Ухвала суду № 74088615, 16.05.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №475/559/17 16.05.2018

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого: Міняйла М.П.,

суддів: Куценко О.В., Фаріонової О.М.

за участі секретаря: Белорукової І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12017150000000489 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Доманівського районного суду Миколаївської області від 21.02.2018 року.

Обвинувачений ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, раніше не судимий, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

- обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України

Учасники судового провадження:

прокурор: Періжок О.В.

обвинувачений: ОСОБА_1

захисник: ОСОБА_3

_____

провадження :№ 11-кп/784/499/18 головуючий у 1 інстанції : Вадовська А.В.

категорія :ст.286 ч.3 КК України доповідач апеляц.інстан. : ОСОБА_4

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Обвинувачений ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 просять вирок суду змінити та застосувати положення ст. 75 КК України.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавленням права керувати транспортними засобами.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз судові витрати по справі на суму 3 168 (три тисячі сто шістдесят вісім) грн. за проведення експертиз.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не оспорюючи висновків суду щодо кваліфікації дій та доведеності його вини, ОСОБА_1 вважає, що вирок суду в частині призначення покарання є занадто суворим і підлягає зміні в сторону пом’якшення.

Зазначає, що суд призначив йому покарання яке не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого.

В обгрунтування своїх доводів вказує, що судом не взята до уваги позиція потерпілої та цивільного позивача, які просили не позбавляти його волі.

Вважає, що зазначене судом, що він тільки формально характеризується позитивно не відповідає дійсності, оскільки з характеристик не вбачається жодних компрометуючих його даних.

Стверджує, що судом не було враховано ту обставину, що він зобов’язався надавати допомогу ОСОБА_5 і надалі, а призначене покарання робить виконання цього зобовязання неможливим.

Потерпіла ОСОБА_2 вважає оскаржуваний вирок занадто суворим, зважаючи на те, що ОСОБА_1 в добровільному порядку взяв на себе зобов’язання щомісячно надавати матеріальну допомогу ОСОБА_5 на утримання малолітніх дітей, щиро розкаявся, відшкодував збитки, активно сприяв розкриттю злочину та позитивно характеризується.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

11 травня 2017 р. близько 13.45 год. ОСОБА_1 у порушення вимог п.п.2.1 “а”, 2.9 “а” Правил дорожнього руху України, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем марки “ВАЗ-21011”, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався у світлу пору доби з приблизною швидкістю 90 км/год по сухій проїжджій частині автодороги “КПП Тимкове-Балта-Первомайськ-Доманівка-Олександрівка” зі сторони с.Олександрівка в напрямку смт.Доманівка Доманівського району Миколаївської області.

Рухаючись за вказаних умов, на 178 км + 400 м указаної автодороги ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.п.2.3 «б», 12.1 ПДР, а саме: проявив неуважність до дорожньої обстановки, яка склалась, не контролював свій рух, хоча зобов'язаний був постійно його контролювати та мав таку можливість, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, не обрав безпечну швидкість руху свого транспортного засобу, виїхав за межі проїжджої частини праворуч на узбіччя, внаслідок чого, не впоравшись з керуванням, допустив зіткнення автомобіля “ВАЗ-21011”, реєстраційний номер НОМЕР_1, з деревом.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_6 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди.

Смерть ОСОБА_6 знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку між порушенням ОСОБА_1 вказаних вимог ПДР та настанням ДТП.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора щодо залишення апеляційних скарг без задоволення, а вироку без змін, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.

Фактичні обставини злочину, які викладені у вироку, кваліфікація дій ОСОБА_1Г за ч.2 ст. 286 КК України судом встановлені правильно на підставі досліджених в судовому засіданні доказів і апелянтами не оспорюються.

Враховуючи визначені ст. 404 ч.1 КПК України межі перегляду судом апеляційної інстанції, вирок в цій частині не переглядається.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то судова колегія з урахуванням обставин справи, приходить до висновку про можливість зміни вироку в частині призначеного покарання.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п.п.1,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Мотивуючи призначення покарання ОСОБА_1, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким необережним злочином, особу обвинуваченого, який на момент скоєння злочину не судимий, за місцем зареєстрованого та фактичного проживання характеризується позитивно, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває, обставини, що пом’якшують покарання – щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілій ОСОБА_2 Обтяжуючою покарання обставиною суд визнав вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.

Але, на думку колегії, суд першої інстанції при призначенні покарання в достатній мірі не врахував особу обвинуваченого, який вчинив злочин вперше, проходив військову службу в зоні АТО, має на утриманні малолітню дитину, відшкодував матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_2 та частково відшкодував шкоду ОСОБА_5

Крім того, потерпіла ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі просить не позбавляти обвинуваченого волі, оскільки він, на її думку, зможе виправитись та принести суспільству більше користі без ізоляції від суспільства, а також зможе допомагати ОСОБА_5, відшкодовуючи збитки завдані злочином, шляхом перерахування грошових коштів на утримання трьох неповнолітніх дітей загиблої в результаті ДТП ОСОБА_6

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердив свій намір перераховувати ОСОБА_5 по 2000 грн. кожен місяць на утримання дітей та зазначив, що здійснив чергову виплату за день до засідання, перерахувавши ОСОБА_5 гроші безпосередньо на картку.

Також, матеріали провадження містять розписки ОСОБА_5 про отримання ним грошових сум від ОСОБА_1 ( а.п.44-45).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання з застосуванням ст.75 КК України з покладенням обов'язків з числа передбачених ст.76 КК України, що є видом контролю за поведінкою обвинуваченого.

Зазначене, на переконання колегії суддів, є достатніми підставами вважати, що призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.376, 405, п.2 ч.1 ст.407, ст.408 КПК України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 - задовольнити.

Вирок Доманівського районного суду Миколаївської області від 21.02.2018 року відносно ОСОБА_1 - змінити.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання призначеного йому за ст. 286 ч.2 КК України у виді 3 років позбавлення волі, звільнити з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладенням на нього обов'язків на підставі п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи та п.2 ч.2 ст.76 КК України: не виїзжати за межі України без погодження з органом пробації.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: