Постанова № 74095014, 21.05.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2018 р. Справа№ 910/9982/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Українська залізниця»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2018

за заявою Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Українська залізниця» про поворот виконання рішення

у справі № 910/9982/17 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Приватного підприємства «Окко-Бізнес Контракт»

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Українська залізниця»

про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Окко-Бізнес Контракт» (надалі - ПП «Окко-Бізнес Контракт») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - ПАТ «Укрзалізниця») в особі філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» про зобов'язання укласти додаткову угоду № 1 до Договору поставки №ЦЗВ-14-01817-01 від 28.02.2017.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі № 910/9982/17, позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано ПАТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» укласти з ПП «Окко-Бізнес Контракт» додаткову угоду №1 до Договору поставки №ЦЗВ-14-01817-01 від 28.02.2017 на умовах, запропонованих позивачем, в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено, стягнуто з ПАТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» на користь ПП «Окко-Бізнес Контракт» 1 600,00 грн судового збору.

11.08.2017 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі №910/9982/17 видано відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі №910/9982/17 скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, стягнуто з ПП «Окко-Бізнес Контракт» на користь ПАТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 920,00 грн.

20.12.2017 Господарським судом міста Києва на виконання постанови Вищого господарського суду України від 11.12.2017 видано відповідний наказ.

12.03.2018 ПАТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про поворот виконання рішення у справі №910/9982/17 (вх. № 01-37/16546/18 від 12.03.2018), згідно якої просило суд визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 22.08.2017 до Договору поставки №ЦЗВ-14-01817-01 від 28.02.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі №910/9982/17 відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі №910/9982/17.

Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, суд виходив з того, що поворот виконання рішення є цивільною процесуальною гарантією захисту майнових прав сторони, а тому не може бути застосований у даній справі, предметом якої був немайновий спір, у зв'язку з чим, дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсною Додаткової угоди № 1 від 22.08.2017 до Договору поставки №ЦЗВ-14-01817-01 від 28.02.2017.

При цьому, суд зазначив, що у зв'язку з прийняттям судом касаційної інстанції постанови у даній справі, якою скасовано судові рішення нижчих інстанцій щодо зміни Договору поставки №ЦЗВ-14-01817-01 від 28.02.2017, такі зміни з моменту набрання вказаною постановою законної сили втрачають чинність та перестають створювати для сторін договору відповідні права та обов'язки.

Крім того, судом вказано, що за наявності порушення прав та законних інтересів у зв'язку з виконанням умов Додаткової угоди №1 до Договору поставки №ЦЗВ-14-01817-01 від 28.02.2017, відповідач не позбавлений свого права звернутися з відповідними вимогами до позивача в загальному порядку.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, ПАТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нове рішення, яким заяву про поворот виконання судового рішення задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала суду винесена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що судом при прийнятті оскаржуваної ухвали не було враховано висновків Вищого господарського суду України про невідповідність укладеної між сторонами Додаткової угоди №1 до Договору поставки №ЦЗВ-14-01817-01 від 28.02.2017 нормам ст. 652 ЦК України та ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв'язку з чим такий правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.05.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/9982/17 та призначено її розгляд на 21.05.2018

18.05.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити свою явку у судове засідання 21.05.2018 з причин запланованої відпустки у період з 19.05.2018 по 05.06.2018, в якій просив визнати таку причину поважною та відкласти розгляд справи на дату після 05.06.2018.

У судове засідання 21.05.2018 позивач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Поставивши на обговорення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, заслухавши думку представника апелянта, колегія суддів вирішила в його задоволенні відмовити, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

У зв'язку з тим, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/9982/17 було відкрито ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.05.2018, останнім днем строку розгляду вказаної апеляційної скарги є 02.06.2018, який є вихідним днем та переноситься на наступний робочий день - 04.06.2018.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені статтею 273 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про поворот виконання судового рішення задовольнити в повному обсязі.

21.05.2018 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про поворот виконання чи відмову у повороті виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників апелянта, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 326 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що 22.08.2017 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі № 910/9982/17 між ПАТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» та ПП «Окко-Бізнес Контракт» було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №ЦЗВ-14-01817-01 від 28.02.2017 (а.с. 16, т. 2).

Разом з тим, постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі №910/9982/17 скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Задовольняючи касаційну скаргу ПАТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПП «Окко-Бізнес Контракт», Вищий господарський суд виходив з того, що суди попередніх інстанцій, в порушення вимог законодавства, зобов'язали відповідача внести зміни до спірного договору із одночасним застосуванням випадків, передбачених п.п. 2 та 6 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», що не є можливим, оскільки одночасне внесення таких змін призведе до зміни істотних умов договору про закупівлю у непередбачених Законом випадках. При цьому, у судів не було підстав для зміни договору поставки в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 652 ЦК України, оскільки така зміна можлива лише за наявності усіх чотирьох умов, визначених вказаною нормою, які в даному випадку не мали місце.

За таких обставин, як стверджує відповідач, внесення змін до Договору поставки №ЦЗВ-14-01817-01 від 28.02.2017 шляхом укладення між сторонами Додаткової угоди № 1 від 22.08.2017 є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства України, суперечить ч. 1 ст. 203 ЦК України, а тому даний правочин згідно зі ст. 236 ЦК України є недійсним з моменту його вчинення.

У зв'язку з зазначеним, відповідач вважає, що наявні підстави для вчинення судом процесуальної дії щодо повороту виконання рішення у справі, яке було скасоване, а саме, шляхом визнання недійсною укладеної між сторонами Додаткової угоди № 1 від 22.08.2017 до Договору поставки №ЦЗВ-14-01817-01 від 28.02.2017.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви ПАТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» про поворот виконання рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 333 ГПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Поворот виконання судового рішення - це процесуальна дія, яка полягає у повному або частковому відновленні первісного становища відповідача. В результаті суд зобов'язує позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, наказ про поворот виконання рішення видається, в разі скасування (зміни у певній частині) рішення, на підставі якого було видано первісний наказ, за результатами перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку або за нововиявленими обставинами.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2011 N 13-рп/2011 у справі N 1-25/2011 вказано, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав, у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003, «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».

Згідно зі ст. 333 ГПК України питання про поворот виконання рішення суду вирішується тільки в тому випадку, якщо внаслідок виконання судового рішення, на користь стягувача було стягнуто грошові кошти або майно. Тобто, даною статтею не передбачена процесуальна можливість повороту виконання немайнового рішення.

Таким чином, поворот виконання рішення є способом захисту майнових прав сторони, який не може бути застосований у справах, предметом яких є немайновий спір.

Так, предметом позову, з якого судом вирішено спір у даній справі, була вимога позивача про зобов'язання відповідача укласти з ним додаткову угоду № 1 до Договору поставки №ЦЗВ-14-01817-01 від 28.02.2017 на умовах, викладених у прохальній частині позовної заяви за наявності обставин передбачених ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо необхідності збільшення ціни договору.

Як було зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017, позовні вимоги задоволено частково та зобов'язано ПАТ «Укрзалізниця» в особі Філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» укласти з ПП «Окко-Бізнес Контракт» Додаткову угоду №1 до Договору поставки №ЦЗВ-14-01817-01 від 28.02.2017 на умовах, запропонованих позивачем.

З огляду на немайновий характер спору, наказ на виконання судового рішення в частині задоволених вимог позивача судом не видавався, оскільки за приписами ст. 188 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Крім того, як правильно зазначив місцевий господарський суд, у зв'язку з прийняттям судом касаційної інстанції постанови від 11.12.2017 у даній справі, якою скасовано судові рішення попередніх інстанцій щодо зміни Договору поставки №ЦЗВ-14-01817-01 від 28.02.2017, такі зміни, а саме, Додаткова угода №1 до вказаного договору на умовах, запропонованих позивачем, з моменту набрання вказаною постановою законної сили, втрачає чинність та перестає створювати для сторін договору відповідні права та обов'язки.

При цьому, за наявності порушення прав та законних інтересів відповідача у зв'язку з виконанням умов такої угоди, останній не позбавлений права звернутися з відповідними вимогами до позивача в загальному порядку.

Підсумовуючи наведене, з огляду на те, що статтею 333 ГПК України не передбачена процесуальна можливість в частині повороту виконання немайнового рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви ПАТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі № 910/9982/17 (вх. № 01-37/16546/18 від 12.03.2018) шляхом визнання недійсною Додаткової угоди №1 від 22.08.2017 до Договору поставки №ЦЗВ-14-01817-01 від 28.02.2017.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарським судом міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/9982/17 прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін, а апеляційна скарга ПАТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» - без задоволення.

Судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284, 333 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Українська залізниця» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/9982/17 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/9982/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/9982/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.05.2018.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

М.Г. Чорногуз