Постанова № 74097409, 21.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1787/17

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кравець О.О.

суддів: Домусчі С.Д. , Коваля М.П.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Гриценка В.В. на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17.01.2018р. по справі № 821/1787/17 прийнятої в порядку письмового провадження за участі судді Морської Г.М. за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича за участю третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності щодо невключення до реєстру (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

I. ПРОЦЕДУРА:

23.11.2017 р. ОСОБА_2, звернувся з позовом до суду до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, за участю третьої особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення позивача до реєстру (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як вкладника ПАТ "Банк Михайлівський", що має право на відшкодування коштів у розмірі 9050,00 грн. за договором банківського вкладу (депозиту) №980-075-000194982 від 26.02.2016р.

- зобов'язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо позивача як вкладника ПАТ "Банк Михайлівський", що має право на відшкодування коштів у розмірі 9050,00 грн. за договором банківського вкладу (депозиту)

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17.01.2018 року позов був задоволений в повному обсязі.

II. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Не погоджуючись зі вказаним рішенням , Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального права та просила її скасувати та ухвалити нове судове рішення яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що за договором банківського рахунку Позивач не набув статусу вкладника, оскільки грошові кошти Позивача банком не залучались. Апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції не встановив та не вірно дослідив дійсні обставини справи, що саме Позивачу були повернуті грошові кошти на поточний рахунок за договором позики, які не є договором банківського вкладу (депозиту), у зв'язку з чим Позивач не є вкладником в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року справа призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України, але до судового засідання не з'явилися, а тому суд , враховуючи , що в порядку ч.2 ст.313 КАС України ,неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, відповідно до п.2 ч 1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що 26.02.2016р. між ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" (банк) та ОСОБА_2 (клієнт) укладено Договір №980-075-000000201 банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)", згідно з п.1, п.2 якого: "1.Банк по ініціативі Клієнта відкриває Клієнту на його ім'я поточний рахунок НОМЕР_1 (далі - рахунок) в Гривні для зберігання грошей Клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього Договору та розпоряджень Клієнта, а Клієнт зобов'язується оплачувати послуги Банку. 2.За здійснення Банком розрахунково-касового обслуговування рахунку, Клієнт сплачує Банку комісійні винагороди згідно з Тарифами Банку на розрахунково-касове обслуговування фізичних осіб (далі - Тарифи), що являються невід'ємною частиною Договору …".

26.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР" через повіреного ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" (Сторона-2) та ОСОБА_2(Сторона-1) укладено Договір №980-075-000194982 тип договору: "Суперкапітал" (з виплатою процентів щомісячно), за умовами якого: "… 1.1.Сторона-1 передає Стороні-2 у власність грошові кошти (далі - Кошти) в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим Договором, а Сторона-2 зобов'язується повернути Кошти Стороні-1 та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим Договором ... 2.1.Нарахування процентів за весь час користування Коштами здійснюється з дня, що є наступним за днем підписання Договору Сторонами, до дня, який передує відповідно Дню закінчення строку користування Коштами/дню фактичного повернення Коштів (при достроковому поверненні). Проценти нараховуються виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році (метод "факт/факт") протягом яких відбулося фактичне користування Коштами. Нараховані проценти сплачуються на рахунок, вказаний в пп.6) п.1.2. Договору, у строки, вказані в пп.5) п.1.2. Договору за умови передачі Стороною-1 Суми Коштів у власність (позику) Стороні-2, відповідно до п.1.3 цього Договору … 5.2.Сторона-2 зобов'язана: 5.2.1.повернути Суму Коштів та нараховані проценти відповідно до умов і порядку, визначених даним Договором; …" (а.с.10).

Згідно з квитанціями від 26.02.2016 ОСОБА_2 вніс готівкові кошти у сумі 5000,00 грн. на поточний рахунок та НОМЕР_1 та від 21.03.2016р. - в сумі 9050,00 грн.

