Ухвала суду № 74096836, 21.05.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/3613/18

Провадження № 2/263/1391/2018

УХВАЛА

21 травня 2018 року місто Маріуполь

Суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 28.03.2018 року надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що з 1999 року перебуває у цивільному шлюбі з відповідачем, спільних дітей немає. З червня 2014 року шлюбні відносини між сторонами фактично припинені. Збереження шлюбу з відповідачем та примирення вважає неможливим, спільне господарство вони не ведуть, тому, керуючись СК України, позивач просить суд розірвати укладений між сторонами шлюб.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.

29 березня 2018 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області направлявся відповідний запит щодо реєстрації місця проживання відповідача.

16 квітня 2018 року на адресу суду надійшла відповідь відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради, відповідно до якої ОСОБА_3 у м.Маріуполі не зареєстрована.

Суддя Томілін О.М. перебував у плановій щорічній відпустці з 16.04.2018р. по 10.05.2018р. включно.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 травня 2018 року вказану позовну заяву залишено без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст.175 та ст.177 ЦПК України, а саме, позовна заява не містить реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку щодо відповідача. Крім того, в позовній заяві вказано адресу проживання відповідача: м.Маріуполь, вул.А.Нільсена,5-2, тобто, як вбачається з позову, за цією ж адресою проживає і позивач, хоча з тексту позову вбачається, що з червня 2014р. сторони не ведуть спільного господарства.

За таких обставин позивачу необхідно було вточнити, чи проживає відповідач за вказаною адресою, або адреса проживання відповідача позивачу невідома.

Крім того, судом було враховано, що за вимогами ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Порядок сплати і розмір судового збору визначений Законом України «Про судовий збір» (у редакції від 15.12.2017).

Відповідно до пп. 2 п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру заяви, яка подана фізичною особою справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлює прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року у розмірі 1762 гривень.

Тобто ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру з 1 січня 2018 року становить 704,8 гривень.

Отже позивачу, враховуючи приписи згаданого Закону, було запропоновано сплатити судовий збір в розмірі 704,80 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» у розмірі 1762 грн.) та на підтвердження оплати судового збору надати оригінал квитанції про оплату судового збору.

В задоволенні клопотання ОСОБА_2 про відстрочення сплати судового збору було відмовлено.

Позивачу було надано термін для усунення вказаних недоліків протягом 3 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Указана ухвала отримана позивачем 15 травня 2018 року.

18 травня 2018р. до суду надійшла позовна заява позивача, у якій останній заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору на підставі того, що його річний заробіток – пенсія складає 15979 грн., крім того він страждає віковими захворюваннями та витрачає кошти на лікування. Вважає, що визначена судом сума судового збору перевищує 5% його доходу за рік. До заяви додана довідка з Центрального об’єднаного управління ПФУ в м.Маріуполь, з якої вбачається, що розмір пенсії позивача за попередній рік з травня 2017р. по травень 2018р. склав 15979грн.

Клопотання про продовження строку для усунення недоліків до суду від позивача не надходило.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України, в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, провадження в цивільних справах здійснюються відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ознайомившись з поданою заявою та долученими до неї додатками, суд вважає, що позивач не виконав вимоги ухвали суду від 11 травня 2018 року про залишення позову без руху.

Розглядаючи клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 136 ЦПК України, позивач має право звернутися із заявою про відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору з наданням доказів на підтвердження підстав для цього.

Згідно з п. 20 Постанови Пленуму ВСУ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Разом з тим, позивачем надано суду відомості, що підтверджують розмір його доходу, однак, вказаний ним дохід (розмір пенсії) достатній для оплати судового збору в сумі 704,8 грн., оскільки визначена сума судового збору не перевищує 5% його доходу за попередній рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, всупереч вищевказаній нормі закону, позивачем не надано до суду жодного доказу, на підтвердження того, що він має певні захворювання та витрачає кошти на лікування, що його майновий стан перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі, а відтак заявлене клопотання не підлягає задоволенню.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем не усунуті недоліки, у зв’язку із якими його позовна заява залишена без руху, не подано клопотання про продовження строку для усунення недоліків, на підставі ч.3 ст.185 ЦПК України така позовна заява підлягає поверненню позивачеві.

Разом з тим, відповідно до ч.7 ст.185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу – повернути позивачеві.

Роз'яснити позивачу, що повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Донецької області протягом 15 днів з дня отримання ухвали суду, шляхом подачі її до суду апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області.

Суддя О.М. Томілін