Постанова № 74094946, 15.05.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2018 р. Справа № 922/3981/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І. В.;

за участі секретаря судового засідання Кладька А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Церій ОСОБА_1” (вх.№543Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2018 у справі №922/3981/17 (суддя Буракова А.М., повний текст складено 28.02.2018),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Тетафарм”, м.Львів,

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Церій ОСОБА_1”, м.Мерефа, Харківська обл.,

про стягнення 122854,21 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тетафарм" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Церій ОСОБА_1" про стягнення 122854,21 грн, з яких: заборгованість за договором поставки №114-Хв/14 від 01.11.2014 - 103801,98 грн, пеня - 11932,05 грн, інфляційні - 5631,56 грн, 3% річних - 1488,62 грн, судовий збір у розмірі 1842,81 грн та витрати на оплату послуг з надання правової допомоги за договором про надання правових послуг №23/10/17-01 у розмірі 15570,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.02.2018 у справі №922/3981/17 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Церій ОСОБА_1» на користь ТОВ "Тетафарм" заборгованість за договором поставки №114-Хв/14 від 01.11.2014 у розмірі 103801,98 грн, пеню у розмірі 11932,05 грн, інфляційні у розмірі 5631,56 грн, 3% річних у розмірі 1488,62 грн, судовий збір у розмірі 1842,81 грн та витрати на оплату послуг з надання правової допомоги у розмірі 10587,60 грн.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження факту постачання товару відповідачу, містять у собі посилання на договір №114-Хв/14 від 01.11.2014, печатки відповідача про отримання товару. Банківські виписки свідчать про часткову оплату відповідачем товару за спірним договором. Відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар. ОСОБА_1 постачання позивачем відповідачу товару підтверджується матеріалами справи, не спростований відповідачем, докази повної оплати відповідачем отриманого товару в матеріалах справи не містяться, тому суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги щодо основної заборгованості у розмірі 103801,98 грн. Перевіривши правильність нарахування 3% річних, інфляційних та пені, господарський суд дійшов висновку, що нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України, відповідають наданому розрахунку, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 11932,05 грн, інфляційних у розмірі 5631,56 грн та 3% річних у розмірі 1488,62 грн відповідно до наданого розрахунку позивача станом до 24.11.2017 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, враховуючи, що позивачем надано договір про надання правової допомоги, за яким позивачем здійснено оплати за правничу допомогу адвоката у розмірі 10587,60 грн, та підтверджено правовий статус адвоката, який брав участь у судових засіданнях у даній справі, суд дійшов до висновку про доведеність витрат на оплату послуг з надання правової допомоги у розмірі 10587,60 грн та покладення їх на відповідача. Решта суми витрат на оплату послуг з надання правової допомоги у розмірі 4982,40 грн не підлягає покладенню на відповідача у зв’язку з їх недоведеністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Церій ОСОБА_1” з рішенням суду першої інстанції не погодилося, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2018 у справі №922/3981/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю. Стягнути з позивача суму судового збору, сплачену за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що позовну заяву ТОВ «Тетафарм» підписано і подано неправомочною особою. З посиланням на частину 5 ст.162 Господарського процесуального кодексу України вказує, що у даному випадку у позовній заяві не зазначено, чому заяву підписано та подано не директором ТОВ «Тетафарм», а адвокатом ОСОБА_2 На думку апелянта, суд не врахував, що позивачем не надано документів, що підтверджують участь адвоката ОСОБА_2 в АО «ОСОБА_3 і партнери», чи інші документи, які б підтвердили право даного адвоката діяти від імені АО «ОСОБА_3 і партнери», з огляду на те, що згідно з даними Єдиного реєстру адвокатів України адвокат ОСОБА_2 входить до адвокатського об’єднання «Фундація адвокатів України м.Харкова». У порушення вимог частини 4 пункту ст.238 Господарського процесуального кодексу України не надав вмотивованої оцінки тим обставинам, що згідно з пунктами 1.2, 2.1 договору поставка товару здійснюється постачальником на підставі зробленої заявки покупця. Сторони погоджують асортимент та якість товару шляхом надіслання покупцем заявки постачальнику, складеної на підставі специфікації. Таких заявок позивач суду не надав. Крім того, відповідач зазначає, що з позовної заяви не убачається, з яких саме поставок складається сума позовних вимог, не наведений перелік видаткових накладних, за якими, на думку позивача, виник борг. Крім того, копії видаткових накладних у більшості не містять прізвищ і посад осіб, що їх підписали у графі «отримав», що унеможливлює ідентифікацію осіб, що прийняли участь у господарських операціях. Як стверджує апелянт, частина підписів у видаткових накладних у графі «отримав» виконані однією рукою, незважаючи на те, що місцем розвантаження вказані різні аптеки і навіть різні міста України. Копій довіреностей на право отримати товар позивач не надав. Відповідач вважає, що видаткові накладні не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть вважатися первинними документами. За вказаними дефективними видатковими накладними відповідач не визнає отримання товару. Акт звірки взаєморозрахунків не підписаний, як з боку позивача, так і з боку відповідача, а тому не може вважатися документом, який підтверджує наявність заборгованості. Копії банківських виписок не засвідчені «мокрими печатками» банку, тому не є беззаперечними доказами. Також, зазначає, що матеріали справи не містять доказів перерахування за надані правові послуги, оскільки не надав первинних документів, підтверджуючих виконання ОА «ОСОБА_3 і партнери» робіт з надання позивачу правової допомоги у даній справі, як то акт здачі-приймання виконаних робіт. Крім того, апелянт стверджує, що адвокат ОСОБА_2 є членом Адвокатського об’єднання «Фундація адвокатів України м.Харкова», її членство чи інша участь в Адвокатському об’єднанні «ОСОБА_3 і партнери» не підтверджені документально. Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення даній обставині не надано правової оцінки.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Церій ОСОБА_1” на рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2018 у справі №922/3981/17. Зупинено дію рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2018 у справі №922/3981/17. Встановлено позивачу строк, не пізніше ніж 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 повідомлено учасників справи, що розгляд справи відбудеться 15.05.2018 о 10:00 год. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги. Попереджено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги буде здійснюватися за правилами Господарського процесуального кодексу України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017, та, зокрема, встановлює, що юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України). Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 ст.58 Господарського процесуального кодексу України).

10.04.2018 від позивача до суду надійшов відзив (вх.№2729) на апеляційну скаргу, в якому вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції - ухваленим у відповідності до вимог чинного законодавства. Посилаючись на ст.120 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що відповідач був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. У разі неявки представників сторін у судове засідання суд має право розглянути справу за наявними матеріалами справи. Враховуючи, що судом повідомляється про можливість одержання інформації в мережі Інтернет, господарський суд своєчасно розглянув справу упродовж розумного строку. Позивач вважає, що позовну заяву підписано повноважним представником, та у відповідності до норм чинного законодавства відшкодовано витрати на правову допомогу. Щодо поставок, з яких складається сума позовних вимог, позивач зазначає, що за період дії договору оплата здійснюється не за кожною накладною за поставлений товар постачальником, а за договором взагалі без прив’язки до дати чи визначеної поставки товару відповідачу. Згідно з видатковими накладними позивачем поставлено відповідачу товар на суму 382335,89 грн, а на розрахунковий рахунок позивача відповідачем було перераховано кошти у сумі 278553,91 грн. Розрахунок основного боргу містить інформацію про вартість кожної поставленої партії товару та строк її оплати. Також, зазначає, що недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність реквізитів первинних документів не означає їх дефектність; відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарських операцій. Крім того, позивач зазначає, що за ВП №56052335 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області були здійснені виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Наказ господарського суду Харківської області №922/3981/17 виконано у повному обсязі, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 26.03.2018.

У судове засідання 15.05.2018 апелянт не з’явися, був повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, з якого убачається, що копію ухвали суду від 04.04.2018 про призначення справи до розгляду ТОВ «Церій ОСОБА_1» отримало 12.04.2018 (а.с.214, том 3).

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу. Просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

01.11.2014 між ТОВ “Тетафарм” (постачальник) та ТОВ “Церій ОСОБА_1” (покупець) укладений договір поставки №114-Хв/1, згідно з пунктом 1.1. якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату, в порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору поставка за цим договором здійснюється постачальником на підставі зробленої заявки покупця протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту її отримання. Постачальник має право на дострокову поставку товару. Сторонами досягнуто домовленість здійснювати постачання товару по даному договору безперервно та ритмічно, не менше 2 (двох) разів на один календарний місяць, виходячи з потреби покупця в товарі. Якщо протягом календарного місяця буде здійснено одну (або не здійснено жодної поставки товару) і це буде пов’язано з тим, що у покупця не виникатиме потреби у постачанні товару, жодна зі сторін не матиме претензій з боку іншої сторони та не нестиме відповідальності.

Відповідно до пункту 2.2. договору сторони погоджують асортимент та кількість товару шляхом надіслання покупцем заявки постачальнику, складеної на підставі специфікації. Асортимент та кількість товару, що поставляється, сторони вказують у видатково-прибуткових накладних, які є невід’ємною частиною договору.

Пунктом 4.2 договору сторони узгодили, що ціна товару, яка входить у партію товару, підтверджується у заявці покупця та вказується у видатково-прибуткових накладних. Зміна ціни товару після його поставки покупцю не допускається.

Сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору (пункт 4.3 договору).

Відповідно до протоколу розбіжностей до договору поставки №106-Хв/14 від 01.11.2014 пункт 5.1 договору сторони погодили у редакції постачальника: оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем періодично, протягом 28 (двадцяти восьми) банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця, виходячи з ритмічності поставок товару по договору. У випадку прострочення покупцем оплати товару протягом 2 (двох) банківських днів, постачальник на свій розсуд має право: - призупинити відвантаження товарів покупцю, що не є порушенням умов постачання. Пункт 5.2 договору сторони погодили в редакції постачальника: оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі (а.с.15, том 1).

Згідно з пунктом 5.3 договору оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору та накладної, за якою передавався товар, рахунку. При здійсненні платежу покупець обов’язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату видатково - прибуткової накладної (товарно-транспортної накладної). Або номер та дату рахунку.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє протягом одного року.

У відповідності до пункту 9.2. договору він автоматично пролонгується на той самий строк, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення дії договору письмово не заявить про бажання розірвати його. Термін дії пролонгації не обмежений.

Даний договір поставки №114-Хв/14 укладений 01.11.2014 та діяв до 01.11.2015, але після спливу строку його дії від сторін не надходили повідомлення з приводу розірвання даного договору, тому договір автоматично пролонгований на той самий строк.

На виконання умов договору поставки №114-Хв/14 позивачем здійснено відповідачу поставку товару відповідно до видаткових накладних, та згідно з якими поставлено товару на загальну суму - 382335,89 грн, а відповідачем сплачено лише 278533,91 грн.

У порушення умов, визначених у пункті 5.1 договору постачання, покупцем не у повному обсязі проведено оплату отриманого товару, не оплачено товар на загальну суму 103801,98 грн (згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості - а.с.5-8, том 1).

01.11.2017 позивачем на поштову та юридичну адреси відповідача направлено претензію (вих.№192 від 27.10.2017) про сплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення (а.с.22-24, том 1).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Частинами 1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до чинного законодавства права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформлюються первинними документами відповідно до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Підпунктом 2.5 пункту 2 Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Тобто, письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема, підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо.

Таким чином, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ у суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

Відповідач зазначає, що з позовної заяви не убачається, з яких саме поставок складається сума позовних вимог, не наведений перелік видаткових накладних, за якими, на думку позивача, виник борг.

Колегія суддів не погоджується з такими твердженням апелянта, оскільки розрахунок основного боргу містить інформацію про вартість кожної поставленої партії товару та строк її оплати з посиланням на видаткові накладні (а.с.5-8, том 1). Контррозрахунку заборгованості відповідач суду не надав.

Відповідно до пункту 2.2 договору поставки №114-Хв/14 від 01.11.2014, укладеного між ТОВ “Тетафарм” та ТОВ «Церій ОСОБА_1», асортимент та кількість товару, що поставляється, сторони вказують у видатково - прибуткових накладних, які є невід’ємною частиною договору.

Надані позивачем на підтвердження його вимог видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема, містять посилання на договір №1114-Хв/14 від 01.11.2014, печатки відповідача та підпис особи, яка отримала товар. Ці видаткові накладні, надані в обґрунтування вимог по стягненню заборгованості, є первинними документами у розумінні статті 9 Закону та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Самі лише посилання апелянта на те, що копії видаткових накладних у більшості не містять прізвищ і посад осіб, що їх підписали у графі «отримав», відсутність довіреностей на отримання товару, без наведення відповідних доказів та за наявності у справі первинних документів (видаткових накладних), що підтверджують здійснення господарських операцій з передачі відповідачеві товару, не можуть заперечувати ці господарські операції.

Колегія суддів вважає, що підписи представників відповідача, скріплені відповідними штампами на доданих у підтвердження позовних вимог видаткових накладних, за своєю правовою природою є документальним оформленням юридичного факту приймання-передачі товару, з чого виникає обов'язок відповідача оплатити його вартість.

Як свідчать матеріали справи, товар був частково оплачений відповідачем.

Позивачем надано довідки банку з інформацією про надходження грошових коштів від відповідача на рахунки позивача за вироби медичного призначення. Оскільки сторонами не зазначається про наявність між ними будь-яких інших договірних відносин господарський суд дійшов правомірного висновку, що зазначені проплати здійснювались відповідачем саме за товар, отриманий за спірним договором.

При цьому з матеріалів справи не убачається, що між сторонами укладені будь-які інші договори поставки.

Враховуючи умови договору та приписи чинного законодавства, підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зміст яких із зазначенням кінцевої дати для оплати товару фіксує факт здійснення господарських операцій, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що надані до позовної заяви видаткові накладні, за якими поставлено товар згідно з договором поставки №114-Хв/14 від 01.11.2014 на суму 103801,98 грн, є такими, що підлягають оплаті відповідачем.

Відповідач не довів суду апеляційної інстанції той факт, що у нього відсутнє зобов'язання перед позивачем стосовно сплати вартості отриманого товару у спірний період по договору в розмірі 103801,98 грн.

У ході розгляду справи відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували розмір заявленої до стягнення заборгованості.

Апелянт зазначає, що у порушення вимог частини 4 пункту ст.238 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції не надав вмотивованої оцінки тим обставинам, що згідно з пунктами 1.2, 2.1 договору поставка товару здійснюється постачальником на підставі зробленої заявки покупця. Сторони погоджують асортимент та якість товару шляхом надіслання покупцем заявки постачальнику, складеної на підставі специфікації.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення, асортимент, номенклатура за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Вказане встановлює правило, відповідно до якого сторони на власний розсуд визначають у специфікації загальну кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, якщо спеціальними законами не передбачено інше.

Специфікація - документ, що додається до тексту договору поставки і є його невід'ємною частиною. Зміст специфікації складається з даних, що характеризують предмет постачання, а в деяких випадках - ціну, строки поставки та інші умови.

Відповідно до пункту 10.7 договору поставки № 114-хв/14 при підписанні даного договору постачальник надає покупцю копії документів, засвідчені своєю печаткою, зокрема, специфікацію на товар, завіреною печаткою.

Отже, специфікація на товар згідно з умовами договору наявна у покупця.

Матеріали справи не містять заявок покупця, складених на підставі специфікації, однак це не спростовує факт поставки товару за спірними накладними, оскільки за умовами пункту 2.2 договору асортимент, кількість партії товару, що поставляється, сторони вказують у видатково - прибуткових накладних, які є невід’ємною частиною договору.

Акт звірки взаєморозрахунків між «Тетафарм» та ТОВ «Церій ОСОБА_1» не підписаний ТОВ «Церій ОСОБА_1», а тому не береться до уваги колегією суддів.

Встановивши факт порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар, ураховуючи вимоги частини 2 статті 343 Господарського кодексу України, статей 253-255, 611, 625 Цивільного кодексу України, статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пунктів 6.1, 6.2 договору поставки №114-Хв/14, перевіривши правильність розрахунку пені, інфляційних втрат, 3% річних, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 11932,05 грн, інфляційних у розмірі 5631,56 грн, 3% річних у розмірі 1488,62 грн.

Відповідач вважає, що позовну заяву ТОВ «Тетафарм» підписано та подано неправомочною особою, оскільки підписано не директором ТОВ «Тетафарм», а адвокатом ОСОБА_2 Позивач не надав документів на підтвердження участі адвоката ОСОБА_2 в АО «ОСОБА_3 і партнери».

Відповідно до частини 3 ст.56 Господарського процесуального кодексу юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (само представництво юридичної особи), або через представника.

Згідно з частиною 1 ст.58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

23.10.2017 між ТОВ “Тетафарм” в особі директора ОСОБА_1, що діє на підставі статуту, та Адвокатським об’єднанням “ОСОБА_3 і партнери” в особі керуючого партнера ОСОБА_3 укладено договір про надання правових послуг №23/10/17-01, згідно з пунктом 1.1. якого клієнт доручає, а адвокатське об’єднання приймає на себе зобов’язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а саме: представництво інтересів клієнт у справі за позовом ТОВ «Тетафарм» до ТОВ «Церій ОСОБА_1» про стягнення заборгованості за договором поставки №114-Хв/14 від 01.11.2014 (а.с.31-32, том1).

23.10.2017 сторони уклали додаткову угоду до зазначеного договору про надання правової допомоги, в якій погодили гонорар адвокатського об’єднання за договором №23/10/17-01 про надання правової допомоги від 23.10.2017.

23.10.2017 на представництво інтересів товариства, у тому числі і у судах, ТОВ «Тетафарм» в особі директора ОСОБА_1 надано довіреність ОСОБА_2 (а.с.30, том 1).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.11.2017 підписантом ТОВ «Тетафарм» є ОСОБА_1 (а.с.170-173, том 1).

Матеріали справи містять засвідчену копію свідоцтва №3922 про заняття адвокатською діяльністю на ім’я ОСОБА_2, виданого 18.05.2011 (а.с.145, том 1) та оригінал ордеру серія ХВ №529000045 від 11.12.2017 на надання правової допомоги ТОВ «Тетафарм» на підставі договору про надання правової допомоги №23/10/17-01 від 23.10.2017 у господарському суді Харківської області, Харківському апеляційному господарському суді адвокатом ОСОБА_2 (свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю №3922 від 18.05.2011), виданий адвокатським об’єднанням «ОСОБА_3 і партнери» (а.с.187, том 1).

До суду апеляційної інстанції адвокатом ОСОБА_2 надано оригінал ордеру серії ХВ №000025 від 03.04.2018.

З огляду на наявні у матеріалах докази відповідних повноважень у адвоката ОСОБА_2 посилання відповідача на підписання позовної заяви неправомочною особою є безпідставним.

Щодо доводів апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів перерахування коштів за надані правничі послуги (первинних документів, що підтверджують виконання ОА «ОСОБА_3 і партнери» робіт з надання позивачу правової допомоги у даній справі, як то акт здачі-приймання виконаних робіт), колегія суддів виходить з такого.

Згідно з частиною 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вже зазначалося, 23.10.2017 між ТОВ “Тетафарм” та Адвокатським об’єднанням “ОСОБА_3 і партнери” укладено договір №23/10/17-01 про надання правової допомоги (надалі - договір). Згідно з додатковою угодою №1 до даного договору (надалі - додаткова угода) ТОВ “Тетафарм” зобов’язане сплатити адвокатському об’єднанню “ОСОБА_3 і партнери” гонорар у розмірі 15570,00 грн. Оплата згідно з додатковою угодою здійснюється частинами. Перша частина – 5293,80 грн - протягом двох днів з моменту укладення договору. Друга частина – 5293,80 грн - протягом п’яти днів після подання позову до господарського суду Харківської області та третя частина – 4982,40 грн - протягом п’яти днів з моменту повного виконання рішення суду (а.с.33, том 1).

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ “Тетафарм” здійснено першу та другу частину оплат за договором №23/10/17-01 на загальну суму у розмірі 10587,60 грн, про що свідчать платіжні доручення №458 від 26.10.2017 та №1079 від 11.12.2017 (а.с.185-186, том 1).

У матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3922 від 18.05.2011 на ім'я ОСОБА_2 та ордер на надання правової допомоги серії ХВ №269000007 від 18.01.2018 ТОВ “Тетафарм” у господарському суді Харківської області, Харківському апеляційному господарському суді адвокатом ОСОБА_2 (свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю №3922 від 18.05.2011), виданий адвокатським об’єднанням «ОСОБА_3 і партнери» (а.с.145, том 1).

Згідно з протоколом засідання ради партнерів АО “ОСОБА_3 і партнери” від 01.11.2017 адвоката ОСОБА_2 включено до складу учасників об’єднання та відповідна інформація міститься в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Відповідно до положень статей 26-27 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” підставами для здійснення адвокатської діяльності є договір про надання правової допомоги, що укладається у письмовій чи усній формі (у визначених законом випадках), до якого застосовуються загальні вимоги договірного права. Документами, що посвідчують повноваження адвоката та надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги, довіреність, ордер, доручення органу (установи) уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення усієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що позов підлягає задоволенню, а також те, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст.30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, усі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, пункт 269).

Згідно з частиною 6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Ураховуючи, що позивачем надано договір про надання правової допомоги, за яким позивачем здійснено оплати за правничу допомогу адвоката у розмірі 10587,60 грн, та підтверджено правовий статус адвоката, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність витрат на оплату послуг з надання правової допомоги у розмірі 10587,60 грн та покладення їх на відповідача. Решта суми витрат на оплату послуг з надання правової допомоги у розмірі 4982,40 грн не підлягає покладенню на відповідача у зв’язку з їх недоведеністю.

Перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про правомірність задоволення позову, оскільки заперечення відповідача у даній справі, що викладені в апеляційній скарзі, носять формальний характер, є необґрунтованими.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не порушено і норми процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що у відповідності до вимог ст.277 Господарського процесуального кодексу України є обов’язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2018 у справі №922/3981/17 - без змін.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Церій ОСОБА_1” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2018 у справі №922/3981/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 21.05.2018.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя Я.О.Білоусова

Суддя І.В.Тарасова