Рішення № 74094363, 21.05.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/350/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона Головного Територіального управління юстиції у Херсонській області про звільнення майна з-під арешту та скасування заборони на відчуження майна,

встановив:

22 лютого 2018 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1.) звернулася до суду з позовом до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона (надалі - відповідач, Суворовський РВДВС м. Херсона), у якому просить звільнити з-під арешту та скасувати заборону на відчуження усього належного їй майна, та з 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_2, що накладені на підставі постанови АА226334 державного виконавця Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона від 24.04.2007 року.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є власником 1/2 частини житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2. Під час оформлення заповіту позивачу стало відомо, що постановою державного виконавця Суворовського РВ ДВС м. Херсона № АА226334 від 24.04.2007 року було накладено арешт та заборону на відчуження на все належне їй майно, в тому числі на 1/2 частину вказаного будинку. На звернення позивача щодо підстав накладення вказаного арешту Суворовський РВ ДВС м. Херсона листом від 20.02.2018 р. повідомив, що виконавчого провадження, де боржником є ОСОБА_1, на виконанні відділу не перебувало, строки зберігання виконавчих проваджень за 2007 рік сплинули, надати більш детальну інформацію немає можливості. Вважаючи наявність вказаного обтяження на належне позивачу майно незаконним, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Ухвалою суду від 19.03.2018 року відкрито провадження у справі.

27 березня 2018 року представником відповідача надано відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні відділу виконавче провадження, де боржником є ОСОБА_1, не перебувало, архівні документи в паперовій формі не збереглися у зв'язку з закінченням строку зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву у 2007 році. Крім того, на думку представника відповідача, Суворовський РВ ДВС у м. Херсоні не є належним відповідачем у даній справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує про наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є власником 1/2 частини будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину по закону від 26.07.1989 року № 3-1688.

27.06.2007 року реєстратором Херсонською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України вчинено реєстраційний запис №5219073 про накладення арешту на майно, в тому числі 1/2 частину будинку за адресою: АДРЕСА_2, власником якого є ОСОБА_1, підставою обтяження зазначено постанову державного виконавця Суворовського ВДВС Херсонського МУЮ серії АА 226334 від 24.04.2007 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 13.02.2018 року.

Як зазначає позивач у змісті позовної заяви, під час реалізації намірів щодо складання заповіту та розпорядження належним їй майном, ОСОБА_1 стало відомо про наявність зазначеного арешту та заборони відчуження, у зв'язку з чим 12.02.2018 р. вона звернулася з заявою до начальника Суворовського районного ВДВС у м. Херсоні, якою просила надати відомості про підстави накладення обтяження на належне їй майно, та просила зняти заборону його відчуження.

20.02.2018 року Суворовський районний ВДВС м. Херсона ГТУЮ у Херсонській області листом № 8575 повідомив ОСОБА_1 про те, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні відділу виконавче провадження, де боржником є ОСОБА_1, не перебувало, надати більш детальну інформацію немає можливості.

Вважаючи, що наявність арешту та заборони відчуження на належне позивачу нерухоме майно порушує її права щодо розпорядження цим майно, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у Суворовського районного ВДВС м. Херсона ГТУЮ у Херсонській області згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження відсутня будь - яка інформація щодо виконавчого провадження, у межах якого було накладено арешт на нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_1 у зв'язку зі спливом майже 11 років з моменту його накладення.

З огляду на наявністю у витягу Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 13.02.2018 року.27.06.2007 інформації про те, що реєстраційний запис № 219073 про накладення арешту на майно, в тому числі 1/2 частину будинку за адресою: АДРЕСА_2, власником якого є ОСОБА_1, був вчинений Херсонкою філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, судом був зроблено запит до Херсонської філії державного підприємства "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України, як правонаступника Херсонської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України" про надання документів, на підставі яких було здійснено 27.06.2007 р. реєстраційний запис № 5219073 про арешт нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_1

23 квітня 2018 року до суду надійшов лист-відповідь Херсонської філії державного підприємства "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України (без номера та дати), яким повідомляє, що дане підприємство визначено адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення яких належить до компетенції Міністерства юстиції України. При цьому зазначає, що Державне підприємство "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України не є правонаступником Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, внутрішня документація останнього не передавалася, надання копій затребуваних документів не вбачається можливим.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дійсно, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься запис №5219073 про арешт нерухомого майна, в тому числі 1/2 частини будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2, власником якого є ОСОБА_1, проте на теперішній час відсутній правовий документ, на підставі якого вчинено цей реєстраційний запис, невідомі причини та підстави накладання арешту на майно позивача, неможливо встановити особу кредитора (стягувача), яка претендує або претендувала на це нерухоме майно.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-ІV (надалі - Закон № 1952-ІV) врегульовано правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ст. 12 цього Закону № 1952-ІV державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

На теперішній час жодного документу про арешт 1/2 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, у паперовій формі не збереглося, отже реєстраційний запис про арешт вказаного домоволодіння існує лише у електронній формі без будь-якого документального підтвердження.

За таких обставин, жодних правових підстав для арешту нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_1, на теперішній час не існує, а відомості про арешт цього майна у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна порушують право позивача, як власника, на розпорядження цим майном за власним переконанням.

При цьому, суд зазначає, що порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування врегульовано ст. 26 Закону № 1952-ІV, відповідно до змісту частини другої якої до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав, зокрема, у разі скасування на підставі рішення суду записів про проведену державну реєстрацію прав.

В розумінні частини першої ст. 2 Закону № 1952-ІV поняття "державна реєстрація прав" включає у себе державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку порушень суб'єктів владних повноважень.

З огляду на те, що судом встановлено порушення прав позивача та з метою повного захисту його прав та інтересів, про захист яких вона просить, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і застосувати належний спосіб захисту - скасувати запис про проведену державну реєстрацію обтяжень на майно позивача.

Вказаний висновок суду кореспондується з приписами пункту 10 частини 2 ст. 245 КАС України, якими передбачено повноваження суду при вирішенні справи, зокрема, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Щодо вимоги позивача про звільнення з-під арешту та скасування заборони на відчуження усього належного їй майна, то суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту її прав та інтересів передбачає надання судом оцінки діям (бездіяльності) та рішенням державного виконавця, вчинених у межах виконавчого провадження, у якому було накладено арешт. Проте, в межах розгляду даної справи, суд позбавлений можливості надати правову оцінку спірним діям та рішенням відповідача через сплив великого проміжку часу, а тому з метою захисту прав та інтересів позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати запис про арешт майна та заборону його відчуження.

Виходячи з підстав та предмету спору, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При цьому суд зазначає, що зазначене судове рішення ухвалюється не з підстав протиправності рішень чи дій відповідача, оскільки їх правомірність неможливо оцінити за давністю подій та відсутністю документального підтвердження, а з підстав неможливості поновлення прав позивача в інший спосіб, ніж шляхом ухвалення рішення суду.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, суд вважає, що сплачений ОСОБА_1 судовий збір у сумі 704,80 грн., з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, підлягає частковому стягненню з Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона за рахунок його бюджетних асигнувань в сумі 352,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання 73000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (місце знаходження 73000, м. Херсон, вул. Б. Мозолевського, буд. 2, код ЄДРПОУ 34906703) про звільнення майна з-під арешту та скасування заборони на відчуження майна - задовольнити частково.

Скасувати запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 27.06.2007 року № 5219073 про арешт нерухомого майна, в тому числі 1/2 частини будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2, власником якого є ОСОБА_1.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (місце знаходження 73000, м. Херсон, вул. Б. Мозолевського, буд. 2, код ЄДРПОУ 34906703) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання 73000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві грн. 40 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 11.5