18.05.2016 ТОВ "ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР" (як Первісним кредитором) з ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" (як "Новим кредитором") був укладений Договір відступлення права вимоги №1805 з додатками до нього, в якому зазначено: "… 1.1.В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор зобов'язується відступати Новому кредитору права вимоги, належні Первісному кредитору, за кредитними договорами (із забезпеченням) з усіма додатковими угодами до них (надалі - "Кредитні договори"), укладеними з фізичними особами (надалі іменуються "Позичальники") права вимоги за якими належать Первісному кредитору. Перелік Кредитних договорів, права вимоги за якими відступаються Первісним кредитором Новому кредитору, зазначається в Реєстрі Кредитних договорів, форма якого наведена у Додатку №1 до цього Договору. Кожний Реєстр кредитних договорів підписується Сторонами та є невід'ємною частиною цього Договору До Нового кредитора переходять зазначені в Реєстрі Кредитних договорів права вимоги Первісного кредитора в обсязі та на. умовах, що існували на момент укладення Кредитних договорів, з правом подальшого нарахування процентів та інших плат, передбачених Кредитними договорами та з урахуванням погашення Позичальниками кредитів за укладеними Кредитними договорами … 2.1.Права вимоги за Кредитними договорами, перелік яких наводиться у Реєстрі Кредитних договорів, вважаються відступленими Новому кредитору Первісним кредитором з моменту підписання Сторонами відповідного Реєстру Кредитних договорів. 2.2.Первісний кредитор зобов'язаний письмово повідомити Позичальника(-ів) про відступлення права вимоги за Кредитним договором, укладеним з ним, протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з дня підписання Сторонами Реєстру Кредитних договорів …".

19.05.2016 ТОВ "ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР" (як Первісним кредитором) з ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" (як "Новим кредитором") був укладений Договір відступлення права вимоги №1з додатками до нього, згідно умов якого: "… 1.1.В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор зобов'язується відступати Новому кредитору права вимоги, належні Первісному кредитору, за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них (надалі - "Основні договори"), які укладені між Первісним кредитом та юридичними особами (надалі іменуються "Боржники") Перелік Основних договорів, права вимоги за якими відступаються Первісним кредитором Новому кредитору, зазначається в Реєстрі Основних договорів, форма якого наведена у Додатку №1 до цього Договору. Кожний Реєстр Основних договорів підписується Сторонами та є невід'ємною частиною цього Договору До Нового кредитора переходять зазначені в Реєстрі Основних договорів права вимоги Первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення Основних договорів та з урахуванням погашення Боржниками заборгованості по оплаті цінних паперів. В силу цього Договору Новий кредитор займає місце Первісного кредитора як кредитора (продавця) в грошових зобов'язаннях, що виникли із Основних договорів відносно усіх грошових прав Первісного кредитора по таким договорам, у тому числі права одержання від Боржника оплати за продані Первісним кредитором цінні папери, неустойки, збитків, тощо, у повному обсязі. …".

22.12.2015 року Правлінням Національного банку України винесено постанову №217/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку", якою установлено факт здійснення ПАТ "Банк Михайлівський" ризикової діяльності, його віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів та п.4 запроваджено обмеження в діяльності у цього банку.

27.04.2016 року Правлінням Національного банку України винесено постанову №295/БТ "Про окремі питання діяльності ПАТ "Банк Михайлівський" та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 року", якою введено певні обмеження діяльності ПАТ "Банк Михайлівський".У Постанові , зокрема, зазначено: "… Правління Національного банку України постановляє: 1.Пункт 4 Постанови №917/БТ викласти в такій редакції: "Із дня прийняття цієї постанови та до кінця строку, визначеного в пункті 3 цієї постанови, установити для ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" такі обмеження в його діяльності: не здійснювати кредитних операцій з юридичними особами в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття цієї постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам; не здійснювати кредитування/надання коштів/майна в користування акціонерам ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" та пов'язаним з ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" особам; не надавати нових кредитів клієнтам на погашення наявної кредитної заборгованості (прямо або опосередковано), у тому числі на погашення нарахованих відсотків; не вивільняти отримане ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" забезпечення за кредитними операціями до повного погашення позичальниками заборгованості перед ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ"; не здійснювати заміну забезпечення за наданими кредитами на забезпечення, яке не відповідає вимогам підпунктів 4.2.1, 4.2.2 пункту 4.2 глави 4 розділу II Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25 січня 2012 року №23; не укладати нових форвардних контрактів; використовувати кошти, залучені від фізичних осіб, виключно для надання споживчих кредитів фізичним особам; не здійснювати інвестицій у статутний капітал юридичних осіб; не придбавати недержавних цінних паперів, крім цінних паперів, емітентом яких є Національний банк України; не здійснювати будь-якого відчуження основних засобів ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ", крім відчуження майна, що перейшло у власність банку на підставі реалізації прав заставодержателя, за вартістю не нижче, ніж визначена за результатами оцінки, проведеної відповідно до вимог законодавства України незалежним суб'єктом оціночної діяльності; не придбавати основних засобів, що не беруть участі в проведенні банківських операцій, крім тих, що перейшли у власність банку на підставі реалізації прав заставодержателя; не здійснювати випуску боргових цінних паперів; не здійснювати дострокового повернення вкладів (депозитів) акціонерам ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ", крім спрямування коштів на збільшення статутного капіталу ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ"; не здійснювати виплати дивідендів акціонерам ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ"; не здійснювати розподілу капіталу в будь-якій формі, крім спрямування прибутку на збільшення статутного капіталу, формування резервного фонду, покриття збитків минулих років; не здійснювати викупу акцій власної емісії, за винятком випадків, передбачених законодавством України щодо обов'язкового викупу банком акцій власної емісії; не здійснювати виплати бонусів, премій та інших додаткових матеріальних винагород керівникам банків, крім виплат, які є складовою частиною заробітної плати та виплачуються на постійній основі" …"

Постановою Правління Національного банку України №14/БТ від 23.05.2016 року ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, на підставі якої в цей же день Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №812, яким затверджено тимчасову адміністрацію у ПАТ "Банк Михайлівський".

Постановою Правління Національного банку України № 124-рш від 12.07.2016 року оголошено про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", на підставі чого в цей же день Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 1213 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський".

14.07.2016 року на офіційному веб-сайті Фонду опубліковано оголошення, що починаючи з 15.07.2016 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам зазначеного банку, для отримання яких вкладники до 26.08.2016 року включно можуть звертатись до установ банків-агентів Фонду.

ОСОБА_2 неодноразово звертався до ПАТ "Банк Михайлівський" та до Уповноваженої особи з листами від 19.07.2016р., 10.11.2016р., 06.07.17р., 07.07.2017р. щодо включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок Фонду, а також щодо виплати йому гарантованої суми відшкодування. До заяв додавав копії договорів банківського вкладу, банківського рахунку та копії квитанцій про отримання банком коштів за вказаними договорами.

09.08.2017р. ОСОБА_2 було відшкодовано 5689,68 грн. ПАТ "Банк Михайлівський" (Договір №1 від 08.07.2016р.).

01.06.2016 Тимчасова адміністрація ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" видала наказ №42/2 від "Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними", у п.1 якого зазначено, що затверджені результати проведеної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними викладені в Акті №2 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними (у тому числі договорів), що є нікчемними, за яким встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ "ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР" по перерахуванню коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1298015973,74 грн., у відповідності до положень пунктів 7-9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Також, у п.2 Наказу тимчасової адміністрації ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" №42/2 від 01.06.2016 зазначено: "2.На виконання вимог ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України застосувати наслідки нікчемності, правочинів (транзакції) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР" (код за ЄДРПОУ 39140702) по перерахуванню коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1298015973,74 грн., та видати відповідне розпорядження …".

01.06.2016 Комісією по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів) був складений Акт №2 про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності,яким встановлені правочини , що є нікчемними, відповідно до наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" від 24.05.2016 за №27/1 з Додатком 1 до нього та зазначено наступне: "… в ході перевірки виявлено, що Банком 19.05.2016 виконано платіжні документи ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР" (код за ЄДРПОУ 39140702) з перерахування коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1298015973,74 гривень, при цьому фінансових можливостей Товариства, зокрема залишку коштів, було недостатньо для проведення вищенаведених правочинів … Комісією встановлено, що за ознаками нікчемності та обставин, наведеними в додатку до Акту, зазначені правочини (транзакції) підпадають під критерії, передбачені частиною третьою статті 38 Закону: - банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; - здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. - банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; З огляду на виявлені факти, необхідність дотримання вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та захисту інтересів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надати пропозицію уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" тимчасово обмежити здійснення ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплат 12160 фізичним особам, згідно переліку що є додатком до Акту, за їх рахунками коштів …".

До вищевказаного Акту №2 про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 01.06.2016 додано: "Ознаки нікчемності правочинів (транзакцій) виконання Банком платіжних документів ТОВ "ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР" (код за ЄДРПОУ 39140702) з перерахування коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1298015973,74 грн."; "Перелік фізичних осіб, на рахунки яких 19.05.2016 здійснені перерахування коштів з поточного рахунку №26509300055802 ТОВ "ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР" (код за ЄДРПОУ 39140702)".

V. НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО:

Згідно вимог ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.3 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Як зазначено у ч.7 ст.26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

Як зазначено у ч.4 ст.26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом року до дня прийняття такого рішення); 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - один рік до дня прийняття такого рішення); 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.

У ч.1 ст.26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону;

3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;

4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Згідно п.1 ч.4 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Згідно з ч.2 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

19.11.2016 року вступив в законну силу Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" від 15.11.2016 року № 5390, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом № 5390, віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Тобто, вказаним законом розширено коло осіб, які з 19.11.2016 року набули права на отримання коштів за рахунок Фонду.

Згідно із абз. 2 п. 15 Перехідних положень Закону України від 15.11.2016 року №5390 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язано ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників.

Порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами регулюється відповідним Положенням, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 №14 (далі - Положення).

Відповідно до положень п. 1 розділу ІІ Положення визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, розпочинається з формування та передачі банком до Фонду баз даних про вкладників, які формуються відповідно до Правил формування та ведення баз даних про вкладників, затверджених рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.07.2012 №3.

Відсутність відповідних відомостей про рух коштів на рахунках вкладника в наявних у банку базах даних унеможливлює внесення відомостей про таких осіб до переліку вкладників, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду.

Згідно ч.5 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( в ред.,діючої з 19.11.2016 р.),у разі виконання банком функцій повіреного, агента, іншого представника або посередника із залучення коштів фізичних осіб на користь третіх осіб (включаючи небанківські фінансові установи) банк зобов'язаний попередньо ознайомити у письмовій формі фізичних осіб про те, що такі кошти не є банківським вкладом фізичної особи, на який поширюються гарантії, встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Ст.75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлена заборона для проблемних банків, для використання для розрахунків прямих кореспондентських рахунків в національній та іноземній валюті.

Згідно ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Згідно з ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

VI. ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА СУДОВА ПРАКТИКА:

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ст.3 КАС України ( в ред.,діючої з 15.12.2017 року) порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно ч.3 ст.6 КАС України ,звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.7 КАС України ,суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. . Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1-5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч.1-2 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України , за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Так, стаття 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 5 ст.242 КАС України ,при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правового висновку ,зробленого Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 18 квітня 2018 року по справі № 813/921/16 , Фонд є державною спеціалізованою установою, який виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду у цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно правового висновку ,зробленого Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 18 квітня 2018 року по справі № 826/7532/16, оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладених між банком і фізичною особою договорів, уповноважена особа Фонду та Фонд діють як представники сторони договірних відносин.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть та суб'єктний склад спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а належить до цивільної юрисдикції.

Згідно ч.4 ст.243 КАС України ,судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно ч. 5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

VII. МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА ПРАКТИКА ЄСПЛ:

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Крім того, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції "майном" визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання" на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" (пункт 32)), а також право на певні суми соціальних виплат , у тому числі , у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та 71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26 вересня 2014 року.

"Законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Кореску v. Slovakia), п. 50; "Anheuser-Busch Inc. проти Португалії" (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява № 73049/01, п. 65, ЄСПЛ 2007-І).

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії"(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskalv. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р.).

Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін( див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р.).

VIII. ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ:

Апеляційний суд ,враховуючи принципи верховенства права, належного врядування, практику ЄСПЛ ,як джерело права , погоджується із висновком суду 1-ої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову , так як постанова НБУ №217/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" ПАТ "Банк Михайлівський", яка вводила ряд обмежень щодо діяльності ПАТ "Банк Михайлівський" адресована в першу чергу до керівників банківської установи, а не до його клієнтів,обмеження, викладені у п.4 зазначеної постанови носять загальний та неконкретний характер, і неможливо встановити, яке саме з цих обмежень може стосуватись відкриття поточних рахунків та зарахування на них коштів клієнта.

Обмежень для клієнтів банка у використанні власних рахунків, та цивільно-правових наслідків для правочинів, укладених проблемними банками, Закон України "Про банки і банківську діяльність" не передбачає.

Жодних обмежень та наслідків для правочинів, укладених банком під час дії постанови НБУ про віднесення його до категорії проблемних, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачає, а тому, станом на 19.04.2016 року ніяких перешкод для здійснення банківських переказів не було.

Негативні наслідки дій колишніх посадових осіб ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" не можуть стосуватися правовідносин клієнта та Банку, а лише стосуються відносин працівників ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" і самого Банку (як юридичної особи - роботодавця) або працівників та засновників Банку.

Висновок уповноваженої особи Фонду про нікчемність договору банківського вкладу позивача зроблений лише з огляду на правову оцінку відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР" та ОСОБА_2, які не стосуються Банку, та в яких останній не є стороною, і ґрунтується лише на власних припущеннях стосовно подій, які можливо відбудуться в майбутньому. При цьому відповідач не визначив конкретної підстави нікчемності правочину Банку, що передбачені у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI, та не довів наявність ознак, які б свідчили про його нікчемність.

Апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для скасування чи зміни в цій частині рішення суду 1-ої інстанції та вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом фактичних обставин і норм матеріального права,

Бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" Волкова Олександра Юрійовича щодо невключення ОСОБА_2 до переліку вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладом у сумі 9050,0 грн. становила свавільне порушення вимог ст.19 Конституції України та права на мирне володіння майном ,гарантованого ст.1 Протоколу 1 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод , та доводить протиправність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ", яка не дотримується своїх власних процедур, та не повинна мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків, "ефективним" засобом правового захисту ,як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню має бути зобов'язання вчинити певні дії

Судом 1-ої інстанції повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми матеріального та процесуального права , справу розглянуто повноважним складом суду, із належним повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі , судове рішення прийнятне та підписано суддями , які зазначені у судовому рішенні

Керуючись ст.8,22 Конституції України, ст. 6 та ст.1 Протоколу 1 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7,242, 272, 308, 309, 311, п.1 ч.1 ст.315, 316,321,322,325,328,329 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" залишити без задоволення,а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 р.- без змін .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття ,та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 21.05.2018 року

Суддя-доповідач Кравець О.О.Судді Домусчі С.Д. Коваль М.П.