Рішення № 74091181, 15.05.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2018м. ДніпроСправа № 904/967/18за позовом Приватного підприємства "Восход", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд", м. Кривий Ріг,

Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу у розмірі 105 408, 42 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 30.03.2017;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Восход" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу у розмірі 132 316, 48 грн., з яких: 90 000,00 грн. – основний борг, 6 243, 48 грн. – 3% річних, 27 603, 00 грн. – інфляційні, 8 470, 00 грн. - витрати позивача на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за Договором в частині оплати отриманого від позивача товару.

Ухвалою суду від 19.03.2018 позовну заяву Приватного підприємства "Восход" прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Заявою від 17.04.2018 позивачем надано уточнення позовних вимог, за змістом яких позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 74 000, 00 грн., 3% річних у розмірі 6 243, 48 грн., інфляційні у розмірі 27 603, 00 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 470, 00 грн., судовий збір у розмірі 1 984, 75 грн.

В судове засідання 15.05.2018 позивачем надано уточнену позовну заяву, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 74 000, 00 грн. основного боргу, 6 708, 42 грн. 3% річних, 24 711, 00 грн. інфляційних, 8 470, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 1 984, 75 грн. судового збору.

Відповідач не направив уповноваженого представника в засідання 15.05.2018, письмовий відзив на позов не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належно.

Стаття 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, а також те, що матеріали справи містять достатньо документів для його вирішення по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача, відносно якого судом вжито достатніх заходів про сповіщення щодо судового засідання.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.05.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2010 року між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) укладено договір №И-1201 від 28.12.2010 (далі - Договір), за змістом якого продавець зобов’язується передати у власність покупця щебінь з доменних шлаків фр.0-10- 10 000 тон, 10-20 – 20 000 тон, 20-40 – 20 000 тон, 40-70 – 10 000 тон, згідно рахунків на оплату та видаткових накладних, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити його на умовах Договору (п.1.1 Договору)

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Замовник зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Гарантійним листом №08-02 від 26.10.2015 відповідач просить позивача відпустити 2000 тон щебеню доменного фр.20х40 з відстроченням платежу до 05.11.2015 року.

26.10.2012 позивачем здійснено відпуск щебеню доменного фр.20-40 мм. на користь відповідача у кількості 2000 тон на суму 12 000, 00 грн., що підтверджується відповідною видатковою накладною та довіреністю на отримання матеріальних цінностей з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін (а.с.12, 14).

Всупереч умов гарантійного листа, відповідачем порушено зобов’язання в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий від позивача товар, внаслідок чого, з урахуванням часткової оплати відповідачем товару 28.04.2016 року на суму 30 000, 00 грн. та 02.04.2018 (після звернення позивача з даним позовом до суду) на суму 16 000,00 грн., за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 74 000, 00 грн., стягнення якої стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості, обставин наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання, а ст. 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, за змістом уточненої позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 3% за період з 06.11.2015 по 06.03.2018 у розмірі 6 708, 42 грн. та інфляційні за період з листопада 2015 року по лютий 2018 року у розмірі 24 711,00 грн.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд визнає їх обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

За викладених обставин, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми 74 000, 00 грн. основного боргу, 6 708, 42 грн. 3% річних та 24 711, 00 грн. інфляційних.

Разом з тим, щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 8 470, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем внаслідок звернення з даним позовом до суду, суд зазначає наступне.

За змістом приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, частинами 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування вимог щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав договір про надання професійної правничої допомоги від 22.01.2018, укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_1, що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльності №0746 від 09.10.1997, доданого до матеріалів справи, а також розрахунок вартості послуг за надану професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене та враховуючи невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у даному спорі, відносно невелику кількість часу, необхідного на виконання адвокатом робіт (надання послуг), та участь лише в двох судових засідання з розгляду даної справи, суд вважає, що позивачем не доведено обґрунтованості та співрозмірності витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, розрахунок вартості послуг за надану професійну правничу допомогу на суму 8 470, 00 грн. є завищеними, а тому розмір таких витрат підлягає обмеженню сумою 2 000, 00 грн.

Враховуючи задоволення уточнених позовних вимог, судові витрати у розмірі 1 762, 00 грн., згідно приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд" (50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд.10; код 01239186) на користь Приватного підприємства "Восход" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Цимлянська, буд. 5в; код 13464132) суму 74 000,00 грн. основного боргу, 6 708, 42 грн. 3% річних, 24 711, 00 грн. інфляційних, 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 1 762, 00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України

Повне рішення складено 21.05.2018

Суддя А.В. Суховаров