Постанова № 74096213, 15.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 757/56048/17-а Суддя (судді) першої інстанції: Остапчук Т.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду м.Києва від 05 грудня 2017 року (дата складання повного тексту не зазначена) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до Печерського районного суду м.Києва з позовом до Пенсійного фонду України, в якому просив зобов'язати Пенсійний фонд України забезпечити довічне конституційне право позивача на отримання призначеної йому пенсії при проживанні в м.Донецьк, визначити на підконтрольній Україні території управління Пенсійного фонду України з повноваженнями обслуговування позивача, поновити виплату призначеної позивачу пенсії з урахуванням всього терміну її невиплати.

Постановою Печерського районного суду м.Києва від 05 грудня 2017 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення. На думку апелянта, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що на території м.Донецьк, де проживає позивач, продовжує бути чинним конституційне право позивача на отримання пенсії та відповідач має визначити управління Пенсійного фонду України з повноваженнями обслуговування позивача.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції позиція відповідача обґрунтовувалась тим, що позивач проживає у м.Донецьк та не має статусу внутрішньо переміщеної особи, а постанова управління Пенсійного фонду України від 12 травня 2015 року №9-1 «Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників», на яку посилається позивач, не регулює питання виплати пенсії громадянам.

Сторони у судове засідання не з'явився. Про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд заяви за відсутності сторін.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 перебував на пенсійному обліку в Шевченківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м.Запоріжжя та отримував пенсію як внутрішньо переміщена особа, однак з квітня 2017 року позивачу призупинено виплату пенсії, з підстав скасування його довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

У зв'язку з тим, що позивач повернувся до м.Донецьк та місцем його постійного проживання є Київський район м.Донецьк, де не закінчено антитерористичну операцію та державна влада тимчасово не здійснює свої повноваження, ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою від 11 липня 2017 року, в якій просив забезпечити виплату призначеної йому пенсії за всі місяці невиплати та у подальшому, указати територіальний орган Пенсійного фонду України, де він мусить оформити зазначену виплату пенсії, якщо це неможливо зробити в управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецьк, яке розташоване у м.Покровськ Донецької області.

Вказану заяву Департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України направив для розгляду та надання відповіді до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке листом від 07 серпня 2017 року №695/К-1 повідомило позивача, що для поновлення виплати пенсії йому необхідно особисто звернутись до управління Пенсійного фонду України за місцем тимчасового проживання з заявою та відповідною довідкою.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не визначення управління Пенсійного фонду України з повноваженнями обслуговування ОСОБА_2 та не забезпечення його права на отримання пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, дійшов висновку, що в даному випадку відсутній спір щодо наявності у позивача права на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та оскільки позивача було знято з обліку як внутрішньо переміщену особу, підстави для продовження виплати відповідачем пенсії позивачу відсутні.

За наслідками перегляду постанови суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з ч.1 ст.85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Відповідно до ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Підстави припинення виплати пенсії встановлені ст.49 наведеного Закону, відповідно до якої виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно з ч.3 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» наведеного Закону закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого входить м.Донецьк, де проживає позивач.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», відповідно до ст.1 якого внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Статтею 14 наведеного Закону передбачено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Абзацом 1 п.1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 передбачено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Згідно з абз.4 п.1.5 наведеного Порядку заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Отже, поновлення виплати пенсії, та переведення пенсійної справи за новим місцем проживання здійснюється за заявою пенсіонера до органу, що призначає пенсію, тобто до територіального управління Пенсійного фонду України за місцем його проживання.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312).

Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження. Соціальні виплати особам з інвалідністю I групи та особам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, за їх письмовими заявами можуть проводитись публічним акціонерним товариством «Укрпошта» з доставкою додому за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб.

Таким чином, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується відповідною довідкою.

В позовній заяві позивач посилається на те, що він не має статусу внутрішньо переміщеної особи, проживає у м.Донецьк, де державна влада не здійснює свої повноваження, та вважає, що відповідач має забезпечити його конституційне право на отримання призначеної пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року за №595 затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі Порядок) та зобов'язано міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації забезпечити до 01 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що у разі зміни місцезнаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності.

Відповідно до пункту 2 Порядку у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади; казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням у населених пунктах на тимчасово неконтрольованій території здійснюється після повернення такої території під контроль органів державної влади.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 лютого 2015 року у справі №826/18826/14, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2016 року, визнаний незаконним та не чинним з моменту прийняття п.2 зазначеного Порядку.

Разом з тим, п.8 наведеного Порядку встановлено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

У своїй позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, що за місцем його проживання у м.Донецьк функціонує Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України у м.Покровськ.

Однак, з матеріалів справи не вбачається, що позивач звертався до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м.Покровськ, чи до будь якого іншого територіального управління Пенсійного фонду України, із заявами щодо запиту його пенсійної справи за місцем його проживання, або щодо поновлення виплати пенсії. Натомість, ОСОБА_2 звернувся безпосередньо до Пенсійного фонду України з вимогою вказати територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому позивач має оформити виплату пенсії.

В обґрунтування вимог щодо обов'язку відповідача визначити відповідний територіальний орган для виплати пенсії, ОСОБА_2 посилається на постанову управління Пенсійного фонду України від 12 травня 2015 року №9-1 «Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників».

Колегія суддів зазначає, що постанова управління Пенсійного фонду України від 12 травня 2015 року №9-1 стосується обслуговування страхувальників, які перебувають на обліку в управліннях Фонду, що тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, на період проведення антитерористичної операції, зокрема здійснення обліку платежів, що надходять на рахунки органів Пенсійного фонду України, відкриті в установах АТ «Ощадбанк», прийняття звітності, передбаченої законодавством, зняття з обліку страхувальників в органах Пенсійного фонду України, надання довідок, встановлених законодавством, формування звітності, тощо.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Таким чином, постанова управління Пенсійного фонду України від 12 травня 2015 року №9-1 «Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників», стосується саме роботодавців та платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і вказаною постановою не передбачено обов'язку відповідача визначати територіальний орган Пенсійного фонду України, зокрема, Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України у м.Покровськ, яке буде здійснювати обслуговування позивача під час його проживання у м.Донецьк.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, враховуючи, що позивач постійно проживає у м.Донецьк, де державна влада не здійснює свої повноваження, з огляду на те, що чинними нормами законодавства не передбачено обов'язку відповідача визначати територіальний орган Пенсійного фонду України, що здійснюватиме обслуговування пенсіонерів, які постійно проживають на території проведення антитерористичної операції, беручи до уваги, що позивач не звертався до жодного територіального управління Пенсійного фонду України щодо запиту його пенсійної справи або поновлення виплати пенсії, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що Пенсійним фондом України не порушено прав позивача, а позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не позбавлений права на отримання пенсії на підконтрольній органам державної влади України території за весь час з дати припинення її виплати у випадку звернення до відповідного територіального управління Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м.Києва від 05 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 18 травня 2018 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма