Рішення № 74094244, 10.05.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року справа № 710/9/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Роя О.В.,

представника відповідача Коваля Д.П. - за довіреністю, розглянувши у підготовчому засіданні в загальному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Шполянської міської ради Черкаської області про визнання протиправним та скасування рішення в частині,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Шполянської міської ради Черкаської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати п. 2 рішення Шполянської міської ради Черкаської області від 24.10.2017 №8-4/VIII «Про впорядкування роботи закладів торгівлі, кафе, барів, закладів ресторанного господарства, сфери розваг розташованих на території Шполянської міської обєднаної територіальної громади», яким заборонено реалізацію алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива у капітальних обєктах торгівлі та тимчасових спорудах з 22 год. 30 хв. до 10 год. 00 хв. окрім ресторанів та барів класу: перший, вищий, люкс.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що пунктом 2 рішення сесії Шполянської міської ради Черкаської області встановлено заборону на реалізацію алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива у капітальних об'єктах торгівлі та тимчасових спорудах з 22 год. 30 хв. до 10 год. 00 хв., крім ресторанів та барів класу: перший, вищий, люкс, чим порушив права споживача. На підтвердження неправомірності оскаржуваного рішення, вказав, що органи місцевого самоврядування зобов'язані погоджувати проекти рішень які можуть вплинути на конкуренцію між суб'єктами господарювання з Антимонопольним комітетом України, його територіальними підрозділами. Представник позивача звернув увагу що такі рішення повинні прийматися з урахуванням пропозицій щодо удосконалення проекту рішення наданих Державною регуляторною службою України, відтак вважає п. 2 оскаржуваного рішення, таким що прийнятий з порушенням процедури визначеною чинним законодавством України, з перевищенням повноважень наданих органу місцевого самоврядування та таким що призвів до порушення прав позивача.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

10.05.2018 на адресу суду надійшла заява, в якій зазначено, що відповідач позовні вимоги визнає.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у відкритому судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

24.10.2017 Шполянською міською радою Черкаської області прийнято рішення №8-4/VIII "Про впорядкування роботи закладів торгівлі, кафе, барів, закладів ресторанного господарства, сфери розваг розташованих на території Шполянської міської об'єднаної територіальної громади".

Пунктом 2 рішення №8-4/VIII заборонено реалізацію алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива у капітальних об'єктах торгівлі та тимчасових спорудах з 22 год. 30 хв. до 10 год. 00 хв., крім ресторанів та барів класу: перший, вищий, люкс.

09.11.2017 рішення сесії Шполянської міської ради №8-4/VIII опубліковано в газеті, інформаційному щотижневику "Шполяночка " №45 (297) від 09.11.2017.

Про вказане рішення позивачу стало відомо у грудні 2017 року, під час відвідування магазину «Продукти-701», який розташований у м. Шпола по вул. Лозуватській, 6. Під час відвідування зазначеного обєкта торгівлі позивачу було відмовлено у продажу товару (слабоалкогольного напою), який не заборонений на законодавчому рівні для його обігу у мережах торгівельних магазинів. На вимогу позивача адміністрацією магазину було надано офіційний лист з обгрунтуванням такої відмови та наданням копії зазначеного рішення.

Позивач вважаючи вказане рішення протиправним та таким що суперечить вимогам закону "Про захист прав споживачів", звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються: Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997, №280/97-ВР (далі - Закон 280/97-ВР в редакції, що була чинною на час прийняття оскаржуваного рішення), Законом України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 №1023-XII (далі - Закон 1023-XII), Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 №1160-IV (далі - Закон 1160-IV), Законом України "Про антимонопольний комітет України" від 26.11.1993 №3659-XII (далі - Закон 3659-XII), Законом України "Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон 481/95-ВР), Господарським кодексом України від 16.01.2003 № 436-IV (далі - ГК України).

Відповідно до пп.9 п "а" ст. 30 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997, №280/97-ВР, до власних (самовласних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, серед іншого, встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно з до пп.4 п "б" ст. 30 ЗУ №280/97-ВР, до делегованих повноважень зазначених рад належить встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.

Відповідно до ст. 153 Закону України "Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", на час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів.

Законом який визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності є Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до положень ст.1 Закону 1160-IV, регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.

Регуляторним органом є, серед інших, орган місцевого самоврядування.

Статтею 34 Закону 1160-IV визначено, що кожен проект регуляторного акта, що внесений на розгляд до сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, подається до відповідальної постійної комісії для вивчення та надання висновків про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону.

Відповідальна постійна комісія забезпечує підготовку експертного висновку щодо регуляторного впливу внесеного проекту регуляторного акта, який разом з цим проектом та підписаним аналізом регуляторного впливу подається до уповноваженого органу для підготовки у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку пропозицій щодо удосконалення проекту відповідно до принципів державної регуляторної політики (далі - пропозиції уповноваженого органу).

Згідно з ч.1 Положення "Про Державну регуляторну службу України", затвердженого постановою КМУ від 24.12.2014 №724, Державна регуляторна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.

Державна регуляторна служба є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про антимонопольний комітет України", у питаннях розвитку конкуренції та демонополізації економіки Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення взаємодіють з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю.

Органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані погоджувати з Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями проекти нормативно-правових актів та інших рішень, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб'єктів господарювання, встановлення і зміни правил їх поведінки на ринку, або такі, що можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках, а також одержувати дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законом.

З аналізу наведених норм судом зроблено висновок, що міська рада уповноважена на винесення рішення щодо заборони продажу алкогольних напоїв тільки на час проведення масових заходів. При цьому рішення органу місцевого самоврядування супроводжується погодженням Антимонопольного комітету України, його територіальних підрозділів та приймається з урахуванням пропозицій Державної регуляторної служби України.

Отже, Шполянською міською радою Черкаської області прийнято п.2 рішення №8-4/VIII з ігноруванням висновків складених органом Антимонопольного комітету України та без урахування пропозицій Державної регуляторної служби України.

Відповідно до ч.4 ст. 23 Господарського кодексу України, незаконне втручання органів та посадових осіб місцевого самоврядування у господарську діяльність суб'єктів господарювання забороняється. Не допускається видання правових актів органів місцевого самоврядування, якими встановлюються не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів (послуг) на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

У відповідності до ч.2 ст. 15 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 №2210-ІІІ, антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнається дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.

Згідно з ч.3 ст. 15 Закону №2210-ІІІ, вчинення антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

В контексті позовних вимог, суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про захист прав споживачів", за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами. Споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов'язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України.

У відповідності до ч.5, ст. 242 КАС України, суд при вирішенні спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, зокрема, судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України 08.11.2017 прийнято постанову у справі №361/9354/14-а, з аналізу змісту якої, Верховний суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення, оскільки встановлення органом місцевого самоврядування постійної заборони (обмеження) щодо торгівлі алкогольними напоями виходить за межі наданих йому повноважень, встановлених Законом України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні". Крім того, вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24.05.2016 у справі №21-873а16, в ухвалі від 19.10.2016 у справі К/800/54688/15.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що п.2 рішення сесії Шполянської міської ради Черкаської області від 24.10.2017 №8-4/VIII прийнято з порушенням процедури та перевищенням наданих повноважень.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено суду правомірність заборони прийнятої відповідачем у п.2 рішення №8-4/VIII.

Крім того, 10.05.2018 на адресу суду надійшла заява, в якій зазначено, що відповідач позовні вимоги визнає.

Суд зазначає, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

Отже, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Встановлено, що позивачем при подачі до суду позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 640 грн, доказом чого слугує квитанція № 8979 від 29.12.2017.

Відповідно до ч.1, ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 14, 77, 90, 139, 183, 189, 205, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати п. 2 рішення Шполянської міської ради Черкаської області від 24.10.2017 №8-4/VIII «Про впорядкування роботи закладів торгівлі, кафе, барів, закладів ресторанного господарства, сфери розваг розташованих на території Шполянської міської об'єднаної територіальної громади».

Зобов'язати Шполянську міську раду Черкаської області (вул. Лозуватська, 59, м. Шпола, Черкаська область, 20603, ідентифікаційний код 04061576) невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому рішення сесії Шполянської міської ради Черкаської області від 24.10.2017 №8-4/VIII "Про впорядкування роботи закладів торгівлі, кафе, барів, закладів ресторанного господарства, сфери розваг розташованих на території Шполянської міської об'єднаної територіальної громади" було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шполянської міської ради Черкаської області (ідентифікаційний код 04061576) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Кульчицький

Рішення складено у повному обсязі 21.05.2018.