командира.

Як встановлено судом із наказу про звільнення, порушення вказаних нормативних актів та функціональних обов'язків виразились у недотриманні субординації, норм професійної та службової етики при зверненні до командира батальйону майора поліції ОСОБА_4, з проявленням неповаги, зухвалості та нетактовності, без дотримання вимог субординації, що призвело до створення конфлікту з командиром батальйону в умовах проведення АТО.

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 відіграв активну роль у створенні конфліктної ситуації між командиром батальйону та працівниками підрозділу. Його провокативні дії та висловлювання істотно загострили ситуацію, що привело до сутички, яка могла потягнути незворотні наслідки, так як весь особовий склад мав при собі зброю.

Надавши оцінку вказаним обставинам, та наявним в матеріалах справи письмовим доказам, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дії позивача 02 червня 2016 року під час ротації особового складу підрозділу в місті Краматорськ могли та мало не призвели до сутички між особовим складом, який прибув на ротацію, а також вплинула на моральний стан поліцейських, які прибули для несення служби в зону проведення АТО та на їх бойову готовність. При цьому необхідно звернути увагу, що така поведінка позивача безумовно негативно вплинула на авторитет командира та поставила його під сумнів перед особовим складом батальйону.

Об'єктом посягання від неправомірної поведінки позивача стали статутний порядок у батальйоні, правила професійної та службової етики. У вчиненому позивачем проступку проявилося окрім порушення норм службової дисципліни та недотримання субординації також і невміння стійко переносити труднощі та обмеження пов'язаних із службою, неввічливість, неповага до колег, призначених на ті чи інші посади у батальйоні (із призначенням яких позивач фактично висловив свою незгоду).

При цьому, суд критично оцінює доводи апелянта про відсутність негативних наслідків його поведінки.

Так зокрема, виходячи із змісту та характеру поставлених позивачем командиру запитань, висловлювань в адресу командира ("командир, який не прислуховується до думки особового складу не заслуговує на повагу") безумовно така поведінка позивача підриває авторитет командира перед особовим складом батальйону, та нівелює правила субординації у батальйоні.

Разом з тим, суд не ставить під сумнів заслуги позивача під час виконання ним своїх обов'язків до вчинення проступку, обставини якого досліджуються судом. Однак, виходячи із того, що свої завдання батальйон виконує у зоні проведення АТО та під час проведення АТО, чітке та неухильне дотримання особовим складом функціональних обов'язків та правил суборднації.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що дії позивача 02 червня 2016 року під час ротації особового складу підрозділу в місті Краматорськ та змісту питань, які були поставлені ОСОБА_2, вирішення яких, як зазначалося, не відноситься до компетенції командира БПСПОП "Вінниця" ОСОБА_5 та з огляду на інші обставини справи.

Також колегія суддів вважає, що основним мотивом та метою їх висловлення було не розв'язання конкретних проблем у функціонуванні БПСПОП "Вінниця", а саме, створення конфлікту, порушення вимог та правил поведінки передбачених Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, Правилами поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, функціональних обов'язків та правил субординації.

При цьому необхідно звернути увагу, що така поведінка позивача безумовно негативно вплинула на авторитет командира та поставила його під сумнів в особовому складі батальйоні. Активна участь в даному конфлікті могла призвести до сутички між особовим складом, який прибув на ротацію, а також вплинула на моральний стан поліцейських, які прибули для несення служби в зону проведення АТО та на їх бойову готовність.

Об'єктом посягання від неправомірної поведінки позивача стали статутний порядок у батальйоні, правила професійної та службової етики. У вчиненому позивачем проступку проявилося окрім порушення норм службової дисципліни та недотримання субординації також і невміння стійко переносити труднощі та обмеження пов'язаних із службою, неввічливість, неповага до колег, призначених на ті чи інші посади у батальйоні (із призначенням яких позивач фактично висловив свою незгоду).

Також колегія суддів зазначає, що у випадку своєї незгоди із кадровими та іншими рішеннями в батальйоні, ОСОБА_2 міг звернутися із рапортом про обставини, що склались, не вчиняючи дій, що підривають дисципліну, порушують правила субординації та інші професійно - етичні правила, функціональні обов'язки заступника командира.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, щодо наявності у діях позивача, що мали місце 02 червня 2016 року під час ротації БПСПОП "Вінниця" у м. Краматорськ проступку, який є достатньою підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Отже, при прийнятті рішення про накладення на позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, а саме звільнення зі служби в поліції, відповідач ГУ НП у Вінницькій області діяв обґрунтовано, в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 21 травня 2018 року.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Ватаманюк Р.В. Матохнюк Д.Б.