Постанова № 74096843, 15.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/17217/17 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 січня 2018 року (повний текст складено 26 січня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,-

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо надання ОСОБА_2 відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована: Київська обл., Бориспільський район, Іванківська сільська рада, зобов'язати відповідача надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства на підставі його клопотання від 18 травня 2017 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 січня 2018 року позов задоволено частково, визнано протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Київській області щодо надання ОСОБА_2 відмови (викладеної у листі №З-16035/0-9896/6-17 від 14 червня 2017 року) у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована: Київська область, Бориспільський район, Іванківська сільська рада, зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 18 травня 2017 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою для відведення у власність земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована: Київська область, Бориспільський район, Іванківська сільська рада, з урахуванням висновків суду. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах у повному обсязі. На думку апелянта, оскаржуване рішення винесене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані наявністю підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки місце розташування земельної ділянки щодо якої звернувся позивач не відповідає схемам землеустрою.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. В суді першої інстанції позиція позивача обґрунтовувалась тим, що відмова ГУ Держгеокадастру у Київській області у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не ґрунтується на нормах закону та вважається протиправною.

Позивач у судове засідання не з'явився. Про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.14) та згідно з довідкою Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області від 17 січня 2016 року №1/743 ОСОБА_2 перебував з 15 грудня 2015 року по 17 січня 2016 року у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань.

Позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області з клопотанням від 18 травня 2017 року, в якому просив відповідно до ст.ст.118, 121 ЗК України надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована Київська область, Бориспільський район, Іванківська сільська рада, до якого додав копію паспорту громадянина України, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, копію посвідчення учасника бойових дій, копію довідки про безпосередню участь у проведенні АТО, схему розташування земельної ділянки.

Листом від 14 червня 2017 №З-16035/0-9896/6-17 ГУ Держгеокадастру у Київській області повідомило позивача, що за наявною у відповідача інформацією, бажана до відведення земельна ділянка розташована на земельному масиві, який зарезервовано для потреб військовослужбовців - учасників АТО та членів родин військовослужбовців, які загинули у ході її проведення (для ведення особистого селянського господарства площею по 0,5000 га) та рекомендовано визначитись з іншим місцем розташування бажаної до відведення земельної ділянки та звернутись з клопотанням до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, враховуючи вимоги ст.ст.118, 121 та 122 Земельного кодексу України.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з підстав, наведених у листі від 14 червня 2017 року №З-16035/0-9896/6-17, відповідач діяв не у відповідності до положень чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно з п.«б» ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірах для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймають органи, визначені в ст.118 ЗК України. Чинним законодавством України встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання, а також передбачено вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу зобов'язаний належним чином мотивувати причини такої відмови.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у його клопотанні від 18 травня 2017 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою було зазначено цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовні розміри та було додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

З наявної в матеріалах справи копії листа ГУ Держгеокадастру у Київській області від 14 червня 2017 №З-16035/0-9896/6-17 вбачається, що підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою визначено, що бажана до відведення земельна ділянка розташована на земельному масиві, який зарезервовано для потреб військовослужбовців - учасників АТО та членів родин військовослужбовців, які загинули у ході її проведення (для ведення особистого селянського господарства площею по 0,5000 га).

Відповідно до п.14 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема, першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Пунктом 1 розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року №898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками» з метою забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками доручено Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру і обласним та Київській міській державним адміністраціям за участю органів місцевого самоврядування визначити протягом місяця на території відповідної області та м.Києва земельні ділянки для відведення учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 02 червня 2017 року №144 внесено зміни до п.1 наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 10 лютого 2016 року №15 «Про затвердження переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, підібраних (зарезервованих) на території Київської області для задоволення потреб військовослужбовців-учасників антитерористичної операції та членів родин військовослужбовців, які загинули у ході її проведення, та альбому-атласу місць розташування цих земельних ділянок», виклавши перелік таких земельних ділянок у новій редакції, що додається. У п.130 наведеного переліку зазначена земельна ділянка загальною площею 20,7044 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Бориспільського району Іванківської сільської ради.

Колегія суддів зазначає, що резервування земельної ділянки для потреб військовослужбовців - учасників АТО та членів родин військовослужбовців, які загинули у ході її проведення не є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, в розумінні ч.7 ст.118 ЗК України.

Апелянт зазначає, що у даному випадку, місце розташування земельної ділянки щодо якої звернувся позивач, не відповідає схемам землеустрою, оскільки зазначена земельна ділянка входить до масиву Іванківської сільської ради, зокрема земельної ділянки загальною площею 20,7044 га (кадастровий номер НОМЕР_2), яка поділена на окремі ділянки площею 0,5000 га.

Разом з тим, у наданій позивачу відповіді ГУ Держгеокадастру у Київській області належним чином не мотивовано відмову в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, оскільки лист від 14 червня 2017 №З-16035/0-9896/6-17 не містить жодних посилань на невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, що є передбаченої законодавством підставою для відмови у наданні такого дозволу.

Таким чином, відмову ГУ Держгеокадастру у Київській області в наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою, оформлену листом від 14 червня 2017 №З-16035/0-9896/6-17, не можна вважати правомірною та такою, що є мотивованою належним чином.

Крім того, така відмова відповідача, оформлена листом від 14 червня 2017 №З-16035/0-9896/6-17, не є рішення суб'єкта владних повноважень, що має бути прийнято у відповідності до ч.7 ст.118 ЗК України.

В той же час, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. З огляду на те, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями з розгляду заяв про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні, то суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач, розглянувши клопотання ОСОБА_2 від 18 травня 2017 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не прийняв рішення у визначеному законодавством порядку, зокрема, відмова, оформлена листом від 14 червня 2017 №З-16035/0-9896/6-17, прийнята всупереч ч.7 ст.118 ЗК України, не була належним чином мотивована, що, в свою чергу, порушує права та інтереси позивача, колегія суддів приходить до висновку про її протиправність та наявність підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 18 травня 2017 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою для відведення у власність земельної ділянки.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 18 травня 2018 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма