Постанова № 74096335, 15.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/8847/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Федотова І.В.

Сорочка Є.О.

при секретарі: Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, треті особи - Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправною бездіяльності, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Київського міського голови Кличка В.В., в якому, з урахування зменшення позовних вимог, просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невинесенні протягом місяця (від дати реєстрації клопотання) на пленарне засідання сесії Київської міської ради питання стосовно надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землевідводу земельної ділянки НОМЕР_1 відповідно до графічного матеріалу (кадастрового кварталу 90:066 згідно містобудівного кадастру Києва), орієнтованим розміром до 0,10 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), клопотання (заява) № 21, зареєстрованого у Київській міській раді за вх. №08/М-4240 від 06 квітня 2016 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач - ОСОБА_3, звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та допущені помилки при застосуванні вимог процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Зокрема, апелянт посилався на те, що відповідно до п. 2, 7 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» саме міський голова очолює в межах, визначених цим Законом роботу відповідної ради та її виконавчого комітету, здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету. У зв'язку з чим позивач вважає, що відповідач був зобов'язаний вжити відповідних заходів та винести протягом місяця (від дати реєстрації клопотання) на пленарне засідання сесії Київської міської ради питання стосовно надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землевідводу земельної ділянки.

Станом на 15 травня 2018 року відповідачем не надано письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 звернувся до Київської міської ради із клопотанням від 05 квітня 2016 року, в якому просив надати згоду на розробку проекту землевідводу земельної ділянки НОМЕР_1 відповідно до графічного матеріалу (кадастрового кварталу 90:066 згідно містобудівного кадастру Києва), орієнтованим розміром до 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

До вказаного клопотання позивач додав копії наступних документів: графічні матеріали; копію паспорта та посвідчення учасника бойових дій; копію довіреності.

Клопотання отримано Київською міською радою 06 квітня 2016 року за вх. №08/М-4240. За результатами розгляду клопотання ОСОБА_5 Департамент земельних ресурсів за дорученням Київської міської ради у листі від 24 травня 2016 року №057021-08/М-4240-5302 повідомив позивача про направлення запиту до Департаменту містобудування та архітектури щодо відповідності заявленої ініціативи містобудівній документації та наявних містобудівних умов та обмежень, за наслідками отримання висновку якого, Департаментом земельних ресурсів буде підготовлено відповідний проект рішення Київської міської ради, який буде передано у встановленому законом порядку до Київської міської ради.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача стосовно не невинесення протягом місяця (від дати реєстрації клопотання) на пленарне засідання сесії Київської міської ради питання надання позивачу дозволу на розробку проекту землевідводу земельної ділянки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що винесення відповідачем на розгляд пленарного засідання сесії Київської міської ради проекту рішення про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землевідводу земельної ділянки НОМЕР_1 відповідно до графічного матеріалу (кадастрового кварталу 90:066 згідно містобудівного кадастру Києва) було неможливим, оскільки Департамент земельних ресурсів, який уповноважений готувати та подавати в установленому порядку проекти Київської міської ради з питань передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб, які виносяться на пленарне засідання ради, не готував відповідного проекту рішення Київської міської ради.

Колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР), «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року № 4191-VI, який був чинним на момент звернення позивача до суду з позовними заявами у цій справі (далі - Закон № 4191-VI), Регламентом Київської міської ради, затвердженим рішенням від 12 листопада 2014 року № 351/351 (далі - Регламент).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з п.п. 8, 9 ч. 4 ст. 42 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання.

Аналогічні правові норми закріплені у п.п. 5, 6 ч. 3 ст. 4 Регламенту КМР.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано зобов'язання органу місцевого самоврядування розглянути клопотання особи про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у місячний строк.

При цьому, розгляд таких клопотань здійснюється на пленарних засіданнях ради, формування порядку денного яких належить до безпосередньої компетенції її голови, на якого, крім іншого, також покладено обов'язок забезпечити підготовку на розгляд ради проектів відповідних рішень, що належать до її відання.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що Київським міським головою не було винесено на пленарне засідання КМР, зокрема не включено до порядку денного, розгляд клопотання позивача від 05 квітня 2016 року про надання йому дозволу на розробку відповідного проекту землеустрою у місячний строк з дати реєстрації такого клопотання.

Доводи відповідача стосовно того, що складання проектів рішень КМР щодо набуття прав на земельні ділянки належить до повноважень Департаменту земельних ресурсів, який несе персональну відповідальність за виконання покладених на нього завдань, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як встановлено вище, обов'язок з розгляду поданого позивачем клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою покладено саме на КМР і такий розгляд здійснюється на її пленарних засіданнях, порядок денний яких формується безпосередньо головою ради.

Крім того, у п. 9 ч. 4 ст. 42 Закону № 280/97-ВР та п. 6 ч. 3 ст. 4 Регламенту КМР чітко визначено, що саме голова ради забезпечує підготовку на розгляд ради проектів рішень ради з питань, що належать до її відання.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що звернення позивача саме до ради, а не до її голови, передбачено ст. 118 ЗК України і жодним чином не спростовує обов'язків КМР, як колегіального органу, та її посадових осіб дотримуватися законодавчо регламентованої процедури розгляду клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року по справі № 826/8107/16.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, доводи учасників справи та відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, колегія суддів вважає, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачем не доведено правомірності допущення оспорюваної позивачем бездіяльності.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, неправильно застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 КАС підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, необхідно також здійснити розподіл судових витрат та вирішити питання стосовно можливості повернення позивачу понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», що підтверджуються наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с. 23), відповідно останнім не сплачувався судовий збір за подання позову та апеляційної скарги на оскаржуване рішення.

Разом з тим, позивачем здійснено витрати на правничу допомогу адвоката.

Згідно положень ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 760 грн. позивачем надано до суду копію договору від 22 травня 2016 року № 22/05-02 (1 том, а.с. 26), замовлення від 22 травня 2016 року (1 том, а.с. 27), акт виконаних робіт від 22 травня 2016 року (1 том, а.с. 28), квитанцію від 22 травня 2016 року з призначенням платежу «оплата за товари/послуги згідно договору про правову допомогу № 22/05-02 на суму 4640 грн.» (1 том, а.с. 4), договір № _04/01-1 про надання правової допомоги від 04 січня 2018 року (2 том, а.с. 12), замовлення від 04 січня 2018 року (2 том, а.с. 13), акт виконаних робіт від 05 січня 2018 року (2 том, а.с. 14), квитанцію від 05 січня 2018 року з призначенням платежу «оплата згідно договору про надання правової допомоги № 05/01-2 від 04 січня 2018 року на суму 5 120 грн. (2 том, а.с. 24).

Витрати на професійну правничу допомогу суд вважає співмірними із складністю справи та наданими послугами, часом, витраченим на надання послуг, обсягом наданих послуг, значенням справи для сторони, оскільки жодних доказів зворотного матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зважаючи на те, що від відповідача клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не надходило, суд вважає за можливе задовольнити заяву ОСОБА_3 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 760 грн.

Керуючись ст. ст. 134, 160, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року - скасувати та прийняти по справі № 826/8847/16 нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_3 до Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, треті особи - Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправною бездіяльності, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, яка полягає у невинесенні протягом місяця (від дати реєстрації клопотання) на пленарне засідання сесії Київської міської ради питання стосовно надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землевідводу земельної ділянки № 8 відповідно до графічного матеріалу (кадастрового кварталу 90:066 згідно містобудівного кадастру Києва), орієнтованим розміром до 0,10 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), клопотання (заява) № 21, зареєстрованого у Київській міській раді за вх. № 08/М-4240 від 06 квітня 2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 9 760 (дев'ять тисяч сімсот шістдесят) грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді І.В. Федотов

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 21 травня 2018 року.