Постанова № 74088149, 11.05.2018, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2814/15-к

Провадження № 1/459/1/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2018 р. Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого судді Рудакова Д.І.,

при секретарі Черник Т.І.,

з участю: прокурора Ватраль Р.В.,

підсудного ОСОБА_1,

захисника підсудного ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.296 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він 15.01.2008р. приблизно о 10год. 30хв. в групі з ОСОБА_3, знаходячись в приміщення кабінету голови Радехівського Товариства мисливців і рибалок, що в м. Радехів по вул. Лопатинська 2/а, безпричинно та з хуліганських спонукань, пристав до єгерів Радехівського ТМІР ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які являються інвалідами третьої групи, де виражаючись в їх адресу нецензурними словами, схопив ОСОБА_5 за верхній одяг, намагаючись нанести удари руками по різних ділянках тіла і, вимагаючи повернути йому його дозвіл на право носіння і зберігання мисливської зброї. На зауваження присутнього там єгеря Радехівського ТМІР ОСОБА_4 припинити хуліганські дії вперто і тривалий час не реагував, а ОСОБА_3, вихопивши при цьому зі стола вказаний дозвіл на ім’я ОСОБА_1 та, перевернувши стіл і крісла службового кабінету, вибіг на вулицю, тимчасово порушивши при цьому нормальну діяльність установи. Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_1, перемістившись на сходову площадку другого поверху, наніс ОСОБА_4 удар кулаком в обличя, після чого вибіг з приміщення Радехівського ТМІР на вулицю. Знаходячись на вулиці поряд приміщення Радехівського ТМІР, ОСОБА_1 наніс декілька ударів руками ОСОБА_5 в область голови, спричинивши останньому закриту черепно-мозкову травму, яка проявилась забоєм головного мозку легкого ступеню важкості, садна на тім’яній ділянці, тобто легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я. Після цього, ОСОБА_1 підбіг до ОСОБА_4, який в цей час затримував ОСОБА_3, де наніс йому удар ногою в обличчя , спричинивши потерпілому ОСОБА_4 закриту черепно-мозкову травму, яка проявилась забоєм головного мозку легкого ступеня та множинні садна тіла, тобто легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я, а ОСОБА_3 наніс при цьому ОСОБА_4 удар кулаком в обличчя, спричинивши йому садно на обличчі.

Оглянувши дану кримінальну справу, суд прийшов до наступних висновків.

У відповідності до ст. 16-1 КПК України на суд покладається функція розгляду справи, недопустимим є покладення на нього невластивих йому функцій.

Згідно ст.281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.368 КПК України 1960р., однобічним або неповним визнається дізнання, досудове чи судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, зясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи. Дізнання, досудове чи судове слідство в усякому разі визнається однобічним і неповним, коли не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 11.02.2005, № 2 "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" передбачено, що згідно ч.1 ст.281 КПК повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні. Якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст.315-1 КПК, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим. За необхідності суд може відкласти її розгляд для витребування додаткових доказів (ст. 280 КПК). Звернути увагу судів на те, що за змістом чинного законодавства виклик і допит нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК, на підтвердження чи спростування позицій сторін допускаються тільки за клопотанням сторін. При цьому судові доручення суд дає лише з метою перевірки й уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства.

Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст.ст. 22,64 КПК України 1960 року не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ст. 368 КПК України 1960 року однобічним або неповним визнається дізнання, досудове чи судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Так, як вбачається із матеріалів справи, 15.01.2008 р. ДІМ Радехівського РВ ГУМВСУ у Львівській області після отримання повідомлення чергового в період часу з 12 год. 05 хв. по 12 год. 45 хв. у кабінеті Товариства мисливців і рибалок був проведений огляд місця події (т.1 а.с.12). У цей же день гр. ОСОБА_1 звернувся в Радехівський РВ ГУМВСУ у Львівській області із заявою про притягнення до відповідальності осіб, які 15.01.2008 р близько 11.00 год. вчинили напад на нього і його брата ОСОБА_3 і побили їх, а гр. ОСОБА_4 із заявою про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 з приводу його дій 15.01.2008 р. (т.1 а.с. 5).

