Постанова № 74096532, 15.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2920/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.,

при секретарі судового засідання - Гелецького П.В.,

за участю:

представника відповідачів - Середнього Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду (Головуючий суддя: Рейті С.І., ухвалено о 10 год. 31 хв. у м. Ужгород) у справі за позовом ОСОБА_2 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Мукачівського (27-го) прикордонного загону про визнання протиправними та скасування наказів та поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Мукачівського (27-го) прикордонного загону, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 86-аг від 22.02.2016р. в частині оголошення ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; визнати незаконним та скасувати наказ т.в.о. начальника 27 прикордонного загону № 49-ос від 16.03.2016р. в частині виключення старшого прапорщика ОСОБА_2 із списків особового складу частини і зняття з усіх видів забезпечення; поновити старшого прапорщика ОСОБА_2 на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії - інструктора кінологічного відділення відділу прикордонної служби "Лужанка" 111 категорії (тип Б) 27 прикордонного загону (1 категорії) або іншій рівноцінній посаді.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року, позовну заяву ОСОБА_2 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Мукачівського (27-го) прикордонного загону про визнання протиправними та скасування наказів та поновлення на роботі - залишено без розгляду.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що судом першої інстанції неповністю та поверхнево з'ясовано обставини, які мають значення для справи, грубо порушено норми процесуального права, що в наслідку призвело до не вирішення по суті заявленої вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Проте, як видно з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до суду 20 липня 2016 року з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України №86-аг від 22.02.2016 р. в частині оголошення ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; визнати незаконним та скасувати наказ т.в.о. начальника 27 прикордонного загону № 49-ос від 16.03.2016р. в частині виключення старшого прапорщика ОСОБА_2 із списків особового складу частини і зняття з усіх видів забезпечення; поновити старшого прапорщика ОСОБА_2 на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії - інструктора кінологічного відділення відділу прикордонної служби "Лужанка" 111 категорії (тип Б) 27 прикордонного загону (1 категорії) або іншій рівноцінній посаді, тобто після формального закінчення встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Суд першої інстанції залишив позовну заяву без розгляду виходячи з того, що апелянтом не наведено поважних причини дотримання місячного строку звернення до суду.

Проте, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись, з огляду на наступні вимоги змісту статей КАС України.

За текстом ч. 4 ст. 99 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року N 551-XIV військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Таким чином, фактично апелянт був наділений законодавцем альтернативним правом звернення з означеною вимогою до командира в порядку підлеглості, або правом звернення до суду з оскарженням його наказу про усунення від виконання службових обов'язків.

Як встановлено по справі, ОСОБА_2 проходив військову службу включно по 16.03.2016 р., що підтверджено його поясненнями в суді першої інстанції та довідкою про грошове забезпечення № 11/120 від 21.03.2016 р., тобто до дати видачі наказу №49-ос від 16.03.2016 р. про виключення старшого прапорщика ОСОБА_2 зі списків особового складу частини і зняття з усіх видів забезпечення.

Даний наказ про безпідставне і необґрунтоване звільнення зі служби ним було оскаржено 05.04.2016 року до Голови ДПС України та начальника Західного регіонального управління ДПСУ. Прийнявши до провадження заяву-скаргу ОСОБА_2, адміністрація ДПС України 18.04.2016 року йому надала проміжну відповідь про призначення повторного службового розслідування. І лише 06.05.2016 р. на адресу апелянта надійшла відповідь начальника Західного регіонального управління ДПСУ про негативний результат розгляду його заяви.

Таким чином, приймаючи рішення у даній справі суд першої інстанції прийшов до упереджено хибного висновку про те, що предметом оскарження в даній адміністративній справі був наказ начальника Західного регіонального управління Держприкордонслужби від 22.02.2016 р. за № 86аг, яким апелянта притягнено до дисциплінарної відповідальності і з яким він був ознайомлений 03.03.2016 p., оскільки звільнення з публічної ( військової) служби мало місце лише після видачі наказу по особовому складу. В даному випадку це був наказ т.в.о. начальника Мукачівського прикордонного загону № 49ос від 16.03.2016 р.

Поряд з цим, невпинно реалізуючи своє право на оскарження наказу про звільнення із служби та не погодившись з прийнятим рішенням командира Західного регіонального управління ДПСУ, апелянт 19.05.2016 року подав Голові ДПС України повторну письмову заяву-скаргу, відповідь на яку фактично була відправлена поштою адресу лише 24.06.2016 р..

Враховуючи те, що апелянтом активно реалізовувалось своє законне право на досудовий порядок вирішення спору, колегія суддів прийшла до твердого переконання про те, що позовна заява про поновлення на службі, яка надійшла в суд першої інстанції 20.07.2016 р. була подана в межах встановленого ст. 99 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) місячного строку, що підтверджено долученими до матеріалів справи належними документальними доказами.

При цьому, апеляційний суд акцентує свою увагу і на тому, що згідно вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього звинувачення.

У справі Bellet v. France (заява 23805/94, рішення 04/12/1995) Європейський Суд з прав людини зазначив: «... стаття 6 § 1 Конвенції містить визначення справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу визначається національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд та на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, що доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які є втручанням у її права».

Отже, всупереч кардинально-ключовому праві на доступ до суду кожного громадянина України, гарантованого ст. 6 Конвенції та принципів застосування вказаної статті, та виходячи з практики Європейського суду з прав людини, оскаржувана ухвала є доказом упередженого обмеження права апелянта на справедливий розгляд його позову в суді.

Таким чином, колегія суддів прийшла до неспростовного переконання про те, що судом першої інстанції було неповно та поверхнево з'ясовано процесуальні обставини справи, які мали суттєве значення для стадії подальшого розгляду, а тому апеляційну скаргу необхідно задоволити, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.03.2018 року - скасувати, а справу направити в той же суд для продовження її розгляду по суті спору.

Керуючись статтями 229, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволити.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №807/915/16 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Гулид судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький Повне судове рішення складено 21.05.2018 року