Постанова № 74096357, 03.05.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 травня 2018 року

справа № 804/6392/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Божко Л.А.

судді: Дурасова Ю.В. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 р., ухвалену суддею Конєвою С.О., в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду., повний текст постанови складено 29.11.2017р по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Ландшафт" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0012921203 від 14.09.2017р., -

в с т а н о в и В:

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛАНДШАФТ” звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0012921203 від 14.09.2017р. про збільшення позивачеві грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 144110,00 грн., у тому числі за податковим зобов’язанням – 115288,00 грн., за штрафними санкціями – 28822 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 р., адміністртаивний позов задоволено .

Не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 р., відповідач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини по справі, колегія суддів, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18.07.2017р. позивачем була подана до контролюючого органу податкова декларація з ПДВ за №9138887216 за червень 2017р. разом з додатками до декларації і Реєстром виданих та отриманих податкових накладних, яка була прийнята контролюючим органом 18.07.2017р. згідно квитанції №2, що підтверджується копією відповідної декларації, копіями додатків та копією відповідного Реєстру.

19.08.2017р. контролюючим органом було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ позивача за червень 2017р. за результатами якої був складений акт №000054/04-36-12-03/31497254 за висновками якого було встановлено заниження суми податкового зобов’язання, заявленого у податковій декларації за червень 2017р. у сумі 115288 грн. через не віднесення до податкових зобов’язань декларації з ПДВ за червень 2017р. наступних податкових накладних, а саме: податкової накладної № 16 від 29.06.2017р. виписаної позивачем ТОВ “СІ-ЕЛ-ПІ Груп” на суму ПДВ – 57643,89 грн., зареєстровану у ЄРПН 10.07.2017р.; податкової накладної № 18 від 29.06.2017р. виписаної позивачем ТОВ “Вікно Сервіс” на суму ПДВ – 57643,89 грн., зареєстровану в ЄРПН 10.07.2017р.

На підставі акту та відповіді на заперечення, яка є невід’ємною частиною акту перевірки, 14.09.2017р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення за №0012921203, за яким позивачеві збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на загальну суму 144110,00 грн., у тому числі за податковими зобов’язаннями – 115288 грн., за штрафними санкціями – 28822 грн., що підтверджується копією відповідного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України закріплено, що податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, колегія суддів зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, зі змісту розділу І Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за червень 2017р. видно, що позивачем були задекларовані за вказаний період податкові зобов’язання, зокрема, за податковою накладною № 16 від 27.06.2017р. виданою позивачем покупцю – ТОВ “СІ-ЕЛ-ПІ Груп” на суму ПДВ 3276,00 грн.; за податковою накладною № 22 від 29.06.2017р. виданою позивачем – ТОВ “Вікно Сервіс” на суму ПДВ 57643,89 грн.; за податковою накладною №23 від 29.06.2017р. виданою позивачем – ТОВ “Вікно Сервіс” на суму ПДВ 57643,89 грн.; за податковою накладною №24 від 29.06.2017р. виданою позивачем покупцю – ТОВ “Вікно Сервіс” на суму 57643,89 грн.; за податковою накладною №25 від 29.06.2017р. виданою покупцю – ТОВ Вікно Сервіс” на суму 57643,90 грн. (а.с.46).

Таким чином, позивачем задекларовані податкові зобов’язання за податковою накладною № 22 та № 23 від 29.06.2017р.,

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що податкова накладна №18 від 29.06.2017р. на суму ПДВ 230575,58 грн. була виписана помилково, так як зазначена у ній сума ПДВ уже була включена до податкової декларації з ПДВ за червень 2017р. за податковими накладними №22, №23, №24, №25 від 29.06.2017р. на суму ПДВ 57643,89 кожна, разом загальна сума по чотирьох податкових накладних склала 230575,57 грн., що і було відображено у додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за червень 2017р. ).

Таким чином, доводи представника відповідача про те, що факти відсутності реєстрації податкової накладної у ЄРПН не звільняє продавця від обов’язку включення сум ПДВ такої податкової накладної до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період, судом до уваги не беруться, з огляду на те, що позивач задекларував податкові зобов’язання за податковими накладними №22 та № 23 від 29.06.2017р. на суми ПДВ 57643,89 грн. кожна незалежно від того, чи були вони зареєстровані в ЄРПН згідно до вимог п.201.10 ст.201 ПК України, що підтверджується даними Реєстру виданих та отриманих податкових накладних

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, неповне з’ясування чи недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області– залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 р.– залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Л.А. Божко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Ю.М. Дадим