Рішення № 74093913, 15.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 р. справа №820/454/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,

представник позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Вартанян Н.Н.,

представник третьої особи - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 61026, код НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198), третя особа - Високопільська сільська рада Валківського району Харківської області (вул. Молодіжна, буд. 1, с. Високопілля, Валківський район, Харківська область, 63020, код ЄДРПОУ 04398152) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області, третя особа - Високопільська сільська рада Валківського району Харківської області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення про визначення ОСОБА_3 суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, а саме податкові повідомлення - рішення від 30.06.2017 №20254-13, №20255-13, № 20256-13, №20257-13, №20258-13, №20259-13.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що органом місцевого самоврядування встановлена ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік у розмірі 0,3 % від розміру мінімальної заробітної плати, а не 3% , як обчислював контролюючий орган, а тому оскаржувані рішення прийняті з порушенням вимог податкового законодавства.

Відповідачем надано відзив на позов, в якому вказано, що рішенням органу місцевого самоврядування встановлена ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 у розмірі 3 % від розміру мінімальної заробітної плати. Вказане рішення сільської ради у встановленому законом порядку не скасовано, не визнано недійсним, його застосування, зокрема для розрахунку грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, протягом 2016 року є правомірним, а застосування рішення Високопільськї сільської ради від 29.01.2016 з внесеними до нього 07.07.2017 змінами можливо лише з початку нового бюджетного періоду, а саме з 01.01.2018.

Правом надати відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив сторони не скористалися.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог процесуального законодавства, через канцелярію суду надано клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи та зазначено, що третя особа проти задоволення позовних вимог не заперечує та при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з приписами п.1 ч.3 ст.205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що контролюючим органом винесено податкові повідомлення - рішення про визначення ОСОБА_3 суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, а саме податкові повідомлення - рішення від 30.06.2017 №20254-13, №20255-13, № 20256-13, №20257-13, №20258-13, №20259-13 всього на суму 94714,16 грн.

Об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об'єкти нерухомості, що належать на праві власності позивачу та розташовані на території Високопільської сільської Ради Валківського району Харківської області за адресою с.Високопілля, вул. Радянська, буд.32 (а, б, з, е, и, л).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Пунктом 80 розділу І Закону України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" ст. 266 Податкового кодексу України була викладена у новій редакції, котра вперше запроваджувала порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ І Закону України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до розподілу повноважень Верховна рада України згідно з п. 12.1 ст. 12 Податкового кодексу України встановлює перелік місцевих податків і зборів, а орган місцевого самоврядування згідно з п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України приймає рішення про встановлення місцевого податку чи збору.

При цьому, за правилом п.п. 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Судом встановлено, що надісланою до контролюючого органу копією рішення органу місцевого самоврядування від 29.01.2016 у спірних правовідносинах запроваджена ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2016 у розмірі 3% мінімальної заробітної плати за 1 м. кв. об'єкту нерухомого майна по позиції "інші будівлі".

При цьому Високопільська сільська рада Валківського району Харківської області зазначає, що розмір ставки названого податку мав складати 0,3% мінімальної заробітної плати, про що свідчать лист Високопільської сільської ради №02-20/589 від 22.11.2017, надісланий на адресу позивача, рішення XVII сесії VII скликання №08/XVII-VII від 07.07.2017, рішення №05/XVII-VII від 19.04.2018, якими відповідно підтверджено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік по позиції «інші будівлі» у розмірі 0,3% мінімальної заробітної плати та рішення від 29.01.2016 скасовано.

Контролюючим органом не надано жодних належних та допустимих доказів нечинності або протиправності рішень органу місцевого самоврядування від 07.07.2017 та від 19.04.2018 з приводу запровадження ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік по позиції «інші будівлі» у розмірі 0,3% мінімальної заробітної плати, що є достатньою підставою для визнання неправомірним проведеного контролюючим органом спірного донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Позивачем надано до суду докази сплати вищевказаного податку за спірний період з розрахунку розміру 0,3% мінімальної заробітної плати за 1 м. кв., що підтверджується копіями платіжних доручень №90 від 11.08.2017 на суму 279,67 грн, №89 від 11.08.2017 на суму 645,1 грн, №88 від 11.08.2017 на суму 1316,76 грн, №85 від 11.08.2017 на суму 19,02 грн, №87 від 11.08.2017 на суму 3003,76 грн, №86 від 11.08.2017 на суму 5259,48 грн.

Суд наголошує, що відповідно до п.п.12.3.4 ст.12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Тобто, рішення органу місцевого самоврядування від 29.01.2016, на яке посилається контролюючий орган при винесенні оскаржуваних рішень, не може поширювати дію на правовідносини з приводу справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, оскільки його прийняття та оприлюднення здійснено після 15.07.2015.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права, а саме ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У п.п. 42-44 Рішення від 07.07.2011 у справі «Серков проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що національне законодавство має відповідати вимозі «якості» закону, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні.

Якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Порушення ст.1 Протоколу мало місце, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, принцип добросовісності вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Добросовісне прийняття рішень, вчинення дій чи допущення бездіяльності не заперечує можливості відхилення при цьому від закону, однак виключає умисел на таке порушення.

Метою дотримання принципу пропорційності є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що: 1) здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, яких заплановано досягти; 2) якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження мають бути виправдані необхідністю досягнення важливіших цілей; 3) несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії; 4) для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш "шкідливі" засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

У межах спірних правовідносин судом встановлено, що при винесенні оскаржуваних рішень відповідачем порушено принципи добросовісності та пропорційності, не враховано гарантований Конвенцією пріоритет найбільш сприятливого для платника тлумачення закону, а тому порушено права позивача.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги про їх скасування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 61026, код НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198), третя особа - Високопільська сільська рада Валківського району Харківської області (вул. Молодіжна, буд. 1, с. Високопілля, Валківський район, Харківська область, 63020, код ЄДРПОУ 04398152) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення про визначення ОСОБА_3 суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, а саме податкові повідомлення - рішення від 30.06.2017 №20254-13, №20255-13, № 20256-13, №20257-13, №20258-13, №20259-13.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 61026, код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 947 (дев'ятсот сорок сім) грн 14 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі складено 21 травня 2018 року.

Суддя Котеньов О.Г.