Постанова № 74095870, 17.05.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/24477/17

Провадження № 22-ц/772/1059/2018

Категорія: 30

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гриневич В. С.

Доповідач:Зайцев А. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 рокуСправа № 127/24477/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

Головуючого судді : Зайцева А.Ю.,

суддів : Панасюка О.С., Шемети Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про відшкодування матеріальної шкоди, упущеної вигоди та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28.03.2018 року, ухваленого у складі судді Гриневича В.С., повний тест рішення виготовлено 04.04.2018 року, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до Державної казначейської служби України, Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів влади АР Крим чи органів місцевого самоврядування.

Позов обґрунтовано тим, що листом заступника начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці Вересюк Л.С. від 11.12.2015 року № 229/т-2 позивач був повідомлений про відмову в проведенні індексації пенсії. По розрахунках пенсійного фонду пенсія позивача не підлягає індексації і складає 949,00 грн., що є нижче рівня мінімального розміру пенсії, на яку позивач має право.

На думку позивача, відмова УПФ України в м. Вінниці в індексації пенсії до рівня мінімальної пенсії та зазначений в листі розрахунок являються необґрунтованими та незаконними, оскільки на підставі постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013 року з 13 лютого 2013 року йому була призначена пенсія за віком без урахування страхового стажу в розмірі мінімальної на той час, в сумі 894,00 грн., яка в подальшому індексувалася згідно прожиткового мінімуму встановленого законом.

Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Однак, в порушення норм Конституції України, які є нормами прямої дії, УПФ України у м. Вінниці, пенсію позивачу, у період з вересня 2015 року по вересень 2017 року, призначено в розмірі 949,00 грн., тоді як розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становив з 1 вересня 2015 року - 1074 грн., з 1 травня 2016 року - 1130,00 грн., з 1 січня 2017 року - 1247,00 грн., з 1 травня 2017 року - 1312,00 грн.

Таким чином, на думку позивача, розмір недоотриманої ним пенсії з вересня 2015 року по вересень 2017 становить 4794,00 грн.

Крім того, позивач зазначає, що зазначену суму грошей він міг вкласти в банк у вигляді депозиту під 16 % річних і отримати прибуток в сумі 767,04 грн.

Таким чином, діями органів влади України, які являються дискримінаційними та порушують права і свободи позивача, завдано моральної шкоди, яку з урахуванням часу, глибини душевних та фізичних страждань, погіршення здібностей та позбавлення можливості їх реалізації, ступені вини органу, яким нанесено шкоду, оцінено позивачем в розмірі 100000,00 грн.

Виходячи з наведеного, положень ст. ст. 46, 56 Конституції України, ст. 14 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, ст. 1 до протоколу № 1, ст. ст. 22, 1173 ЦК України, ОСОБА_3 просив суд :

1) визнати дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України м. Вінниці, щодо відмови виплачувати позивачу пенсію не нижче прожиткового мінімуму незаконними;

2) стягнути відшкодування матеріальної шкоди в сумі 4794 грн., упущеної вигоди в сумі 767,04 грн., моральної шкоди в сумі 100000,00 грн., всього 105561,04 грн. з коштів Державного бюджету шляхом списання в безспірному порядку на користь позивача з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.11.2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання незаконними дій посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови виплачувати позивачу пенсію не нижче прожиткового мінімуму.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.02.2018 року залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28.03.2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної виконавчої служби та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Проте, в даному випадку відсутній один із обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення - факт наявності незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці. ОСОБА_3 з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці не звертався, та судового рішення яким визнано незаконними дії третьої особи щодо обрахунку розміру пенсії позивачу, не існує, а відтак на даний час відсутні правові підстави для застосування ст. 1173 ЦК України, а тому звернення до суду з позовними вимогами про відшкодування шкоди є передчасним.

Суд першої інстанції також виходив з того, що надання правової оцінки рішенням та діям Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо обрахунку пенсії позивачу в розмірі меншому ніж прожитковий мінімум встановлений законом, може буди предметом дослідження адміністративного суду, в разі звернення позивача до суду з відповідним адміністративним позовом. При цьому, надаючи оцінку рішенням та діям Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо обрахунку пенсії позивачу, саме адміністративним судом має бути враховано рішення Європейського суду з прав людини у справі «Петриченко проти України», на яке посилається позивач.

Окрім цього, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.09.2017 року у справі № 127/8687/17, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 09.11.2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про відшкодування збитків, заподіяних рішеннями, діями або бездіяльністю органу державної влади, органом влади АР Крим або органом місцевого самоврядування, відмовлено, що є також самостійною підставою для відмови у задоволенні позову у даній справі.

