Рішення № 74091741, 18.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.05.2018Справа № 910/2183/18

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Друкарський Світ", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка ОСОБА_1", м. Київ

про стягнення 252 092,37 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Друкарський Світ" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка ОСОБА_1" (відповідач) суми заборгованості за Договором поставки № ДС 1 від 01.11.2015р. в розмірі 252 092,37 грн. з урахуванням штрафних санкцій, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та оскільки судом встановлено, що справа є незначної складності, у зв'язку з чим на підставі п. 2 ч. 5 ст. 12 ГПК України її визнано малозначною, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та серед іншого, запропоновано відповідачу у строк до п'яти днів з дня вручення даної ухвали подати заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2018р. відхилено заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка ОСОБА_1" проти розгляду справи № 910/2183/18 за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 05.04.2018р.

Судове засідання 05.04.2018р. не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. на лікарняному.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 13.04.2018р. у зв'язку з виходом судді Морозова С.М. з лікарняного в порядку ст. ст. 120-121 ГПК України сторін викликано у судове засідання на 15.05.2018р.

В судове засідання 15.05.2018р. представники сторін не з'явились, проте до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване участю його представника в іншому судовому засіданні.

Вказане клопотання відповідача судом розглянуто та відмовлено в його задоволенні, з огляду на обмеженість передбаченого процесуальним кодексом строку розгляду спору, а також зважаючи на те, що відповідачем у справі є товариство а не окремі його представники, у зв'язку з чим останній не був позбавлений направити в судове засідання іншу належним чином уповноважену особу.

Згідно ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

За приписами ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2015р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір поставки № ДС 1 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого за завданням замовника виконавець виготовляє поліграфічну продукцію (далі - продукція), а замовник приймає продукцію та оплачує виконані роботи у відповідності до умов договору.

За умовами п. 1.2. Договору найменування, кількість та ціна за одиницю продукції затверджується Специфікацією, підписаною у двосторонньому порядку.

У відповідності до п. п. 2.1., 2.3. Договору виконавець виготовляє продукцію своїми засобами. Днем виконання зобов'язання виконавця по виготовленню продукції вважається дата отримання продукції замовником на відділенні Нової пошти м. Одеси.

За змістом п. 4.1. Договору виготовлена виконавцем і передана на прийом продукція приймається (підписуються накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей) замовником на протязі 2 робочих днів згідно п. 2.3.

Згідно п. 5.1. Договору вартість виготовлення продукції відображається в рахунках на підставі Специфікації і поточної заявки і є незмінною на протязі строку виготовлення продукції.

З матеріалів справи вбачається погодження сторонами в порядку п. 1.2. Договору Специфікацій від 25.09.2017р. на суму 4 097,53 грн., від 04.10.2017р. на суму 10 081,69 грн., від 06.10.2017р. на суму 43 754,14 грн., від 06.10.2017р. на суму 68 814,96 грн., від 06.10.2017р. на суму 16 807,58 грн., від 09.10.2017р. на суму 8 507,28 грн., від 10.10.2017р. на суму 29 757,89 грн., від 13.10.2017р. на суму 4 346,64 грн., від 13.10.2017р. на суму 19 466,88 грн. та від 15.12.2017р. на суму 29 451,68 грн.

Як видно з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу продукцію на суму 241 251,80 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, а саме:

- № ДС1284-01 від 25.09.2017р. на суму 4 097,53 грн.;

- № ДС1308-01 від 04.10.2017р. на суму 10 081,69 грн.;

- № ДС1323-01 від 06.10.2017р. на суму 17 489,57 грн.;

- № ДС1325-01 від 06.10.2017р. на суму 43 754,14 грн.;

- № ДС1314-02 від 06.10.2017р. на суму 68 814,96 грн.;

- № ДС1330-01 від 09.10.2017р. на суму 13 990,82 грн.;

- № ДС1342-01 від 10.10.2017р. на суму 29 757,89 грн.;

- № ДС1358-01 від 13.10.2017р. на суму 4 346,64 грн.;

- № ДС1359-01 від 13.10.2017р. на суму 19 466,88 грн.;

- № ДС1659-01 від 15.12.2017р. на суму 29 451,68 грн.

Продукцію було прийнято відповідачем, що підтверджується підписами уповноваженого довіреностями № 510 від 25.09.2017р., № 532 від 06.10.2017р., № 575 від 04.10.2017р., № 576 від 06.10.2017р., № 577 від 06.10.2017р., № 578 від 09.10.2017р., № 541 від 10.10.2017р., №533 від 13.10.2017р., № 534 від 13.10.2017р. та № 643 від 15.12.2017р. представника відповідача - ОСОБА_2 (копії довіреностей у справі) та відтисками печатки відповідача у зазначених вище видаткових накладних.

Як передбачено п. 5.2. Договору замовнику надається відстрочка платежу на протязі 60 календарних днів з моменту отримання продукції і підписання накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей.

Підставою виникнення платіжних зобов'язань замовника за договором є накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей (п. 5.3. Договору).

Договір вступає в дію з дня його підписання сторонами та діє безперервно та безстроково (п. 9.1. Договору).

Як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання, зокрема, в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків за отриману продукцію не виконав, вартість поставленої продукції за вказаними вище видатковими накладними не оплатив та допустив виникнення заборгованості перед позивачем на суму 241 251,80 грн.

Зважаючи на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за виготовлену продукцію, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Визначаючи правову природу правовідносин, що склалися у сторін в ході виконання даного договору, суд приходить до висновку про те, що такий договір має ознаки договору підряду, за яким відповідно до ст. 837 ЦК України одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Крім того, укладений між сторонами договір, враховуючи, що ним врегульовано правовідносини сторін щодо відправлення та отримання виготовленої продукції також містить елементи договору поставки товару, за яким у відповідності до статті 265 Господарського Кодексу України одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить ст. 712 ЦК України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, за своєю правовою природою зазначений договір є змішаним договором, який містить у своєму складі елементи договору підряду та договору поставки товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (вказані вище видаткові накладні) підтверджується факт поставки відповідачу продукції на суму 241 251,80 грн., а також отримання вказаної продукції відповідачем уповноваженим на отримання товарно-матеріальних цінностей від імені відповідача представником.

Як зазначає позивач, що не спростовано відповідачем, останнім свої зобов'язання щодо проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків за виготовлену продукцію не виконав та допустив виникнення заборгованості перед позивачем на суму 241 251,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З врахуванням викладеного, беручи до уваги п. 5.2. Договору обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленої позивачем продукції мав бути виконаний на протязі 60 календарних днів з моменту отримання продукції і підписання накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей, а прострочення виконання зобов'язання за вказаними вище видатковими накладними у відповідача виникло з наступного дня після спливу зазначеного строку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження повної оплати вартості поставленої продукції, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 241 251,80 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10 840,57 грн. пені.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з оплати вартості поставленої позивачем продукції не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 6.3. Договору за порушення строків оплати за виконані роботи, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок пені позивача та встановлено його невідповідність умовам договору та нормам цивільного законодавства, що призвело до завищення нарахованих останнім штрафних санкцій, у зв'язку з чим суд проводить власний розрахунок пені.

Так, позивач нараховує пеню на загальну суму заборгованості в розмірі 211 800,12 грн. за період з 25.11.2017р. по 14.12.2017р., проте судом встановлено, що не за всіма видатковими накладними у названий період розпочалось прострочення виконання відповідачем зобов'язання, крім того, позивач нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, натомість, як зазначалось вище, за умовами договору сторони погодили нарахування пені за порушення строків оплати продукції у розмірі облікової ставки НБУ.

Таким чином, за видатковою накладною № ДС1284-01 від 25.09.2017р. на суму 4 097,53 грн. за заявлений позивачем період (з 25.11.2017р. по 14.12.2017р.) обґрунтованою є сума пені в розмірі 30,31 грн.

За видатковою накладною № ДС1308-01 від 04.10.2017р. на суму 10 081,69 грн. в межах заявленого періоду з урахуванням початку прострочення виконання відповідачем зобов'язання (з 05.12.2017р. по 14.12.2017р.) обґрунтованою є сума пені в розмірі 37,29 грн.

За видатковими накладними ДС1323-01 від 06.10.2017р. на суму 17 489,57 грн., №ДС1325-01 від 06.10.2017р. на суму 43 754,14 грн. та № ДС1314-02 від 06.10.2017р. на суму 68 814,96 грн. (загальна сума боргу становить 130 058,67 грн.) в межах заявленого періоду з урахуванням початку прострочення виконання відповідачем зобов'язання (з 06.12.2017р. по 14.12.2017р.) обґрунтованою є сума пені в розмірі 432,93 грн.

За видатковою накладною № ДС1330-01 від 09.10.2017р. на суму 13 990,82 грн. в межах заявленого періоду з урахуванням початку прострочення виконання відповідачем зобов'язання (з 09.12.2017р. по 14.12.2017р.) обґрунтованою є сума пені в розмірі 31,05 грн.

За видатковою накладною № ДС1342-01 від 10.10.2017р. на суму 29 757,89 грн. в межах заявленого періоду з урахуванням початку прострочення виконання відповідачем зобов'язання (з 12.12.2017р. по 14.12.2017р.) обґрунтованою є сума пені 33,02 грн.

За видатковими накладними № ДС1358-01 від 13.10.2017р. на суму 4 346,64 грн. та №ДС1359-01 від 13.10.2017р. на суму 19 466,88 грн. (загальна сума боргу становить 23 813,52 грн.) в межах заявленого періоду з урахуванням початку прострочення виконання відповідачем зобов'язання (з 13.12.2017р. по 14.12.2017р.) обґрунтованою є сума пені в розмірі 17,61 грн.

В інші періоди нарахування пені, зазначені у розрахунку, а саме з 15.12.2017р. по 25.01.2018р. та з 26.01.2018р. по 08.02.2018р., позивачем вірно зазначено суму боргу за видатковими накладними, за якими у відповідача виникло прострочення виконання зобов'язання (загальна сума боргу становить 211 800,12 грн.), проте всупереч умовам договору нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що призвело до завищення пені.

Здійснивши перерахунок пені за заявлені позивачем періоди (з 15.12.2017р. по 25.01.2018р. та з 26.01.2018р. по 08.02.2018р.), обґрунтованою є сума пені в розмірі 4 833,68 грн.

Таким чином, за розрахунком суду, до стягнення з відповідача за порушення строків оплати продукції підлягає пеня у розмірі 5 415,89 грн.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, водночас позивачем не доведено суду наявності обставин щодо покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору у вигляді пені понад суму, визнану судом обґрунтованою.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/2183/18 підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 241 251,80 грн. суми основного боргу та 5 415,89 грн. пені.

Судовий збір у розмірі 3 700,02 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка ОСОБА_1" (ідентифікаційний код 36805359, адреса: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, корп. Г, кімн. 202) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Друкарський Світ" (ідентифікаційний код 37526238, адреса: 69118, м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, буд. 8, кв. 103) 241 251,80 грн. (двісті сорок одну тисячу двісті п'ятдесят одну гривню 80 коп.) суми основного боргу, 5 415,89 грн. (п'ять тисяч чотириста п'ятнадцять гривень 89 коп.) пені та 3 700,02 грн. (три тисячі сімсот гривень 02 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 18.05.2018р.

Суддя С.М. Морозов