Ухвала суду № 74089282, 16.05.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/8267/18

Провадження по справі № 1-кс/522/8849/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Іванов В.В., при секретарі Торчинській О.О., розглянувши клопотання прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України Росінського О.В., про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України Росінський О.В. звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту на вилучені 11.05.2018 в ході проведення обушку автомобіля марки Hyundai Sonata сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, VIN НОМЕР_2, який на зареєстрований на ім'я ОСОБА_2, речі, предмети та документи, а саме: мобільний телефон HTC IMEI: НОМЕР_3, S/N НОМЕР_4 сім-картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_5 яка знаходилась в вказаному мобільному телефону, предмет ззовні схожий на ніж у шкіряному чохлі, пластикова карта оператора мобільного зв'язку «Лайфселл» із сім-картою № НОМЕР_6 (номер телефону НОМЕР_7)

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на наступне.

Слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018161010000179 від 09.05.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється військовою прокуратурою Одеського гарнізону Південного регіону України.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника Головного Управління Національної поліції в Одеській області від 27.04.2018 за № 621 о/с ОСОБА_3 призначений на посаду старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного Управління Національної поліції в Одеській області, має звання майора поліції та відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», п. 1 примітки до ст. 364 КК України, є службовою особою, яка за спеціальним повноваженням здійснює функції представника влади, а відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України - є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Відповідно до ст.ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 (далі - Закону), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до положень ст. ст. 2, 18 Закону, одним з основних завдань та обов'язків працівників поліції є охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності та професійне виконання своїх службових обов'язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків.

Статтею 23 Закону встановлено, що одними із основних повноважень поліції є виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, вжиття у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вжиття заходів з метою виявлення кримінальних правопорушень, припинення виявлених кримінальних правопорушень, здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності, розшук та доставка осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом.

Згідно з п. п. 1, 2 ст. 40 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Крім того, слідчий уповноважений починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом; доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам; звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій; повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру; за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження; приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Пунктом 5 ст. 40 КПК України визначено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Відповідно до п. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Так, в силу наявного досвіду роботи в органах поліції ОСОБА_3 знав та розумів, що вимогами статей 3 та 22 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII, поліцейським заборонено використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_3, усупереч обов'язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив корисливий корупційний злочин, а саме - вимагав та одержав, як службова особа, яка займає відповідальне становище, неправомірну вигоду, за вчинення в інтересах третіх осіб умисних дій з використанням свого службового становища, за наступних обставин.

Так, у провадженні старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного Управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_3 перебувало кримінальне провадження № 12016160400000695 від 11.11.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, за обставинами дорожньо-транспортної пригоди, що призвела до загибелі кількох осіб, яка сталася в листопаді 2016 року в м. Рені Одеської області, учасником якої був ОСОБА_4

В ході розслідування вказаного кримінального провадження, приблизно в 02.05.2018 у ОСОБА_3 виник умисел, направлений на одержання від ОСОБА_4 неправомірної вигоди за непритягнення останнього до кримінальної відповідальності у вказаному кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 286 КК України.

В подальшому, 02.05.2018, на виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_3 по телефону викликав ОСОБА_4 нібито для проведення слідчих дій за його участі у кримінальному провадженні № 12016160400000695 від 11.11.2016 до відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області (м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5).

У визначені дату та час, 07.05.2018, приблизно о 8 годині 00 хвилин, ОСОБА_4 прибув на виклик слідчого ОСОБА_3 до адміністративної будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5.

Реалізуючи свій злочинний план вимагання неправомірної вигоди, з метою приховання своєї злочинної діяльності, у цей же період часу ОСОБА_3 вивів ОСОБА_4 із адміністративної будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5, неподалік цієї будівлі, після чого, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету власного незаконного збагачення, виказав ОСОБА_4 протиправне прохання про необхідність передачі йому неправомірної вигоди - грошових коштів готівкою в розмірі 5 000 доларів США (що відповідно до офіційних даних НБУ становить 130950 грн.), зазначивши, що виключно за умови передачі йому вказаної неправомірної вигоди, він не буде притягувати ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 286 КК України, попередивши останнього про негативні наслідки відмови.

09.05.2018 ОСОБА_4, разом зі своєї сестрою ОСОБА_5, розуміючи протиправність вимог старшого слідчого поліції ОСОБА_3, звернулись до правоохоронних органів, де добровільно заявили про вимагання у ОСОБА_4 вказаного розміру неправомірної вигоди.

В подальшому, 10.05.2018, ОСОБА_5 по телефону домовилась про зустріч зі старшим слідчим ОСОБА_3 для обговорення шляхів вирішення проблеми, яка виникла з її братом ОСОБА_4 через дорожньо-транспортну пригоду. На вказаній зустрічі, яка відбулась 10.05.2018, приблизно о 16 години 00 хвилин, у поблизу відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області, що находиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5, ОСОБА_3, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, перебуваючи у вказаному місці, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету власного незаконного збагачення, виказав ОСОБА_5 протиправне прохання про необхідність передачі йому неправомірної вигоди - грошових коштів готівкою в розмірі 5 000 доларів США, зазначивши, що виключно за умови передачі йому вказаної неправомірної вигоди, він не буде притягувати її брата ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 368 КК України, тобто попередивши про наслідки відмови.

11.05.2018, з метою приховання своєї злочинної діяльності по отриманню неправомірної вигоди, ОСОБА_3 за невстановлених обставин залучив до отримання від ОСОБА_5 грошових коштів адвоката ОСОБА_6

В подальшому, 11.05.2018, близько 13 години 00 хвилин, перебуваючи поблизу будівлі відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_5 номер телефону адвоката ОСОБА_6 як особи, уповноваженої ним на отримання для нього грошових коштів в якості неправомірної вигоди, та дав ОСОБА_5 вказівку передати адвокату ОСОБА_6 вказані грошові кошти.

Цього ж дня, 11.05.2018 ОСОБА_5, на виконання вказівки ОСОБА_3, по телефону домовилась з адвокатом ОСОБА_6 про зустріч поблизу адміністративної будівлі Київського районного суду м. Одеси по вул. Варненська, 3б.

Зустріч між адвокатом ОСОБА_6 та громадянкою ОСОБА_5, під час якої остання на вимогу ОСОБА_3 передала для останнього неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у розмірі 1034 долари США відбулася 11.05.2018 близько 16 години 30 хвилин у приміщенні кафе «У друзей», по вул. Варненська 3д.

Таким чином, 11.05.2018 близько 16 години 30 хвилин, ОСОБА_3 перебуваючи у м. Одесі, у встановлений ним особисто спосіб - через адвоката ОСОБА_6, одержав від громадянки ОСОБА_5 для себе неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у розмірі 1034 долари США (що за офіційним курсом НБУ станом на 11.05.2018 склало 27 088,74 грн.) за вчинення в інтересах третьої особи - ОСОБА_4, дій з використанням наданої йому влади та службового становища, а саме: за не притягнення громадянина ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016160400000695 від 11.11.2016 за ч. 3 ст. 286 КК України

Після цього, ОСОБА_3 був затриманий працівниками правоохоронних органів в порядку ст. 208 КПК України та його злочинну діяльність було припинено.

Одразу після затримання ОСОБА_3, поблизу адміністративної будівлі Національного університету «Одеська юридична академія», що знаходиться за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 23, за участю ОСОБА_3 проведено обшук автомобіля на якому він прибув до вказаного місця, а саме автомобіль марки Hyundai Sonata сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, VIN НОМЕР_2, який на зареєстрований на ім'я ОСОБА_2. В ході проведення вказаного обшуку виявлено та вилучено: мобільний телефон HTC IMEI: НОМЕР_3, S/N НОМЕР_4 сім-картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_5 яка знаходилась в вказаному мобільному телефону, предмет ззовні схожий на ніж у шкіряному чохлі, пластикова карта оператора мобільного зв'язку «Лайфселл» із сім-картою № НОМЕР_6 (номер телефону НОМЕР_7).

У зв'язку з викладеним, у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладанні арешту на вказане в клопотання слідчого майно.

Прокурор в судове засідання не з'явився, згідно наданої заяви, просив розглядати клопотання у його відсутність.

Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, заслухавши слідчого, приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає поверненню для усунення недоліків на підставі вимог ч.2 ст.172 КПК України, з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Положеннями ч.3 ст.26, п.18 ч.1 ст.3 зазначеного Кодексу встановлено, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами та віднесено до його компетенції цим Кодексом, а слідчий суддя суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Згідно ч.2 ст.171 КПК України У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Однак, відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

Під час розгляду клопотання встановлено, що в порушення наведених приписів КПК України, стороною обвинувачення не надані документи, які підтверджують повноваження слідчого та прокурора у даному кримінальному провадженні.

Окрім цього, вилучене майно, на яке орган досудового слідства хоче накласти арешт, в рамках кримінального провадження № 42018161010000179 від 09.05.2018 року не визнане речовим доказом.

Також, з матеріалів клопотання не вбачається належного обґрунтування застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки в клопотанні слідчого вказані загальні підстави для арешту майна, в яких не зазначено що вилучене майно є речовим доказом у кримінальному провадженні та місять інформацію про обставини вчинення злочину.

Оскільки з наданих до суду клопотання і доданих до нього матеріалів вбачається, що внесене до суду клопотання про арешт майна є недостатньо обґрунтованим та не відповідає вимогам ст.ст.170, 171 КПК України, внаслідок чого слідчий суддя доходить висновку про необхідність повернення вказаного клопотання прокурора для усунення недоліків, зі встановленням строку для їх усунення протягом 72-х годин з часу отримання копії цієї ухвали.

Керуючись ст. ст. 167-173 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України Росінського О.В про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018161010000179 від 09.05.2018 року - повернути прокурору для усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині ухвали слідчого судді, встановивши строк в 72 години для усунення недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: Іванов В.В.

16.05.2018