Однак в порушення ч.2 ст. 103 КПК України (1960 р.) в матеріалах справи відсутні будь-які дані про повідомлення прокурора про початок дізнання у цій справі.

Крім того, 05.02.2008 р. ст. дізнавачем Радехівського РВ ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_6 винесено постанову про порушення кримінальної справи по факту хуліганства за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України і прийняття її до свого провадження (т.1, а.с.1).

Згідно вказаної постанови на момент її винесення органом дізнання були встановлені особи, які за його версією вчинили злочин, передбачений ч.2 ст. 296 КК України.

Крім того матеріалами справи стверджується, що в березні 2008 р. цей дізнавач звертався у ВУІТ УМВСУ у Волинській області з вимогами про надання довідки щодо наявності судимостей у ОСОБА_1, ОСОБА_3, в яких підставою для перевірки такої інформації вказав «притягнення до кримінальної відповідальності» (т.1, а.с. 121,122), також свідчить про те, що орган дізнання вважав їх особами, які вчинили злочин.

Однак в порушення вимог ч.1 ст. 104. ч.1 ст. 108 КПК України (1960 р.) постанову про передачу справи слідчому дізнавачем складено лише 22.04.2008 р. (т.1, а.с.127), а не в 10-денний строк після встановлення осіб, які на думку дізнання вчинили злочин, та й в подальшому не передавши справу слідчому після встановлення осіб, які на думку дізнання вчинили злочин, і не зупинивши дізнання, органом дізнання в період з 05.02.2008 р. по 22.04.2008 р. було проведено ряд процесуальних дій, в тому числі спрямованих на збирання доказів.

Також із мотивувальної частини постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 05.02.2008 p., на час винесення цієї постанови орган дізнання прямо зазначив у вказаній постанові, що хуліганство було вчинене ОСОБА_7 у групі з ОСОБА_3, тому з моменту першого їх допиту останнім мав бути наданий доступ до захисника, що зроблено не було.

Матеріалами справи стверджується, що з постановами про призначення судово-медичних експертиз від 11.02.2008 р. (т.1, а.с.78, 85,) та від 11.03.2008 р. (т.1, а.с.92, 100), а також висновками судово-медичних експертиз № 34 і № 35 від 19.02.2008 р. (т.1, ас.81-83, а.с.88-89) та № 156/2008 і № 155/2008 від 11.03.2008 р. (т.1, а.с.95-97, а.с.103-105) підсудні ОСОБА_8 та ОСОБА_3 були ознайомлені лише 28.05.2008 р. (т.1, а.с.79,80,83,84,86,87,90,91,93,94,98,99,101,102,106,107), тобто вже після проведення експертиз та складення висновків експерта, а тому останні були позбавлені можливості скористатись такими своїми процесуальними правами, передбаченими ч.1 ст. 197 КПК України (1960 p.), як заявити відвід експерту (п.1), просити призначити експерта з числа вказаних ними осіб (п.2), давати пояснення експертові (п.4), пред’являти додаткові документи (п.5) чи про постановку перед експертом додаткових питань.

Крім цього, матеріалами справи стверджується, що 24.04.2008 р. справа була прийнята до провадження слідчим СВ Радехівського РВ ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_9, про що ним винесено відповідну постанову (т.1, а.с. 129), а 25.07.2008 р. кримінальна справа прийнята «до переведення» слідчим Радехівського РВ ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_10, який у постанові про прийняття справи до свого переведення (т.1, а.с. 189) вказав, що розслідування цієї справи було йому доручено, однак ні в указаній вище постанові, ні в матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо особи, якою було здійснено передачу справи від одного слідчого до іншого, також будь-яке процесуальне рішення про таку передачу чи доручення про здійснення розслідування іншим слідчим.

Оскільки ч.1 ст. 120 та п.7 ч.1 ст.227 КПК України (1960 р.) передбачено прийняття прокурором рішення про продовження строку досудового слідства, то відповідно до ст. 130 КПК України (1960 р.) рішення прокурора про продовження досудового слідства має оформлятись мотивованою постановою із зазначенням у ній обов’язкових відомостей, передбачених цією нормою.

Як видно з матеріалів справи кримінальна справа відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 порушена 27.05.2008 р., а 25.07.2008 р. слідчим винесено постанову про порушення клопотання про продовження строків досудового слідства (а.с.190), що є порушенням вказаних вище норм законодавства, та й взагалі у матеріалах справа подібна постанова відсутня.

Згідно матеріалів справи 27.05.2008 р. слідчим виділено з кримінальної справи матеріали щодо вимагання хабара потерпілим ОСОБА_5 від обвинуваченого ОСОБА_1 для організації додаткової перевірки (т.1, а.с.134), однак в порушення ч.3 ст. 26 КПК України (1960 р.) слідчий оформив таке виділення постановою про відмову у порушенні кримінальної справи, а не про її виділ.

Крім того, згідно ч.2 ст. 26 КПК України (1960 р.) виділення справи допускається тільки у випадках, які викликаються необхідністю, коли це не може негативно відбиватися на всебічності, повноті і об’єктивності дослідження і вирішення справи.

Однак у випадку даної кримінальної справи такий виділ негативно відбивається на повноті, всебічності і об’єктивності дослідження обставин справи, оскільки обставини щодо вимагання потерпілим ОСОБА_5 хабара від обвинуваченого ОСОБА_1 стосуються відносин, які могли мати місце між ними, можливості неправомірних дій потерпілого по відношенню до нього, а відповідно й причинної зумовленості його мотиву.

Тому необхідність повного, всебічного і об’єктивного з’ясування повідомлених ОСОБА_1 під час досудового розслідування відомостей про вимагання потерпілим ОСОБА_5 у нього хабара випливає й з наведених висновків суду апеляційної інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 на досудовому слідстві неодноразово надавались показання про те, що потерпілий ОСОБА_5 вимагав у нього 200 грн. за знищення складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення і він цю розмову між ними записав на мобільний телефон, а на наступний день вимагав уже 500 грн. (Т.1: а.с.56, а с. 147-зворот, ас.166, а.с.173). Про цей факт в своїх показаннях повідомляв й ОСОБА_3 (Т.1: а.с.64-зворот, а.с.157-взорот_ ас. 169, а.с.171).

Однак, виділивши справу щодо цих обставин, досудове розслідування фактично уникло їх з’ясування. Аудіозапис розмови про який повідомляв ОСОБА_7 слідством не вилучався, доказом у справі не визнавав і не досліджувався, інших слідчих і розшукових дій з метою з’ясування цих обставин не проводилось.

Разом з тим, хоча у вищевказаній постанові слідчий зазначив, що направляє матеріали начальнику Радехівського РВ ГУМВСУ у Львівській області для організації перевірки за цим фактом, однак в матеріалах справи відсутнє будь-яке підтвердження, що такі матеріали дійсно були йому направлені.

Матеріалами справи стверджується, що 27.05.2008 р. слідчим відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за ч.2 ст. 296 КК України щодо подій 15.01.2008 р. (т.1, а.с.136).

09.06.2008 року вказана постанова була скасована прокурором (т.1, а.с. 181-182). Скасовуючи вказану постанову прокурором надано слідчому вказівки встановити особу, яка нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_1 та надати оцінку її діям, а також з’ясувати інші обставини справи.

12.06.2008 року слідчим повторно відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за ч.2 ст. 296 КК України щодо подій 15.01.2008 р. (т.1, а с. 183-184). Постанова мотивована показаннями ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про те, що вони захищались від ОСОБА_1 і ОСОБА_3, тому могли з необережності заподіяти їм тілесні ушкодження, вказавши, що це також підтвердили свідки в своїх показаннях, однак конкретної особи чи осіб, які нанесли ОСОБА_1 виявлені у нього тілесні ушкодження, як цього вимагав прокурор у своїх вказівках, слідчим не встановлено і у цій постанові не зазначено, а таке є порушенням вимог ч.3 ст. 227 КПК України (1960 р.). Також підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_3 в порушення вимог ст. 99 КПК України (1960 р.) про таку відмову не повідомлено.

Досудовим слідством не здійснено повного та всебічного з’ясування обставин події, що мала місце 13.01.2008 р. в лісному масиві, в ході якої свідком ОСОБА_11, який з потерпілим ОСОБА_5, був застрелений собака ОСОБА_1, а в подальшому між ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_5 виникла конфліктна ситуація щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення, а таке має важливе значення для правильного вирішення справи і дослідження обставин події 15.01.2008 р., зокрема в аспекті з’ясування причин конфлікту між обвинуваченими та потерпілими, наявності між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 неприязних відносин на грунті події 13.01.2008 р., намірів обвинувачених під час подій 15.01.2008 р., причинної зумовленості їхнього мотиву.

Крім цього, як видно з опису документів, які знаходяться в кримінальній справі № 125-0375 (том 1) на аркуші справи № 21 зазначено пояснення ОСОБА_12, хоча на цьому аркуші справи наявні пояснення, відібрані в громадянина ОСОБА_11; а.с. 134 – постанова про порушення кримінальної справи, а в наявності на цьому аркуші справи – постанова про відмову в порушенні кримінальної справи; серед опису документів відсутній аркуш справи під №134а, хоча в матеріалах справи такий наявний під назвою «постанова про порушення кримінальної справи»; не в правильній послідовності вшито аркуші протоколу очної ставки від 02.06.2008 року (а.с. 165-167); під номером № 105 (а.с. 191-205) зазначено матеріали обвинувачення, без жодної конкретизації, які саме матеріали обвинувачення входять до цього переліку; також під № 106 (а.с. 206-216) зазначається виконання вимог ст..ст.218 КПК України, знову ж таки без жодної конкретизації, які саме матеріали знаходяться на а.с. 206-216.

Окрім цього, на а.с. 217 в томі 1 міститься обвинувальний висновок, в якому зазначається, що 25.06.2007 року Радехівським РВ УМВСУ по кримінальній справі № 125-0259 порушена кримінальна справа проти ОСОБА_13 за ознаками ч.1 ст.122 КК України, який 20.05.2007 року умисно спричинив середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_14 в с. Сушно Радехівського району (а.с. 41), що жодним чином не стосується даної розглядуваної судом справи. Про це порушення вказувалося прокурору в даній кримінальній справі, яке останнім в ході судового розгляду усунене не було. Окрім цього, на першій сторінці обвинувального висновку, останнє речення не завершено логічно. Суд приходить до висновку, що відсутній певний текст в даному обвинувальному висновку.

Відповідно до ст. 22 КПК України 1960 року слідчий зобов'язаний вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, проте такі вимоги закону органом досудового слідства не виконані, досудове слідство по справі проведено поверхово і однобічно, органом досудового слідства не здійснено слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об'єктивне встановлення вказаних обставин.

Крім того, скасовуючи вирок у цій справі суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі від 22.07.2014 р. (Т.2: а.с. 124-128) вказав про неповне з’ясування судом першої інстанції причин конфлікту між обвинуваченими та потерпілими, як і наявності у діях підсудних наміру вчинити хуліганство.

Суд вичерпав всі надані йому повноваження для всебічного та об'єктивного розгляду даної кримінальної справи впродовж розумного строку.

Тобто, суд вважає, що органом досудового слідства допущена неповнота в дослідженні важливих обставин у справі, а тому беручи до уваги те, що вказана вище неповнота досудового слідства не може бути усунута у судовому засіданні, кримінальна справа підлягає направленню на додаткове розслідування.

На підставі викладеного, керуючись ст. 281 КПК України,-

П О С Т А Н О В И В :

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України повернути керівнику Радехівської місцевої прокуратури для проведення додаткового розслідування.

Скасувати запобіжний захід підсудному ОСОБА_1 - підписку про невиїзд.

В процесі додаткового розслідування, шляхом проведення відповідних слідчих дій, необхідно з'ясувати всі обставини, які вказані в мотивувальній частині постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Львівської області протягом 7 діб з дня її винесення.

Головуючий: Д. І. Рудаков