Постанова № 74095034, 15.05.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2018 р. Справа№ 910/296/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Максименко В.О. - представник за довіреністю від 08.02.2018 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 року

у справі № 910/296/18 (суддя Князьков В. В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Богослови Світлани Миколаївни

до Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк"

про стягнення 299 936,85 грн.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець Богослова Світлана Миколаївна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" про стягнення 300 461,22 грн., з яких: 278 655,00 грн. - заборгованість за договором оренди, 21 806,22 грн. - пеня.

31.01.2018 позивачем подано до суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 299 936,85 грн., з яких: 278 655,00 грн. - заборгованість за договором оренди, 21 281,85 грн. - пеня.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 року позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Богослови Світлани Миколаївни задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" на користь Фізичної особи-підприємця Богослови Світлани Миколаївни заборгованість з орендної плати в розмірі 278 655 грн. 00 коп., пеню в сумі 20 737 грн. 76 коп. та судовий збір в розмірі 4490 грн. 89 коп. В задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 544,09 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 року у справі № 910/296/18 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не дослідив пункт 10.1. договору оренди та помилково вказав у оскаржуваному рішенні, що даним пунктом зазначено строк, а не термін договору, що призводить до зовсім інших правових наслідків, а тому, на думку апелянта, строк дії договору оренди у розумінні ст. 251 ЦК України становить з 23.06.2014 р. по 31.04.2020 р.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 року у справі № 910/296/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Кропивна Л. В., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі № 910/296/18 та призначено до розгляду на 15.05.2018 року.

Представник позивача у судове засідання 15.05.2018 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи представники сторін були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.05.2018 р. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23.06.2014 року між фізичною особою-підприємцем Богословою Світланою Миколаївною (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" (орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення №1/1 (далі - Договір №1/1), за умовами якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування нежиле приміщення, загальною площею 88,6 кв.м., яке розташоване у будівлі за адресою: 50027, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, буд. №25, приміщення №41 на строк 2 роки 11 місяців 8 днів з 23.06.2014 по 31.05.2017 включно.

Також, 23.06.2014 між фізичною особою-підприємцем Богословою Світланою Миколаївною (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" (орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення №1/2 (далі - Договір №1/2), за умовами якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування нежиле приміщення, загальною площею 88,6 кв.м., яке розташоване у будівлі за адресою: 50027, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, буд. №25, приміщення №41 на строк 2 роки 11 місяців з 01.06.2017 по 31.04.2020 включно.

Згідно з пунктами 2.1 Договору №1/1 та Договору №1/2 передача об'єкта оренди орендареві відбувається в строк, визначений пунктами 4.2.1 договорів (тобто, не пізніше 3 робочих днів з дня набрання чинності договорами), та підтверджується актом прийому-передачі в оренду об'єкта оренди (додаток №1), який підписується уповноваженими представниками сторін.

У пунктах 6.1, 6.2 Договору №1/1 та Договору №1/2 сторони погодили розмір орендної плати за користування об'єктом.

Відповідно до п. 6.7 Договору №1/1 та Договору №1/2 орендар починає сплачувати орендну плату з моменту підписання сторонами акту прийому передачі об'єкта оренди орендарю і припиняє з дня підписання акту прийому-передачі об'єкта оренди орендодавцю.

У пункті 10.2 Договору №1/1 та Договору №1/2 сторони передбачили, що вказані договори набувають чинності з дати їх підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення відбитками їх печаток та діють відповідно до терміну оренди об'єкта оренди протягом строку, визначеного в пункті 10.1 договорів, однак у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цими договорами.

На виконання пункту 2.1 Договору №1/1 та Договору №1/2 сторонами було підписано відповідні акти прийому-передачі нежилого приміщення від 23.06.2014, за змістом яких орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди у користування на умовах, що передбачені в Договорі №1/1 та Договорі №1/2 відповідно.

У зв'язку з неналежним виконанням орендарем обов'язку зі сплати орендної плати протягом періоду оренди за Договором №1/1, фізична особа-підприємець Богослова Світлана Миколаївна неодноразово зверталась до суду з позовами про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" заборгованості з орендної плати.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2017 р. у справі №910/611/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 р., з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість з орендної плати за Договором №1/1 за період з серпня по грудень 2016 року в розмірі 194 998,88 грн., пеню у розмірі 11 569,31 грн., 3% річних в сумі 1 209,05 грн., інфляційні втрати в сумі 4 949,30 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 р. у справі № 910/9405/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 р., з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість з орендної плати за Договором №1/1 за період з січня по травень 2017 року в розмірі 205 080,00 грн. та пеню у розмірі 11 543,71 грн.

Позивач, звертаючись з позовними вимогами зазначає, що станом на час подання позову у відповідача наявна заборгованість з орендної плати за Договором №1/2 (згідно з умовами якого строк оренди розпочався 01.06.2017 р.) в розмірі 278 655,00 грн. за період з червня по грудень 2017 року, що стало підставою для нарахування пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами статей 526, 527, 530, 599, 610 та 629 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена норма кореспондується з статтею 526 Цивільного кодексу, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладені сторонами договори оренди нежитлового приміщення №1/1 та №1/2 від 23.06.2014 є договорами оренди (найму), які підпадають під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України).

Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ст. 795 Цивільного кодексу України).

Як вже було встановлено колегією суддів, на виконання умов договору № 1/2, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування об'єкт оренди, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 23.06.2014 р.

У пункті 10.1 Договору №1/2 сторони домовились, що строк оренди за цим договором становить 2 роки 11 місяців з 01.06.2017 р. по 31.04.2020 р. включно.

Колегія суддів зазначає, що статтею 3 Цивільного кодексу України віднесено свободу договору до загальних засад цивільного законодавства.

Свобода договору полягає, зокрема, у вільному волевиявленні сторін, у тому числі у підприємницькій, господарській діяльності, на вступ у договірні відносини, у можливості вільно обирати собі партнерів у договірних відносинах, у визначенні умов договору тощо.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Таким чином, строк оренди за Договором №1/2, який встановлено сторонами на майбутній період, узгоджується з принципом свободи договору та не суперечить чинному законодавству.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що 01.06.2017 р. Договір №1/2 не вступив в силу, а строк оренди за вказаним договором не розпочався, оскільки позивачем не підписано акт про прийняття об'єкта оренди від орендаря за Договором №1/1.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, вимоги Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" про зобов'язання фізичної особи-підприємця Богослови Світлани Сергіївни прийняти орендоване майно за Договором №1/1 були предметом розгляду у справі №904/6888/17.

Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2017 р., яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 р. та постановою Верховного Суду від 13.03.2018 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Господарський суд Дніпропетровської області, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що договір №1/2 набрав чинності з моменту підписання його сторонами, строк оренди приміщення розпочався з 01.06.2017 р. Сторонами не надано доказів розірвання цього договору, визнання його недійсним в судовому порядку. Відмова орендодавця від підписання акту приймання-передачі об'єкту оренди не порушує права позивача за наявності діючого між сторонами договору оренди №1/2 від 23.06.2014 відносно того самого майна. Між сторонами відсутній спір щодо припинення договору оренди №1/1 від 23.06.2014. У орендодавця відсутні претензії до орендаря з приводу неповернення приміщення за договором №1/1 від 23.06.2014.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у справі №904/6888/17 в касаційному порядку, вказав, що з огляду на договірні відносини, що склалися між сторонами, на момент звернення банку до суду з даним позовом правовою підставою перебування спірного нежитлового приміщення у позивача є Договір №1/2, який не розірвано та не визнано недійсним у судовому порядку, в зв'язку з чим він є чинним. Наявність дійсної правової підстави перебування майна у орендаря унеможливлює його примусове повернення орендодавцю в судовому порядку.

Відповідно до приписів ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Також безпідставними є твердження представника відповідача про те, що Договір №1/2 є нікчемним в силу ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України у зв'язку з недотриманням нотаріальної форми правочину з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України нотаріальному посвідченню підлягає договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше.

У даному випадку законодавство розрізняє поняття "строк договору" та "строк найму" і містить вимогу щодо нотаріального посвідчення договору, умови якого передбачають строк найму на три роки і більше.

В той же час, умовами Договору №1/2 передбачено, що строк оренди становить 2 роки 11 місяців, а доводи відповідача про нікчемність правочину є необґрунтованими.

Враховуючи наведене, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, колегія суддів приймає Договір №1/2, на підставі якого виник спір у даній справі, як належну підставу у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

На момент розгляду справи Договір №1/2 є чинним та підлягає виконанню його сторонами. Доказів розірвання договору та повернення об'єкта оренди орендодавцю матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з п. 6.1 Договору №1/2 розмір орендної плати за цим договором за 1 кв.м. приміщення становить суму в гривнях, еквівалентну 16,93 доларів США по курсу продажу орендарем долара США на день відповідного орендного платежу без врахування ПДВ.

Відповідно до п. 6.2 Договору №1/2 загальна сума орендної плати на місяць визначається шляхом множення кількості квадратних метрів площі об'єкта оренди згідно з актом прийому-передачі на зазначений вище розмір орендної плати за один метр згідно з цим договором. Загальна сума орендної плати за місяць становить суму в гривнях, еквівалентну 1500,00 доларів США по курсу продажу орендарем долара США на день відповідного орендного платежу без врахування ПДВ за місяць.

Пунктом 6.3 Договору №1/2 передбачено, що впродовж дії всього терміну договору для визначення відповідної щомісячної орендної плати використовується гривневий еквівалент долара США на день відповідного орендного платежу по курсу продажу орендарем долара США без урахування ПДВ.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, умовами Договору №1/2 (п. п. 6.1, 6.2 договору) сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання (сплата орендної плати) в іноземній валюті (долари США) та встановили механізм визначення суми орендної плати, яка підлягає сплаті орендарем (відповідачем).

Зі змісту пунктів 6.9, 6.10 Договору №1/2 вбачається, що орендна плата сплачується щомісячно у безготівковому порядку шляхом банківського переказу на поточний рахунок орендодавця не пізніше 15 числа поточного місяця (у випадку, якщо орендодавець не порушує строку виставлення рахунку на оплату), за який здійснюється оплата, на підставі виставленого орендодавцем рахунку-фактури. Орендодавець повинен вчасно виставляти такі рахунки орендареві не пізніше 5 числа поточного місяця. По закінченню кожного розрахункового (поточного) місяця сторонами підписується акт про надання послуг.

Судом встановлено, що у період з червня по грудень 2017 року позивачем складались та направлялись відповідачу відповідні рахунки на оплату та акти здачі-прийняття наданих послуг, а саме:

за червень 2017 року - рахунок №6 від 01.06.2017 року (направлений відповідачу 01.06.2017 року) та акт здачі-прийняття наданих послуг від 30.06.2017 (направлений відповідачу 03.07.2017) на суму 39 480,16 грн.;

за липень 2017 року - рахунок №7 від 03.07.2017 року (направлений відповідачу 03.07.2017 року) та акт здачі-прийняття наданих послуг від 31.07.2017 (направлений відповідачу 01.08.2017 року) на суму 38 984,89 грн.;

за серпень 2017 року - рахунок №8 від 01.08.2017 року (направлений відповідачу 01.08.2017 року) та акт здачі-прийняття наданих послуг від 31.08.2017 року (направлений відповідачу 01.09.2017 року) на суму 38 850,21 грн.;

за вересень 2017 року - рахунок №9 від 01.09.2017 року (направлений відповідачу 01.09.2017 року) та акт здачі-прийняття наданих послуг від 30.09.2017 року (направлений відповідачу 03.10.2017 року) на суму 38 774,90 грн.;

за жовтень 2017 року - рахунок №10 від 03.10.2017 року (направлений відповідачу 03.10.2017 року) та акт здачі-прийняття наданих послуг від 31.10.2017 року (направлений відповідачу 01.11.2017 року) на суму 40 199,59 грн.;

за листопад 2017 року - рахунок №11 від 01.11.2017 року (направлений відповідачу 01.11.2017 року) та акт здачі-прийняття наданих послуг від 30.11.2017 року (направлений відповідачу 01.12.2017 року) на суму 40 469,82 грн.;

за грудень 2017 року - рахунок №12 від 01.12.2017 року (направлений відповідачу 01.12.2017 року) та акт здачі-прийняття наданих послуг від 31.12.2017 року на суму 40 724,99 грн.

Відтак, матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем свого обов'язку виставляти та направляти орендарю рахунки на оплату не пізніше 5 числа поточного місяця.

Одночасно з цим, оскільки відповідно до п. 6.9 Договору №1/2 орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 15-го числа поточного місяця, то гривневий еквівалент розміру орендної плати за спірний період повинен визначатися з урахуванням курсу продажу долара США станом на останній день належного виконання грошового зобов'язання відповідачем.

Колегією суддів було досліджено курс продажу Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" долара США (відповідні витяги з офіційного сайту Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк": долучено до матеріалів справи) станом на 15.06.2017 (26,03 грн. за 1 дол. США), станом на 17.07.2017 (26,05 грн. за 1 дол. США), станом на 15.08.2017 (25,80 грн. за 1 дол. США), станом на 15.09.2017 (26,30 грн. за 1 дол. США), станом на 16.10.2017 (26,79 грн. за 1 дол. США), станом на 15.11.2017 (26,80 грн. за 1 дол. США), станом на 15.12.2017 (28,00 грн. за 1 дол. США).

Отже, заборгованість відповідача з орендної плати за Договором №1/2 за період з червня по грудень 2017 року становить 278 655,00 грн., з яких.

за червень 2017 року - 39 045,00 грн. (1 500,00 доларів США х 26,03 грн. = 39 045,00 грн.);

за липень 2017 року - 39 075,00 грн. (1 500,00 доларів США х 26,05 грн. = 39 075,00 грн.);

за серпень 2017 року - 38 700,00 грн. (1 500,00 доларів США х 25,80 грн. = 38 700,00 грн.);

за вересень 2017 року - 39 450,00 грн. (1 500,00 доларів США х 26,30 грн. = 39 450,00 грн.);

за жовтень 2017 року - 40 185,00 грн. (1 500,00 доларів США х 26,79 грн. = 40 185,00 грн.);

за листопад 2017 року - 40 200,00 грн. (1 500,00 доларів США х 26,80 грн. = 40 200,00 грн.);

за грудень 2017 року - 42 000,00 грн. (1 500,00 доларів США х 26,80 грн. = 42 000,00 грн.).

Отже, з урахуванням положень ст. 530, ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України, враховуючи умови п. 6.9 Договору №1/2, відповідач повинен був сплатити орендну плату за червень 2017 року до 15.06.2017 включно, за липень 2017 року - до 17.07.2017 включно, за серпень 2017 року - до 15.08.2017 включно, за вересень 2017 року - до 15.09.2017 включно, за жовтень 2017 року - до 16.10.2017 включно, за листопад 2017 року - до 15.11.2017 включно, за грудень 2017 року - до 15.12.2017 включно.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач своїх зобов'язань за договором оренди № 1/2 не виконав, плату за користування об'єктом оренди за період з червня по грудень 2017 року не здійснив, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за договором оренди у сумі 278 655,00 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджена заборгованість відповідача за договором оренди у сумі 278 655,00 грн., а тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 ЦК України є сплата боржником неустойки.

Пунктом 9.4 Договору №1/2 передбачено, що у випадку прострочення орендарем сплати орендної плати більше ніж на місяць, орендар сплачує пеню в розмірі 0,1% від належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені, погоджується з ним та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 20 737,76 грн. за загальний період з 16.06.2017 р. по 31.12.2017 р. за кожен місяць прострочення сплати орендних платежів окремо.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2018 року у справі № 910/296/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 р. у справі № 910/296/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 р. у справі № 910/296/18 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача (апелянта).

4. Матеріали справи № 910/296/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 21.05.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко