Постанова № 74088293, 08.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/5498/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.

Провадження № 22-ц/783/3165/17 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія:27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Шандри М.М.

суддів: Левика Я.А., Струс Л.Б.

секретаря: Бадівської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 березня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору в сумі 24874,95 доларів США, що за курсом 24.81 відповідно до службового розпорядження НБУ від 04.08.2016р. складає 617147,51 грн., мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до укладеного договору №LVDRAК00050022 від 09.11.2005р., відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 16107,65 доларів США на термін до 09.11.2012р., та зобов»язався повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. У порушення умов договору відповідач зобов»язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв»язку з зазначеними порушеннями зобов»язань за кредитним договором відповідач станом на 04.08.2016р. має заборгованість - 62989,59 доларів США, яка складається з наступного: 8988,46 доларів США - заборгованість за кредитом; 14229,89 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1656,60 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 38114,64 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором. А тому змушений звернутися до суду із вказаним позовом про стягнення заборгованості та просив стягнути заборгованість у розмірі 24874,95 доларів США, з яких: 8988,46 доларів США - заборгованість за кредитом; 14229,89 доларів США - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 1656,60 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 березня 2017 рокуу задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржило Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк».

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що висновки суду першої інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності є необґрунтованими, оскільки про порушення свого права банк дізнався лише 14.10.2013 року після продажу предмета застави, оскільки сума, одержана від його продажу, не покривала вимоги заставодержателя. Крім цього, судом не було враховано, що строк позовної давності неодноразово переривався у зв'язку із договірним списанням коштів 20.11.2013р., 27.11.2013р., 20.12.2013р. та 21.01.2014р. На підставі наведеного позивач вважає, що звернувшись до суду з позовом 18.08.2016 року він не пропустив строку позовної давності. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Жарський І.Р. підтримав апеляційну скаргу, покликаючись на доводи, викладені у скарзі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечили, додатково пояснили, що на ім'я відповідача у ПАТ КБ «ПриватБанк» відсутні будь-які рахунки, з яких банк проводив списання коштів 20.11.2013р., 27.11.2013р., 2012.2013р., 21.01.2014р., тому таке списання банком коштів не переривало перебігу позовної давності, оскільки не свідчить про визнання відповідачем свого боргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом установлено, що 09 листопада 2005р. між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк» було укладено договір №LVDRAК00050022 від 09.11.2005р., відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 16107,65 доларів США на наступні цілі: купівля автомобіля у сумі 11766,00 доларів США на строк до 09.11.2012р. включно, та на сплату страхових платежів у сумі 4341,65 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,04 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, та зобов»язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Виконання позичальником зобов»язань за даним договором забезпечено заставою автомобіля CHEVROLET AVEO (п.1.3 Договору).

У зв»язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору у нього утворилася заборгованість, що стверджується розрахунком заборгованості (а.с.3-6).

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачами ґрунтуються на Договорі про надання кредиту за №LVDRAК00050022 від 09.11.2005р., відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит на строк до 09.11.2012 року.

Згідно розрахунку позивача, що долучено до позовної заяви, останній платіж позивачем за кредтиним договором будо здійснено 27.03.2009 року, що визнали сторони в судовому засіданні.

З позовом відповідач звернувся до суду 18.08.2016 року, тобто після спливу позовної давності.

Міськрайонний суд обґрунтовано не взяв до уваги посилання позивача на те, що про порушення свого права банк дізнався лише 14.10.2013 року після продажу предмета застави, який було реалізовано за 5629,93 доларів США, оскільки як убачається з розрахунку заборгованості станом на 12.11.2012 року заборгованість за тілом кредиту становила 8988,46 доларів США, за процентами 7 802,75 доларів США, за комісією - 1656,60 доларів США, по пені - 7 193,92 доларів США. Таким чином, враховуючи розмір заборгованості відповідача станом на час закінчення строку дії кредитного договору, позивач міг довідатися про порушення свого права у листопаді 2012 року.

Частиною 1 ст.264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до приписів ч.3 ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності переривався договірним списанням коштів у розмірі 10,01 доларів США у 20.11.2013 р., 10,01 доларів США - 27.11.2013р., 11,77 доларів США - 20.12.2013р., 0,50 долар США - 21.01.2014 р. не обґрунтовані, оскільки банк не вказав з яких саме рахунків проведено списання вказаних коштів. ОСОБА_5 заперечив наявність таких рахунків на його ім»я.

Відповідно до ч.3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідача подав до суду заяву про застосування строку позовної давності 26.11.2016 року (а.с.27).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №LVDRAК00050022 від 09.11.2005 року слід відмовити за спливом позовної давності.

Рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права, обставинам справи, доводи скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів підстав для скасування рішення не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 18.05.2018р.

Головуючий

Судді: