Постанова № 74088738, 18.05.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1279/18

Провадження № 3/487/615/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2018 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Притуляк І.О., за участю секретаря:ОСОБА_1, захисників: ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції у Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

РНОКПП: НОМЕР_1

за ст.ч.2 ст.130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2018 року о 13 год. 40 хв. ОСОБА_4 керував транспортним засобом «Mercedes-Benz E320 CDI» державний реєстраційний номер АЕ893АЕ, по вул. Соборній у м. Миколаєві з явними ознаками наркотичного сп’яніння, а саме: порушення мови, тремтіння пальців рук. На місці зупинки транспортного засобу від проходження відповідно до встановленого порядку, огляду на стан наркотичного сп’яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

До судового засідання ОСОБА_4 не з’явився.

Розгляд справи було проведено за його відсутності, за участю захисників, що не суперечить положенням ст..268 КпроАП України.

В судовому засіданні захисники ОСОБА_4, просили провадження по справі закрити на підставі ст..247 ч.1 п.1 КпроАП України, за відсутністю у його діях складу правопорушення, передбаченого ст..130 ч.2 КпроАП України, оскільки ОСОБА_4 не керував транспортним засобом у зазначені у протоколі час та місці. При цьому, уповноваженими особами патрульної поліції не надано належних та допустимих доказів, щодо вчинення ОСОБА_4 вказаного правопорушення, так як не доведено факт його керування транспортним засобом.

У підтвердження своїх заперечень посилались на покази свідка ОСОБА_5, який при допиті у суді показав, що саме він у зазначений в протоколі час, керував транспортним засобом «Mercedes-Benz E320 CDI», а оскільки вони схожі з ОСОБА_4 зовнішньо та по статурі, та були тотожно одягнені у темний одяг, працівники поліції помилково визначили, що саме ОСОБА_4 керував транспортним засобом.

Заслухавши позицію захисників ОСОБА_4, пояснення інспектора УПП у Миколаївській області Зацариної Т.М.

Вислухавши допитаних у судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, дослідивши письмові матеріали справи та відеозаписи, суд приходить до наступного.

Положеннями ст. 280 КпроАП України передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб’єктом правопорушення, всіх обов’язкових ознак складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст.251 КпроАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Вимогами ст.252 КпроАП України встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пункт 2.5 ПДР України, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, зі змінами внесеними Постановою КМУ №883 від 10.11.2017 року, передбачає обов’язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Стаття 130 КпроАП України встановлює адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до положень ст.266 ч.ч.2,3 КпроАП України - особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають, зокрема у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров’я України від 09.11.2015 року №1452/735.

Згідно розділу ІІ п.12, зазначеної Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров’я.

Проаналізувавши досліджені по справі докази, в контексті вищезазначених положень закону, суд вважає, що факт керування ОСОБА_4 транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння та відмови в проведенні медичного огляду на стан сп'яніння доведено та підтверджується протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №061993 від 06.03.2018 року, поясненнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає доведеним факт порушення ОСОБА_4 п.2.5 ПДР України.

Заперечення захисників ОСОБА_4 в тій частині, що той не керував транспортним засобом, суд не приймає до уваги оскільки, вони були спростовані сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів по справі.

Так допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_9 суду пояснив, що станом на 06.03.2018 року, працював заступником командира 4 батальйону УПП у Миколаївській області. Цього дня він був вихідний, та в обідній час керуючи власним транспортним засобом, рухався по вул.А.Макарова, на перехресті с вул.Радянською, порівнявся з транспортним засобом «Мерседес», у державному реєстраційному номері якого були букви «АЕ», вікно зі сторони водія було відчинене та у салоні автомобілю гучно грала музика, що і притягнуло його увагу. Автомобілем керував безпосередньо ОСОБА_4, якого він знав у обличчя, оскільки у 2016 році, зупиняв його за порушення ПДР України, а також з засобів масової інформації. Оскільки йому було відомо про те, що на даний час ОСОБА_4 позбавлений права керування транспортними засобами, а отже своїми діями вчиняє порушення ПДР, він повідомив про цей факт начальника 2 батальйону, який у той день був черговий по місту. Та став супроводжувати автомобіль «Мерседес», який, виконавши розворот на вул.Соборній, проїхав до вул.Московської де продовжив рух у напрямку вул.Адміральської, на якій здійснив поворот ліворуч, а в подальшому поворот на спуск по вул.Соборній, де і був зупинений працівниками патрульної поліції.

У своїх поясненнях зазначив, що ОСОБА_4 був одягнений у темний одяг.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7 суду показав, що 06.03.2018 року у складі екіпажу з начальником 2 батальйону УПП у Миколаївській області ОСОБА_11 знаходився на службі. В обідній час, за порушення ПДР ними, на спуску по вул.Соборній було зупинено вантажний транспортний засіб, з водієм якого він спілкувався. У цей час ОСОБА_11, розмовляв по телефону, після чого раптово сів за кермо та почав рух у напрямок вул.Адміральської. У цей же час з вул.Адміральської в порушення вимог наказового знаку д.з.4.1 «Рух прямо», здійснив поворот праворуч автомобіль «Мерседес». Після зупинки, з автомобілю, з місця водія, вийшов ОСОБА_4, крім якого з автомобілю вийшли ще двоє чоловіків. Пояснив, що ОСОБА_4 був одягнений у темний одяг.

У судовому засіданні було заслухано пояснення інспектора роти 2 батальйону лейтенанта поліції ОСОБА_12, яка пояснила, що 06.03.2018 року здійснювала патрулювання в екіпажі з ОСОБА_8, при цьому, командиром батальйону ОСОБА_11 їх екіпаж, було викликано на вул.Соборну в районі спуску. По прибуттю за місцем, командир батальйону повідомив їм про те, що ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом, порушив вимоги д.з. 4.1. При спілкуванні у ОСОБА_4, нею було виявлено явні ознаки наркотичного сп’яніння – тремтіння пальців рук, надмірне збудження, агресивна поведінка, на підставі чого, ОСОБА_4 було запропоновано пройти в установленому законом порядку медичний огляд на стан наркотичного сп’яніння. Разом з цим водієві було роз’яснено його права та наслідки відмови від проходження даного огляду. Від проходження огляду ОСОБА_4 відмовився в присутності двох свідків. Також відмовився від підпису у протоколі та отримання його копії. При спілкуванні, дії ОСОБА_4 свідчили про те, що він є водієм автомобілю. Присутні при складанні протоколу особи, не заявляли про те, що хтось з них керував транспортним засобом до його зупинки.

Вказані обставини складання протоколу, також підтвердив допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_8

Факт відмови ОСОБА_4 пройти у встановленому законом порядку огляд на стан сп’яніння також підтверджується показами допитаного у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_6 та письмовими поясненнями свідка ОСОБА_10 від 06.03.2018 року.

Викладені обставини також знайшли своє підтвердження дослідженим в судовому засіданні відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, згідно якого ОСОБА_4, у присутності двох свідків, відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння. Наслідки відмови від проходження медичного огляду водієві були роз’ясненні.

Сукупність вказаних доказів, спростовує покази свідка ОСОБА_5, в тій частині, що саме він керував транспортним засобом Mercedes-Benz E320 CDI» державний реєстраційний номер АЕ893АЕ, по вул. Соборній у м. Миколаєві, та після зупинки, пересів на заднє сидіння, по причині відсутності посвідчення водія та ствердження захисників, щодо того, що свідок та ОСОБА_4 були однаково одягнені у темний одяг, та таким чином, працівники поліції могли помилково прийняти свідка за ОСОБА_4, оскільки, як вбачається з файлу відеозапису 20180306181900001414, свідок ОСОБА_5 був одягнений у світлий светр, разом з тим, ОСОБА_4 одягнений саме у темний одяг, як про те заявив свідок ОСОБА_9О, стверджуючи, що саме ОСОБА_4 був за кермом транспортного засобу.

Заперечення захисників ОСОБА_4 також спростовуються відеозаписом (файл 201803061819300001415), на якому порушник підтвердив факт керування ним транспортним засобом, зазначивши у спілкуванні с поліцейським, що хвилювання спричинено його безпідставною зупинкою, та в наступному виправившись що він знаходився на задньому сидінні автомобілю.

Також ОСОБА_4, на вимогу працівника поліції пройти у встановленому законом порядку огляд на стан сп’яніння, вказав, що готовий пройти огляд, але без супроводу працівників поліції, і лише потім зазначивши, що не керував транспортним засобом.

Таким чином заперечення захисників ОСОБА_4 суд сприймає як намагання уникнути відповідальності за скоєне правопорушення, оскільки вони повністю спростовані сукупністю досліджених у судовому засіданні належних та допустимих доказів по справі.

Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, працівниками поліції, дії ОСОБА_4 були кваліфіковані за ст. 130 ч. 2 КпроАП України, як повторне протягом року керування транспортним засобам з явними ознаками наркотичного сп’яніння та відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, з посиланням на Постанову Заводського районного суду м.Миколаєва від 15.05.2017 року №3/487/790/17, за якою ОСОБА_4 було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст..130 ч.2 КпроАП України

Однак, як було встановлено у судовому засіданні Постановою Апеляційного суд Миколаївської області від 16.06.2017 року, постанову Заводського районного суду м.Миколаєва було скасовано. Таким чином в діях ОСОБА_4 відсутня кваліфікуюча ознака повторність.

Згідно ч.2 ст.7 КпроАП України провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання законності.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.2 КпроАП України, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Нормами чинного КпроАП України не визначений порядок вирішення питання про зміну кваліфікації дії особи при розгляді справи про адміністративні правопорушення, разом з тим на думку суду, норми КПК можуть бути застосовані у даній справі, виходячи із загальних засад кримінального провадження і рішення Європейського Суду у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року, де «Суд зазначає, що Уряд визнав карну кримінально - правову суть Кодексу про адміністративні правопорушення та його карний кримінально-правовий характер» (п.п.17, 21).

На підставі викладеного, враховуючи положення ст..337 ч.3 КПК України, з урахуванням доведеності факту керування транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп’яніння та відмови ОСОБА_4 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп’яніння, та як наслідок порушення п.2.5 ПДР України, суд кваліфікує його дії за ст.130 ч.1 КпроАП України.

При визначенні виду адміністративного стягнення, суд виходить з наступного.

Відповідно до довідки УПП України у Миколаївській області ОСОБА_4 14.09.2006 року отримав посвідчення водія на право керування транспортними засобами РРВ №368357

Вироком Центрального районного суду м.Миколаєва від 26.01.2012 року, ОСОБА_4 був позбавлений права керування транспортними засобами строком на три роки

В подальшому ОСОБА_4 посвідчення водія не отримував, таким чином, на даний час ОСОБА_4 не має права керування транспортними засобами.

Згідно ч. 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суди не можуть застосовувати адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

З врахуванням встановленого, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції статті 130 ч.1 КпроАП України.

Відповідно до ст. 40-1 КпроАП України у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,2 мінімальної заробітної плати, що визначено ст. 4 Закону України « Про судовий збір».

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.40-1, 278, 280, 283, 284 КпроАП України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч.1 КпроАП України та накласти стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у сумі 10 200 (десять тисяч двісті) грн. (код платежу 21081100, р/р 31415542700003, ЄДРПОУ 37992781, МФО 826013, одержувач місцевий бюджет Заводського району, банк одержувача: ГУДКСУ в Миколаївській області).

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір у дохід держави в розмірі 352,40 (триста п’ятдесят дві гривні сорок копійок) грн. (одержувач коштів: Державний бюджет - 22030101, р/р 31212206700003, банк одержувача: ГУ ДКУ в Миколаївській області, код платежу: 22030101, МФО 826013, ЄДРПОУ 37992781).

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м.Миколаєва протягом десяти днів з дня її винесення.

Строк пред’явлення постанови до виконання - три місяці.

Суддя: І.О.Притуляк