Рішення № 74094047, 14.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2018 р. № 820/2568/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бабаєва А.І.

при секретарі судового засідання Боднар І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання незаконною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

06 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, в якому просила суд, з підстав протиправності рішення:

- визнати відмову Управління соціального захисту населення Барвінквської районної державної адміністрації Харківської області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2013 -2018 роки, незаконною;

- зобов'язати Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, нарахувавши та виплативши ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2013 - 2018 роки, з урахуванням раніше здійснених виплат, і в подальшому, згідно вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням положень ч 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в сумі боргу 58480 грн., індексація 3% річних 8772 грн., всього 67252 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач, на думку позивача, має здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як вдові померлого ветерана, інваліда війни І групи, за основу нарахування, взявши розміри мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання незаконною відмову та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху та надано позивачу термін п'ять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а саме позивачу необхідно було надати до суду документ про сплату судового збору на суму 704,80 грн. або клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову.

На виконання вищевказаної ухвали суду 20.04.2018 року позивачем згідно супровідного листа від 17.04.2018 року (а.с. 26) було надано до суду заяву про поновлення строку та клопотання про звільнення судового збору. Також позивачем було зазначено, що нею повторно направлено позовну заяву.

В позовній заяві, яку позивач повторно направила до суду, позовні вимоги викладені наступним чином:

- визначити неправомірні дії Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в повному обсязі щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до част. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов'язати Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, нарахувавши та виплативши ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2013-2018 роки, з урахуванням раніше здійснених виплат і в подальшому згідно вимог Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту», в розмірі 10-ти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням положень част. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в сумі боргу 59627 грн., індексація 3 % річних -10732,86 грн., всього - 70359,86 грн.

З огляду на те, що позивач зазначає про повторність подання позовної заяви, суд приходить висновку про відсутність у такого позову ознак уточненого.

Позовні вимоги зазначені у позовній заяві, яку було подано повторно 20.04.2018 року викладені інакше ніж у позовній заяві поданій 06.04.2018 року.

Крім того у позові поданому 20.04.2018 року зазначені позовні вимоги, які не пов'язані між собою.

Суд вважає, що вказана позовна заява подана 20.04.2018 року не може бути прийнята судом та розглядатись, як уточнена.

Таким чином, суд приходить висновку, що підлягають розгляду позовні вимоги викладені у позовній заяві поданій 06.04.2018 року.

Відповідач, Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, проти позову заперечувало. В обґрунтування заперечень зазначило, що виплату до 5 травня за 2013 рік отримав чоловік ОСОБА_1 ОСОБА_3 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року №149 "Деякі питання виплати у 2013 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і" Про жертви нацистських переслідувань" як інвалід війни І групи у сумі 2415 грн. Розмір компенсації за 2014 - 2018 роки ОСОБА_1, дружині померлого чоловіка особи з інвалідністю внаслідок війни, яка не одружилися вдруге склав за 2014 рік - 400, за 2015 рік - 440 грн., за 2016 рік - 500 грн., за 2017 рік - 600 грн., за 2018 рік - 630 грн. Також зазначено, що виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у вище зазначених роках здійснена в межах бюджетних призначень відповідно Бюджетного Кодексу України та Постанов Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2013-18 роках разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".

В судове засідання позивач не прибула, про дату, час і місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином. Просила розглядати справу без її участі.

В судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Просив розглядати справу без участі представника відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про одруження НОМЕР_1 між позивачем та ОСОБА_3 31.12.1966 року було зареєстровано шлюб.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

13.05.2013 року позивачем отримано посвідчення серія НОМЕР_3, пред'явник якого має право на пільги , встановленні законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.

30.09.2013 року позивачем отримано посвідчення дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів першої категорії смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою НОМЕР_4, пред'явник якого має право на пільги і компенсації передбачені статтями 20, п. 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23 і 27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

19.03.2018 року позивач звернулась до Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації з заявою, в якій просила надати відомості про виплату щорічної допомоги на оздоровлення, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня з 2013 року по 2017 рік включно.

Управління соціального захисту населення Барвінківської районне державної адміністрації на заяву позивача від 19.03.2018 року відповіло листом №П-66 від 21.03.2018 року, в якому зазначило, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дружині померлого учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть якого пов'язана з Чорнобильської катастрофою, не передбачена. Також вказано, що в жовтні 2013 року позивачу нарахована одноразова компенсація по втраті годувальника, з числа осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2007 року № 649 «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» сумі 7586,00 грн. Крім того зазначено, що разова грошова допомога до 5 травня, передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виплачені позивачу починаючи з 2014 року по 2017 рік включно: - 2014 рік - 400,00 грн. 2015 році - 440,00 грн. 2016 році - 500,00 грн., 2017 році - 600,00 грн. Вказано, що з 2014 року позивач щорічно отримуєте матеріальну допомогу до річниці аварії на Чорнобильській АЕС як дружина померлого учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державне адміністрації, в розмірах, відповідно до Комплексної Програми соціального захисту населення Харківської області.

Позивач, вважаючи вищевказані дії відповідача протиправними, звернулась з даним позовом до суду.

Щодо позовних вимог в частині визнання відмови Управління соціального захисту населення Барвінквської районної державної адміністрації Харківської області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2013 -2018 роки, незаконною, суд зазначає наступне.

19.03.2018 року позивач звернулась до Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації з заявою, в якій просила надати відомості зокрема щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня з 2013 року по 2017 рік включно.

Як встановлено з матеріалів справи, на заяву позивача від 19.03.2018 року про надання відомостей зокрема щодо виплати їй щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, відповідач надав інформацію про отримані позивачем соціальні виплати.

Отже, лист Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації №П-66 від 21.03.2018 року не є відмовою у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2013 -2018 роки, а несе лише інформаційний характер.

Суд зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Позивачем не надано до суду доказів про те, що Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації відмовило у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2013 -2018 роки.

Таким чином, права позивача в даній частині спірних правовідносин не були порушені.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання відмови Управління соціального захисту населення Барвінквської районної державної адміністрації Харківської області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2013 -2018 роки, незаконною.

Щодо позовних вимоги в частині зобов'язання Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2013 - 2018 роки, з урахуванням раніше здійснених виплат, і в подальшому, згідно вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням положень ч 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в сумі боргу 58480 грн., індексація 3% річних 8772 грн., всього 67252 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком.

Разом з тим, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ, яким розділ VI Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, згідно з яким норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Кабінетом Міністрів України 13.03.2013 року прийнято постанову №149 "Деякі питання виплати у 2013 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", відповідно до якої у 2013 році виплата разової грошової допомоги проводиться до 5 травня інвалідам війни I групи - 2415 гривень.

Кабінетом Міністрів України 16.04.2014 року прийнято постанову №102 "Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", відповідно до якої у 2014 році виплата разової грошової допомоги проводиться до 5 травня членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, в розмірі 400 гривень.

Кабінетом Міністрів України 31.03.2015 року прийнято постанову №147 "Деякі питання виплати у 2015 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", відповідно до якої у 2015 році виплата разової грошової допомоги проводиться до 5 травня членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, в розмірі 440 гривень.

Кабінетом Міністрів України 02.03.2016 року прийнято постанову №141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", відповідно до якої у 2016 році виплата разової грошової допомоги проводиться до 5 та на підставі Постанови КМ № 320 від 29.04.2016 року членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, в розмірі 500 гривень.

Кабінетом Міністрів України 05.04.2017 року прийнято постанову №223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", відповідно до якої у 2017 році виплата разової грошової допомоги проводиться до 5 травня членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, в розмірі 600 гривень.

Кабінетом Міністрів України 14.03.2018 року прийнято постанову №170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", відповідно до якої у 2018 році виплата разової грошової допомоги проводиться до 5 травня членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, в розмірі 630 гривень.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Враховуючи те, що останнім в часі є Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетнихвідносин" від 28.12.2014 року, тому пріоритетними у спірних правовідносинах є положення саме цього Закону.

Вказані положення Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ неконституційними не визнавались, вищевказані постанови Кабінету Міністрів України від "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" також є чинними.

З матеріалів справи встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, що розмір разової грошової допомоги до 5 травня за період з 2014 року по 2018 рік ОСОБА_1, дружині померлого чоловіка особи з інвалідністю внаслідок війни, склав - за 2014 рік - 400,00, за 2015 рік - 440,00 грн., за 2016 рік - 500,00 грн., за 2017 рік - 600,00 грн., за 2018 рік - 630,00 грн.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов'язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.

Так, у рішенні №3-рп від 25.01.2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Таким чином, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, внаслідок чого, суди України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Слід також зауважити на тому, що Конституційний Суд України у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально - економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004 року .

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Валентина Ніканорівна Великода проти України» висловив правову позицію, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу № 1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначив, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава.

Відповідно до ч.1 ст.48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Таким чином, виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги, як дружині померлого інваліда війни першої групи, до 5 травня з 2014 по 2018 року здійснена в межах бюджетних призначень відповідно Бюджетного Кодексу України та Постанов Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2014-2018 роках разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".

Щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги, як дружині померлого інваліда війни першої групи, до 5 травня за 2013, суд зазначає наступне.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

З матеріалів справи встановлено та не заперечувалось позивачем, що разову грошову допомогу до 5 травня за 2013 рік було виплачено чоловіку позивача - ОСОБА_3, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року №149 "Деякі питання виплати у 2013 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і" Про жертви нацистських переслідувань" як інваліду війни І групи у розмірі 2415,00 грн.

З огляду на те, що разову грошову допомогу до 5 травня за 2013 рік було виплачено чоловіку позивача - ОСОБА_3, суд вважає, що ОСОБА_1 не може отримати за вказаний рік фактично додаткову разову грошову допомогу до 5 травня, як дружина померлого інваліда війни першої групи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимоги в частині зобов'язання Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2013 - 2018 роки, з урахуванням раніше здійснених виплат, і в подальшому, згідно вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням положень ч 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в сумі боргу 58480 грн., індексація 3% річних 8772 грн., всього 67252 грн.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області (64701, Харківська область, Барвінківський район, м. Барвінкове, вул. Освіти, 17) про визнання незаконною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст рішення складено 21.05.2018 року.