Постанова № 74094529, 15.05.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2018 року м.Дніпро

cправа № 904/10408/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Коваль Л.А., Чус О.В.,

секретар судового засідання: Пінчук Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2018 (суддя Татарчук В.О., повне рішення складено 15.03.2018) у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Геннліх Україна", м.Слов'янськ, Донецька область

до публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м.Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у сумі 214 820,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Геннліх Україна” звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат” про стягнення заборгованості у сумі 214820,62грн, з яких: 159815,66грн - основної заборгованості, 45073,96грн - інфляційних втрат, 9931,00грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №14-2156-02 від 25.12.2014 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2018 у даній справі позов задоволено: стягнуто з приватного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Геннліх Україна” 159 815,66 грн - основної заборгованості, 45 073,96 грн - інфляційних втрат, 9 931 грн - 3% річних, 3222,31 грн – витрат по сплаті судового збору.

Зазначене рішення мотивовано посиланням на доведеність позовних вимог у повному обсязі.

Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що у зв'язку з відсутністю належних, допустимих, договірних та достатніх доказів здійснення спірних поставок на умовах поставки, що визначені договором, СРТ - склад "Перевізника" "Нова пошта" м.Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 12, а також у зв'язку з відсутністю підстав Скаржник вважає, що у зв'язку з відсутністю належних, допустимих, договірних та достатніх доказів здійснення спірних поставок на умовах поставки, що визначені договором, СРТ - склад "Перевізника" "Нова пошта" м.Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 12, а також у зв'язку з відсутністю підстав для оплати товару за видатковою накладною №ПР612 від 07.09.2015 (Специфікація №2) на підставі "Акту про узгодження ціни на товар" № 2, позовні вимоги позивача є недоведеними та не підлягали задоволенню.

У відзиві на апеляційна скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

15.05.2018 відповідач не забезпечив у судове засідання явку повноважного представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

15.05.2018 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

25.12.2014 між публічним акціонерним товариством “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського” (покупець), правонаступником якого є відповідач та товариством з обмеженою відповідальністю “Геннліх Україна” (продавець) укладений договір № 14-2156-02, за умовами якого продавець зобов’язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, вказану в специфікаціях, які додаються до цього договору, іменовану надалі товар (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору, кількість, номенклатура, ціна, терміни поставки та умови оплати товару визначені в специфікаціях, які додаються до цього договору і складають його невід'ємну частину.

Згідно з п.2.1 договору, ціна на товар встановлюється у національній валюті України – гривнях за одиницю, на умовах, обумовлених в специфікаціях згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної ОСОБА_1 (редакції 2010 року), далі “Інкотермс-2010” і вказується в специфікаціях, що додаються до договору і складають його невід’ємну частину.

Поставка товару здійснюється на умовах передбачених у специфікаціях, що додаються до договору і складають його невід’ємну частину, відповідно до “Інкотермс-2010” (пункт 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору, датою поставки вважається дата отримання товару, зазначена покупцем в товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній, далі іменовані товарно-супровідними накладними.

Момент переходу права власності на товар від продавця до покупця визначений у Специфікаціях, що додаються до договору і складають його невід'ємну частину (п.3.5 договору).

Згідно з додатковою угодою №1 до договору відповідач зобов’язався прийняти та здійснити оплату товару: пружина HF 03700 в кількості 448 шт (акт узгодження №1); пружина HF 03700 в кількості 430 шт на суму 289274,76 грн з ПДВ (акт узгодження №2); пружина HF 03770 в кількості 18 шт на суму 11820,60 грн з ПДВ (акт узгодження №3).

За додатковою угодою №3 до договору відповідач зобов’язався прийняти та здійснити оплату товару: пружина HF 09263 в кількості 3 шт і HF 09264 в кількості 6шт.

Згідно з п. 1.4 додаткових угод №№ 1, 3 до договору, умови оплати: 50% - попередня оплата, після надання рахунку на попередню оплату, 50% - протягом 15 банківських днів, на підставі виставленого рахунку на оплату.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 303179,04 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №ПР612 від 07.09.2015 (на суму 289 274,76 грн.), №ПР681 від 01.10.2015 (на суму 2 083,68 грн), №ПР680 від 01.10.2015 (на суму 11 820,60 грн) та відповідними довіреностями.

ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат” здійснило оплату поставленого товару частково, в розмірі 143 363,38 грн., про що свідчать виписки по особовому рахунку позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 15.12.2017 складає 159815,66 грн., що і стало предметом спору у даній справі.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням наведеного, встановивши, що позивач свої зобов'язання за укладеним договором поставки виконав належним чином, а розмір заборгованості відповідача перед позивачем на суму 159815,66 З урахуванням наведеного, встановивши, що позивач свої зобов'язання за укладеним договором поставки виконав належним чином, а розмір заборгованості відповідача перед позивачем на суму 159815,66 грн підтверджується матеріалами справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для стягнення основної заборгованості за договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочи виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Перевіривши розрахунок позивача та місцевого господарського суду, здійснивши власний розрахунок 3 % річних та інфляційних, колегія суддів вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача: за рахунком №ПР260 від 07.09.2015 інфляційні втрати з 28.09.2015 по 25.10.2017 становлять 41787,99 грн, 3% річних - 9155 грн; за рахунком №ПР260 від 01.10.2015 інфляційні втрати з 22.10.2015 по 25.10.2017 становлять 3020,01грн, 3% річних - 713 грн; за рахунком №ПР611 від 01.10.2015 інфляційні втрати з 22.10.2015 по 25.10.2017 становлять 265,96 грн, 3% річних - 63 грн.

Твердження відповідача щодо допущених позивачем помилок при нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки скаржник не позбавлений був надати власний контррозрахунок спірних сум 3 % річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на відсутність у видаткових накладних дати отримання товару покупцем.

Так, відповідно до п.3.2. договору датою поставки вважається дата одержання товару, зазначена покупцем в товаротранспортній накладні та/або видатковій накладній.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні №ПР612 від 07.09.2015, №ПР681 від 01.10.2015, №ПР680 від 01.10.2015 підписані представником покупця без зазначення іншої дати та будь-яких зауважень, що свідчить про те, що датою поставки товару є дата відповідної видаткової накладної.

При цьому, колегія суддів враховує, що видаткова накладна у разі належного її оформлення та відповідності вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним обліковим документом, який фіксує та підтверджує господарську операцію і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Видаткові накладні №ПР612 від 07.09.2015, №ПР681 від 01.10.2015, №ПР680 від 01.10.2015 підписані представниками сторін без жодних зауважень, містять всі визначені законом обов'язкові реквізити, в тому числі необхідні відомості про продукцію, а також інформацію про дату та місце складання.

Крім того, факт проведення господарських операцій між сторонами підтверджено наявними в матеріалах справи відповідними податковими накладними.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що сторонами не узгоджено ціну товару, оскільки ціну товару узгоджено сторонами шляхом підписання видаткових накладних.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, прийнятого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.275,276,281,282 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" відмовити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2018 у справі №904/10408/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена в повному обсязі 21.05.2018.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді Л.А.Коваль

ОСОБА_2