Рішення № 74091430, 10.05.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/9/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2018 Справа № 908/21/18

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: керівника Токмацької місцевої прокуратури (71701 Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 50/57) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області (69095 м. Запоріжжя, вул. Українська, 50)

до відповідача 1: Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області (70220 Запорізька область, Гуляйпільський район, с. Воздвижівка, вул. Центральна, 34)

до відповідача 2: Фізичної особи - підприємця Распопова Сергія Вікторовича (АДРЕСА_1)

про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання повернути земельну ділянку

за участю

представника прокуратури: Михальчук І.В., посвідчення № 035996 від 15.10.2015 р.

представника позивача: не з'явився

представника відповідача-1: не з'явився

представника відповідача-2: ОСОБА_7 договір б/н від 21.11.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

02.01.2018 р. керівник Токмацької місцевої прокуратури, Запорізька область, м. Токмак звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області, м. Запоріжжя до відповідача-1 - Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, Запорізька область, Гуляйпільський район, с. Воздвижівка та відповідача 2: Фізичної особи - підприємця Распопова Сергія Вікторовича, Запорізька область, м. Гуляйполе про визнання незаконним та скасування рішення Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області "Про поновлення договору оренди земельної ділянки ПП Распопова С.В." від 13.11.2013 р. № 9 та зобов'язання повернути на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області, м. Запоріжжя земельну ділянку площею 69,55304 га, кадастровий номер НОМЕР_3 яка розташована на території Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області.

В той же день здійснено автоматизований розподіл вищевказаної справи. Під час проведення автоматизованого розподілу цієї справи між суддями, відповідно до Протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями, автоматичний розподіл не відбувся. Не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи. Деталі наведені у звіті автоматизованого розподілу.

Згідно подань щодо підстав відсутності суддів господарського суду Запорізької області на робочому місці для автоматизованого розподілу справ, у період з дня надходження позовної заяви (заяви, скарги, тощо) до дня її автоматизованого розподілу, автоматизований розподіл справ був неможливий, згідно п. 8 Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Запорізької області, враховуючи обставини, що унеможливлюють здійснення автоматизованого (повторного автоматизованого) розподілу судових справ.

П. 2.3.27 Положення про автоматизовану систему документообігу суду передбачено "у разі одночасного перебування всіх суддів у відрядженнях, відпустках, їх тимчасової непрацездатності та в інших передбачених законом випадках, у яких суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ, автоматизований розподіл судових справ здійснюється автоматизованою системою у робочий день, наступний за днем, коли відпали відповідні обставини".

Відповідно до п. 47 Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Запорізької області у разі усунення обставин, що унеможливлюють здійснення автоматизованого (повторного автоматизованого) розподілу судових справ, такий розподіл відбувається відповідно до вимог Положення та цих засад.

Станом на 09.01.2018 року відпали обставини, передбачені п. 2.3.27 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що є підставою для автоматизованого (повторного автоматизованого) розподілу судової справи позовної заяви (заяви, скарги, тощо).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2018 р., справу № 908/21/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.01.2018 р. позовну заяву керівника Токмацької місцевої прокуратури, подану в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (направлення на адресу позивача, відповідачів 1, 2 копії позовної заяви поштовим відправленням з повідомленням про вручення, докази чого (оригінали описів вкладення) надати до суду) терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали, але не пізніше 29.01.2018 р.

29.01.2018 р. на адресу суду від Токмацької місцевої прокуратури надійшов лист про виконання вимог ухвали суду від 11.01.2018 р., до якого додано докази направлення копії позовної заяви з додатками на адреси позивача та відповідачів, а також додано підтвердження в порядку п.п. 8, 10 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

Ухвалою суду від 30.01.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/21/18, присвоєно справі номер провадження 27/9/18 та призначено підготовче засідання на 28.02.2018 р.

Ухвалою суду від 28.02.2018 р. підготовче засідання відкладено на 26.03.2018 р., на підставі ст. 183 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача-2, а також, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, об'єктивного розгляду спору.

Ухвалою суду від 26.03.2018 р., відповідно до ч. 2 ст. 185 ГПК України, підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 10.04.2018 р.

10.04.2018 р. продовжено судове засідання у справі № 908/21/18.

У засіданні суду 10.04.2018 р. сторони звернулись до суду з письмовою заявою в порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України про розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого засідання.

Відповідно до ч.6 ст. 183 ГПК України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Заяву сторін в порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України, судом прийнято.

10.04.2018 р. суд розпочав розгляд справи № 908/21/18 по суті.

У судовому засіданні 10.04.2018 р. оголошувалася перерва до 10.05.2018 р.

У судовому засіданні 10.05.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

10.05.2018 р. представник прокуратури вимоги заявлені в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області, м. Запоріжжя підтримав на підставах викладених у позовній заяві та відповіді на відзив відповідача-2.

10.05.2018 р. представник позивача підтримав вимоги керівника Токмацької місцевої прокуратури, просить суд задовольнити вимоги прокуратури у повному обсязі.

10.05.2018 р. у засідання суду представник відповідача-1 не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. 15.03.2018 р. надіслав на адресу суду письмовий відзив на позовну заяву Токмацької місцевої прокуратури. Проти позову заперечив, просить суд відмовити прокуратурі у задоволенні позовних вимог у зв'язку з закінченням строків позовної давності. Крім того, просить суд розглянути справу 908/21/18 без участі представника Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області.

Клопотання відповідача 2 про розгляд справи без участі його представника задоволено судом.

10.05.2018 р. у засіданні суду представник відповідача-2 проти позову заперечив на підставах викладених у письмовому відзиві (міститься в матеріалах справи).

У судовому засіданні 10.05.2018 р., на підставі статті 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, заслухавши представників прокуратури, позивача та відповідача 2, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Господарським судом встановлено:

Відповідно до Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Згідно з ч.ч. 1, 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. При цьому будь-яких інших умов, у тому числі щодо терміну пред'явлення позову, законом не передбачено.

Частиною третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право також звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 55 Господарського процесуального кодексу України, органи та особи, які відповідно до Господарського процесуального кодексу України звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

У відповідності до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Токмацькою місцевою прокуратурою під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних відносин надано оцінку рішенням Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області з питань розпорядження земельними ділянками. За наслідками чого, встановлено факт надання в оренду земельної ділянки державної власності розташованої на території Гуляйпільського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у порушення вимог земельного законодавства України.

У 2008 році між Гуляйпільською районною державною адміністрацією Запорізької області (орендодавець) та Приватним підприємцем Распоповим Сергієм Вікторовичем (орендар) укладено договір оренди землі, який зареєстровано 07.12.2008 р. у Державному реєстрі земель року за номером НОМЕР_4.

Відповідно до п. 1 договору орендодавець, згідно розпоряджень голови Гуляйпільської районної державної адміністрації № 124 від 12.01.2007 р. та № 562 від 27.12.2007 р. надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області.

Згідно п. 2 договору і оренду передається земельна ділянка площею 69,5304 га. у тому числі сіножаті - 69,5304 га.

Відповідно до п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 164687,55 грн.

Згідно із експлікацією земельних угідь у відповідності із формою № 6-зем, що є додатком до договору оренди землі, спірна земельна ділянка перебуває у державній власності. Крім того, перебування спірної земельної ділянки у державній власності підтверджується і довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями.

Згідно із актом приймання-передачі об'єкта оренди ПП Распопов С.В. прийняв вказану земельну ділянку у стані придатному для використання визначеному в умовах договору оренди землі.

Відповідно до п. 22 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Пунктом 38 договору сторонами узгоджено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

01.11.2013 р. Распопов С.В. звернувся до Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району із заявою про надання дозволу на продовження вищевказаного договору оренди землі.

За результатами розгляду зазначеної заяви Воздвижівською сільською радою Гуляйпільського району прийнято рішення «Про поновлення договору оренди земельної ділянки ПП Распопова С.В.» від 13.11.2013 р. № 9.

Пунктом 1 вказаного рішення поновлено договір оренди земельної ділянки, який укладено 02.12.2008 за реєстраційним номером НОМЕР_4 з Гуляйпільською районною державною адміністрацією Запорізької області на використання земельної ділянки загальною площею 69,5304 га сіножатей за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Воздвижівської сільської ради, терміном на 10 років.

Пунктом 2 вказаного рішення визначено розмір орендної плати за користування земельною ділянкою, яка становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішення «Про поновлення договору оренди земельної ділянки ПП Распопова С.В.» від 13.11.2013 р. № 9 підлягає скасуванню через порушення Воздвижівською сільською радою Гуляйпільського району вимог ст.ст. 83, 84, 122, 124 ЗК України при його прийнятті, на підставі слідуючого.

Як закріплено у статтях 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної знади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Крім того, ст. 124 ЗК України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 4 ст. 122 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Законом України від 06.09.2012 р. № 5245-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (який набрав чинності 01.01.2013 року) внесено зміни до Земельного кодексу України відповідно до яких з 01.01.2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагентство України). Таким чином, з 01.01.2013 року від імені та в інтересах держави України право власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності здійснював центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. за № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" останній постановив (…) утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України (…).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року за № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1. Реорганізувати територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2 (п. 2). Установити, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (п. 3).

Згідно з пунктом 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 445, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) на час спірних правовідносин (ІЗ.Іг.2013) було центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності і забезпечувало реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

На теперішній час відповідно до положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, та положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькі області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 № 18 територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

З огляду на викладене вбачається, що Воздвижівська сільська рада Гуляйпільського району перевищивши надані їй законом повноваження, у порушення вищевказаних норм права розпорядилась земельною ділянкою державної власності.

Статтею 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до п. "г" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян чи юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішеннями органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Враховуючи викладене, рішення Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району «Про поновлення договору оренди земельної ділянки ПП Распопова С.В.» від 13.11.2013 р. № 9 суперечить актам земельного законодавства і порушує цивільні права держави на вільне володіння та розпорядження спірною земельною ділянкою, а тому підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню.

Разом з цим, повноваженнями стосовно продовження договору оренди землі, укладеного між Гуляйпільською райдержадміністрацією та ФОП Распоповим С.В. на час виникнення спірних правовідносин в силу ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», ст. 122 ЗК України та Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 445 було наділено Державне агентство земельних ресурсів України.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

З аналізу вказаної статті вбачається, що обов'язковою умовою для реалізації переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі є його звернення до уповноваженого органу із відповідним листом-повідомленням та проектом додаткової угоди. У разі продовження використання земельної ділянки після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, але для виникнення права використання земельної ділянки у обов'язковому порядку має бути укладено додаткову угоду до договору оренди землі із уповноваженим на це органом.

Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією Верхового Суду України, викладеною у постанові від 23.03.2016 р. у справі № 6-146цс16.

З листа ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області № 10-8-0.6-4671/2-17 від 22.08.2017 р. вбачається, що ФОП Распопов С.В. зі зверненням щодо продовження вищевказаного договору оренди землі до управління не звертався, відповідно додаткова угода щодо використання земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3 не укладалась.

Таким чином, ФОП Распопов С.В. на теперішній час втратив переважне право на продовження дворову оренди спірної земельної ділянки, адже в установленому законом порядку до уповноваженого органу з цим питанням не звертався та не ініціював укладення відповідної додаткової угоди.

Як наслідок, ФОП Распопов С.В. у порушення ст. 785 ЦК України, ст. 34 Закону України «Про оренду землі» та п. 22 договору використовує земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 за відсутності жодних на це правових підстав, оскільки строк оренди спірної земельної ділянки закінчився 08.12.2013 (через п'ять років після його державної реєстрації).

Факт використання ФОП Распоповим С.В. спірної земельної ділянки підтверджується наступними доказами:

- інформацією Гуляйпільського відділення Пологівської ОДШ ДФС у Запорізькій області № 455/08/07/123 від 15.08.2017 р. про сплату ФОП Распоповим С.В. упродовж 2013-2017 років орендної плати за користування цією землею;

- довідкою Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району про сплату Распоповим В.С. орендної плати за користування упродовж 2013-2017 років спірною земельною ділянкою від 14.07.2017 р. №; 233;

- протоколом огляду місця події від 04.07.2017, проведеного у кримінальному провадженні № 12017080220000475 , в ході якого встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_3 засіяна єдиним масивом сільськогосподарською культурою - соняшником. Площа засіву відповідає площі вказаної земельної ділянки;

- актом обстеження земельної ділянки № 0-8-0.4-998/91-17 від 06.09.2017 р. складеним головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Оріхівському, Гуляйпільському, Пологівському, Більмацькому, Созівському районах Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Шинкаревичем О.В., відповідно до якого, спірна земельна ділянка обробляється та засіяна соняшником без правовстановлюючих документів Рапоповим С.В;

- актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 0-8-0.4- 996/91-17 від 06.09.2017 р. складеним головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у ріхівському, Гуляйпільському, Пологівському, Більмацькому, Розівському районах Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Шинкаревичем О.В., відповідно до якого, спірна земельна ділянка обробляється та засіяна соняшником без правовстановлюючих документів Рапоповим С.В.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 22 договору сторонами узгоджено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частина друга статті 1212 Цивільного кодексу України визначає, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Підсумовуючи вищевикладене, та враховуючи те, що на теперішній час повноваженнями стосовно розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності наділено Головне управління Держгеокадастру у Запорізькі області ФОП Распопов С.В. (відповідач) зобов'язаний повернути земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 що розташована на території Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, за межами населеного пункту, площею 69,5304 га, внаслідок припинення договору оренди землі, укладеного з Гуляйпільською райдержадміністрацією Запорізької області та зареєстрованого 07.12.2008 у Державному реєстрі земель року за номером НОМЕР_4, державі в особі саме цього органу - Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькі області.

Судом встановлено, що ФОП Распопов С.В. з метою надання своїм діям щодо використання спірної земельної ділянки ознак законності, недобросовісно, усвідомлюючи, що в силу п. п. 8, 22 договору та ст. 33 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі буде припинено (08.12.2013 р.) після закінчення строку, на який його укладено, 01.11.2013 р. звернувся до завідомо некомпетентного органу - Воздвижівеької сільської ради Гуляйпільського району із заявою про продовження договору оренди землі, який у свою чергу, усвідомлюючи протиправність своїх дій стосовно розпорядження землями державної власності, сприяючи у незаконному використанні ФОП Распоповим С.В. у подальшому спірною земельною ділянкою, прийняв рішення «Про поновлення договору оренди земельної ділянки ФОП Распопова С.В.» від 13.11.2013 р. № 9.

Про вказане свідчать і надані відповідачем 2 до відзиву клопотання ФОП Распопова С.В. до ГУ Держземагентства у Запорізькій області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на спірну земельну ділянку площею 69,5304 га в оренду-для ведення фермерського господарства від 10.12.2013 р., заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 якраз переконливо свідчать про відсутність правових щодо використання вказаної земельної ділянки, починаючи вже з 09.12.2013.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди виникають з моменту: державної реєстрації цих прав.

Суд під час судового засідання задав питання представнику відповідача -2, щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, представник відповідача -2 відповів, що на теперішній час у ФОП Распопова С.В. відсутня державна реєстрація права оренди на земельну ділянку, яка розташована на території Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ст. 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Земельні відносини, відповідно до ст. 3 ЗК України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Положеннями частин 1,7 статті 93 Земельного кодексу визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм випливає, що підставою для користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є відповідне рішення місцевої ради та договір оренди, укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 2 ст. 144 Конституції України та ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб в судовому порядку.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, у даному випадку, Воздвижівська сільська рада Гуляйпільського району Запорізької області вийшла за межі наданих їй повноважень та порушила вимоги ст.19 Конституції України, яка зобов'язує органи місцевої влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

В даному випадку відповідач 1 - Воздвижівська сільська рада Гуляйпільського району Запорізької області не має всіх передбачених законом повноваження та підстав здійснювати права власника, в тому числі надавати в оренду та у постійне користування земельну ділянку площею 69,5304 га.

Так, рішенням № 9 від 13.11.2013 р. Воздвижівської сільської ради для ФОП Распопова С.В. визначена річна сума орендної плати у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, хоча відповідно до ст. 288.5 Податкового кодексу України (у редакції на час винесення спірного рішення) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 та перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Річна сума платежу може перевищувати граничний розмір орендної плати, (12 відсотків), у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Тобто, спірним рішенням сторонами визначено мінімальний, законодавчо можливий розмір орендної плати, натомість у разі укладення договору оренди землі з належним уповноваженим органом на підставі аукціону надходження до бюджету від оренди цієї землі могли бути у 4 рази більшими.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області "Про поновлення договору оренди земельної ділянки ПП Распопова С.В." від 13.11.2013 р. № 9 було прийнято з порушенням ст.ст. 83, 84, 122, 124 ЗК України, а відповідач 2 - ФОП Распопов С.В. на теперішній час втратив переважне право на продовження дворову оренди спірної земельної ділянки, адже в установленому законом порядку до уповноваженого органу з цим питанням не звертався та не ініціював укладення відповідної додаткової угоди, а отже у даному випадку правові підстави використовувати спірну земельну ділянку у відповідача 2 відсутні, оскільки строк оренди закінчився 08.12.2013 (через п'ять років після його державної реєстрації).

Заперечення відповідачів спростовуються вищевикладеним.

Щодо заяв відповідачів про застосування позовної давності до спірних правовідносин, господарський суд повідомляє наступне:

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство Нафтова компанія Юкос проти Росії; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 2 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

За приписами ч. 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК України, зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

До спірних правовідносин про визнання незаконним та скасування рішення Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області "Про поновлення договору оренди земельної ділянки ПП Распопова С.В." від 13.11.2013 р. № 9 та зобов'язання повернути на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області, м. Запоріжжя земельну ділянку площею 69,55304 га, кадастровий номер НОМЕР_3 яка розташована на території Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області застосовується загальний строк позовної давності три роки.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Отже, закон пов'язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом коли стало відомо про порушення закону та у зв'язку з цим - прав й охоронюваних законом інтересів.

Аналогічних висновків дійшли Верховний Суд України у постановах від 02.09.2008 (справа № 3-3376к08), від 20.08.2013 (справа № 3-18гс13), ухвалі від 25.04.2012 (справа № 6-15350вовЮ), Вищий господарський суд України у постановах від 24.11.2016 (справи № 5017/3702/2012 та № 910/3725/14), від 14.12.2016 (справа № 5015/3279/12) та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постановах від 24.02.2016 (справа № 6-34931ск15). Правовідносини, що виникли у даному випадку пов'язані з порушенням права володіння держави землями сільськогосподарського призначення.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позові чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 ГПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 55 ГПК України органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулись до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною 2 цієї статті.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Відповідно до положень статті 19 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) перевірка відповідності актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам є предметом прокурорського нагляду. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагаються прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.

Положення зазначеного Закону не зобов'язували прокурора здійснювати перевірку додержання законів при винесені будь-якого рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, а лише за наявності для цього відповідних підстав. Ураховуючи наведене, доводи відповідача щодо можливості прокурора довідатись про порушене право державної власності на спірну земельну ділянку в момент винесення оскаржуваного рішення Воздвиженської сільської ради, чи при проведенні перевірки прокуратурою за власною ініціативою протягом трьох років з дати його винесення , ґрунтуються виключно на припущеннях, що суперечить положенням ст. 74 ГПК України.

Жодного доказу щодо обізнаності органів прокуратури Запорізької області до 14.07.2017 р. як про наявність рішення Воздвижівської сільської ради від 13.11.2013 р. № 9, так і про його прийняття у порушення вимог Закону, відповідачами не надано.

Таким чином, початок перебігу строку позовної давності для звернення Токмацької місцевої прокуратури до суду з цим позовом починається з 14.07.2017 р. - дати отримання копії оскаржуваного рішення під час розслідування кримінальних проваджень № 12017080220000475 та № 42017081350000233.

Правова позиція щодо відсутності підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності у аналогічній ситуації міститься у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 р. у справі № 488/5476/14-ц.

Хибними також є доводи відповідача про пропуск Головним управління Держгеокадастру у Запорізькій області як позивачем строку позовної давності.

Так, у силу положень ст. 170 ЦК України, носієм порушеного права на спірну земельну ділянку та відповідно особою, з обізнаністю якої пов'язані виникнення права на позов та початок перебігу строку позовної давності, є відповідний орган державної влади, який в межах компетенції реалізує права власника.

За положеннями ч. 4 ст. 122 ЗК України таким органом є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, яке за матеріалами справи є позивачем.

Зі змісту листа ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області № 10-8-0.6-4671/2-17 від 22.08.2017 вбачається, що орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах не обізнаний ні про наявність договору оренди спірної земельної ділянки, укладеного між Гуляйпільською РДА та ПП Распоповим С.В., ні про продовження його дії на підставі рішення Воздвижвської сільської ради від 13.11.2013 № 9, яка є не уповноваженим органом щодо розпорядження землями державної власності.

Станом 13.11.2013 р. (дату прийняття оскаржуваного рішення) відповідно до п. 4 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 459/2011 організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними а фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю була покладена на Держсільгоспінспекцію України та її територіальні підрозділи.

Тому, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (до 2016 року Головне управління Дерземагенства у Запорізькій області) не знало та не могло дізнатися про порушення норм матеріального права та відповідно інтересів держави внаслідок прийняття рішення Воздвижівської сільської ради від 13.11.2013 № 9, оскільки не було органом уповноваженим здійснювати контроль за дотриманням органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства.

Будь-яких доказів про обізнаність Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про наявність рішення оскаржуваного рішення сільської ради та про продовження ним орендних правовідносин за договором, укладеним у 2008 році, відповідачем не надано. Матеріали справи також таких доказів не містять.

Надані ФОП Распоповим С.В. до відзиву на позовну заяву клопотання, заяви, переписка з Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області, а також наказ Головного управління від 20.12.2013 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» свідчать виключно про намір укласти новий договір оренди щодо спірної земельної ділянки з іншим цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

У наданих відповідачем -2 доказах немає жодного посилання ні на рішення Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району рішення від 13.11.2013 р. № 9 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки ПП Распопова С.В.», ні на договір оренди земельної ділянки 2008 року, ні на той факт, що ця ділянки ним використовується.

Таким чином, надане ФОП Распоповим С.В. листування з Головним Управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області щодо укладення нового договору оренди землі для ведення фермерського господарства, є неналежним доказом пропуску строків позовної давності у розумінні ст. 76 ГПК України.

Строк позовної давності для звернення з цим позовом для Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області відповідно до вимог ст. 261 ЦК України обчислюється з 26.12.2017 р. - з дати направлення Токмацькою місцевою прокуратурою повідомлення у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про наявність підстав для представництва інтересів держави.

З огляду на викладене, Токмацькою місцевою прокуратурою та Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом, доводи відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності у цій справі суперечить положенням ст. 216 ЦК України, 74 ГПК України та ґрунтується виключно на припущеннях.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 1 600 грн. 00 коп. покладається на відповідача 1, судовий збір у сумі 1 600 грн. 00 коп. покладається на відповідача 2.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги керівника Токмацької місцевої прокуратури, Запорізька область, м. Токмак в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області, м. Запоріжжя до Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, Запорізька область, Гуляйпільський район, с. Воздвижівка та Фізичної особи - підприємця Распопова Сергія Вікторовича, Запорізька область, м. Гуляйполе задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області "Про поновлення договору оренди земельної ділянки ПП Распопова С.В." від 13.11.2013 року № 9.

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Распопова Сергія Вікторовича, ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_5) повернути на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50 код ЄДРПОУ 39820689) земельну ділянку площею 69,55304 га, кадастровий номер НОМЕР_3 яка розташована на території Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області.

Стягнути з Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області (70220, Запорізька область, Гуляйпільський район, с. Воздвижівка, вул. Центральна, 34, код ЄДРПОУ 04353089) на користь прокуратури Запорізької області (код ЄДРПОУ 02909973, юридична адреса: вул. Матросова 29а, м. Запоріжжя, 69057, розрахунковий рахунок №35217095000271, код класифікації видатків бюджету - 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2017 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Распопова Сергія Вікторовича, ІНФОРМАЦІЯ_1, (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1 паспорт НОМЕР_5) на користь прокуратури Запорізької області в особі Токмацької місцевої прокуратури (вул. Шевченка, 50/57, м. Токмак, Запорізька область, 71701, ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок № 35217095000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, код ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені на сплату судового збору у 2017 році при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення оформлено та підписано 21.05.2018 р.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова