Постанова № 74089350, 10.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1892/18

Номер справи місцевого суду: 520/13728/14-ц

Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Сегеди С.М.,

Гірняк Л.А.

при секретарі: Цихиселі Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Одеська міська рада, про встановлення земельного сервітуту та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2017 року, -

встановила:

14 жовтня 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду із позовом який в подальшому було уточнено до ОСОБА_5, третя особа - Одеська міська рада про встановлення земельного сервітуту та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

18.03.2016 уточнили позовні вимоги, та просили встановити безоплатний постійний земельний сервітут у вигляді користування чужою земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_5, та розташована по АДРЕСА_1, розміром 8,14 м, з влаштуванням входу з хвірткою з території земельної ділянки НОМЕР_1 для доступу до стіни та проведення відповідних будівельних робіт у вигляді: підсилення фундаментів та влаштування гідроізоляції; штукатурки поверхні зовнішньої сторони стіни; влаштування бетонного мощення вздовж північно-східної стіни житлового будинку АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3 для проведення капітального та поточного ремонту будинку АДРЕСА_2 не менш як два рази на рік; зобов'язати відповідача знести за особистий рахунок тимчасову дерев'яну самочинну споруду, яка влаштована без будівництва фундаменту та знаходиться між будинком АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3, як таку яка знаходиться у місці встановлення земельного сервітуту, та перешкоджає виконанню будівельних робіт та користування земельним сервітутом та будинком АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_5; зобов'язати відповідача не перешкоджати позивачам у користуванні земельною ділянкою площею 386 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_2 шляхом надання згоди на безоплатну передачу у власність позивачам земельної ділянки площею 386 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_2.

11.09.2017 року позивачі надали заяву про збільшення позовних вимог та просили встановити безоплатний постійний земельний сервітут у вигляді користування чужою земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_5, та розташована по АДРЕСА_1, розміром 9,6 кв.м., вздовж стіни житлового будинку літ. «Б» та стіни прибудови літ. «б», яка належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що є суміжними із з земельною ділянкою ОСОБА_5, межі якого описуються наступним чином відповідно до точок, які відображені у графічному відображені малюнку № 1 висновку судової будівельної експертизи № 067/2017 від 27.06.2017 року; зобов'язати ОСОБА_5 знести за особистий рахунок тимчасову дерев'яну самочинну споруду, яка влаштована без будівництва фундаменту та знаходиться між будинком АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3, та будинком АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_5, як таку яка знаходиться у місці встановлення земельного сервітуту, та перешкоджає виконанню будівельних робіт та користування земельним сервітутом; зобов'язати ОСОБА_5 не перешкоджати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у користуванні земельною ділянкою площею 386 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_2, шляхом надання згоди на безоплатну передачу у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельної ділянки площею 386 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_2; зобов'язати ОСОБА_5 відновити межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, яка знаходиться у фактичному користуванні та належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3, шляхом перенесення огорож (парканів) відповідно до меж земельної ділянки АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5, які встановлені кадастровим планом земельної ділянки, що наявний в додатку до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5122108672015 від 22.07.2015 року та позначено у графічному відображені малюнку № 4 синім кольором - площею 0,19 кв.м. та жовтим кольором площею 16,84 кв.м.

При цьому позивачі посилаються на те, що сторони є суміжними землекористувачами. Позивачі вказують, що земельна ділянка, яка розмежовує ділянки сторін, на теперішній час забудована з боку відповідача сараєм, що унеможливлює доступ позивачів до північно-східної стіни власного будинку. У зв'язку із чим, позивачі змушені звернутися до суду із позовом.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задоволено.

Встановлено безоплатний постійний земельний сервітут у вигляді користування чужою земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_5, та розташована по АДРЕСА_1, розміром 9,6 кв.м., вздовж стіни житлового будинку літ. «Б» та стіни прибудови літ. «б», яка належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що є суміжними із земельною ділянкою ОСОБА_5, межі якого описуються наступним чином відповідно до точок, які відображені у графічному відображенні малюнку № 1 висновку судової будівельної експертизи № 067/2017 від 27.06.2017 року.

Зобов'язано ОСОБА_5 знести за особистий рахунок тимчасову дерев'яну самочинну споруду, яка влаштована без будівництва фундаменту та знаходиться між будинком АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3, та будинком АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_5, як таку яка знаходиться у місці встановлення земельного сервітуту, та перешкоджає виконанню будівельних робіт та користування земельним сервітутом.

Зобов'язано ОСОБА_5 не перешкоджати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у користуванні земельною ділянкою площею 386 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_2, шляхом надання згоди на безоплатну передачу у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельної ділянки площею 386 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_2.

Зобов'язано ОСОБА_5 відновити межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, яка знаходиться у фактичному користуванні та належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3, шляхом перенесення огорож (парканів) відповідно до меж земельної ділянки АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5, які встановлені кадастровим планом земельної ділянки, що наявний в додатку до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5122108672015 від 22.07.2015 року та позначено у графічному відображені малюнку № 4 синім кольором - площею 0,19 кв.м. та жовтим кольором площею 16,84 кв.м.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_5 подала до суду апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 районний суд виходив з того, що фактичні межі та площа земельної ділянки, яка належить ОСОБА_5 не відповідають межам та площі, відображеним у копії Кадастрового плану земельної ділянки. Вказана обставина унеможливлює належне користування /обслуговування/ позивачами житловим будинком без встановлення земельного сервітуту.

З таким висновком суду повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 30.11.2004 року на праві спільної часткової власності є власниками домоволодіння АДРЕСА_2. Вказана обставина підтверджується також витягом КП «ОМБТІ та РОН» про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Зі свідоцтва про право власності на домоволодіння № 2-293 від 07.05.1997 року вбачається, що ОСОБА_6 на праві особистої власності належить будинок АДРЕСА_1. Окрім того, згідно державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_6 належить земельна ділянка площею 0,0691 гектарів, яка розташована на території Київського району АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 75 років помер ОСОБА_6, актовий запис № 2085, що вбачається із свідоцтва серії НОМЕР_2. Ухвалою суду від 04.03.2015 року було зупинено провадження для визначення кола спадкоємців ОСОБА_6 та його правонаступників у справі.

Державним нотаріусом 26.08.2015 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом № 4-1541 та № 4 -1545 на ім'я ОСОБА_5

18.03.2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уточнили позовні вимоги, визначивши відповідачем лише ОСОБА_5 Так як, саме ОСОБА_5 є спадкоємцем майна померлого та відповідно правонаступником у справі.

Висновком № 063/2017 року від 27.06.2017 року/том 3 а.с. 47-67/ визначено, що наявна технічна можливість встановлення земельного сервітуту для періодичного (два рази на рік) обслуговування стіни житлового будинку літ. «Б» з прибудовою літ. «б», який належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4; згідно даних, вказаних у копії Кадастрового плану земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, виконаного Концерном «Камелот», станом на 2016 року, в фактичному користуванні ОСОБА_5 знаходиться земельна ділянка площею 712 кв.м., що на 15 кв.м. більше ніж площа, що вказана в копії Кадастрового плану земельної ділянки.

Фактичні межі та площа земельної ділянки, яка належить ОСОБА_5 не відповідають межам та площі, відображеним у копії Кадастрового плану земельної ділянки.

18.10.2017 року до суду надійшли письмові пояснення судового експерта щодо висновку № 063/2017 року від 27.06.2017 року. Так, експерт вказує, що оскільки площа забудови основної частини будинку літ. «Б» починаючи з 1953 року, згідно матеріалів технічної інвентаризації і до останньої інвентаризації не змінювалась, експерт у відповідності до вимог нормативно-технічних актів, запропонував встановлення сервітуту для періодичного (два рази на рік) обслуговування житлового будинку, так як ОСОБА_3 та ОСОБА_4 технічно не мали можливості відступити не менше 1 м. від межі земельної ділянки із суміжним землевласником. На заявлене клопотання експерта був виконаний технічний паспорт станом на 06.02.2017 року та довідка БТІ № 986-10/109-Н від 16.03.2017 року, на які посилався експерт.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 5 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Положеннями ч. 2 ст. 386 ЦК України регламентовано, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 98 ЗК України передбачено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись: ст. 367; п. 1 ч. 1 ст. 374; ст. 375; 381-384; 390 ЦПК України, колегія суддів -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 18 травня 2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області:

Н.А. Кононенко

Л.А. Гірняк

С.М. Сегеда