Постанова № 74097334, 16.05.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 236/2643/17 Номер провадження 22-ц/775/477/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Соломахи Л.І., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Овчаренка Л.М.,

третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області в залі судових засідань №4 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 3 січня 2018 року та на додаткове рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 12 січня 2018 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Саржевської І.В., у місті Лиман, в справі номер 236/2643/17 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа: начальник колійної машинної станції структурного підрозділу «Краснолиманська колійна машинна станція» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», про визнання незаконним та скасування наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту), поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

12 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа: начальник колійної машинної станції структурного підрозділу «Краснолиманська колійна машинна станція» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», про визнання незаконним та скасування наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту), поновлення на роботі, обґрунтовуючи своїх позовні вимоги тим, що 4 лютого 2009 року на підставі наказу №11 його переведено на ланкозбиральну базу монтером колії 4 розряду. Згідно наказу №50/ОС від 22.08.2017 року про припинення трудового договору (контракту) його звільнено з займаної посади на підставі п. 8 ст. 40 КЗпП України за вчинення за місцем роботи розкрадання майна власника, на підставі вироку Краснолиманського міського суду Донецької області від 27.06.2017 року, що набрав законної сили 28 липня 2017 року.

З даним наказом позивач не погодився та на адресу начальника підприємства надав 22.08.2017 року заяву, в якій вказав на незаконність прийняття такого наказу з підстав не набрання вироку суду законної сили, оскільки його захисником подана апеляційна скарга.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», підрозділ «Краснолиманська колійна машинна станція» від 22.08.2017 року №50/ОС про припинення трудового договору (контракту) та звільнення його на підставі п. 8 ст. 40 КЗпП України; поновити його на роботі в якості монтера колії 4 розряду, ланкозбиральної бази колійної машинної станції структурного підрозділу «Краснолиманська колійна машинна станція» Регіональна філія «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»; стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

3 січня 2018 року позивач збільшив позовні вимоги в частині розміру стягнення середнього заробітку, та просив стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», структурний підрозділ Краснолиманська колійна машинна станція, на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.08.2017 року по 03.01.2018 рік в розмірі 51521,47 грн.

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 3 січня 2018 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа: начальник колійної машинної станції структурного підрозділу «Краснолиманська колійна машинна станція» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», про визнання незаконним та скасування наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту), поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ (розпорядження) Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», підрозділ «Краснолиманська колійна машинна станція» від 22.08.2017 року №50/ОС про припинення трудового договору (контракту) та звільнення на підставі п. 8 ст. 40 КЗпП України монтера колії 4 розряду, ланкозбиральної бази - ОСОБА_1.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі в якості монтера колії 4 розряду, ланкозбиральної бази колійної машинної станції структурного підрозділу «Краснолиманська колійна машинна станція» Регіональна філія «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», структурний підрозділ «Краснолиманська колійна машинна станція», на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.08.2017 року по 03.01.2018 рік в розмірі 51521,47 грн.

Додатковим рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 12 січня 2018 року допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та вирішено питання про судові витрати.

Із вказаним рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 3 січня 2018 року та додатковим рішенням від 12 січня 2018 року не погодився відповідач ПАТ «Українська залізниця», подав апеляційну скаргу, в якій просив апеляційний суд скасувати рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 3 січня 2018 року і додаткове рішення від 12 січня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові ОСОБА_1 в повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд не повно з'ясував всі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, що призвело до ухвалення судом незаконного та необґрунтованого рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи, які мають суттєве значення для її вирішення.

Зазначає, що вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 27.06.2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, який набув чинності 28 липня 2017 року. Тому, керуючись ст. 148 КЗпП України ОСОБА_1 звільнено 22 серпня 2017 року наказом №50/ОС на підставі п. 8 ст. 40 КЗпП України.

Вважає, що відповідач на законних підставах звільнив позивача з роботи за п. 8 ст. 40

КЗпП України. Про оскарження вказаного вироку суду відповідачеві стало відомо з вересня 2017 року.

Представник ПАТ «Українська залізниця» в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу не визнали, просили її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду третя особа ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача та його представника, представника відповідача, третю особу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У пункті 5 частини 3 цієї статті зазначено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні.

Апеляційним судом встановлено, що судове рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 3 січня 2017 року не підписано головуючим суддею Саржевською І.В. Оглянуті в судовому засіданні копії рішення суду, що видані судом першої інстанції сторонам, також підтверджують цей факт.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на зазначене вище, оскільки апеляційний суд не обмежений доводами і вимогами

апеляційної скарги, вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню

ухваленню нового рішення.

