Постанова № 74088303, 08.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/2297/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І.

Провадження № 22-ц/783/6054/17 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія: 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Бадівської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Друга Львівська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Нестерівська Наталія Петрівна, Львівська міська рада, про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, який в подальшому уточнив та просив визнати за ним право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 та 1/6 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Свої позовні вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його батько ОСОБА_6 Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому нерухоме майно, яке складалось з 1/5 частини квартири АДРЕСА_1, яка належала йому. Окрім цього, його батько успадкував 1/6 частину квартири АДРЕСА_2 після смерті свого батька (діда позивача) ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, проте його батько за життя не встиг отримати свідоцтво про право на спадщину, що тепер перешкоджає позивачу оформити спадщину. Він являється сином ОСОБА_6 та спадкоємцем першої черги за законом. Зазначив, що спадщину після смерті батька він прийняв, оскільки 25.10.2010 року звернувся у Другу Львівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька, однак через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на майно, витяги БТІ з реєстру прав власності свідоцтва видано не було. Відповідач ОСОБА_3, яка є співвласником квартири АДРЕСА_1, та отримала спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_8, якій належала частина квартири АДРЕСА_2, відмовилася надати правовстановлюючі документи на спірні квартири нотаріусу. Вказані обставини перешкоджають йому оформити спадщину після смерті батька. На його неодноразові звернення про видачу свідоцтва про право на спадщину, нотаріус роз'яснював про необхідність звернення до суду, востаннє таку відповідь отримав 09.02.2016 року, тому звернувся з даним позовом до суду.

Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 31 серпня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після померлого батька ОСОБА_6 право власності на спадкове майно, а саме: частку в розмірі 1/5 частини квартири АДРЕСА_1.

В іншій чстині позову - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 частину суми сплаченого ним судового збору в розмірі 225 грн. 60 коп.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду в частині відмови у задоволенні позову. Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що батько ОСОБА_2 вчиняв дії щодо отримання 1/6 частини квартири АДРЕСА_2 у порядку спадкування, зокрема звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, однак через перешкоди з боку відповідачки він не зміг провести державну реєстрацію права власності на це майно. Відтак, вважає, що його позов в цій частині підставний та доведений. Просить рішення суду змінити та визнати за ним право власності на 1/6 частини квартири АДРЕСА_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду в частині задоволення позову. Зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими, вказує, що позивач не був зареєстрований у АДРЕСА_1, та не проживав у ній на момент відкриття спадщини. Крім цього, вказує, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності. Просить рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 свою апеляційну скаргу підтримав, покликаючись на доводи, викладені у скарзі. Проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 заперечив.

Представник відповідача ОСОБА_9 апеляційну скаргу ОСОБА_3 підтримав, покликаючись на доводи, викладені у скарзі, апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив залишити без задоволення з мотивів, викладених у відзиві ОСОБА_3

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам не повністю відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6, 1953 р.н., що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 04 жовтня 2010 року (а.с.5 т.1), а ІНФОРМАЦІЯ_5 померла баба позивача, ОСОБА_8 (а.с.7 т.1).

Свідоцтвом про право власності на квартиру № 04024-З від 29.02.1996 року, виданим виконкомом Львівської міської Ради народних депутатів підтверджується, що квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.с.144 т.1).

З листа обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 31.07.2017 року вбачається, що згідно матеріалів інвентаризаційних справ станом на 29.12.2012 року квартира за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3, а саме 2/3 частини - на підставі свідоцтва про право на спадщину від 17.12.2012р. та 1/6 частини - на підставі свідоцтва про право на спадщину від 14.10.2011р.; квартира за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 на підставі свідоцтва про право власності від 29.02.1996 року за № 04024-З (а.с. 262 т.1).

Згідно зі ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1261 ЦК України передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, в тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Судом також установлено, що заповіту ОСОБА_6 не складав, а відтак спадкування після його смерті здійснювалося за законом. Із матеріалів спадкової справи убачається, що 25.10.2010 року (у межах передбаченого ст. 1270 ЦК України строку) позивач, який відноситься до першої черги спадкоємців за законом, подав заяву до Другої львівської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину (а.с.114 т.1), тобто прийняв спадщину після смерті батька.

Проте у видачі свідоцтва йому було відмовлено, оскільки не пред'явлено оригінали правовстановлюючих документів на майно. Остання відповідь датована 09.02.2016 року (а.с.134 на звороті т.1).

Відповідно до п.4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 в частині визнання за ним права власності на 1/5 частини квартири АДРЕСА_1, районний суд вірно виходив з того, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом та має право на спадкове майно, оскільки у встановлений законом строк прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_6, якому належала на праві власності 1/5 частини квартири АДРЕСА_1, однак позбавлений можливості оформити свої спадкові права в позасудовому порядку.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008р. № 7, у разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга ст. 370, частина друга ст.372 ЦК). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

Ураховуючи наведене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, і частки у праві спільної сумісної власності не були розподілені, не виділялись із спільної сумісної власності, тому суд прийшов до невірного висновку про належність ОСОБА_6 1/5 частини зазначеної квартири, необґрунтовані.

Враховуючи звернення позивача до нотаріальної контори у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини після смерті батька та про видачу свідоцтва про право на спадщину, належність спадкоємцеві спадщини з часу її прийняття, систематичність його звернень до нотаріуса з вимогою видати свідоцтво про спадщину, районний суд прийшов до вірного висновку про звернення позивача до суду в межах позовної давності.

Рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_6 відповідає матеріалам справи, доказам, нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не спростовують висновків суду в цій частині, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання права власності ОСОБА_2 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_2, яку як вказує позивач успадкував його батько ОСОБА_6 після смерті свого батька ОСОБА_7, районний суд виходив з того, що ОСОБА_6 хоча і звернувся в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за законом, але за життя не отримав свідоцтва про право на спадщину за законом, тому це майно не входить до складу спадщини, оскільки згідно з абзацом 3 ч.2 ст.331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Проте повністю з такими висновками суду погодитися не можна.

З матеріалів справи убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_7 - батько ОСОБА_6.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 13.03.2007 року ОСОБА_6 визначено додатковий строк 6 (шість) місяців для подачі ним заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 (а.с.227 т.1).

ОСОБА_6 12.07.2007 року, тобто у визначений судом строк, звернувся в Шосту львівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька - ОСОБА_7 (а.с. 223 на звороті т.1), тому вважається таким, що прийняв спадщину.

З матеріалів спадкової справи № 248 заведеної Шостою львівською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 221-256 т.1) убачається, що спадкоємцями його майна, зокрема, 1/2 частини квартири АДРЕСА_2, є його дружина ОСОБА_8 до 1/3 частки спадщини, його донька ОСОБА_3 до 1/3 частки спадщини та його син ОСОБА_6 до 1/3 частки спадщини. 14 жовтня 2011 року було видано свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_8 та ОСОБА_3, а свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку з Ѕ частини квартири не видано.

Отже, свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частини квартири АДРЕСА_2 не видано, що визнав представник відповідача в судовому засіданні.

Із долученої до матеріалів справи спадкової справи №1 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 (а.с. 147- 213 т.1), убачається, що приватним нотаріусом ЛМНО Нестерівською Н.П. було заведено спадкову справу, 24.09.2012 року прийнято від ОСОБА_3 заяву про прийняття спадщини за заповітом (а.с. 165 т.1) та 17.12.2012 року їй видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 2/3 частини квартири АДРЕСА_2, що належала спадкодавцю ОСОБА_8 Ѕ частина квартири - на підставі свідоцтва про право власності на квартиру НОМЕР_2 від 18.03.1996 р., 1/6 частина квартири - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.10.2011 року (а.с.206 т.1).

Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Враховуючи наведене, районний суд прийшов до помилкового висновку про те, що 1/6 частини квартири АДРЕСА_2, яку успадкував ОСОБА_6 після смерті батька ОСОБА_7, за відсутності у нього свідоцтва про прав на спадщину, не входить до складу спадщини після його смерті.

Тому рішення суду в частині відмови у задоволенні позову слід скасувати, ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на спадкове майно, а саме: 1/6 частину квартири АДРЕСА_2.

Відповідно до п.б ч.4 ст. 382 ЦПК України у зв'язку із скасуванням рішення в частині відмови у задоволенні позову рішення слід змінити в частині розподілу судових витрат, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 551,20 грн. сплаченого ним судового збору.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31 серпня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати та постановити в цій частині нову постанову.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на спадкове майно, а саме: 1/6 частини квартири АДРЕСА_2.

Рішення суду в частині стягнення судового збору змінити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 551 грн. 20 коп. судового збору.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 18.05.2018р.

Головуючий

Судді: