Ухвала суду № 74088418, 16.01.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2808/16-к

У Х В А Л А

судового засідання

«16» січня 2018 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого-судді Кавацюка В.І.

суддів Свірідової В.В., Едера П.Т.

при секретарі Луців К.І.

з участю: прокурора Гриціва Н.М.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові

клопотання прокурора Гриціва Н.М. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 та клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт,

у с т а н о в и в :

У провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 березня 2013 року за №12013150090000835, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185, ч.5 ст. 186, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 357 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185, ч.5 ст. 186, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 263 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185, ч.5 ст. 186, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 357 КК України, та ОСОБА_4 у кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.

В судовому засіданні прокурор Гриців Н.М. звернувся до суду із клопотаннями про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 на 60 днів, оскільки такий закінчується 18 січня 2018 року, завершити судовий розгляд кримінального провадження до цієї дати є неможливим, а раніше заявлені ризики, які слугували підставою для обрання ОСОБА_2 такого запобіжного заходу та його продовження не зменшились.

Захисник ОСОБА_6 15 січня 2018 року подав до суду чергове клопотання, в якому просять змінити своєму підзахисному – обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт, в обгрунтування якого зіслався на наступне.

Галицьким районним судом м. Львова у вересні 2015 року щодо його підзахисного ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому в ході досудового розслідування і судового розгляду судом неодноразово продовжувався.

Згідно ухвал суду підставами для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 є те, що він у складі організованої злочинної групи вчинив ряд кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії особливо тяжких, завершити розгляд кримінального провадження до закінчення терміну тримання під вартою є неможливим, а раніше заявлені ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, та які обгрунтовують обрання ОСОБА_2 такого запобіжного заходу, не зменшились, а також те, що ряд доказів не досліджено і не допитана значна кількість потерпілих та свідків, що з урахуванням принципу безпосередності унеможливлює застосування до ОСОБА_2 більш м’якого запобіжного заходу.

Стороною обвинувачення в клопотаннях про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 наводились аргументи, які в подальшому судом взято до уваги при продовженні строку тримання під вартою його підзахисному, щодо таких ризиків, як можливість ОСОБА_2 чинити вплив на свідків, потерпілих, експертів або знищити речові докази тощо у разі обрання йому іншої міри запобіжного заходу.

Однак судом на даний час:

- допитано всіх свідків (за винятком свідка ОСОБА_9, який не був очевидцем події) і потерпілого ОСОБА_10 по епізоду розбійного нападу на нього від 28 вересня 2015 року. В судовому засіданні суд мав можливість безпосередньо переконатись, що потерпілий ОСОБА_10 взагалі не вважає себе потерпілим і не вважає, що ОСОБА_2 може чинити для нього будь-яку загрозу, аналогічні покази в судовому засіданні дав свідок ОСОБА_11;

- допитано потерпілого ОСОБА_12 по епізоду вчинення розбійного нападу відносно ОСОБА_12 та ОСОБА_13 від 28 лютого 2013 року. Суд мав можливість безпосередньо переконатися у непослідовності його показань щодо обставин вчинення на нього розбійного нападу ніби-то ОСОБА_2 (що також підтверджується показами в судовому засіданні лікаря-нейрохірурга ОСОБА_14Я.). В будь-якому випадку потерпілого вже допитано, а тому можливий намір ОСОБА_2 чинити вплив на ОСОБА_12 втрачає сенс. Крім цього, враховуючи ту обставину, що обвинувачення по вказаному епізоду базується виключно на показах потерпілого ОСОБА_12, а стороною обвинувачення в судових засіданнях не заявлялось клопотань про допит свідків чи проведення експертиз, то немає жодних підстав вести мову про ризики впливу мого підзахисного на свідків чи експертів;

- допитано двох свідків по епізоду крадіжки 12 грудня 2014 року відносно потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 Хоча потерпілі по даному епізоду ще не допитані судом, жодних навіть гіпотетичних ризиків впливу його підзахисного на них не може існувати, оскільки потерпілий ОСОБА_15 проживає в м.Чернігів, а потерпілий ОСОБА_16 - в смт. Чабани Київської області. Щодо можливого ризику чинення ОСОБА_2 впливу на свідків по даному епізоду, то такий вплив не може мати жодного сенсу, оскільки жодний свідок не вказав на ОСОБА_2, а обвинувачення відносно мого підзахисного грунтується виключно на показах потерпілого ОСОБА_16;

Щодо інших епізодів, які інкримінуються ОСОБА_2, то ні потерпілі, ні свідки не давали показань, які б вказували на причетність його підзахисного до вчинення відповідних злочинів.

Обвинувачення відносно його підзахисного грунтується виключно на протоколах негласних розшукових дій, які важко назвати допустимими доказами, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні ухвали суду, на підставі яких вони здійснювались.

Жодних клопотань щодо призначення нових експертиз від сторони обвинувачення не надходило, інші експертизи завершено ще на стадії досудового розслідування, а тому немає жодних підстав стверджувати, що ОСОБА_2 може чинити будь-який вплив на експертів.

Відповідно до п.3,4 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд зобов’язаний оцінити стан здоров’я обвинуваченого та наявність соціальних зв’язків в місці його постійного проживання.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи, яка проводилась на підставі ухвали суду, ОСОБА_2 підтверджено діагноз щодо наявності у нього таких захворювань: деформуючий артроз лівого ліктьового, правого колінного суглобів і розриву хрестовидної зв’язки правого колінного суглобу; варикозне розширення підшкірних вен лівої гомілки; хронічний гепатит В.

ОСОБА_2 рекомендовано провести ряд аналізів крові, однак даних про можливість проведення спеціальних досліджень крові в умовах медчастини УВП №19 немає. Також, згідно вказаного висновку комісійної судово-медичної експертизи ОСОБА_2 потребує оперативного втручання на правому колінному суглобі з приводу розриву передньої хрестоподібної зв’язки, однак такі втручання проводяться в умовах спеціалізованого стаціонару травматологічного профілю.

Таким чином, із вказаних висновків експертизи вбачається, що ОСОБА_2 потребує медичної допомоги, яка може бути надана виключно за межами УВП №19, а характер його захворювань (гепатит В, розрив хрестоподібної зв’язки) суттєво впливає на необхідність перебування ОСОБА_2 за місцем проживання для проходження відповідного лікування.

Щодо соціальних зв’язків ОСОБА_2, то в матеріалах кримінального провадження наявні документи, з яких вбачається, що він одружений, має на утриманні одну малолітню та одну неповнолітню дитину, яка є інвалідом, матір-вдову пенсійного віку, у якої немає інших працездатних дітей.

На момент затримання ОСОБА_2 проживав разом з сім’єю, виховував дітей, утримував матір, і добре усвідомлює те, що у разі переховування від слідства та суду він ніколи не зможе повернутись до сім’ї та звичного способу життя.

На даний час його дружина ОСОБА_17 змушена самостійно утримувати і виховувати двох дітей, один з яких є дитиною інвалідом. У зв’язку з цим вона не може працювати, єдиним її постійним доходом є державна соціальна допомога на дитину - інваліда, яка на момент затримання ОСОБА_2 становила 1479,30 грн. на місяць, а зараз – 1904,90 грн. на місяць.

У разі ж зміни ОСОБА_2 міри запобіжного заходу, він мав би можливість або працювати, щоб хоч якось покращити матеріальне становище своєї родини, або доглядати за дітьми, що б дало змогу працювати його дружині.

Крім цього, усвідомлюючи безпідставність і необгрунтованість висунутого йому обвинувачення, ОСОБА_2 має намір довести свою невинуватість в процесі розгляду справи судом по суті, а у разі переховування від слідства та суду це буде зробити неможливо.

Таким чином, жодних об’єктивних обставин, які б вказували на наявність ризиків з боку його підзахисного, передбачених ст. 177 КПК України, немає, а обгрунтування необхідності утримання його під вартою лише «обгрунтованою» підозрою та тяжкістю інкримінованих йому злочинів є неприпустимим і таким, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

Так, згідно положень п.3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, зі спливом певного часу лише наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші аргументи для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані національними судами.

ЄСПЛ звертає увагу на вказану обставину, зокрема, в п.99 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, в п.п. 59-61 рішення в справі «Єлоєв проти України» від 06 листопада 2008 року, в п.п. 63-65 рішення в справі «Свершов проти України» від 27 листопада 2008 року.

На вказану обставину також акцентує увагу Вищий спеціалізований суд України з розгляду кримінальних та цивільних справ у своєму листі від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13.

Зазначає, що ОСОБА_2 перебуває під вартою вже майже 2 роки і 4 місяці, і протягом цього часу з його боку не було жодних спроб перешкоджати проведенню судових засідань, об’єктивно і всесторонньо досліджувати обставини справи, особисто або через інших осіб чинити вплив на потерпілих, свідків чи експертів, а в процесі судового розгляду на даний час не здобуто жодного об’єктивного доказу обгрунтованості обвинувачень, пред’явлених його підзахисному, як і доказів наявності ризиків, на які постійно покликається сторона обвинувачення, заявляючи клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2

Просить також суд враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п.4 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у справі «Белевитський проти Росії», пункти 111-112 рішення від 01.03.2007 року).

