Рішення № 74091280, 17.05.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.05.2018 м.Харків Справа № 905/42/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОВБЕТОН", м.Маріуполь, Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОВБУД-ЛІДЕР", м.Маріуполь, Донецька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1, м. Маріуполь, Донецька область

про визнання правочину недійсним

Представники сторін:

від позивача: Косенко С.С. ,адвокат, ордер АА№082332

від відповідача: Коваленко К.А., довіреність №б/н від 01.05.18р.

від третьої особи: не з'явився

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗОВБЕТОН", м. Маріуполь, Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОВБУД-ЛІДЕР", м. Маріуполь, Донецька область про визнання правочину недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невідповідність договору купівлі-продажу №15/17 від 24.10.17р. вимогам цивільного законодавства України, зокрема з підстав того, що даний договір підписаний зі сторони позивача директором ОСОБА_1, який діяв з перевищенням своїх повноважень, оскільки не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності та правових підстав для укладання спірного договору.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/42/18.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.01.18р. відкрито провадження у справі №905/42/18, розглядати справу №905/42/18 визначено за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження та залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1, м.Маріуполь, Донецька область; підготовче засідання призначено на 20.02.18р.

Ухвалою господарського суду від 22.01.18р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальність "АЗОВБЕТОН" №б/н від 28.12.17р. про витребування доказів, задоволено.

20.02.18р. через канцелярію суду від третьої особи надійшла заява №б/н від 20.02.18р. (з додатками) та письмові пояснення (нотаріально завірена копія) стосовно розгляду спору, у яких останній просить провести розгляд справи без його участі.

20.02.18р. через канцелярію суду представником позивача надано клопотання №б/н від 20.02.18р. про залучення доказів до матеріалів справи з додатками.

Ухвалою господарського суду від 20.02.18р. оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 13.03.18р.

13.03.18р. через канцелярію суду представником позивача надано клопотання №б/н від 07.03.18р. про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

13.03.18р. на адресу суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява про визнання договору купівлі-продажу №15/17 від 24.10.17р. дійсним.

Ухвалою суду від 13.03.18р. зустрічну позовну заяву про визнання договору купівлі-продажу №15/17 від 24.10.17р. дійсним повернуто заявнику.

Ухвалою суду від 13.03.18р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 03.04.18р.

02.04.18р. через канцелярію суду представником відповідача надано клопотання про долучення доказів по справі.

03.04.18р. через канцелярію суду представником позивача надано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Надані сторонами додаткові документи долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 03.04.18р. оголошено перерву у підготовчому засіданні до 19.04.18р.

19.04.18р. через канцелярію суду від третьої особи надійшла заява (письмові пояснення по справі) №356 від 17.04.18р.

Ухвалою господарського суду від 19.04.18р. за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 17.05.18р.

Представником позивача в судовому засіданні 17.05.18р. підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав їх необґрунтованості та недоведеності відповідними доказами.

Третя особа в судове засідання 17.05.18р. не з'явився, явку свого повноважного представника не забезпечив.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.202 ГПК України). Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п.1 ч.3 ст.202 ГПК України).

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

24.10.17р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗОВБЕТОН» (продавець) в особі директора ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗОВБУД-ЛІДЕР» (покупець) в особі директора Хамкалова М.К. укладений договір купівлі-продажу №15/17 шляхом його оформлення та підписання.

Предметом договору є пересувний розчино-бетонний вузол ПРБВ-80, що розташований за адресою: м.Маріуполь, пров. Учбовий, 3-а, на території ТОВ «АЗОВБЕТОН», загальною вартістю 184044,00грн. (п.1.1., п.2.1. договору).

Договір підписаний керівниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Актом приймання-передачі ПРБВ-80 від 24.10.17р. до договору купівлі-продажу №15/17 від 24.10.17р. вказане майно передано покупцю Товариству з обмеженою відповідальністю «АЗОВБУД-ЛІДЕР».

У відповідності до п.п.2.2., 2.3. договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗОВБУД-ЛІДЕР» (покупцем) здійснені розрахунки за придбане майно у повному обсязі, що підтверджується копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру №54 від 24.10.17р. на суму 50000,00грн., №55 від 25.10.17р. на суму 50000,00грн., №56 від 26.10.17р. на суму 50000,00грн., №57 від 27.10.17р. на суму 34044,00грн.

Позивач стверджує, що договір купівлі-продажу №15/17 від 24.10.17р. не відповідає вимогам цивільного законодавства України, а тому на його думку підлягає визнанню недійсним з наступних підстав:

- відповідно до п.7.4.5. Статуту ТОВ «АЗОВБЕТОН» від 25.05.15р. (в редакції що діяла на момент підписання договору купівлі-продажу) директор Товариства ОСОБА_1 не має право приймати рішення по відчуженню майна Товариства без згоди на це загальних зборів учасників;

- обставини щодо проведення 18.09.17р. загальних зборів учасників ТОВ «АЗОВБЕТОН» за результатами, яких прийнято рішення, оформлене протоколом від 18.09.17р. про продаж пересувного розчинно-бетонного вузла ПРБУ-80 та уповноваження на укладання договору купівлі-продажу директора Товариства ОСОБА_1, не відповідають дійсності, а протокол загальних зборів від 18.09.17р. є підробленим оскільки учасник Товариства ОСОБА_5 даний протокол не підписував.

Також позивач зазначає про наявність кримінальних проваджень з приводу підробки протоколу загальних зборів від 18.09.17р. та шахрайства ТОВ «АЗОВБЕТОН». В підтвердження вказаного суду надані копії витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018050800000096, №12018050800000265, №12018050800000146.

З огляду на вищевикладене, за твердженнями позивача, директор ТОВ «АЗОВБЕТОН» при укладанні договору купівлі-продажу перевищив свої повноваження оскільки не має необхідного обсягу цивільної дієздатності та правових підстав для здійснення волевиявлення від імені ТОВ «АЗОВБЕТОН», що є підставою для визнання вказаного договору купівлі-продажу недійсним.

В підтвердження своїх доводів позивачем надана нотаріально посвідчена заява свідка ОСОБА_5, згідно якої останній стверджує, що загальні збори від 18.09.17р. не проводилися, відповідно, питання про продаж майна та уповноваження на укладання договору купівлі-продажу директора Товариства ОСОБА_1 не розглядалося, протокол загальних зборів від 18.09.17р. ОСОБА_5 не підписував.

В свою чергу ОСОБА_1 в спростування доводів позивача подав до суду нотаріально засвідчену копію заяви, яка містить письмові пояснення по справі, в тому числі щодо підписання представником учасника ОСОБА_5 протоколу загальних зборів учасників від 18.09.17р.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 1 ст.92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з ч.3 ст.92 вказаного Кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За приписами ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

У ст.58 Закону України "Про господарські товариства", ст.145 Цивільного кодексу України зазначено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Статтями 41 та 59 Закону України "Про господарські товариства" визначено перелік питань, що належать до компетенції загальних зборів товариства, а також можливість віднесення до компетенції загальних зборів інших питань статутом товариства.

За змістом положень ч.1 ст.62 Закону України "Про господарські товариства", ч.2 ст.145 Цивільного кодексу України, у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.

Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

Відповідно до п.7.1 Статуту позивача органами управління Товариства є: загальні збори учасників Товариства, виконавчий орган Товариства.

Пунктом 7.3 Статуту визначено, що вищим органом управління Товариством є загальні збори учасників, які мають право приймати рішення з усіх питань діяльності Товариства у тому числі і з тих, які передані до компетентного виконавчого органу. Збори складаються з учасників Товариства або призначених ними представників.

До виключної компетенції загальних зборів належить, в тому числі, надання згоди директору на відчуження майна Товариства, кредитних договорів, інших угод (п.7.3.4 Статуту.

Згідно з п.7.4. Статуту одноособовим виконавчим органом товариства є директор, який здійснює оперативне керівництво діяльністю Товариства.

Директор має право без доручення діяти від імені Товариства; представляти інтереси Товариства в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами; право першого підпису фінансових документів, видає довіреності та доручення; здійснює правочини, укладає будь-які угоди та юридичні акти, підписує договори, контракти та інші документи; за рішенням загальних зборів учасників Товариства укладає угоди незалежно від їх вартості про отримання кредитів та заставу майна, договорів купівлі-продажу і дарування основних засобів, тощо (п.7.4.4 Статуту).

Згідно п.7.4.5. Статуту директор Товариства не має права, зокрема, приймати рішення по відчуженню майна Товариства без згоди на це загальних зборів учасників.

Тобто, з системного аналізу змісту Статуту позивача вбачається, що в даному випадку директор Товариства мав право (повноваження) на укладання спірного правочину лише за умови наявності згоди вищого органу управління суб'єктом господарювання - загальних зборів учасників.

Протягом розгляду справи сторонами надані копії протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВБЕТОН» від 18.09.17р., яким оформлене рішення: Доручити директору ТОВ «АЗОВБЕТОН» ОСОБА_1 укласти відповідний договір купівлі-продажу пересувного розчинно-бетонного вузла ПРБВ-80 з ТОВ «АЗОВБУД-ЛІДЕР».

Вказані копії протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВБЕТОН» від 18.09.17р. не можуть бути прийняті судом в якості належного та допустимого доказу, оскільки вказані копії взагалі не засвідчені та не відповідають Уніфікованій системі організвційно-розпорядчої документації, вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затвердженої Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 N 55.

Проте, згідно наявної в матеріалах справи заяви (письмові пояснення по справі №905/42/18) засвідченої приватним нотаріусом Нікольського районного нотаріального округу Донецької області Майшмаз С.Ф., поданої третьою особою ОСОБА_1, протоколом зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВБЕТОН» від 18.09.17р. оформлено рішення про укладання відповідного договору купівлі-продажу пересувного розчинно-бетонного вузла з ТОВ «АЗОВБУД-ЛІДЕР». Вказаний протокол був підписаний 23.09.2017р. і на підставі цього були вжиті заходи щодо оформлення договору купівлі-продажу №15/17 від 24.10.2017р.

В п.2.11. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» зазначено, що господарські суди мають враховувати, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше.

Доказів скасування чи визнання недійсним, у встановленому законом судовому порядку, рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВБЕТОН», оформленого протоколом від 18.09.17р. позивачем до матеріалів справи не надано.

Обставини щодо наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідних записів щодо керівника Товариства мають правове значення, оскільки підтверджують наявність/відсутність чи обмеження повноважень директора щодо представництва юридичної особи станом на час укладення оспорюваного договору.

З матеріалів справи вбачається, що особою яка мала право вчиняти дії від імені юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВБЕТОН» на момент укладення оспорюваного правочину, був її керівник ОСОБА_1, який фактично і підписав договір купівлі-продажу №15/17 від 24.10.17р.

Відомостей про наявність обмежень у керівника ОСОБА_1 щодо представництва інтересів від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВБЕТОН» станом на 24.10.17р. судом не встановлено, доказів зворотного суду не надано.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт того, що керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВБЕТОН» при укладанні договору купівлі-продажу №15/17 від 24.10.17р. не мав правових підстав для вчинення даного правочину та перевищив свої повноваження.

Щодо посилань позивача на наявність кримінальних проваджень з приводу підробки протоколу загальних зборів від 18.09.17р. та шахрайства ТОВ «АЗОВБЕТОН», що на його думку підтверджується копіями витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018050800000096, №12018050800000265, №12018050800000146, суд зазначає наступне:

Згідно ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Таким чином, факти вчинення злочину, в тому числі підробка документів, можуть встановлюватися виключно відповідним рішенням суду.

Суду не надано, а у матеріалах справи відсутні копії вироку суду про притягнення певної особи до кримінальної відповідальності по зазначеним кримінальним провадженням, з яких суд може дійти однозначного висновку щодо встановлення обставин скоєння даних протиправних дій, їх кваліфікації, а також встановлення винних у цьому осіб.

При цьому, суд зауважує, що в межах кримінальних проваджень, на які посилається позивач, можуть бути встановлені обставини, з якими закон пов'язує недійсність саме рішення загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом від 18.09.17р., тоді як в даному випадку предметом спору в даній справі є правова вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу №15/17 від 24.10.17р.

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» від 10.02.2011р. (набуло статус остаточного 10.05.2011р.) визначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Враховуючи позицію Європейського суду з прав людини, викладену у наведеному вище рішенні, суд не приймає до уваги інші доводи позивача, оскільки вони є недоведеними належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, під час розгляду даної справи, судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних правових наслідків.

Врахувавши вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 46, 73, 74, 76, 79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВБЕТОН», м.Маріуполь, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВБУД-ЛІДЕР», м.Маріуполь, Донецька область про визнання правочину недійсним, відмовити.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 17.05.18р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.05.18р.

Суддя М.О. Лейба