Рішення № 74094458, 08.05.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року м. Черкаси справа № 925/105/18

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., із секретарем судового засідання Юхименко О.В., за участю представників сторін: від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю, від відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» про стягнення 199102,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося з позовом до суду про стягнення з Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» 199102,12 грн. штрафних санкцій, з яких: 188296,96 грн. пені, 10805,18 грн. -3% річних, обґрунтувавши позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору №3321/15-ТЕ-36 від 30.12.2014 в частині своєчасного розрахунку за поставлений ними та отриманий відповідачем природний газ.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов з викладених у ньому підстав. Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечив, подав до суду відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечив повністю, вказав що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у зв’язку з прийняттям Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 N 1730-VIII, який набрав чинності 30.11.2016 та, за яким нарахування штрафних санкцій, за порушення строків розрахунків, теплопостачальними підприємствами за отриманий газ не здійснюється.

У судовому засіданні 08 травня 2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши докази, судом встановлено наступне, що 30.12.2014 між Публічним акціонерним товариством Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (далі - Продавець) та Комунальним підприємством теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» (далі - Покупець) був укладений договір №3321/15-ТЕ-36 на купівлю-продаж природного газу (далі – Договір), відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на територію України НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору. Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням. За умовами п.2.1 Договору Продавець передає Покупцеві з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ в обсязі 32932 тис. куб.м. у обсягах визначених поквартально. Обсяги газу, що планується передати за цим договором можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Відповідно до п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді пільгової надбавки до затвердження тарифів та транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу 1091,00 грн., крім того ПДВ 20 % - 218,20 грн., всього з ПДВ 1309,20 грн. (п.5.2 Договору).

Зі змісту п. 6.1 Договору вбачається, що оплата за природний газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. У разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, (п. 7.2 Договору). Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлений у п.9.3 Договору тривалістю у 5 років.

Додатковими угодами №1 від 31.03.2015, №2 від 22.06.2015, №3 від 27.07.2015, № 4 від 21.10.2015 сторонами вносились зміни в п. 5.2 Договору, зокрема, відповідно до останньої додаткової угоди ціна за 1000 куб.м газу становила 2495,25 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 2994,30 грн. Додатковою угодою №5 від 30.11.2015 до Договору сторони пункт 6.3 Договору доповнили абзацом: «Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим договором або якщо погашення такої заборгованості передбачено спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписаними сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №20 та/або договорами про організацію взаєморозрахунків, підписаними сторонами відповідно до постанови КМУ від 04.06.2015 №375». Решта умов договору залишається незмінною і обов’язковою для виконання сторонами. Додатковою угодою №6 від 30.11.2015, змінені банківські реквізити та адреси сторін.

На виконання умов договору протягом 2015 року ПАТ НАК «Нафтогаз України» передало, а Комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» прийняло природний газ на загальну суму 47 195 890,09 грн., що підтверджується актами приймання-передачі від 31.01.2015, від 28.02.2015, від 31.03.2015, від 30.04.2015, від 31.05.2015, від 30.06.2015, від 31.07.2015, від 31.08.2015, від 30.09.2015, від 31.10.2015, від 30.11.2015, від 31.12.2015, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками. За доводами позивача відповідач за отриманий у 2015 році природний газ своєчасно не розраховувався, допускаючи прострочення щомісячних платежів, останній платіж відповідача за спожитий за Договором газ, позивач отримав 22.01.2016. У зв’язку з несвоєчасним розрахунком за газ, позивач нарахував відповідачу 188 296,96 грн. пені та 10805,18 грн. - 3% річних, за період прострочення з 17.02.2015 по 21.01.2016, а всього199102,12 грн., що є предметом позову та підставою звернення позивача до суду для примусового стягнення цих штрафних санкцій.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з огляду на наступне. Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Судом встановлено, що між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу природного газу. Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу. Відповідно до умов укладеного між сторонами Договору, газ, що продавався за цим договором, повинен був бути використаний покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням. На його виконання позивач, передавав відповідачу щомісячно протягом 2015 року природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу в обсягах, які визначені у Договорі, а відповідач зобов'язався його оплатити у строки, визначені Договором. За умовами Договору, оплата за природний газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. Проте, у визначені Договором строки відповідач не розраховувався, прострочуючи оплату отриманого товару на різний термін, що не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні. Останній платіж відповідача за отриманий у грудні 2015 року газ, позивач отримав 22.01.2016.

Відповідальність за порушення строків оплати за отриманий газ, встановлена сторонами у пунктах 7.2, 9.3 Договору, у якому передбачено право Продавця на нарахування пені, штрафу, інфляційних нарахувань, відсотків, річних протягом п’яти років з часу порушення зобов’язання покупцем. Посилаючись на зазначені умови договору позивачем нараховані та заявлені до стягнення 188296,96 грн. пені та 10805,18 грн. трьох відсотків річних за періоди з 17.02.2015 по 01.03.2015 з 17.03.2015 по 14.04.2015 з 15.04.2015 по 14.05.2015 з 15.05.2015 по 22.06.2015 з 22.01.2016 з 16.06.2015 по 30.06.2015 з 15.07.2015 по 20.07.2015 з 15.08.2015 по 18.08.2015 з 17.11.2015 по 16.12.2015 з 15.01.2016 по 21.01.2016.

Питання пов’язані з урегулюванням відносин щодо сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, у тому числі і питання пов’язані з організацію взаєморозрахунків, погашення заборгованості, у тому числі, за природний газ, урегульовані у Законі України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», який набрав чинності 30.11.2016 (далі – Закон). Дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії та встановлює порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості. Згідно положень цього Закону реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), яка не погашена станом на 31 грудня 2016 року. У статті 7 Закону передбачено списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення. Частиною першої цієї статті, встановлено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, дія цього Закону розповсюджується, у тому числі, і на відносини, що виникли між позивачем та відповідачем у цій справі, зокрема, з врегулювання нарахування штрафних санкцій, сторони у справі підпадають під дію цього Закону, - позивач, як постачальник природного газу, - відповідач, як теплопостачальна організація, згідно визначених у статті 1 Закону термінів. Судом також встановлено, що хоча відповідач і несвоєчасно розраховувався за отриманий у позивача газ, проте, станом на 01.04.2016 заборгованості у відповідача перед позивачем не було, про що свідчить складений та підписаний, без застережень, повноважними представниками акт звіряння розрахунків від 13.04.2016 (а.с.67).

Згідно частини 3 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», з дня набрання чинності цим Законом, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню. Як зазначено вище Закон набрав чинності 30.11.2016, тобто на цей час заборгованість відповідача була погашена у повному обсязі, будь-яких заперечень чи вимог щодо нарахування та стягнення нарахованих позивачем штрафних санкцій позивач суду не подав. Як свідчать матеріали справи, заявлені до стягнення позивачем штрафні санкції нараховані ним тільки у зв’язку із зверненням з позовною заявою до суду, тобто всупереч положенням цього Закону, оскільки з дня набрання чинності цим Законом на заборгованість погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються. Інших доказів, які б свідчили про зворотне, позивач суду не надав.

Відповідно до статей 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов’язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права. Оскільки позивач не довів та належними доказами не підтвердив, свої позовні вимоги, відтак, у їх задоволенні належить відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у позові Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» суд відмовив, судові витрати покладаються на нього та не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня ухвалення судового рішення до Київського апеляційного господарського суду.

Повне рішення підписано 21.05.2018.

Суддя О.І.Кучеренко