Рішення № 74091719, 07.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2018 м. Київ Справа № 910/1523/17

За позовом: приватної організації "ОРГАНІЗАЦІЯ КОЛЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ АВТОРСЬКИМИ ТА СУМІЖНИМИ ПРАВАМИ" в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "МУН РЕКОРДС";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЯ КАБЕЛЬ";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКАНАЛ "ПРЯМИЙ";

про: стягнення 96.000,00 грн.

Суддя Балац С.В.

Секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники:

позивача: Хлєбніков С.Г.;

відповідача: Плюта Р.В.;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Приватна організація "ОРГАНІЗАЦІЯ КОЛЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ АВТОРСЬКИМИ ТА СУМІЖНИМИ ПРАВАМИ" (далі - Організація) звернулося до господарського суду міста Києва в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "МУН РЕКОРДС" (далі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЯ КАБЕЛЬ" (далі - відповідач) про стягнення 96.000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки відповідач безпосередньо здійснював повторне публічне сповіщення (ретрансляцію) телевізійної програми "Концерт Віктора Павлика "Приречений на любов", у який було включено музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1 (виконавець - ОСОБА_7) без дозволу правовласника, не уклавши з жодною організацією колективного управління майновими авторськими та суміжними правами договору про виплату авторської винагороди, таке публічне сповіщення є неправомірним та порушує майнові авторські права позивача, тому Організація просить стягнути з відповідача компенсацію в розмірі 96.000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.03.2017 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКАНАЛ "ТОНІС".

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 у справі № 910/1523/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2017 вказані вище судові акти скасовано, а дану справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 03.11.2017 № 05-23/2971 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/1523/17, за результатами якого зазначену справу передано на розгляд судді Балац С.В.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.11.2017 позовну заяву прийнято до провадження судді Балац С.В. Розгляд справи призначено на 11.12.2017.

До господарського суду надійшли пояснення Організації в яких вказано про вступ в силу рішень в судових спорах між Організацією та відповідачем та очевидність фактору повторності порушень, які допускає відповідач по відношенню до майнових авторських прав, якими управляє Організація.

До господарського суду надійшли пояснення Організації в яких вказано про те, що договір від 01.10.2012 № 04-Ю/12-ТОНІС не є авторським договором та не стосується спірного твору, який є предметом спору, а стосується об'єкту суміжних прав, який не є предметом спору.

В судовому засіданні 11.12.2017 оголошено перерву до 20.12.2017.

Судове засідання, призначене на 20.12.2017 не відбулося у зв'язку із набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України (15.12.2017), відповідно до п. 9 перехідних положень якого визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2017 відкрито провадження у справі № 910/1523/17 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 24.01.2018.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю з урахуванням того що на підтвердження права на ретрансляцію телеканалу "ТОНІС" відповідачем надано договір від 01.10.2012 № 04-10/12-ТОНІС, укладений між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКАНАЛ "ТОНІС", умовами якого передбачено, що компанія надає провайдеру (відповідачу) право на ретрансляцію програми у цифровому і аналоговому форматі. Також 15.12.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКАНАЛ "ТОНІС" (ліцензіатом) та ОСОБА_6 (ліцензіаром) була укладена ліцензійна угода №114-B/BMF4, відповідно до пункту 2.1. якої та пункту 1 додатку №1 від 15.12.2014 до угоди ліцензіар передає ліцензіату невиключну ліцензію на використання Твору - Концерту "Приречений на любов" (частини 1 та 2) на ТБ території (території України). Крім того, 23.01.2014 між ОСОБА_7 (правовласником) та ОСОБА_6 (артистом) була укладена угода № 23/01/27, відповідно до умов якої правовласник є єдиним володарем виключних майнових прав інтелектуальної власності на музичний твір з текстом з назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1, виконаний в рамках аудіовізуального твору "Сольний концерт Віктора Павліка "Приречений на любов", надалі "Пісня". Відтак, відповідач на підставі договору від 01.10.2012 № 04-10/12-ТОНІС отримав право на ретрансляцію телеканалу "ТОНІС" у цифровому та аналоговому форматі в мережі кабельного телебачення на території України. В свою чергу, товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКАНАЛ "ТОНІС" отримав від правовласника та передав відповідачу, як провайдеру програмної послуги право на ретрансляцію (повторне публічне сповіщення), у тому числі у передачах кабельного телебачення спірного музичного твору.

В підготовчих судових засіданнях 24.01.2018 та 19.02.2018 оголошено перерви до 19.02.2018 та 01.03.2018 відповідно.

Крім того, в підготовчому судовому засіданні 24.01.2018 суд на місці ухвалив: змінити назву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКАНАЛ "ТОНІС" на товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКАНАЛ "ПРЯМИЙ" (далі - третя особа).

Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив, в якій вказано про те, що відповідачем здійснено використання спірного музичного твору способом повторного публічного сповіщення (ретрансляції) без дозволу позивача та відсутність у відповідача авторського договору на правомірність використання спірного твору.

До господарського суду надійшли додаткові пояснення відповідача в яких оатнній вказує на те, що позивачем та представником позивача (Організація) на підтвердження своїх повноважень та наявності прав на спірний твір надано договори, якими не передбачено передачу (відчуження) прав, зазначених у ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права". Враховуючи наведене, відповідач стверджує, що позивач на підставі поданих до суду договорів не отримав виключне право на використання твору та/або виключне право дозволяти або забороняти використання твору іншими особами, а тому не є суб'єктом авторського права.

В підготовчому судовому засіданні 01.03.2018 суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 02.04.2018.

До господарського суду надійшов відзив третьої особи, який залишений судом без розгляду з підстав, викладених в ухвалі суду від 02.04.2018 № 910/1523/17.

В судових засіданнях 02.04.2018 та 25.04.2018 оголошено перерви до 25.04.2018 та 07.05.2018 відповідно.

В судовому засіданні 07.05.2018 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи уповноважених представників позивача, відповідача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між Організацєю та позивачем, як Видавником, укладено договір про управління майновими авторськими правами від 17.05.2012 № 17052012/01 (далі - Договір № 17052012/01), відповідно до предмету якого Видавник доручає Організації здійснювати управління на колективній основі його майновими авторськими правами на Твори, перелік яких додається до цього договору, а сам - дозволяти від імені видавника використання творів користувачами, а також збирати винагороду (роялті) за їх використання способами, передбаченими п. 2.2 цього договору (п. 2.1 Договору № 17052012/01).

Положеннями пункту 3.2.7 Договору № 17052012/01 передбачено, що у разі виявлення порушень майнових прав, видавник надає Організації необхідні повноваження для захисту прав та здійснення представництва інтересів правовласника в суді.

Згідно з умовами Договору № 17052012/01 Видавником надана декларація об'єктів авторського права, переданих в управління музичних творів, зокрема, твору "ІНФОРМАЦІЯ_1 (виконавець - ОСОБА_7).

Видавник отримав майнові права на вказаний твір на підставі договору про передачу авторських і суміжних прав від 26.04.2012 № 26/04/12 та додатком 15 до нього.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон № 3792), майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Відповідно до статті 45 Закону № 3792 суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

За приписами статей 48 і 49 Закону № 3792 можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.

За наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону № 3792, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Враховуючи викладені обставини судом встановлено, що Організація на підставі Договору № 17052012/01 та декларації наділена повноваженнями на управління майновими правами суб'єкта авторського права - Видавника, позивача у справі, зокрема, щодо згаданого музичного твору: "ІНФОРМАЦІЯ_1 (виконавець - ОСОБА_7).

За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 31-33 Закону № 3792: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до частини третьої статті 426 Цивільного кодексу України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Частиною третьою статті 15 Закону № 3792 визначено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Відповідно до приписів статті 1 Закону № 3792 публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час; публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Як зазначено в пункті 41 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 Цивільного кодексу України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Так представником позивача 04.09.2016 за допомогою телекамери представником позивача було здійснено запис публічного сповіщення музичних творів, які прозвучали в рамках телевізійної передачі "Концерт Віктора Павлика "Приречений на любов", що мала місце на телеканалі "Тоніс". Фіксація була проведена шляхом складання відповідного акту фіксації та проведенням відеозапису використання музичних творів.

Організація вказує на те, що всі музичні твори публічне сповіщення яких мало місце на каналі "Тоніс" та відповідно ретрансляцію яких (повторне публічне сповіщення) здійснив відповідач, ідентифіковані Організацією та зазначені в акті фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного сповіщення від 04.09.2016 № 04/09/2016-1.

За результатами проведених представником Організації дій проведена перевірка на предмет наявності прав на використані відповідачем музичних творів у правовласників, правами яких управляє Організація. Внаслідок вказаної перевірки було виявлено, що майнові авторські права на музичний твір: "ІНФОРМАЦІЯ_1 (виконавець та автор - ОСОБА_7), належать та належали під час проведення фіксації позивачу, що останній підтверджує наявністю у позивача договору про передачу авторських і суміжних прав від 26.04.2012 № 26/04/12 укладеного з гр. ОСОБА_7 та додатку № 15 до нього.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем майнових авторських прав позивача у вигляді використання відповідачем музичного твору шляхом його повторного публічного сповіщення (ретрансляції) без належного дозволу та без сплати авторської винагороди, майнові авторські права на які належать позивачу. Враховуючи вказані обставини Організація звернулася до господарського суду з метою захисту порушених прав позивача (суб'єкта авторського права) шляхом стягнення з відповідача 96.000,00 грн. заборгованості внаслідок порушення відповідачем майнових авторських прав позивача.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Пунктом 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" визначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Відповідач, в підтвердження права на ретрансляцію телеканалу "ТОНІС", а також спірного музичного твору надав до суду:

- договір від 01.10.2012 № 04-10/12-ТОНІС, укладений між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКАНАЛ "ТОНІС" умовами якого передбачено, що компанія товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКАНАЛ "ТОНІС" надає провайдеру (відповідачу) право на ретрансляцію Програми (сукупність телепередач (радіопередач), включаючи рекламні блоки, яка має постійну назву і транслюється за певною сіткою як єдине ціле під вихідними даними "tonis") у цифровому і аналоговому форматі;

- ліцензійну угоду від 15.12.2014 № №114-B/BMF4, укладену між товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКАНАЛ "ТОНІС" (ліцензіатом) та ОСОБА_6 (ліцензіаром), відповідно до пункту 2.1. якої та пункту 1 додатку № 1 від 15.12.2014 до угоди ліцензіар передає ліцензіату невиключну ліцензію на використання Твору - Концерту "Приречений на любов" (частини 1 та 2) на ТБ території (території України), в строк і способом згідно з умовами і визначенням даної угоди.

Під використанням твору відповідно до пункту 1.1.5. угоди розуміється професійна діяльність ліцензіата, яка полягає в публічному сповіщенні твору будь-яким способом мовлення (ефірного, супутникового, кабельного та мережі Інтернет) на території ТБ.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 24.12.2015 до ліцензійної угоди від 15.12.2014 №114-B/BMF4 строк дії ліцензійної угоди подовжено до 31.12.2016.

- угоду від 23.01.2014 № №23/01/27, укладеною між ОСОБА_7 (правовласником) та ОСОБА_6 (артистом), відповідно до умов якої правовласник є єдиним володарем виключних майнових прав інтелектуальної власності на музичний твір з текстом з назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1, виконаний в рамках аудіовізуального твору "Сольний концерт Віктора Павліка "Приречений на любов", надалі "Пісня".

Згідно з пунктами 1.1. та 1.2. угоди правовласник надає, а артист приймає невиключні права (невиключний дозвіл, ліцензію) використовувати Пісню, в тому числі в рамках аудіовізуального твору "Сольний концерт Віктора Павліка "Приречений на любов", без обмежень за способами (формами), територією використання на строк з дати укладення угоди до 31.12.2026 з правом передання всього чи частини обсягу прав, отриманих за Угодою, третім особам, в т.ч. - телеканалам Інтер плюс, Тоніс, M2, Перший національний, визначення умов надання здійснюється артистом самостійно.

Зокрема, артисту надаються наступні невиключні права щодо пісні:

- право опублікування, в т.ч. повторного;

- право публічної демонстрації, публічного виконання, публічного показу;

- право публічного сповіщення або ретрансляції (повторного публічного сповіщення), у тому числі зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах у передачах ефірного, супутникового телебачення або радіомовлення, а також у передачах кабельного телебачення і (або) радіомовлення чи через мережу Інтернет.

Всі права (дозволи) згідно цього розділу угоди надаються з дати укладення Угоди (пункт 1.4. Угоди), тобто з 23.01.2014.

Пунктом п. 32 постанови пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав", зокрема, визначено, що ретрансляція провайдерами телерадіопрограм та передач мовлення є їх повторним публічним сповіщенням, а тому обов'язковим є одержання відповідної згоди суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на використання твору, виконання, фонограми, відеограми та виплата винагороди відповідним суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав (статті 15, 35, 36, 39, 40, 43 Закону N 3792-XII).

Проте, матеріали справи не містять укладеного між відповідачем та суб'єктом авторського права чи організації колективного управління договору, щодо використання об'єкту авторського права у даній справі (музичного твору: "ІНФОРМАЦІЯ_1 (виконавець та автор - ОСОБА_7)

Тобто, твердження відповідача про те, що провайдер програмної послуги не несе відповідальності за використання об'єктів інтелектуальної власності (об'єктів авторського права), що передаються його мережами спростовуються тим, що спір у даній справі виник саме внаслідок використання конкретного об'єкту авторського права (музичного твору: "ІНФОРМАЦІЯ_1 (виконавець та автор - ОСОБА_7), способом повторного публічного сповіщення відповідачем без належного дозволу, а саме: договору, укладеного між відповідачем та суб'єктом авторського права чи організації колективного управління щодо використання об'єкту авторського права та без сплати авторської винагороди, майнові авторські права на які належать позивачу.

Приписами ч. 1 ст. 8 Закону № 3792 встановлено, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме:

1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);

2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

3) комп'ютерні програми;

4) бази даних;

5) музичні твори з текстом і без тексту;

6) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;

7) аудіовізуальні твори;

8) твори образотворчого мистецтва;

9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;

10) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії;

11) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо;

12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності;

13) сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1 цієї частини, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

14) похідні твори;

15) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;

16) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;

17) інші твори.

Статтею 35 Закону № 3792 визначено, що об'єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є:

а) виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;

б) фонограми, відеограми;

в) передачі (програми) організацій мовлення.

Виходячи із вказаних вище норм вбачається, що об'єкти авторського права не пересікаються та не входять одні в одні, що також стосується правового регулювання та використання вказаних об'єктів.

Брати участь у доказовій діяльності можуть усі особи, які беруть участь у справі, це їх право. Однак доказування кожної обставини, яка має значення для ухвалення рішення у справі, на підставі закону стає обов'язком певного суб'єкта. У процесуальній діяльності небайдуже, хто зобов'язаний бути активним у встановленні факту, оскільки завжди має бути можливість покласти наслідки його недоведеності на когось із учасників процесу.

Розподіл і роз'яснення сторонам їх обов'язку щодо доказування - це функція суду в рамках юрисдикційної процедури, це завдання суду організувати дійсно змагальний процес. Розподілити тягар доказування у справі - це означає зробити припущення про наявність або відсутність юридичних фактів на користь однієї із сторін. Якщо противна сторона твердженнями і доказами не може переконати суд у хибності такого припущення, то припущення трансформується у твердження про наявність відшукуваного факту, яке буде відображено у мотивувальній частині судового рішення.

У вирішенні спорів, пов'язаних з передачею авторського права та/або суміжних прав чи наданням дозволу на використання творів та/або об'єктів суміжних прав, господарські суди повинні всебічно і повно досліджувати обставини щодо обсягу прав, які передано чи надано у використання за договором, строку дії авторського договору тощо. У разі коли з матеріалів справи вбачається, що мало місце неодноразове передання майнових прав на твір або об'єкт суміжних прав, господарському суду у розгляді справи необхідно з'ясовувати усі обставини, пов'язані із встановленням суб'єктів майнового права на твір або об'єкт суміжного права і передачею (відчуженням) повністю чи частково прав таких суб'єктів. Зокрема, підлягають з'ясуванню питання про те, який саме обсяг майнових прав передано і чи дотримано при цьому вимоги Закону щодо авторського договору; яким у зв'язку з цим є обсяг майнового права відповідної особи тощо (пункт 30.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності").

Відповідно до п. 2.1 Договору про передачу авторських та суміжних прав від 26.04.2012 № 26/04/12, укладеного між позивачем, як видавником, та гр. ОСОБА_7, як правовласником, останній надав позивачу права на твори, які зазначені у додатках до договору.

Пунктом 1.4.5 Договору про передачу авторських та суміжних прав від 26.04.2012 № 26/04/12 визначено, що всі додатки до договору є його невід'ємними частинами.

Положеннями п. 1 додатку № 15 визначено, що правовласник надав позивачу виключні авторські та суміжні права щодо спірного твору ("ІНФОРМАЦІЯ_1 (виконавець та автор - ОСОБА_7).

В свою чергу, матеріали справи не містять укладеного між відповідачем та суб'єктом авторського права чи організації колективного управління договору, щодо використання об'єкту авторського права у даній справі (музичного твору: ("ІНФОРМАЦІЯ_1 (виконавець та автор - ОСОБА_7).

Договір від 01.10.2012 № 04-Ю/12-ТОНІС не є авторським договором та не стосується спірного твору, який є предметом спору, а стосується об'єкту суміжних прав, який не є предметом спору.

Таким чином, телеканал не здійснював передачу відповідачу жодних прав на використання спірного твору і не укладав з відповідачем жодних авторських договорів щодо використання спірного твору, відтак відповідачем не доведено, що у останнього є в наявності укладений авторський договір стосовно спірного музичного твору.

Підсумовуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що зібрані, оформлені та подані до суду Організацією докази в своїй сукупності є належними та допустимими, розумінні Господарського процесуального кодексу України, наявності факту порушення відповідачем порядку використання конкретного об'єкту авторського права (музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1 (виконавець та автор - ОСОБА_7) способом повторного публічного сповіщення (ретрансляції) без належного дозволу та доводить наявність підстав для притягнення відповідача до відповідальності за порушення порядку використання вказаного музичного твору, в порядку, передбаченому законом.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, судом встановлено, що в процесі розгляду даної справи позивачем здійснено сплату судового збору в більшому розмірі - в сумі 9.660,00 грн., яка, в свою чергу, підлягає поверненню позивачу, як зайво сплачена.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЯ КАБЕЛЬ" (02094, М.КИЇВ, ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОН, ВУЛИЦЯ МАГНІТОГОРСЬКА, БУДИНОК 1, ПОВЕРХ 4, ідентифікаційний код: 30777913) на поточний рахунок приватної організації "ОРГАНІЗАЦІЯ КОЛЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ АВТОРСЬКИМИ ТА СУМІЖНИМИ ПРАВАМИ" (ідентифікаційний код 37396151; п/р 26001010052453 в АТ "УКРЕКСІМБАНК", м. Києва, МФО 322313) в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "МУН РЕКОРДС" (03087, м. Київ, вул. Іскрівська/Міцкевича, буд. 9/9; ідентифікаційний код 36883133) 96.000 (дев'яносто шість тисяч) грн. 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21 травня 2018 року

Суддя С.В. Балац