Заслухавши думку обвинуваченого ОСОБА_2 в підтримання клопотання свого захисника ОСОБА_6, думку обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх захисників, які проти задоволення клопотань прокурора про продовження строку тримання під вартою заперечили, а клопотання захисника ОСОБА_6 підтримали, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 слід відмовити, а клопотання захисника ОСОБА_6 слід задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

У відповідності до ч.1 та ч.3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно з приписами ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

З обвинувального акту вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 органом досудового слідства обвинувачуються у вчиненні в складі організованої групи ряду кримінальних правопорушень, які кримінальним законом віднесені до категорії особливо тяжких. В ході досудового розслідування ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова йому було обрано запобіжний захід у виді взяття під варту, який в подальшому неодноразово продовжувався слідчим суддею цього ж суду, а також ухвалами Шевченківського районного суду м. Львова та такий строк закінчується 18 січня 2018 року.

На даний час обвинувачений ОСОБА_2 утримується під вартою майже два роки і чотири місяці та стороною обвинувачення не наведено доводів, що протягом цього часу з його боку були будь-які спроби перешкоджати проведенню судових засідань, об’єктивно і всесторонньо досліджувати обставини справи, особисто або через інших осіб чинити вплив на потерпілих, свідків чи експертів, а також не наведено доказів продовження існування ризиків, на які постійно покликається сторона обвинувачення, заявляючи клопотання про продовження строку його тримання під вартою.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи, яка проводилась на підставі ухвали суду, обвинуваченому ОСОБА_2 дійсно підтверджено діагноз щодо наявності у нього таких захворювань: деформуючий артроз лівого ліктьового, правого колінного суглобів і розриву хрестовидної зв’язки правого колінного суглобу; варикозне розширення підшкірних вен лівої гомілки; хронічний гепатит В. Йому рекомендовано провести ряд аналізів крові, однак даних про можливість проведення спеціальних досліджень крові в умовах медчастини УВП №19 немає. Також, згідно вказаного висновку комісійної судово-медичної експертизи ОСОБА_2 потребує оперативного втручання на правому колінному суглобі з приводу розриву передньої хрестоподібної зв’язки, однак такі втручання проводяться в умовах спеціалізованого стаціонару травматологічного профілю.

Крім цього, в матеріалах кримінального провадження наявні документи, з яких вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 одружений, має на утриманні одну малолітню та одну неповнолітню дитину, яка є інвалідом, матір-вдову пенсійного віку, у якої немає інших працездатних дітей. На момент затримання він проживав разом з сім’єю, виховував та утримував дітей і свою матір.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою, суд також враховує положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та усталену практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою зі спливом певного часу лише наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи.

Підстав вважати, що при зміні обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу на більш м’який він буде ухилятися від виконання процесуальних обов’язків та робити спроби вчиняти дії, які передбачені ч.1 ст.177 КПК України, в даний час суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 181, 194, 195. 196, 371, 372, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання прокурора Гриціва Н.М. про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою – відмовити.

Клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 задовольнити.

Обрати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 19 січня 2018 року запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту терміном на 60 діб з носінням електронного засобу контролю, а саме до 19 березня 2018 року включно.

Зобов’язати обвинуваченого ОСОБА_2:

- з’являтися в судові засідання у даному кримінальному провадженні;

- не залишати місце свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, за винятком випадків виклику в судові засідання в даному кримінальному провадженні;

- носити засіб електронного контролю;

- не відлучатись за межі України та здати в Шевченківський районний суд м. Львова на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну;

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_2 спілкуватись в будь-якій формі з потерпілими та свідками в даному кримінальному провадженні.

Роз’яснити обвинуваченому ОСОБА_2, що у відповідності до ч.5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з’являтись в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних з виконанням покладених на нього зобов’язань та використовувати електронні засоби контролю.

Копію даної ухвали вручити прокуророві, обвинуваченому ОСОБА_2, його захиснику ОСОБА_6 та скерувати в Львівську установу виконання покарань УДПтСУ у Львівській області (№19) і в Шевченківський ВП ГУ НП у Львівській області для відому і виконання.

Головуючий В.І. Кавацюк

Судді П.Т. Едер

ОСОБА_18