Постанова № 74094805, 16.05.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2018 р. Справа № 926/3973/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Марка Р.І

суддів Костів Т.С.

Желіка М.Б.

Секретар судового засідання Мазепа Н.В.

з участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи -2: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайф", б/н від 29.03.2018р. (вх. № 01-05/1054/18 від 02.04.18)

на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 22.03.2018р. (суддя Байталюк В.Д.)

у справі № 926/3973/17

за позовом: ОСОБА_2, м. Чернівці

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайф", м. Чернівці

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Глибоцька районна державна адміністрація, смт. Глибока Чернівецької області

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Новоселицька районна державна адміністрація, м. Новоселиця Чернівецької області

про: визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства та скасування запису про державну реєстрацію

В С Т А Н О В И В :

22.12.2017р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайф" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайф" від 30.09.2016р., оформлене протоколом № 02/16; визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайф" від 21.10.2016р., оформлене протоколом № 3/16; скасування запису про реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайф", здійснений Державним реєстратором Новоселицької районної державної адміністрації 04.10.2016р. номер запису 10381050017006127; скасування запису про реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайф", здійснений Державним реєстратором Глибоцької селищної ради 25.10.2016р. номер запису 10381050018006127 (з урахуванням позовної заяви в новій редакції, прийнятої судом першої інстанції ухвалою від 22.02.2017р.).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в порушення положень статті 61 Закону України "Про господарські товариства" позивач жодного разу не був повідомлений про проведення загальних зборів учасників товариства, що свідчить про порушення процедури скликання та проведення загальних зборів у зв'язку з чим всі прийняті рішення загальних зборів учасників Товариства є незаконними. Окрім того, на переконання позивача ним не порушено пункти 4.4 та 4.5 Статуту відповідача, що слугувало підставою для прийняття оскаржуваного рішення від 30.09.2016р.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у його відзиві на позовну заяву.

02.04.2018р. до Львівського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайф", б/н від 29.03.2018р. (вх. № 01-05/1054/18 від 02.04.18) на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 22.03.2018р. у справі № 926/3973/17.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 22.03.2018р. у справі № 926/3973/17 заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Старлайф" вносити зміни до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайф" в частині збільшення розміру статутного капіталу.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 22.03.2018р. у справі № 926/3973/17, відповідач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 22.03.2018р. скасувати.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що оскаржувана ухвала суду перешкоджає нормальній діяльності товариства, не дозволяє оперативно реагувати на ситуацію на ринку та при необхідності збільшувати розмір статутного капіталу. Крім того, на думку апелянта, така заборона безпосередньо впливає на права інших учасників ТОВ "Старлайф", оскільки не дозволяє в повній мірі використовувати свої права учасників товариства та ставить їх в залежність від ходу даного судового процесу, в якому останні не приймають жодної участі. Також скаржник зазначає, що висновки суду, які зазначені в оскаржуваній ухвалі є суперечливими та безпідставно наведеними, що також свідчить про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайф" на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 22.03.2018р. у справі № 926/3973/17.

16.04.2018р. до суду апеляційної інстанції від представника позивача - ОСОБА_4 надійшов відзив б/н від 13.04.2018р. (вх. № 01-04/2512/18 від 16.04.18) на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що застосування судом першої інстанції заходів забезпечення позову буде запобігати можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача та є гарантією реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з яким пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Таким чином, позивач вважає, що ухвала Господарського суду Чернівецької області від 22.03.2018р. у даній справі є законною і обґрунтованою.

Окрім цього, від відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців управління економіки та розвитку інфраструктури Новоселицької районної державної адміністрації Чернівецької області на адресу суду надійшов лист № 48 від 12.04.2018р. (вх. № 01-04/2468/18 від 16.04.18) в якому станній повідомляє, що державним реєстратором управління економіки та розвитку інфраструктури вчинено всі дії відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Надання доказів є неможливим, оскільки дана справа знаходиться у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичного управління Чернівецької області.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2018р. справу № 926/3973/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайф" на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 22.03.2018р. призначено до розгляду на 07.05.2018р.

07.05.2018р. у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Марка Р.І. розгляд даної справи не відбувся.

07.05.2018р. представником позивача - адвокатом ОСОБА_4 до суду електронною поштою надіслано клопотання Вик. 4821 від 07.05.2018р. (вх. № 01-04/2881/18 від 07.05.18) про проведення судового засідання у справі № 926/3973/17 в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої просить доручити Шевченківському районному суду м. Чернівці (58000, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 4).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.05.2018р. справу відкладено на 16.05.2018р. та задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої покладено на Шевченківський районний суд м. Чернівці.

16.05.2018р. з 09:45 год. по 11:00 год. неможливо було провести судове засідання в режимі відеоконференції у справі № 926/3973/17 у зв'язку із тим, що Шевченківський районний суд м. Чернівці не забезпечив проведення судового засідання у режимі відеоконференції, що підтверджується довідкою головного спеціаліста відділу комп'ютерного та програмного забезпечення, інформаційної безпеки Львівського апеляційного господарського суду - Боднара М.Й.

Позивач, відповідач та треті особи уповноважених представників у судове засідання 16.05.2018р. не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Необхідно також зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

Застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

З врахуванням вищенаведеного та зважаючи на те, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду явку представників учасників справи в судове засідання не визначено обов'язковою, учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відтак, не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представників учасників справи.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом, предметом позову у даній справі є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайф" від 30.09.2016р., оформлене протоколом № 02/16; визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайф" від 21.10.2016р., оформлене протоколом № 3/16; скасування запису про реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайф", здійснений Державним реєстратором Новоселицької районної державної адміністрації 04.10.2016р. номер запису 10381050017006127; скасування запису про реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайф", здійснений Державним реєстратором Глибоцької селищної ради 25.10.2016р. номер запису 10381050018006127 (з урахуванням позовної заяви в новій редакції, прийнятої судом першої інстанції ухвалою від 22.02.2017р.).

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2018р. від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони на внесення змін до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайф", в частині зміни розміру статутного капіталу, в тому числі збільшення, зменшення, відступлення чи продажу часток.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що положеннями ч. 2 ст. 4 ГПК України передбачено право на звернення до господарського суду юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Отже, пред'явлення позову є процесуальною формою реалізації позивачем права на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011р. №4-рп/2011). Окрім того, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).

Статтею 136 ГПК України (в редакції чинній з 15.12.2017р.) передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписами ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині зменшення розміру статутного капіталу та відступлення чи продажу часток, оскільки таке може обмежити право інших учасників товариства та не може призвести до утруднення виконання рішення суду.

Щодо задоволення заяви про забезпечення позову в частині заборони ТзОВ "Старлайф" вносити зміни до Статуту ТзОВ "Старлайф" в частині збільшення статутного капіталу, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви в цій частині та вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктами 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.12.2011р. роз'яснено про те, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову шляхом подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Позов забезпечується в тому числі забороною відповідачеві вчиняти певні дії, а також забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи.

Відповідно до п. 6.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016р. №4 під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.

Необхідно зазначити, що як було досліджено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 09.06.2016р. у справі № 926/799/16, яке набрало законної сили, встановлено факт прийняття відповідачем незаконного рішення від 14 травня 2015р., оформлене протоколом № 5/15, про зміну місцезнаходження Товариства, виключення зі складу Товариства ОСОБА_7, прийняття до складу Товариства ряду фізичних осіб та збільшення статутного капіталу Товариства до 90 000 грн. з наступним його розподіленням між учасниками Товариства.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом від 30.09.2015р. № 02/16 (далі - рішення 02/15), ухвалено виключити зі складу учасників товариства ОСОБА_7 та ОСОБА_2, прийняти до складу учасників Товариства ОСОБА_6 та ОСОБА_8, затвердити статутний капітал у розмірі 76 250,00 грн., що складає 10000 часток і розподілено його між учасниками Товариства, внести зміни до прав і обов'язків, передбачених статутом Товариства та змінити місцезнаходження Товариства.

Спірне рішення та нова редакція статуту Товариства зареєстровані державним реєстратором Новоселицької районної державної адміністрації ОСОБА_9 шляхом проведення запису в Єдиному державному реєстрі про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи за № 10381050017006127 від 04.10.2016р.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом від 21.10.2016р. № 03/16 (далі - рішення 03/15), ухвалено прийняти до складу учасників товариства ОСОБА_10 та ОСОБА_11, збільшити статутний капітал за рахунок внесків нових учасників.

Спірне рішення та нова редакція статуту Товариства зареєстровані державним реєстратором Глибоцької селищної ради Кицюк О. В. шляхом проведення запису в Єдиному державному реєстрі про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи за № 10381050018006127 від 25.10.2016р.

Згідно з частиною 1 статті 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом (частина 1 статті 140 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Однією з особливостей корпоративних прав є те, що їх виникнення або здійснення залежить від розміру частки учасника у статутному капіталі господарського товариства. Іншими словами право на участь в управлінні господарським товариством, право на отримання дивідендів та активів у разі його ліквідації здійснюється його учасниками пропорційно до розміру їх часток у статутному капіталі.

Так, зокрема відповідно до частини 1 статті 142 Цивільного кодексу України якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновується кількома особами, ці особи у разі необхідності визначити взаємовідносини між собою щодо створення товариства укладають договір у письмовій формі, який встановлює порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі (абзац 2 частини 1 статті 143 Цивільного кодексу України).

Статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що учасники товариства мають право, зокрема брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Відповідно до частини 4 статті 58 Закону України "Про господарські товариства" учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.

Згідно з частиною 2 статті 148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Отже, аналіз наведених положень законодавства дає підстави зробити висновок про те, що права учасника господарського товариства, які визначені у законі як корпоративні, здійснюються на пропорційних засадах, тобто з урахуванням розміру частки учасника у статутному капіталі товариства. Від розміру частки учасника господарського товариства залежить те, якою кількістю голосів він володіє на загальних зборах товариства.

З аналізу положень статей 116, 144 Цивільного кодексу України та статей 16, 51, 52 Закону України "Про господарські товариства" колегія суддів вбачає, що статутний капітал може бути збільшений товариством у встановленому законодавством порядку після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів. При цьому розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості вкладів його учасників, якими можуть бути як гроші, так і інше майно.

Таким чином, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що фактично предметом спору у справі є корпоративні права позивача на участь в товаристві та частку у статутному капіталі відповідача, оскільки позивача було виключено з товариства та здійснено перерозподіл часток, окрім того і збільшення статутного капіталу, враховуючи норми вищенаведеного законодавства, існує обґрунтований ризик неможливості в подальшому виконати судове рішення, тому заборона відчуження таких прав є ефективним та доцільним способом забезпечення позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні рішення у випадку задоволення позову.

Оцінивши обставини, викладені в заяві про вжиття заходів забезпечення позову, беручи до уваги предмет та підстави заявленого позову, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вносити зміни до Статуту ТзОВ "Старлайф" в частині збільшення статутного капіталу є співрозмірними заходами забезпечення позову, відповідають критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, не порушують збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та відповідають інституту забезпечення позову в господарському процесі.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що дані заходи забезпечення позову не порушують прав учасників юридичної особи брати участь в управлінні юридичною особою, не блокують господарську діяльність юридичної особи та не порушують прав осіб, що не є учасниками судового процесу.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову на підставі ст.137 ГПК України.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Чернівецької області від 22.03.2018р. у справі № 926/3973/17 є законною та обґрунтованою, відповідає нормам процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 22.03.2018р. в справі за номером 926/3973/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайф", б/н від 29.03.2018р. - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст.287,288 ГПК України.

Повний текст постанови оформлено і підписано відповідно до вимог ст.282 ГПК України 21.05.2018р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Костів Т.С.

Суддя Желік М.Б.