В цивільній справі, що переглядається в апеляційному порядку, також ухвалено додаткове рішення від 12 січня 2018 року.

Цим додатковим рішенням суду доповнена резолютивна частина рішення суду від 3 січня 2018 року, яке підлягає обов'язковому скасуванню, тому апеляційний суд прийшов до висновку, що є підстави для скасування додаткового рішення.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в ПАТ «Українська залізниця» з 30.12.1999 року та був звільнений 22.08.2017 року за вчинення за місцем роботи розкрадання майна власника, встановленого вироком суду, за п. 8. ст. 40 КЗпП України (а.с. 12, том. 1).

З вироку Краснолиманського міського суду Донецької області від 27.06.2017 року, та оглянутого в судовому засіданні апеляційного суду кримінального провадження, вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 1700,00 грн. (а.с. 9-11, том 1).

Відповідно до ст. 395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня їх проголошення.

26 липня 2017 року захисник ОСОБА_1 ОСОБА_2 направив до Апеляційного суду Донецької області апеляційну скаргу на вказаний вирок. 14 вересня 2017 року ухвалою апеляційного суду відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14 листопада 2017 року апеляційна скарга захисника ОСОБА_2 залишена без задоволення, вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 27 червня 2017 року відносно ОСОБА_1 залишений без змін (а.с. 163, 165-166, 186, 220-225 кримінального провадження; також а.с. 145-146, том 1 ).

Відповідно до наказу (розпорядження) №50/ОС від 22.08.2017 року про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 звільнено на підставі п. 8 ст. 40 КЗпП України за вчинення за місцем роботи розкрадання майна власника, підстава: вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 27.06.2017, що набрав законної сили (а.с. 8, том 1).

ОСОБА_1 заявою від 22.08.2017 року повідомив позивача про апеляційне оскарження вироку суду, тому цей вирок не набрав законної сили (а.с. 13, том 1).

З огляду на наведене вище, апеляційний суд вважає, що на час звільнення ОСОБА_1 вирок не набрав законної сили, тому підстав для його звільнення на підстав п. 8 ст. 40 КЗпП України на той час не було.

Тому довід апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованим.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За таких обставин, оскільки позивача незаконно звільнено з посади монтера колії 4

розряду, ланкозбиральної бази колійної машинної станції структурного підрозділу Краснолиманська колійна машинна станція Регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», він підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з розрахунками заробітної плати ОСОБА_1 за червень та липень 2017 року та довідкою про доходи від 16.01.2018 року, його заробітна плата складала 17551,37 грн. Виходячи з відпрацьованих робочих годин середньоденна заробітна плата становить 368,48 грн. (а.с. 41-43, том 2).

Відповідно до наказу №7/ОС від 15.01.2018 року позивач ОСОБА_1 з 15.01.2018 року поновлений на посаді монтера колії 4 розряду колони з ремонту колії (а.с. 49, том 2).

Відтак, кількість робочих днів за час вимушеного прогулу, починаючи з 23.08.2017 року по 14.01.2018 року складає 97 днів.

Отже, з відповідача ПАТ «Українська залізниця» має бути стягнуто на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.08.2017 року по 14.01.2018 року в розмірі 35742,56 грн. (368,48 грн. х 97 дн.)

Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги задоволено, позивач звільнений від сплати судового збору, тому підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір в загальному розмірі 1280,00 грн. (640,00 + 640,00), відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», що діяла на час звернення до суду.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.

Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 3 січня 2018 року та додаткове рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 12 січня 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа: начальник колійної машинної станції структурного підрозділу «Краснолиманська колійна машинна станція» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», про визнання незаконним та скасування наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту), поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», підрозділ «Краснолиманська колійна машинна станція» від 22.08.2017 року № 50/ОС про припинення трудового договору (контракту) та звільнення на підставі п. 8 ст. 40 КЗпП України монтера колії 4 розряду, ланкозбиральної бази - ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) на посаді монтера колії 4 розряду ланкозбиральної бази колійної машинної станції структурного підрозділу Краснолиманська колійна машинна станція Регіональна філія «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, м. Київ, вул. Тверська, 5) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1), середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.08.2017 року по 14.01.2018 року в розмірі 35742,56 грн. (тридцять п'ять тисяч сімсот сорок дві грн. 56 коп.).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір в розмірі 1280 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 травня 2018 року.

Судді: