Постанова № 74097224, 15.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/59/18

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

15 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,

секретар судового засідання: Черняк А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року (ухвалене 15 березня 2018 року) у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 до Департаменту Державної Виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Полонський гірничий комбінат" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту Державної Виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України в якому просить визнати протиправним та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С.В. про передачу майна на зберігання іншому зберігачу від 28.12.2017 у виконавчих провадженнях: ВП №47758698; ВП №47759512; ВП №47759234, ВП №47759454.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С.В. про передачу майна на зберігання іншому зберігачу від 28.12.2017 у виконавчих провадженнях: ВП №47758698; ВП №47759512; ВП №47759234, ВП №47759454.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Департамент Державної Виконавчої служби Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.

Відповідач вказує, що судом першої інстанції не враховано, що винесення постанови про передачу майна іншому зберігачеві у відповідності до вимог частини 4 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» є правом державного виконавця яке може бути застосовано незалежно від стану виконавчого провадження. Висновок суду щодо порушення державним виконавцем вимог частини 4 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» відповідач вважає помилковим, оскільки з метою недопущення розтрати, відчуження, приховування, підміни, пошкодження, знищення або інших незаконних дій з майном на яке накладено арешт 28.12.2017 державним виконавцем було винесено постанову про передачу майна на зберігання іншому зберігачу, а саме Товариству з обмеженою відповідальністю «КАМРЕР і Ко» в особі директора Федорчука Олега Григоровича. Крім того, майно не вилучається з території боржника, а боржник здійснює охорону території. У зв'язку з викладеним права боржника оскаржуваною постановою нічим не порушуються.

Також відповідач зазначає, що передача майна іншому зберігачу не є виконавчою дією примусового характеру, яка спрямована на звернення стягнення на майно. Зазначена виконавча дія спрямована на виконання постанов державного виконавця про арешт майна та ухвали суду від 13.10.2016 в частині накладення арешту на майно та спрямована на збереження арештованого майна.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу Департаменту Державної Виконавчої служби Міністерства юстиції України в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Крім того, позивач наголосив на тому, що передача на зберігання майна публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" (далі також - ПАТ "ПГТ") згідно спірних постанов державного виконавця призвела до розкрадання майна ПАТ "ПГТ".

Представник відповідача Міністерства юстиції України в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Решта осіб, які беруть участь у справі в судове засідання повноважних представників не направили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представника відповідача, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 22.05.2015 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Таранова Т.О. вчинила чотири виконавчих написи та на їх підставі відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС відкрив виконавчі провадження: ВП №47758698 від 04.06.2015 старшим державним виконавцем Кузнецовим О.В.; ВП №47759512 від 04.06.2015 головним державним виконавцем Нещадимом І.С.; ВП №47759234 від - 04.06.2015 головним державним виконавцем Біловол В.О.; ВП №47759454 від 04.06.2015 головним державним виконавцем Нещадимом І.С.

При примусовому виконані вище вказаних виконавчих написів нотаріуса головним державним виконавцем Департаменту ДВС Нещадимом І.С. 26.06.2015 складено чотири акти опису та арешту майна ПАТ "ПГК" (м. Полонне, вул. Академіка Герасимчука, 190 Б) на цілісний майновий комплекс, зокрема у кількості 378 найменувань одиниць техніки та обладнання та 31 приміщення, в загальному на суму 86449201,69 грн.

Як зазначено в актах опису та арешту на описане майно накладений арешт і встановлене обмеження права користування ним, встановлено заборону відчуження майна. Описане майно (цілісний майновий комплекс) розташоване на земельній ділянці яка належить ПАТ "ПГК" площею 158,8 га, про що свідчить державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 Описане майно прийняв на відповідальне зберігання ТОВ "ПГК" в особі генерального директора Мартинюка В.М.

Ухвалою від 10.10.2016 господарського суду Хмельницької області порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "ПГК", визнано вимоги ініціюючого кредитора - ТОВ "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс", до боржника - ПАТ "ПГК" в сумі 10236887,00 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ПАТ "ПГК" та процедуру розпорядженням майном боржника - ПАТ "ПГК" і призначено розпорядником майна боржника ПАТ "ПГК" арбітражного керуючого ОСОБА_3.

Ухвалою від 13.10.2016 в порядку ст.18 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд Хмельницької області задовольнив клопотання розпорядника майна ПАТ "ПГК" про застосування заходів для збереження майна боржника ПАТ "ПГК" по справі №924/881/16698; зупинив реалізацію майна ПАТ "ПГК" у виконавчих провадженнях ВП №47758698, ВП №47759512, ВП №47759234, ВП №47759454 і ВП №47533673; наклав арешт на все майно ПАТ "ПГК", в тому числі, яке перебуває на реалізації у виконавчих провадженнях ВП №47758698, ВП №47759512, ВП №47759234, ВП №47759454 і ВП №47533673.

Постановами від 03.08.2016 про передачу майна іншому зберігачу головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Нещадим І.С. передав на відповідальне зберігання описане згідно Актів опису та арешту майна від 26.06.2015 директору Хмельницькій філії Державного підприємства "Сетам" в особі директора Ференса С.А. арештоване державним виконавцем майно ПАТ "ПГК" у зведеному виконавчому провадженні.

Актами від 09.11.2016 про передачу майна на відповідальне зберігання, складених і підписаних державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Котом A.M., який діяв на підставі довіреності від Департаменту ДВС, передано на зберігання голові правління ПАТ "ПГК" Синишину О.А.

28.12.2017 старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Сіренко С.В. у виконавчих провадженнях: ВП №47758698; ВП №47759512; ВП №47759234, ВП №47759454 з метою недопущення розтрати, відчуження, приховування, підміни, пошкодження, знищення або інших незаконних дій з майном, на яке накладено арешт, виніс постанови про передачу описаного та арештованого майна на зберігання іншому зберігачу - ТОВ "КАМРЕР і Ко".

Позивач вважає вказані постанови від 28.12.2017 про передачу майна іншому зберігачу протиправними, а тому звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за приписами Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника. При цьому, вчинення виконавцем дій щодо передачі майна іншому зберігачу, у період зупинення вчинення виконавчих дій цим Законом не передбачене. Тому, старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Сіренко С.В. прийняв постанови від 28.12.2017 про передачу майна іншому зберігачу в порушення вимог Закон №1404-VIII.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.4 ч.1 ст.34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, авторської винагороди, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, рішеннями немайнового характеру, у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

За змістом ч.2, 5 ст.19 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону №1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених п.п.1, 4, 6, 8, 11 ч.1 ст.34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених п.п.2, 3 і 5 ч.1 ст.34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Частиною 4 статті 34 Закону №1404-VIII передбачено, що арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадку, передбаченого п.10 ч.1 ст.34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.

З урахуванням приписів ч.4 ст.34 Закону №1404-VIII у період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану. Вчинення виконавцем інших дій, в тому числі і щодо передачі майна іншому зберігачу, у період зупинення вчинення виконавчих дій цим Законом не передбачене.

Разом з цим, всупереч вказаним нормам старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Сіренко С.В. прийняв постанови від 28.12.2017 про передачу майна іншому зберігачу після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника.

За змістом визначення виконавчого провадження закріпленого в ч.1 ст.1 Закону №1404-VIII та ч.1 ст.13 Закону №1404-VIII згідно якої під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, виконавчими діями є весь комплекс заходів, що вчиняються державним виконавцем з метою примусового виконання рішень. Тому, є необґрунтованими доводи відповідача про те, що передача майна іншому зберігачу не є виконавчою дією.

Згідно ч. 1, 4 ст. 58 Закону №1404-VIII майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов'язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).

Виконавець своєю постановою може передати майно на зберігання іншому зберігачу.

Відповідач наголошує на тому, що винесення постанови про передачу майна іншому зберігачеві у відповідності до вимог частини 4 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» є правом державного виконавця яке може бути застосовано незалежно від стану виконавчого провадження.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що вказане право виконавця в даному випадку обмежене п.4 ч.1 ст.34 Закону № 1404-VIII.

Встановлено, що підставою для заміни зберігача на підставі спірних постанов є заява ТОВ "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс" №01-18/12/17 від 19.12.2017 про передачу майна на зберігання іншому зберігачу, оскільки зберігання не забезпечується і є випадки відчуження майна, що ставить під загрозу задоволення законних вимог усіх кредиторів та стягувачів.

Додатковим актом державного виконавця від 27.12.2017, складеним заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Котом А.М. зафіксовано факт затоплення двох одиниць техніки.

За змістом п.13 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (далі - Інструкція №512/5) у разі необхідності після передачі майна на зберігання за постановою виконавця таке майно може бути передано на зберігання іншому зберігачу. У постанові зазначаються причина передачі майна іншому зберігачу, прізвище, ім'я та по батькові зберігача, який здійснював зберігання майна, та прізвище, ім'я та по батькові нового зберігача. У разі необхідності (наявність інформації про псування або розтрату майна тощо) виконавець до моменту передачі майна новому зберігачу може здійснити вихід за місцем зберігання майна для його огляду. У разі зміни кількісних чи якісних характеристик майна про це зазначається в постанові про призначення нового зберігача, при цьому виконавець готує повідомлення до органів досудового розслідування щодо притягнення зберігача до кримінальної відповідальності. Факт передачі майна новому зберігачу засвідчується актом виконавця або актом приймання-передавання майна, який долучається до постанови про заміну зберігача.

Як обґрунтовано зазначає суд першої інстанції, зазначений акт від 27.12.2017 стосується лише одного з чотирьох виконавчих проваджень та зазначена в акті від 27.12.2017 техніка, а саме: два екскаватори ЕКГ-5А-У та бульдозер марки Б10М.0111-1Е, приймалася керівником боржника на зберігання уже пошкодженою (затопленою у кар'єрі та з розбитими вікнами), що виключає можливість будь-яких висновків про її неналежне зберігання. При цьому, всупереч вимог п.13 Розділу VIII Інструкції №512/5 у постановах про передачу майна на зберігання іншому зберігачу від 28.12.2017 в зведених виконавчих провадженнях ВП №47758698, ВП №47759512, ВП №47759234, ВП №47759454 не вказана причина заміни зберігача майна ПАТ "ПГК", який належним чином виконує обов'язки зберігача майна, на іншого зберігача ТОВ "Камрер і Ко" в особі директора Федорчука О. Г., щодо якого у державного виконавця відсутня інформація про наявність технічної можливості забезпечити відповідну охорону майна. Доказів порушення ПАТ "ПГК" обов'язків зберігача майна відповідачем не надано.

З урахуванням наведених обставин та норм права, колегія суддів вважає, що доводи позивача та висновки суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних постанов державного виконавця є протиправними, а відповідачами не доведено протилежного.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 17 травня 2018 року.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.