Рішення № 74094095, 15.05.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/720/1813 год. 21 хвил.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Рябітченко Тетяни Віталіївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, в якому просить визнати протиправною відмову, викладену в листі від 09.11.2017 року № В-13235/0- 4374/6-17 Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель державної власності на території Верхньорогачицької селищної ради Верхньорогачицького району Херсонської області, а також зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель державної власності на території Верхньорогачицької селищної ради Верхньорогачицького району Херсонської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області із заявою, у якій просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель державної власності на території Верхньорогачицької селищної ради Верхньорогачицького району Херсонської області. До заяви було додано всі необхідні документи, які вимагає відповідач при поданні такого роду заяв. Але відповідач своїм листом від 09.11.2017 № В-13235/0-4374/6-17 повідомив про відмову ОСОБА_1 у задоволенні вказаної заяви. Дана відмова була мотивована тим, що надання дозволу на виділення в натурі земельних часток (паїв) віднесено до компетенції районних державних адміністрацій, а тому у відповідача немає повноважень на прийняття вказаного рішення. Позивач вважає таку відмову неправомірною, оскільки рішенням Верхньорогачицького районного суду від 26.09.2017 року по справі № 651/428/17, було визнано за позивачем право на земельну частку (пай) у розмірі 8,15 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього КСП "Росія" Верхньорогачицького району Херсонської області. Як було встановлено судом, позивач не отримала сертифікату на земельну частку (пай) через те, що її не було включено до списку членів КПС "Росія", що додається до державного акта на право колективної власності на землю. З посиланням на п. 3 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою КМУ від 04.02.2004 № 122, виділення позивачу земельної частки (паю) в натурі має здійснюватися із земель запасу чи резервного фонду, які перебувають у державній власності, тому саме відповідач повинен був прийняти рішення про виділення позивачу земельної частки (паю) в натурі відповідно до поданої заяви, а не районна державна адміністрація, як зазначено у листі-відмові від 09.11.2017.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано клопотання про поновлення процесуального строку на оскарження рішення відповідача, викладене у формі листа від 09.11.2017 № В-13235/0-4374/6-17.

19.04.2018 відкрито провадження у справі, яку суд вирішив розглядати в спрощеному провадженні з викликом сторін. Клопотання про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом суд вважає зайвим, оскільки ч.2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тому позивач не пропустив строк звернення до суду.

11.05.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - ГУ Держгеокадастру, відповідач), в якому просить відмовити в задоволені позову за необґрунтованістю. Відповідач вказує про те, що після розпаювання КСП "Росія" залишились нерозподіленими (не витребуваними) паї загальною площею 28,27 га, які повинні передаватись в розпорядження сільським радам або райдержадміністрації для використання, наприклад, передавання в оренду. Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області законодавчо не наділене повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками колишніх КСП, тому що ці земельні ділянки не відносяться до земель державної або комунальної власності.

Позивач прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.

Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд встановив, що ОСОБА_1 була членом КСП "Росія" з 1984 по 1998 роки. При розпаюванні земель КСП "Росія" вона не отримала сертифікат на земельний пай. В 2017 році ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Верхньорогачицької районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай). Рішенням Верхньорогачицького районного суду Херсонської області від 26.09.2017 по справі № 651/428/17, яке набрало чинності 09.10.2017, був задоволений позов ОСОБА_1 та було визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) у розмірі 8,15 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства "Росія" Верхньорогачицького району Херсонської області.

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області із заявою, у якій просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) колишнього КСП "Росія" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, копія заяви суду не надана.

Відповідач своїм листом від 09.11.2017 № В-13235/0-4374/6-17 ОСОБА_1 повідомив про відмову у задоволенні заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) колишнього КСП "Росія" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дана відмова була мотивована тим, що правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам на праві колективної власності, встановлюються Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", яким надання дозволу на виділення в натурі земельних часток (паїв) із земель колективної власності віднесено до компетенції районних державних адміністрацій, якщо земельні ділянки знаходяться за межами населених пунктів, або сільських, селищних, міських рад, якщо земельні ділянки знаходяться у межах населених пунктів, а тому у відповідача немає повноважень на прийняття вказаного рішення.

На заяву позивача від 13.11.2017 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) до Верхньрогачицької районної державної адміністрації Херсонської області (далі - РДА), позивачу було повідомлено, що районна державна адміністрація передає земельні ділянки із земель державної власності тільки для ведення водного господарства, будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району, індивідуального дачного будівництва, а також, що РДА надаються дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) власникам сертифікатів виключно в межах вже розпайованих земель відповідно до розпорядження голови РДА від 29.11.1995 № 47. Верхньорогачицька РДА повідомила заявницю, що не є розпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, ділянками розпоряджається Головне управління Держгеокадастру в області.

Також ОСОБА_1 зверталась із заявою про виконання судового рішення та оформлення документації на земельну частку (пай) до відділу у Верхньорогачицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, який листом від 04.01.2018 відмовив у задоволенні клопотання.

На запит ОСОБА_1 Верхньорогачицька районна державна адміністрація листом від 15.03.18 № 13 повідомила позивача про те, що на території колишнього КСП "Росія" залишилось нерозподілених (не витребуваних) часток (паїв) в кількості 3,6 часток (паїв) загальною площею 28,27 га.

Позивач вважає, що виділення їй земельної частки (паю) в натурі має здійснюватися із земель запасу чи резервного фонду, а на даний час землі запасу та резервного фонду перебувають у державній власності, то саме відповідач як територіальний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин повинен був прийняти рішення про виділення їй земельної частки (паю) в натурі відповідно до поданої заяви, а не районна державна адміністрація, як зазначено у листі-відмові. Тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.95 р. N 720/95 було передбачено порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям. Після оформлення в 1995 році державного акту на право колективної власності на землю на КСП "Росія", земля даного підприємства стала належати на праві спільної часткової власності тим особам, які працювали на ній і були членами цього КСП, кожен з них став власником визначеної за розміром частки землі, у рівних частках.

Порядок організації робіт, правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам на праві колективної власності, та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) встановлені Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" № 899-1У від 05.06.2003 (далі - Закон № 899) та постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 року N 122 "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" (далі - Постанова № 122).

Виходячи з правових положень Закону № 899 та Постанови № 122, земельною часткою (паєм) є умовна частка сільськогосподарських угідь (яка не має чітко визначених меж та розміру у фізичних гектарах), переданих у колективну власність юридичним особам (в даному випадку КСП), розмір якої визначався як середній по господарству в умовних кадастрових гектарах.

Згідно із статтею другою Закону № 899, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації, прийняті в межах їх повноважень (ст. ст. 3, 5 Закону № 899). Повноваження сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) перелічені в ст. 5 зазначеного Закону № 899, зокрема, вони : розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом; приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

Отже, особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Виходячи з нормативних положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указу Президента України від 08.08.95 N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", паї, на які громадяни не отримали сертифікати, мають статус "не витребуваних" або "нерозподілених" земельних ділянок. Тобто, ці ділянки знаходились в складі єдиного земельного масиву земель без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не були розподілені на зборах власників земельних часток (паїв) через певні причини. Земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах.

Судом встановлено, що позивач своєчасно не отримала сертифікат на земельний пай, але має рішення суду, яке набрало законної сили, і яке є документом, що посвідчує право ОСОБА_1 на земельну частку (пай) та дає право позивачу вимагати відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Спір виник через те, який саме орган влади або місцевого самоврядування повинен виділити позивачу дану земельну ділянку в натурі та з яких земель (якої форми власності або виду призначення), та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

"Не витребувані" ділянки колишніх колективних сільськогосподарських підприємств залишаються в компетенції сільських, селищних рад або райдержадміністрацій, в залежності від їх місця розташування. Статтею 13 Закону № 899 та пунктом 12 Постанови № 122 передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Ці нерозподілені або не витребувані частки земель, які залишились після розпаювання, не втрачають статусу земель колективної власності, не є землями державної або комунальної власності, і тому їх надання не може належати до компетенції територіальних органів Держгеокадастру України, які розпоряджаються землями державної власності. А відтак надання таких ділянок в натурі як земельний пай повинно здійснюватись не відповідачем, а на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади (в даному випадку це Верхньорогачицька РДА) чи місцевого самоврядування (сільська рада), відповідно до місця розташування ділянок.

Судом встановлено, що на території колишнього КСП "Росія" залишилось нерозподілених (не витребуваних) часток (паїв) в кількості 3,6 часток (паїв) загальною площею 28,27 га, про свідчить лист Верхньорогачицької РДА від 15.03.18, тобто з цих "вільних" паїв позивач має право та можливість отримати земельну ділянку. Із відповідді РДА від 15.03.2018 не вбачається, де саме знаходяться земельні ділянки - в межах населеного пункту або за межами населеного пункту. Межа району, села, селища, міста, району в місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району в місті від інших територій. До земель селища міського типу належать усі землі в межах селища. До земель сільського населеного пункту належать усі землі, що знаходяться в межах, установлених для цього пункту в порядку землеустрою. Межі району, села, селища, міста, району в місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обгрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів.

Отже, позивач як особа, яка має право на земельну частку (пай), та виявила бажання одержати належну їй земельну частку в натурі (на місцевості) у відповідності до ст. 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" повинна подати до Верхньорогачицької РДА або до відповідної сільської, селищної ради (в залежності від місця розташування цих нерозподілених часток) заяву про виділення їй земельної частки в натурі (на місцевості).

Позивачем не надано копії її звернення до Верхньорогачицької РДА, на яку вона отримала відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою від 22.12.2017, тому оцінювати таку відмову на предмет її правомірності в межах даної справи суд не має підстав та відповідних доказів, тим паче, що РДА не є учасником даного спору.

Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, на яку послалась РДА в листі, визначено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. В даному випадку позивач бажає виділити їй земельну ділянку з інших підстав, як належний їй пай із земель колишнього КСП.

Як пояснила ОСОБА_1 в судовому засіданні, їй земельна ділянка в натурі не виділена, і на яку конкретно земельну ділянку, її приблизне місце розташування, вона просить зобов'язати надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, не може вказати. Фактично позивач бажає отримати земельну ділянку (пай) в натурі, для чого йому потрібно знати приблизне місце розташування даної ділянки.

Тому суд вважає, що за отриманням земельної ділянки в натурі позивач має звернутись в порядку, який встановлений Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Позовна вимога до відповідача свідчить про прохання надати ОСОБА_1 земельного паю в натурі не із земель колишнього КСП "Росія", а із земель державної власності, до яких відносяться землі резервного фонду, або земель комунальної власності, до яких відносяться землі запасу. Таку вимогу суд вважає передчасною, оскільки ще залишилась нерозподілена частка земель КСП "Росія" та можливість отримання з них земельної ділянки позивачем.

Отримання ділянки із земель резервного фонду або земель запасу позивач має право вимагати у випадку, коли б вся земля колишнього КСП "Росія" була вже розподілена між членами КСП, і задовольнити право особи на земельний пай в інший спосіб було б неможливо.

Згідно ст. 25 Земельного кодексу України, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації колишніх КСП створюють резервний фонд земель у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Конкретний розмір резервного фонду земель встановлюється відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Землі резервного фонду знаходяться у власності держави, на сьогодні повноваженнями щодо розпорядження землями, які перебувають в резервному фонді, наділений центральний орган виконавчої влади - Держгеокадастр України, територіальним органом якого є відповідач.

Що стосується земель запасу, то у відповідності до ст. 19 Земельного кодексу України землі України, за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Землі запасу перебувають в державній або комунальній власності у віданні сільських, селищних, районних, міських рад або районних державних адміністрацій і призначаються для передачі у власність або надання у користування.

Землі запасу або землі резервного фонду можуть передаватись у колективну власність для забезпечення земельними паями громадян - членів КСП, які помилково не були внесені до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю цього підприємства. Про це зазначено і в п.3 Порядку організації робіт та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 року № 122, у разі виявлення після розробки проекту факту не включення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада чи райдержадміністрація може прийняти рішення (розпорядження) про:

- коригування проекту землевпорядною організацією з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору);

- надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).

У разі неприйняття сільською, селищною, міською радою чи райдержадміністрацією рішення (розпорядження) щодо коригування проекту або надання таких ділянок із земель запасу чи резервного фонду питання вирішується у судовому порядку.

Таким чином, на думку суду, коли б вся земля колишнього КСП була вже розподілена між членами КСП, і для задоволення права позивача на отримання земельної ділянки необхідно було б зменшити частки землі кожного із членів КСП, вносити відповідні корективи в сертифікати всіх власників, в акти на право власності на землю всіх колишніх членів КСП, коригувати розмір цих ділянок в натурі, що практично здійснити дуже важко, тому в такому випадку і передбачено можливість виділення земельної ділянки із земель резервного фонду або земель запасу. Тому ще листом від 22 серпня 2001 р. за N 14-17-2-П1580/4251 Державний комітет України по земельних ресурсах роз'яснив, що як виняток землі резервного фонду можуть передаватись у колективну власність для забезпечення земельними паями громадян-членів недержавних сільськогосподарських підприємств, які безпідставно (помилково) не були внесені до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю цього підприємства, і на час видачі зазначеного акта були членами КСП.

Отже, суд допускає, що з частини земель колишнього КСП "Росія" був створений резервний фонд, з якого може бути виділена земельна ділянка позивачу, якщо буде неможливо виділити ділянку з нерозподіленої частки земель колишнього КСП "Росія".

Виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) із нерозподілених земель КСП здійснюється на підставі рішення відповідної сільської, селищної ради, якщо землі знаходяться в межах населених пунктів, а за межами населених пунктів - на підставі рішення Верхньорогачицької районної державної адміністрації. У разі відмови сільської, селищної ради чи райдержадміністрації задовольнити заяву про виділення земельної ділянки в натурі з нерозподілених часток (паїв) КСП "Росія", питання вирішується у судовому порядку. Після виділення земельної ділянки в натурі позивач має отримати викопіювання ділянки та звернутись до селищної ради, якщо ділянка на території населеного пункту, або до РДА, якщо ділянка за межами населених пунктів, які повинні прийняти рішення щодо надання дозволу на розробку проектної документації на дану земельну ділянку. Виготовляти ж технічну документацію має спеціалізована організація, яка має ліцензію. Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - це документ, яким проектуються земельні ділянки, що мають бути виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) із земель колективної власності колишнього колективного чи іншого сільськогосподарського підприємства. Проектом визначаються місце розташування земельних ділянок, їхні межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їхнє цільове призначення, території, на яких поширюється дія обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів, якщо такі обмеження були встановлені до початку паювання земель.

На підставі викладеного, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про наявність обов'язку відповідача прийняти рішення про виділення їй земельної частки (паю) в натурі відповідно з земель резервного фонду або земель запасу.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Відповідач правомірно відмовив листом від 09.11.2017 у надані позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки із земель державної власності, тому позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати по справі складають 704 грн. 80 коп. та відносяться на позивача. Надмірно сплачений судовий збір підлягає поверненню з Державного бюджету на користь позивача за його заявою. На день розгляду справи заява не надійшла.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний - 21 травня 2018 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 6.2.1