Суд також виходив з того, що позовні вимоги про стягнення упущеної вигоди в сумі 767,04 грн. внаслідок можливого внесення недоотриманих коштів на депозитний рахунок та одержання внаслідок цього відсотків є безпідставними, оскільки не доведені належними та допустимими доказами, а є лише припущенням позивача, на якому в силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України не може ґрунтуватися доказування.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд дійшов висновку, що оскільки вказана вимога є похідною від вимог щодо порушених прав, а в задоволенні таких відмовлено, відтак в задоволенні цієї вимоги також слід відмовити, з огляду також і на те, що позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено доказами факт заподіяння позивачу моральної шкоди.

ОСОБА_3, не погоджуючись із рішення суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Подана апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду про відмову в задоволенні його позову ухвалено суддею Гриневич В.С., якому позивачем заявлявся відвід, однак, на думку позивача, в задоволенні його заяви про відвід судді було необґрунтовано відмовлено. Крім цього, на думку позивача, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.11.2017 року незаконно йому відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання незаконними дій посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови виплачувати позивачу пенсію не нижче прожиткового мінімуму, а також незаконно ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.02.2018 року відмовлено ОСОБА_3 у прийнятті заяви від 14.12.2017 року про зміну предмета позову у справі № 127/24477/17 за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, упущеної вигоди та моральної шкоди.

Зазначені порушення призвели до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення суду, порушення його прав, передбачених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», ст. 14 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заборона дискримінації, ст. 1 до Протоколу № 1, ст. ст. 46, 55, 56 Конституції України, ст. ст. 22, 23, 1173 ЦК України.

На апеляційну скаргу ОСОБА_3, Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці подало відзив, в якому, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що судом першої інстанції винесено правомірну та обґрунтовану ухвалу про відмову у відкритті провадження в частині вимог позовної заяви до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання незаконними дій посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови виплатити позивачу пенсію не нижче прожиткового мінімуму, оскільки спір у зазначеній частині позовних вимог має вирішуватися саме в порядку адміністративного судочинства. Крім цього, правомірно суд першої інстанції відмовив в прийнятті заяви позивача від 14.12.2017 року про зміну предмета позову, оскільки фактично вона є новими вимогами, які мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці зазначає, що управління не вчиняло жодних неправомірних чи незаконних дій у правовідносинах з ОСОБА_3, також відсутнє жодне судове рішення, відповідно до якого було би визнано незаконними дії управління щодо обрахунку пенсії ОСОБА_3. Управління вказує на те, що позивачем проведено власні розрахунки пенсії, які не грyнтуються на вимогах законодавства. Розмір страхового стажу ОСОБА_3 складає 15 років та 29 днів чого недостатньо для призначення йому пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а тому його розмір пенсії обраховано пропорційно наявному страховому стажу.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували протиправність дій управління, сам факт спричинення моральної шкоди, наявність причинно-наслідкового зв'язку між моральним стражданням та діями (бездіяльністю) управління.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. п. 8 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, аргументи сторін, прийшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За змістом ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині, апеляційний суд вважає, що рішення ухвалено відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України.

У справі встановлено, що 13 лютого 2013 року ОСОБА_3 звернувся до Управління Пенсійного фонду України м. Вінниці з заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням засідання комісії для розгляду спірних питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства про пенсійне забезпечення Управління Пенсійного фонду України м. Вінниці, викладеним у протоколі № 4 від 21.02.2013 року, відмовлено ОСОБА_3 у призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року у справі № 127/9392/13-а позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними щодо відмови в призначенні пенсії задоволено. Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці № 50/ Т-2 від 01 квітня 2013 року щодо призначення пенсії ОСОБА_3 за віком та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці призначити пенсію за віком ОСОБА_3 відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у вказаній справі заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про роз'яснення постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року задоволено. Роз'яснено Управлінню Пенсійного фонду України в м. Вінниці, що пенсію за віком ОСОБА_3 слід призначити відповідно до вимог ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до листа Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці від 11.12.2015 року № 229/Т-2, а також матеріалів пенсійної справи ОСОБА_3 (протокол № 6393 від 05.09.2013 року, № 176397 від 20.01.2015 року) на виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року у справі №127/9392/13-а позивачу було призначено пенсію за віком з 13 лютого 2013 року в розмірі 894,00 грн.

Цим же листом позивача повідомлено, що з 1 вересня 2015 року було проведено перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік». Мінімальний розмір пенсії, призначений відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за наявності у чоловіків 35 років страхового стажу, визначається з 01.09.2015 року, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - 1074,00 грн. При розрахунку розміру пенсії з 01.09.2015 року враховано середньомісячний заробіток в розмірі 859,84 грн., коефіцієнт стажу - 0,20250, доплата до прожиткового мінімуму 1074 грн. при неповному стажі та доплата до прожиткового мінімуму 949 грн.

З довідки № 841, виданої Управлінням Пенсійного фонду України в м. Вінниці 29.01.2018 року вбачається, що в період з вересня 2015 року по вересень 2017 року позивач отримував пенсію в розмірі 949,00 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 09.11.2017 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про відшкодування збитків, заподіяних рішеннями, діями або бездіяльністю органу державної влади, органом влади АР Крим або органом місцевого самоврядування, відмовлено.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що позивачем не доведено свої позовні вимоги й правових підстав для їх задоволення немає.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що в спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної виконавчої служби та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Однак, позивачем не доведено факт наявності незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці. У справі вставнолено, що ОСОБА_3 з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці не звертався, та судового рішення яким визнано незаконними дії третьої особи щодо обрахунку розміру пенсії позивачу, не існує, а відтак на даний час відсутні правові підстави для застосування ст. 1173 ЦК України.

Обґрунтовано місцевий суд зазначив у рішенні й про те, що надання правової оцінки рішенням та діям Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо обрахунку пенсії позивачу в розмірі меншому ніж прожитковий мінімум встановлений законом, може бути предметом дослідження адміністративного суду, в разі звернення позивача до суду з відповідним адміністративним позовом. При цьому, надаючи оцінку рішенням та діям Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо обрахунку пенсії позивачу, саме адміністративним судом має бути враховано рішення Європейського суду з прав людини у справі «Петриченко проти України».

Окрім цього, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.09.2017 року у справі № 127/8687/17, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 09.11.2017 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про відшкодування збитків, заподіяних рішеннями, діями або бездіяльністю органу державної влади, органом влади АР Крим або органом місцевого самоврядування, відмовлено, що є також підставою для відмови у задоволенні позову у даній справі.

Що стосується позовних вимог про стягнення упущеної вигоди внаслідок можливого внесення недоотриманих коштів на депозитний рахунок та одержання внаслідок цього відсотків, то суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки не доведені належними та допустимими доказами, а є лише припущенням позивача, на якому в силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України не може ґрунтуватися доказування.

Вірним колегія суддів вважає також висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки вказана вимога є похідною від вимог щодо порушених прав, які позивачем не доведені, а відтак зазначена вимога також задоволенню не підлягає, адже позивачем не доведено факт заподіяння позивачу моральної шкоди.

Аргументи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки ним заявлявся відвід судді Гриневичу В.С., однак, на думку позивача, йому було незаконно відмовлено в задоволенні відводу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки заява про відвід судді вирішена відповідно до положень процесуального законодавства. Підстав вважати, що рішення суду першої інстанції ухвалено судом, який викликає сумнів щодо неупередженості або об'єктивності колегія суддів не має, а тому наведені в цій частині доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Іншій наведені в апеляційній скарзі доводи про незаконність ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 17.11.2017 року, якою було відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання незаконними дій посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови виплачувати позивачу пенсію не нижче прожиткового мінімуму, колегія суддів не вважає такими, що дають правові підстави для скасування рішення суду, оскільки вказані вимоги відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Ухвала про відмову у відкритті провадження в цій частині вимог позивачем не оскаржувалася та є чинною. При цьому, перевірка законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, яка підлягає оскарженню окремо від рішення суду, здійснюється за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, а не шляхом включення заперечень на ухвалу до апеляційної скарги на рішення суду (ч. 2 ст. 353 ЦПК України).

Необґрунтованими апеляційний суд вважає також доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали від 06.02.2018 року, якою було відмовлено ОСОБА_3 у прийнятті заяви від 14.12.2017 року про зміну предмета позову у справі № 127/24477/17 за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, упущеної вигоди та моральної шкоди, оскільки подаючи заяву від 14.12.2017 року про зміну предмету позову позивач просив визнати незаконними дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці, тоді як останнє не було відповідачем у даній справі, а залучено до участі у справі в якості третьої особи. Таким чином, заява про зміну предмету позову, фактично є новими вимогами, які мають вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи встановлене, колегія суддів прийшла до переконання, що наведені в апеляційній скарзі аргументи не спростовують правильні висновки суду першої інстанції,не свідчать про невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись п. п. 8 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень, ст. ст. 141, 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28.03.2018 року у даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий Підпис А. Ю. Зайцев

Судді: Підпис О. С. Панасюк

Підпис Т. М. Шемета

Згідно з оригіналом

Головуючий А. Ю. Зайцев