Постанова № 74097181, 14.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І Інстанції: Бабаєв А.І.

14 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4942/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Любчич Л.В.

суддів: Сіренко О.І. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Моісеєвої К.Ю.

представика позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Кусти Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на рішення, суддя Бабаєв А.І. , Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2018 по справі № 820/4942/17

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області третя особа Слобідський районний відділ у м.Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області

про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДМС в Харківській обл.), в якій, з урахуванням уточнень, просила суд:

- визнати протиправним висновок від 30.10.2017 року Головного Управління Державної Міграційної служби України в Харківський області стосовно громадянина В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та скасувати рішення Головного Управління Державної Міграційної служби України в Харківський області про скасування дозволу на імміграцію в Україну №04/1-224078 від 30.10.2017 року громадянину В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.;

- визнати протиправною відмову ГУ ДМС в Харківській обл. в здійсненні оформлення та видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 03.10.2017 замість втраченої та зобов'язати ГУ ДМС в Харківській обл. здійснити оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 03.10.2017 замість втраченої;

- встановити судовий контроль за виконанням ГУ ДМС України в Харківській обл. рішення Харківського окружного адміністративного суду;

- зобов'язати ГУДМС України в Харківській обл. надати звіт про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2018 задоволено позовні вимоги.

Не погодившись з даним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2018 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивачем не надано пакет належних документів, чим порушено п. 15 Порядку № 251, та у зв'язку з недоведеністю позивачем заявленої підстави для обміну посвідки серії НОМЕР_2 від 07.06.2005, керуючись п. 17 Порядку № 251, відповідачем прийнято рішення про відмову позивачу в обміні посвідки на постійне проживання. Висновок Слобідського відділу ГУ НП в Харківській обл. не підтверджує факт втрати позивачем саме посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 07.06.2005. Крім того, вважає, що зобов'язуючи відповідача здійснити оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання позивачу, суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження ГУ ДМС України в Харківській обл. А також послався на ч. 6 ст. 12, ч. 2-5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) та зазначив, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача в сумі 3000,00 грн. є необгрунтованим.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, прийшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

Рішенням відділу Державного департаменту у справах громадянства, іміграції та регістрації фізичних осіб ГУ МВС України в Харківській обл. на підставі Закону України "Про імміграцію" № 2491-III від 07.06.2001 громадянину СРВ ОСОБА_3 був наданий дозвіл на імміграцію в Україну. Позивача документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 07.06.2005, терміном дії безстроково.

19 вересня 2017 року позивач звернувся з заявою до Слобідського відділу поліції ГУ НП в Харківський обл. по факту втрати посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 07.06.2005.

24 вересня 2017 року Слобідським відділом поліції ГУНП в Харківський обл. складено висновок стосовно заяви позивача, в якому зазначено, що серед знайдених та вилучених документів на ім'я громадянина СРВ ОСОБА_3 у Слобідському відділі поліції ГУНП в Харківський обл., не значиться.

03 жовтня 2017 року позивач звернувся з письмовою заявою до Слобідського районного відділу у м. Харкові Головного управління ДМС України в Харківській обл., в якій просив видати йому нову посвідку на постійне проживання в Україні, замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 07.06.2005.

З письмових доказів у справі слідує, що заяву про обмін посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з втратою та документи позивача було передано до Головного управління ДМС України в Харківській області для прийняття рішення.

30 жовтня 2017 року рішенням Головного управління ДМС України в Харківській області № 04/1-224078 від 30.10.2017 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п.1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених вимог.

Суд апеляційної інстанції погоджується з даними висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі - посвідки) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання встановлений Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 251 від 28.03.2012 (далі - Порядок № 251).

Згідно п. 22 Порядку № 251 у разі пошкодження чи втрати посвідки іноземець та особа без громадянства може звернутися за отриманням нової посвідки в порядку, встановленому для її обміну чи продовження строку її дії, до територіального органу або підрозділу ДМС за місцем проживання.

Про втрату посвідки іноземець та особа без громадянства або приймаюча сторона зобов'язані негайно повідомити органу Національної поліції за місцем її втрати та територіальному органу або підрозділу ДМС за місцем видачі посвідки, який інформує про це протягом п'яти днів ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби. Втрачена посвідка визнається недійсною та в разі її вилучення підлягає знищенню. Втрачена посвідка, що виявлена у пункті пропуску через державний кордон, вилучається посадовою особою Держприкордонслужби та протягом 10 робочих днів надсилається для знищення за місцем її видачі.

Відповідно до п. 11 Порядку № 251 за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для оформлення посвідки на постійне проживання) або не більш як 15 днів (для оформлення посвідки на тимчасове проживання) з дня подання всіх визначених цим Порядком документів приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, яке затверджується Головою ДМС, а у разі його відсутності - заступником Голови ДМС чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником.

У заяві робиться відмітка про прийняте рішення або зазначаються причини відмови у видачі посвідки.

Згідно з п.п.4.1-4.5 Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2013 № 681 обмін посвідки здійснюється в разі наявності підстав, визначених пунктами 14 та 16 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.

Разом із заявою про обмін посвідки (додаток 13) іноземцями та особами без громадянства до територіальних органів чи підрозділів ДМС за місцем проживання подаються: 1) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія; 2) посвідка, що підлягає обміну, а в разі її пошкодження чи втрати - довідка про звернення із заявою про втрату посвідки (довідка органів внутрішніх справ з цього питання) у довільній формі; 3) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 4) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України); 5) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері) (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з'являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах).

Прийняті до розгляду заяви обліковуються відповідно в журналі обліку звернень щодо оформлення посвідки на постійне проживання або в журналі обліку звернень щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання, де в графі „Примітки" робиться запис „Обмін". Працівник територіального органу чи підрозділу ДМС при надходженні заяви про обмін посвідки перевіряє наявність підстав для обміну посвідки, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їхніх паспортних документах, з даними, що містяться в цих заявах, перевіряє відсутність підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки, передбачених пунктом 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.

Згідно з п.17 Порядку № 251 рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання); 6) інших випадках, передбачених законами.

Як слідує з висновку ГУ ДМС України в Харківській обл. 09.10.2017, було прийнято рішення - відмовити в обміні посвідки на постійне проживання у зв'язку із втратою посвідки на постійне проживання на підставі п. 22, 15 та п.п.6 п.17 Порядку № 251.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що вказана норма передбачає відмову у видачі довідки лише у випадках, передбачених законами.

Відповідач, відмовивши у видачі посвідки на підставі п. 22, 15 та пп.6 п.17 Порядку № 251, не зазначив, якою нормою якого закону він керувався.

Оскільки позивач, звертаючись до ГУ ДМС України в Харківській обл. 03.10.2017, надав всі документи, необхідні для видачі нової посвідки на постійне проживання замість втраченої, беручи до уваги, що підстави для відмови у видачі посвідки, передбачені п. 17 Порядку № 251, в даному випадку відсутні, колегія суддів вважає, що відповідачем по справі необґрунтовано відмовлено позивачу у видачі посвідки.

З урахуванням зазначеного вище, а також враховуючи надання позивачем усіх документів, необхідних для видачі нової посвідки замість втраченої в порядку обміну, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо зобов'язання ГУ ДМС України в Харківській обл. видати позивачу нову посвідку на постійне проживання за заявою від 03.10.2017.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, зобов'язуючи відповідача здійснити видачу позивачу нової посвідки на постійне проживання в Україні за заявою від 03.10.2017, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. (ч.2 ст. 5 КАС України)

З огляду на вищезазначені норми права, судом за результатами розгляду справи може бути задоволено будь-яку з вимог, передбачених ст. 5 КАС України, у тому числі й вимогу про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Колегія суддів зазначає, що позивачем при зверненні до ГУ ДМС України в Харківській обл. надавались усі документи, необхідні для видачі нової посвідки на постійне проживання в порядку, встановленому для її обміну, однак, у видачі такої посвідки позивачу було відмовлено.

Посилання апелянта на те, що висновок Слобідського відділу ГУ НП в Харківській обл. не підтверджує факт втрати позивачем саме посвідки про постійне проживання серії НОМЕР_2 від 07.06.2005 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно наданої копії відповіді за підписом начальника Слобідського ВП ГУ НП в Харківській обл. позивач звертався із заявою з приводу втрати посвідки на постійне проживання на ім'я громадянина В'єтнаму ОСОБА_3.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач у спірних правовідносинах вже реалізував свої дискреційні владні повноваження, прийнявши рішення про відмову у видачі позивачу нової посвідки на постійне проживання, а тому даний спосіб захисту прав позивача є правомірним.

З огляду на вищезазначене, рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги не встановлено.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

У відповідності до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За вимогами ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Колегія суддів зазначає, що розмір понесених витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, значенням справи для позивача, який незаконно був позбавлений громадянства України.

Доводи апеляційної скарги про те, що витрати на професійну правничу допомогу не відшкодовуються з посиланням на ч. 6 ст. 12 КАС України, яка передбачає, що до справ незначної складності належать справи про перебування іноземців або осіб без громадянства на території України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідачем до суду першої інстанції будь-яких клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в зв'язку з їх неспівмірністю не було заявлено та судом першої інстанції не розглядалося.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального ці процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Клопотання представника позивача про відшкодування останньому витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі по тексту - Закон № 5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч.1 та ч.2 ст. 19 Закону № 5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

При цьому, за визначенням п.6 ст.1 Закону № 5076 інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ст.1 Закону № 5076).

На підтвердження витрат з оплати правничої допомоги, наданої протягом розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем надано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги № Д-63/17 від 08.08.2017 із адвокатом ОСОБА_1, додаткової угоди № 2 до договору про надання правової допомоги № Д-63/17 від 08.08.2017, копії квитанцій ПАТ КБ «ПриватБанк» про сплату коштів в якості оплати послуг адвоката за договором № Д-63/17 від 26.05.2017 р. в загальній сумі 2500 грн., копію акту виконаних робіт від 07.05.2018 до договору про надання правової допомоги № Д-63/17 від 08.08.2018, копію звіту про дебетових та кредитових операціях по рахунку адвоката ОСОБА_1

Згідно з актом виконаних робіт, адвокатом відповідно до умов договору про надання правової допомоги № Д-63/17, здійснено складення відзиву на апеляційну скаргу ГУ ДМСУ в Харківській області (вартість послуги - 2000,00 грн.) та участь у судовому засіданні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції (вартість послуги - 500,00 грн.).

Копіями квитанцій ПАТ КБ «ПриватБанк» від 25.03.2018, від 12.04.2018 та виписки з рахунку ОСОБА_1 підтверджено внесення коштів позивачем ОСОБА_3 в рахунок оплати послуг адвоката ОСОБА_1 за договором № Д-:№63/17 від 08.08.2017 та фактичне зарахування цих коштів на рахунок адвоката.

У відповідності до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги вище зазначені правові норми та докази понесених витрат на оплату послуг адвоката, суд апеляційної інстанції вважає, що витрати на професійну правничу допомогу, надану протягом розгляду справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 2500,00 грн. підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУДМСУ в Харківській області.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області залишити без задоволення .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року по справі № 820/4942/17 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області , третя особа Слобідський районний відділ у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії залишити без змін.

Стягнути з рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (61057, м. Харків, вул. Римарська 24, код ЄДРПОУ 37764460) на користь громадянина В'єтнаму ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНПП НОМЕР_1, 61000, АДРЕСА_1) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.І. Сіренко Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 18.05.2018