Рішення № 74094402, 07.05.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2018 року м. Черкаси справа № 925/1575/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Поліщук Ю.В., за участю представників сторін: позивача – ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача – ОСОБА_2 за довіреністю, розглянувши справу за позовом Золотоніської центральної районної лікарні до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна районна аптека № 30» про виселення і стягнення 18398 грн. 08 коп.,

ВСТАНОВИВ:

08.12.2017 року позивач - Золотоніська центральна районна лікарня, звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна районна аптека № 30» (далі – відповідач), в якому просив суд: зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна районна аптека № 30" звільнити та повернути Золотоніській центральній районній лікарні нежитлове приміщення загальною площею 18 м2, яке знаходиться на балансі Золотоніської центральної районні лікарні та розташоване на третьому поверсі лікарні за адресою: м. Золотоноша, вул. Баха, 32-Б і було предметом договору оренди комунального майна № 14/49 від 27.01.2014 року; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна районна аптека № 30" на користь Золотоніської центральної районні лікарні матеріальні збитки на суму 18398 грн. 08 коп.; відшкодувати понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 3200 грн.

Ухвалою господарського суду від 12.12.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року N2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року N 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. N 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 р., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Згідно з нормами ГПК України у відповідній редакції розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

В судовому засіданні 16.01.2017 року справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач в особі свого представника 16.01.2018 року подав письмовий відзив на позов за вх. № 1213/18, у якому проти позову заперечував повністю з мотивів необґрунтованості і безпідставності його вимог. Зокрема, відповідач зазначив, що займає спірне приміщення за адресою: м. Золотоноша, вул. Баха, 32-Б, як орендодавець згідно договору оренди комунального майна № 14/49 від 27.01.2014 року, укладеного з позивачем. З огляду на норми ч. 1 ст. 9, ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п.п. 9.7. Договору цей договір є продовженим, тому заявлені позивачем спірні позовні вимоги про звільнення цього приміщення та сплату неустойки не підлягають задоволенню повністю (а.с. 22-23).

20.02.2018 року позивач в особі свого представника подав заяву (вх. № 4861/18) про збільшення розміру позовних вимог, в якій остаточно просив суд зобов’язати відповідача звільнити та повернути позивачу нежитлове приміщення загальною площею 18 м2, яке знаходиться на балансі позивача та розташоване на третьому поверсі лікарні (дитяче поліклінічне відділення) за адресою: м. Золотоноша, вул. Баха, 32-Б і було об’єктом договору оренди комунального майна № 14/49 від 27.01.2014 року, стягнути з відповідача на свою користь неустойку в порядку ст. 785 ЦК України у сумі 18398 грн. 08 коп. та відшкодувати понесені судові витрати. Ухвалою суду від 20.02.2018 року заява позивача прийнята до провадження (а.с. 56-58,71-73).

Ухвалою суду від 13.03.2018 року підготовче провадження у справі № 925/1575/17 закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

В засіданнях суду представник позивача позовні вимоги з підстав і у розмірі, викладених у позовній заяві, заяві про збільшення розміру позовних вимог та письмових поясненнях від 13.03.2018 року вх. № 6812 (а.с. 76-78), підтримала і просила задовольнити їх повністю, представник відповідача позов не визнав і просив суд у його задоволенні відмовити повністю з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з таких підстав.

24.10.2013 року Золотоніська районна рада, як установник управління, з однієї сторони, та позивач - Золотоніська центральна районна лікарня, як управитель, з іншої сторони, уклали Договір № 53 на закріплення майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл Золотоніського району на праві оперативного управління (далі – Договір № 53 від 24.10.2013 року, а. с. 60- 61), за умовами п. п. 1.1. якого предметом договору є передача Установником управління Управителю на підставі рішення районної ради від 24.10.2013 № 21-9/VI «Про внесення змін до рішення районної ради від 10.09.2013 № 21-9/VI «Про управління та розпорядження об’єктами спільної власності територіальних громад сіл Золотоніського району Черкаської області» в оперативне управління майно, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл Золотоніського району для здійснення некомерційної господарської діяльності. Установник управління передає управителю в оперативне управління майно, яке оформляється актом приймання-передачі, що додається (п.п. 1.2. Договору).

Сторони погодили всі істотні умови Договору № 53 і, зокрема, домовилися про таке:

абз. 5 п. 4 «Обов’язки управителя» – у порядку, визначеному законодавством, погоджувати з установником управління питання відчуження, передачі майна в оренду та інших правочинів;

п.п. 5.3. п. 5 «Права установника управління» - у разі передачі майна в оренду, контролювати виконання умов договорів оренди;

п.п. 6.2. п. 6 «Права управителя» - за погодженням з установником управління передавати майно в оренду.

Цей договір діє з моменту підписання акту приймання-передачі до прийняття рішення про ліквідацію, реорганізацію управителя, або зміну правового режиму майна, яке було закріплене за управителем на праві оперативного управління (п.п. 8.1).

На виконання умов Договору № 53 від 24.10.2013 року сторонами цього договору було підписано акт приймання-передачі від 24.10.2013 року № 53, згідно з яким Золотоніська районна рада, з однієї сторони, передала, а Золотоніська центральна районна лікарня, з другої сторони, прийняла майно, у тому числі Приміщення дитячого відділення центральної районної лікарні, яке знаходиться за адресою: м. Золотоноша, вул. Баха 32б, загальною площею 1688,30 кв. м. (п. 35 акту, а. с. 62-63).

27.01.2014 року позивач – Золотоніська центральна районна лікарня, як орендодавець, з однієї сторони, та відповідач – товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна районна аптека № 30», як орендар, з другої сторони уклали Договір № 14/49 оренди комунального майна (далі – Договір оренди, а. с. 12-13), за умовами п.п. 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення загальною площею 18,00 кв. м., яке знаходиться на балансі Золотоніської центральної районної лікарні та розташоване на третьому поверсі лікарні (дитяче поліклінічне відділення) за адресою: м. Золотоноша, вул. Баха, 32б з метою використання – роздрібна торгівля лікарськими засобами та виробами, медичними засобами. Вартість приміщення визначені відповідно до Акту оцінки вартості будівлі і становить 30942,00 грн. (п. п. 1.2.).

Сторони погодили усі істотні умови даного договору, зокрема, домовилися про наступне:

п.п. 2.1. – вступ орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі;

п.п. 3.1. – орендна плата визначається відповідно до Наказу головного лікаря № 11 &1 від 27.01.2014 року і складає 3094,2 грн. на рік. За перший місяць оренди орендна плата становить 257,85 грн. з ПДВ, за кожен послідуючий місяць орендна плата перераховується з урахуванням індексу інфляції не пізніше 20 числа щомісячно;

п.п. 3.5. – крім орендної плати орендар сплачує орендодавцеві загальні експлуатаційні витрати, пов’язані з експлуатацією майна, комунальні видатки, компенсацію земельного податку. Оплата комунальних та інших послуг, а також витрат на утримання здійснюється орендарем за окремою угодою з орендодавцем. Наявність угоди є обов’язковою для дії договору оренди;

п.п. 4.4. – орендар зобов’язується у разі припинення договору оренди повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу;

п.п. 8.2. – спори, що виникають у ході виконання договору оренди, вирішуються за згодою сторін. Якщо згоди не буде досягнуто, то спір передається до суду;

п.п. 9.1. - цей договір діє з 27.01.2014 року до 27.12.2016 року;

п.п. 9.5. абз. 1 – дія договору оренди припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено;

п.п. 9.6. – за два місяці до закінчення строку дії договору орендар повинен подати письмову заяву для укладення нового договору;

п.п. 9.7. – при подані орендарем заяви на укладення нового договору термін дії договору продовжується до прийняття районною радою рішення про видачу дозволу оренди на новий строк і проведення конкурсу на право оренди майна комунальної власності.

На виконання умов договору оренди сторони підписали Угоду від 27.01.2014 року про надання послуг у зв’язку з орендою (а. с. 14), у якій погодили, що орендар зобов’язується сплачувати орендодавцеві плату за комунальні послуги в орендованому приміщенні згідно калькуляції та передбачені законодавством податки не пізніше 10 числа наступного місяця, затвердили калькуляцію витрат на комунальні послуги згідно діючих тарифів та інші послуги – 50 грн. в місяць.

17.11.2016 року відповідач направив на адресу позивача заяву № 1762 для укладення нового договору у якій просив з огляду на наявність у нього переважного права на укладення договору оренди на новий термін, укласти новий договір оренди та надати на правах оренди товариству з обмеженою відповідальністю «Центральна районна аптека № 30» в строкове платне користування спірне приміщення згідно умов, викладених в проекті Договору оренди комунального майна, який доданий до заяви (а. с. 31-33).

Листами № 2008 від 15.12.2016 у відповідь на заяву відповідача № 1762 від 17.11.2016 року, до закінчення строку дії договору, № 02 від 03.01.2017, № 24 від 06.01.2017 після закінчення строку дії договору позивач повідомив відповідача, що ним, як розпорядником майна, не надається згода на укладення нового договору оренди спірного майна та на підставі ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Золотоніська центральна районна лікарня відмовляє в укладенні на новий строк договору оренди спірного комунального майна, у зв’язку з чим, та з урахуванням того, що строк договору оренди № 14/49 від 27.01.2014 року закінчився 31.12.2016 року, просила відповідача звільнити займане ним приміщення негайно (а. с. 15-18).

Зазначені листи відповідачем залишені без відповіді та без виконання, спірне майно позивачу не повернуто, що і стало підставою для звернення із даним позовом до господарського суду. Вимога позивача до відповідача про звільнення орендованого приміщення внаслідок припинення дії договору та про стягнення неустойки за період фактичного користування цим приміщенням після припинення строку його дії є предметом спору у справі, що розглядається.

За розрахунком позивача (а.с. 19), станом на 01.11.2017 року загальний розмір орендної плати за період прострочення з січня (14-31) по жовтень 2017 складає 5703,43 грн., комунальні послуги – 3495,61 грн. До розрахунку не включено проведені оплати за листопад-січень (01-13) 2017 року на підставі виданих рахунків (а. с. 34-39).

Спірні правовідносини сторін виникли із договору оренди комунального майна № 14/49 від 27.01.2014 року, за правовою природою віднесені до договірних зобов’язань найму (оренди), вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із суті їх прав та обов’язків за цим договором.

Згідно із ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п. 8 Цивільного кодексу (далі –ЦК) України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки; підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов’язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов’язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов’язання і договір – розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов’язання, відповідальність за порушення зобов’язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України, про найм (оренду) - параграфом 1 глави 58 ЦК України, а також розділом VІ параграф 5 ГК України. Крім того, спірні правовідносини перебувають у сфері дії Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 759 ч. 1, 760 ч. 3, 762 ч. 1, 3, 5, 763 ч. 1, ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом; за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором; договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 764 ЦК України встановлено, що у разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», як спеціального закону, що регулює спірні правовідносини, визначено оренду, як засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ст. 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Таким чином, заява однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору виражена і доведена до іншої сторони в будь-якій формі означає про таке бажання сторони.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» де зазначено, що зі змісту ст.ст. 759, 763 і 764 ЦК України, ч. 2 ст. 291 ГК України, ч. 2 ст. 17 та ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Посилання відповідача у відзиві на позов на п.п. 9.7 договору судом оцінюється критично, оскільки вказаний пункт договору діє в разі, коли орендодавець має намір продовжити орендні відносини. Оскільки позивач своїми листами № 2008 від 15.12.2016, № 02 від 03.01.2017, № 24 від 06.01.2017 повідомив про відсутність згоди на укладення нового договору оренди спірного майна, то необхідність отримання дозволу на продовження дії договору оренди у Золотоніської районної ради відсутня.

Оскільки, договір оренди комунального майна № 14/49 від 27.01.2014 року був припинений після закінчення строку на який його було укладено, а саме згідно п.п. 9.1. - 27.12.2016 року, а відповідач не вчинив жодних дій з повернення спірного майна і продовжує ним користуватися без належних у нього на те підстав, то позивач заявив до стягнення з відповідача неустойки згідно ст. 785 ГПК України.

Так, згідно із ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Крім того, у ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Отже, у випадку, якщо орендар не повернув орендодавцеві орендоване майно у разі закінчення строку, на який його було укладено, це є порушенням зобов'язання орендаря з повернення об'єкта оренди орендодавцеві, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки судом визнаються обґрунтованими. Проте, суд не погоджується із розрахунком її суми, оскільки, за змістом ст. 785 ЦК України, неустойка нараховується у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а позивачем безпідставно у розрахунок включено також і збитки за несплату комунальних послуг.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав зобов'язання щодо повернення орендованого майна, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення неустойки в порядку ст. 785 ЦК України визнаються судом обґрунтованими частково та такими, що підлягають задоволенню у сумі 11406 грн. 86 коп. Вимоги про звільнення та повернення Золотоніській центральній районній лікарні нежитлового приміщення загальною площею 18 м2, розташованого на третьому поверсі лікарні (дитяче поліклінічне відділення) за адресою: м. Золотоноша, вул. Баха, 32Б і було об’єктом договору оренди комунального майна № 14/49 від 27.01.2014 року судом визнаються обґрунтованими, доведеними і задовольняються. Доводи відповідача, приведені ним в обґрунтування заперечень проти позову, господарський суд відхиляє через їх невідповідність встановленим фактичним обставинам справи та вказаним вище нормам чинного законодавства.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати – сплачений судовий збір у розмірі 3200 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна районна аптека № 30», ідентифікаційний код юридичної особи 38575951, місцезнаходження: 19700, Черкаська область, місто Золотоноша, вулиця Шевченка, будинок 52А звільнити та повернути Золотоніській центральній районній лікарні, ідентифікаційний код юридичної особи 02005303, місцезнаходження: 19700, Черкаська область, місто Золотоноша, вулиця Лікарняна, будинок 2 нежитлове приміщення загальною площею 18 м2, розташоване на третьому поверсі лікарні (дитяче поліклінічне відділення) за адресою: м. Золотоноша, вул. Баха, 32Б і було об’єктом договору оренди комунального майна № 14/49 від 27.01.2014 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна районна аптека № 30», ідентифікаційний код юридичної особи 38575951, місцезнаходження: 19700, Черкаська область, місто Золотоноша, вулиця Шевченка, будинок 52А на користь Золотоніської центральної районної лікарні, ідентифікаційний код юридичної особи 02005303, місцезнаходження: 19700, Черкаська область, місто Золотоноша, вулиця Лікарняна, будинок 2 – 11406 грн. 86 коп. неустойки, 3200 грн. судових витрат.

Відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення 6991 грн. 22 коп. неустойки.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 18.05.2018 року.

Суддя В.М. Грачов