Рішення № 74094552, 11.05.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року справа № 823/69/17

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання - Попельнуха Ю.І.,

за участю представників:

позивача - Мельника А.Ю.,

відповідача - Попович А.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ватутінського комунального виробничого підприємства "Водоканал" до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Ватутінське комунальне виробниче підприємство "Водоканал" подало позов, в якому, з урахуванням заяв про зміну та уточнення позовних вимог, просить:

1) визнати неправомірними дії Звенигородської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області, які виявились:

- в порушенні пп. 17.1.1. п.17.1. ст.17 Податкового кодексу України, а саме у ненаданні платнику податків інформації по податках, яку платник податку просив надати з метою визначення та звірки податкової заборгованості підприємства, керуючись ПК України для уточнення та визначення складової суми податкових боргів підприємства вказаних, визначених контролюючим органом в податковій вимозі від 15.11.2016 № 22514-23 з податку на додану вартість, Земельного податку юридичних осіб (інформація не надана у відповідь на лист від 19.12.2016 № 523);

- в порушенні вимог та норм податкового законодавства при веденні оперативного обліку податкових платежів Ватутінського КВП "Водоканал" в період 2006 - 2016 років, виявлено при розгляді та вивченні облікових карток позивача по кожному з податків і зборів, які зазначені у податковій вимозі від 15.11.2016 № 22514-23, за період з 2006 по 31.12.2010 та з 01.01.2011 по 14.11.2016, а саме (зміна призначення платежів, зарахування платежів не за призначенням, застосування неправомірного рішення про розстрочення сплати податкового боргу від 31.07.2012 скасованого рішенням суду, зокрема: Черкаського окружного адміністративного суду від 13.05.2014 по справі № 823/924/14 Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 по справі № 823/924/14, від 18.01.2016 новий розгляд справи № 823/924/14; нарахування процентів, зарахування платежів з порушенням строків давності, штрафні санкції по Закону України 2464, погашення штрафних санкцій скасованих рішеннями суду, зокрема: податкове повідомлення-рішення № 0000121500 від 15.01.2007, податкове повідомлення-рішення № 0000122301 від 03.03.2007, які скасовані рішеннями Господарського суду Черкаської області по справі № 07/1121а від 16.04.2007, по справі № 07/1176а від 29.09.2008; податкове повідомлення-рішення № 0000311501 від 23.03.2010, скасовано рішенням Черкаського окружного адміністративного суду по справі № 2а-4409/10/2370 від 18.10.2010; податкове повідомлення-рішення № 000070501 від 28.09.2006, скасовано рішенням Київського міжобласного апеляційного господарського суду по справі № 07/443а від 23.07.2007; податкові повідомлення-рішення № 0000441501, № 0000451501 від 29.08.2011, скасовано рішенням Черкаського окружного адміністративного суду по справі № 2а/2370/7145/2011 від 29.09.2011);

2) Зобов'язати Звенигородську ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області:

- провести переоблік в особових картках платника податку Ватутінського КВП "Водоканал" з податку на додану вартість, земельного податку з юридичних осіб за період з 2006 - 2016 роки з рахуванням розбіжностей податкового боргу при цьому скасувати додатково нараховані контролюючим органом штрафні (фінансові) санкції, пеню та проценти нараховані за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, яка виникла в результаті перенесення та зарахування не за призначенням платежів підприємства в період 2006 - 2010 та 2011-2016 роки, нарахування штрафних санкцій по ст. 25 ЗУ 2464, застосування неправомірного рішення про розстрочення сплати боргу від 31.07.2012 та відображення облікових показників по штрафних (фінансових) санкціях нарахованих по податкових повідомленнях-рішеннях визнаних неправомірними рішеннями судів в період 2006 - 2016 роки;

- внаслідок зменшення нарахованої суми грошового зобов'язання визначеного в податковій вимозі, податкову вимогу № 22514-23 від 15.11.2016 - відкликати.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено те, що дії відповідача є протиправними, оскільки порушено порядок ведення оперативного обліку податкових платежів, наявні розбіжності та неузгодженості податкового боргу по податку на додану вартість (ПДВ) та земельного податку з юридичних осіб, зазначених в спірній податковій вимозі від 15.11.2016 № 22514-23.

Крім того, листом від 19.12.2016 № 523 платник податків з метою визначення та звірки податкової заборгованості підприємства, керуючись Податковим кодексом України для уточнення та визначення складової суми податкових боргів підприємства вказаних, визначених контролюючим в податковій вимозі від 15.11.2016 № 22514-23 та, враховуючи визначення щодо відсутності заборгованості за вказані в заявах про списання періоди, звернувся до контролюючого органу з питанням надання інформації, просив Звенигородську ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській надати інформацію в якій, визначити розшифровку суми боргу з податку на додану вартість, земельного податку з юридичних осіб, однак контролюючий орган відповіді так і не надав.

Окрім того, позивач вважає, що податкову вимогу № 22514-23 від 15.11.2016 відповідачеві слід відкликати внаслідок зменшення нарахованої суми грошового зобов'язання, визначеного в даній податковій вимозі.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що у позивача є не погашена сума податкових зобов'язань, дії Звенигородської ОДПІ щодо спрямування платежів позивача, незалежно від напрямку сплати, визначеного позивачем, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення є правомірними та вчинені у відповідності до п. 87.9 ст. 87 ПК України.

Крім того, відповідач зазначив, що податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

Також, дії податкового органу, які виявилися у направленні податкової вимоги не впливають в даному випадку на права Ватутінського комунального виробничого підприємства "Водоканал", оскільки саме податкова вимога містить відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та право податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Окрім того, відповідач наголошує, що зусилля посадових осіб Ватутінського ВКП "Водоканал" спрямовані не на виконання своїх обов'язків, як платника податків, не на погашення існуючого податного боргу, який допущений по самостійно визначеним та узгодженим податковим зобов'язанням, а тільки на безпідставне оскарження будь-яких дій та рішень контролюючого органу, що у свою чергу підтверджується зловживанням процесуальними права, визначених у статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивач спрямовує свої зусилля на пошук різного роду підстав щодо навмисного не погашення існуючого податкового боргу, не сплати самостійно визначених поточних податкових зобов'язань і взагалі податків та обов'язкових платежів до бюджету, що призводить до постійного (щомісячного) збільшення заборгованості до бюджету та реально негативно впливає на економічні інтереси держави, її податкову політику.

16 січня 2017 року ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду позовну заяву Ватутінського комунального виробничого підприємства "Водоканал" залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків.

15 березня 2017 року ухвалами судді Черкаського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено до судового розгляду дану адміністративну справі.

22 березня усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною у журнал судового засідання, відкладено розгляд справи до 04.04.2017.

04 квітня 2017 року ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду зупинено провадження у справі та призначено судове засідання щодо розгляду питання про поновлення провадження у справі на 25.04.2017.

25 квітня 2017 року ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду поновлено провадження у даній справі та зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 823/372/17.

06 грудня 2017 року ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду поновлено провадження у справі та усною ухвалою суду, занесеною в журнал судових засідань, оголошено перерву у судовому засіданні до 14.12.2017.

14 грудня 2017 року ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду зупинено провадження у справі та призначено судове засідання щодо розгляду питання про поновлення провадження у справі на 17.01.2018.

17 січня 2018 року ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду поновлено провадження у справі, усною ухвалою суду оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 06.02.2018.

Усними ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 та 21.02.2018, занесеними в протокол судових засідань, оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 21.02.2018 та до 05.03.2018 відповідно.

05 березня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною в протокол судових засідань, відкладено підготовче судове засідання до 16.03.2018.

16 березня 2018 року ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду продовжено строк проведення підготовчого засідання на тридцять днів, а усною ухвалою суду, занесеною в протокол судових засідань, відкладено підготовче судове засідання до 02.04.2018.

Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.04.2018, занесеною, в протокол судових засідань, закрито підготовче засідання та призначено справу для розгляду по суті на 16.04.2018.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання 16.04.2018 судове засідання не відбулося, оскільки суддя по справі перебував у відпустці. Розгляд справи перенесено на 07.05.2018.

07 травня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною в протокол судового засідання, оголошено перерву на стадії розгляду справи по суті до 11.05.2018.

У судовому засіданні 11.05.2018 представник позивача просив адміністративний позов задовольнити повністю, а представник відповідача - відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

15 листопада 2016 року Звенигородською об'єднаною ДПІ (Ватутінське відділення) ГУ ДФС у Черкаській області винесено податкову вимогу № 22514-23 від 15.11.2016.

20 грудня 2016 року позивач направив до Звенигородської об'єднаної ДПІ ГУ ДФС у Черкаській області заяву № 523 від 19.12.2016, відповідно до якої позивач просив, зокрема, надати роз'яснення щодо списання безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість за період 3 квартал 2013 року, а також інформацію, відповідно до вимог чинного законодавства щодо зарахування та погашення платежів з ПДВ, земельного податку нарахованих та сплачених в період 2013 року. Крім цього, позивач просив роз'яснити правомірність примінення, яких норм податкового законодавства України щодо сум та напрямків зарахування платежів до ступу в дію Податкового кодексу та після вступу в дію Податкового кодексу України.

На думку позивача відповідач не надав відповіді на заяву № 523 від 19.12.2016 та надіслав податкову вимогу № 22514-23 від 15.11.2016, у якій зазначені невірні суми податкового боргу, що і стало підставами для звернення до суду.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (редакції на момент винесення оскаржуваної податкової вимоги), податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В силу п. 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, ст. 44 Господарського кодексу України, ст. 16 Податкового кодексу України, позивач як платник податків і зборів зобов'язаний самостійно сплачувати суми податкових зобов'язань, визначених податковими деклараціями, розрахунками та податковими повідомленнями-рішеннями.

Як встановлено п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

При цьому, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків оскарженню не підлягає (п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України), та має бути сплачене протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Пунктом 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Платники податку зобов'язані, зокрема: своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку (ст. 176 Податкового кодексу України).

Відповідно до вимог п.п. 59.1, 59.3, 59.4, 59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до положень Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 576, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1840/24372 (чинного станом на дату формування податкової вимоги від 15.11.2016 № 22514-23) податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів. Податкова вимога, окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Податкова вимога надсилається (вручається) не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого Кодексом граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, у позивача обліковується податковий борг з 2006 року, що підтверджується даними облікової картки платника податків.

В той же час, суд зазначає, що до 31.12.2010 законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення був Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі по тексту - Закону № 2181).

Відповідно до положень п. 7.1 статті 7 Закону № 2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Згідно з п. 3.1.1 ст. 3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

При цьому, згідно до п. 20.1 ст. 20, п. 21.1 ст. 21 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціатором переказу може бути платник, ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Аналізуючи в сукупності наведені вище норми, які діяли на час здійснення платежів у період з 2006-2010 років, позивач мав право на власний розсуд визначати цільове призначення своїх грошових коштів (платежів).

У період дії Закону № 2181 у податкового органу були відсутні повноваження самостійно змінювати цільове призначення платежу, визначеного платником податків при сплаті податкових зобов'язань, та примусово здійснювати розподіл перерахованих позивачем коштів без волевиявлення власника грошових коштів, а отже кожен здійснений позивачем платіж у період 2009 -2010 років підлягав врахуванню відповідачем так, як було зазначено у призначенні платежу позивачем. При цьому, суд зазначає, що положення п/п. 7.7. Закону № 2181 не встановлювали право чи обов'язок саме контролюючого органу змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Норми Закону № 2181 не встановлювали відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для будь-яких інших цілей.

Зазначена правова позиція з питань застосування п. 7.7. Закону № 2181 викладена у постановах Верховного Суду України "Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення" № 21-1162во09 від 08.12.2009, від 27.10.2009 р. № 09/186, від 27.10.2009 р. № 09/188, а також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.07.2010 р. № К-18630/07, яка полягає в тому, що п. 7.7 Закону № 2181-III не дає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті.

Відтак, щодо здійснених позивачем у період 2009 -2010 років платежів в оплату поточних податкових зобов'язань зазначених періодів, суд дійшов до висновку, що відповідач не мав правових підстав зараховувати платежі (змінювати призначення платежу/здійснювати перерозподіл коштів) за цими платіжними дорученнями в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів, що, однак, було здійснено відповідачем та, відповідно, призвело до необґрунтованих та протиправних висновків про порушення позивачем у 2006 -2010 роках граничних строків сплати податкових зобов'язань за 2009 -2010 роки та безпідставного нарахування штрафів відносно сплати податкових зобов'язань за 2009 -2010 роки.

Також, суд зазначає, що з моменту вступу в дію Податкового кодексу України (тобто, з01.01.2011) законом було закріплено право податкового органу щодо зарахування коштів, які сплачує платник податків в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати.

Так, відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України (у редакції з 01.01.2011) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Згідно з п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податку податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється.

Виходячи з наведеного суд зазначає, що зарахування коштів податковим органом в рахунок погашення податкового боргу платника податку згідно з черговістю його виникнення можливе стосовно податкового боргу, який виник на підставі норм Податкового кодексу України, тобто після 01.01.2011, а тому зарахування сплаченої суми узгодженого грошового зобов'язання, яке виникло після вказаної дати, в рахунок податкового боргу, який виник до 01.01.2011 є помилковим.

Таким чином, законодавцем не було визначено повноваження податкового органу щодо перерозподілу платежів в умовах сплати платежів платником податків відповідно до податкового боргу який виник до 01.01.2011.

Як свідчать матеріали справи, Ватутінським КВП "Водоканал" у період з 2006 по 31.12.2010 здійснювалося часткове погашення податкового боргу, однак відповідачем змінювалось призначення платежів і погашався борг за попередні періоди, що призвело до неправомірних нарахувань пені та штрафів за цей період.

Також, позивач сплачує частинами податковий борг із 01.01.2011 та до сьогоднішнього дня, однак відповідач зараховує сплачені суми узгодженого грошового зобов'язання, в рахунок податкового боргу, який виник до 01.01.2011, що є помилкою та призводить до неправомірного нарахування пені та штрафу.

Вказане підтверджується, як обліковою карткою платника податків Ватутінське КВП "Водоканал" так ухвалами Вищого адміністративного суду України: № К-12840/07 від 24.02.2009 (по справі 07/57а); № К-31178/09 від 19.05.2010 (у справі № 09/32а (22-а-20487/08)); рішеннями Господарського суду Черкаської області: № 07/1121 від, № 07/1176а від 29.09.2008; постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду № 07/443а від 23.07.2007; постановами Черкаського окружного адміністративного суду № 2а-4409/10/2370 від 18.10.2010; № 2а/2370/7145/2011 від 29.09.2011, № 2а-4409/10/2370 від 18.10.2010, № 2а/2370/3086/2011, № 2а-3091/10/2370.

За даними облікових карток позивача, як платника податку на додану вартість, відповідач також зараховував сплачені позивачем платежі в рахунок розстроченого податкового боргу згідно рішення № 64/19-015 від 31.07.2012, яке скасоване постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 у справі № 823/924/14 (постанова набрала законної сили 04.02.2016).

Отже, враховуючи судові рішення, а також досліджену інформацію в облікових картках, в даному випадку суд зазначає, що Ватутінське КВП "Водоканал" має податковий борг, однак його сума, визначена у податковій вимозі від 15.11.2016 № 22514-23, яка у свою чергу сформована за даними облікових карток позивача, не відповідає фактичній сумі податкового боргу позивача. При цьому суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що податкова вимога сформована із сум податкового боргу в межах строку позовної давності 1095 днів, оскільки дані облікових карток свідчать про протилежне.

За таких обставин, для ефективного захисту прав позивача суд вважає за доцільне у відповідності до частини 2 статті 9 кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною і скасувати податкову вимогу Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 15.11.2016 № 22514-23.

Щодо позовної вимоги про визнання неправомірними дій Звенигородської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області, які виявились у порушенні пп. 17.1.1. п.17.1. ст.17 Податкового кодексу України, а саме: у ненаданні платнику податків інформації по податках, яку платник податку просив надати з метою визначення та звірки податкової заборгованості підприємства, керуючись ПК України для уточнення та визначення складової суми податкових боргів підприємства вказаних, визначених контролюючим органом в Податковій вимозі від 15.11.2016 №22514-23 з податку на додану вартість, земельного податку юридичних осіб суд зазначає, що відповідно до листа Звенигородської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області від 28.12.2016 № 8594/23-12-17-010 позивачеві була надана інформація по податках, а тому дана вимога не може бути задоволена.

Інші позовні вимоги, на переконання суду, також не можуть бути задоволені, оскільки саме податкова вимога в даному випадку порушує права позивача, як платника відповідних податків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною і скасувати податкову вимогу Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 15.11.2016 № 22514-23.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Ватутінського комунального виробничого підприємства "Водоканал" (20250, Черкаська область, м. Ватутіне, вул. Європейська, 1, ідентифікаційний код 24359125) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у м. Черкасах Черкаської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38031150, банк отримувача ГУДКСУ у Черкаській області, код банку отримувача (МФО) 854018, рахунок отримувача 31212206784002, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір в розмірі 49312 (сорок дев'ять тисяч триста дванадцять) грн 18 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (20202, Черкаська область, м. Звенигородка, вул. Михайла Грушевського, 142, ідентифікаційний код 39785739) на користь Ватутінського комунального виробничого підприємства "Водоканал" (20250, Черкаська область, м. Ватутіне, вул. Європейська, 1, ідентифікаційний код 24359125) судові витрати в розмірі 49312 (сорок дев'ять тисяч триста дванадцять) грн 18 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 21.05.2018.

Суддя В.О. Гаврилюк