Ухвала суду № 74087937, 16.01.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2808/16-к

У Х В А Л А

судового засідання

«16» січня 2018 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого-судді Кавацюка В.І.

суддів Свірідової В.В., Едера П.Т.

при секретарі Луців К.І.

з участю: прокурора Гриціва Н.М.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові

клопотання прокурора Гриціва Н.М. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 та клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт,

у с т а н о в и в :

У провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 березня 2013 року за №12013150090000835, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185, ч.5 ст. 186, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 357 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185, ч.5 ст. 186, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 263 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185, ч.5 ст. 186, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 357 КК України, та ОСОБА_4 у кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.

В судовому засіданні прокурор Гриців Н.М. звернувся до суду із клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 на 60 днів, оскільки такий закінчується 18 січня 2018 року, завершити судовий розгляд кримінального провадження до цієї дати є неможливим, а раніше заявлені ризики, які слугували підставою для обрання та продовження ОСОБА_3 такого запобіжного заходу не зменшились.

Захисник ОСОБА_7 16 січня 2018 року подав до суду клопотання, в якому просять змінити своєму підзахисному – обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

В обгрунтування такого клопотання зіслався Галицьким районним судом м. Львова у вересні 2015 року щодо його підзахисного ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому в ході досудового розслідування і судового розгляду судом неодноразово продовжувався.

Згідно ухвал суду підставами для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 є те, що він у складі організованої злочинної групи вчинив ряд кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії особливо тяжких, завершити розгляд кримінального провадження до закінчення терміну тримання під вартою є неможливим, а раніше заявлені ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, та які обгрунтовують обрання ОСОБА_3 такого запобіжного заходу, не зменшились, а також те, що ряд доказів не досліджено і не допитана значна кількість потерпілих та свідків, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження доказів судом унеможливлює застосування стосовно ОСОБА_3 більш м’якого запобіжного заходу.

У відповідності до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання ризикам, які в ній передбачені.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

- тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

- вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого;

- міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

- наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання,

- репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

- майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

- наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

- дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

- наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

- розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обгрунтовуються відповідні обставини.

Оскільки, досудове розслідування в кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_3 завершено, то сторона захисту вважає, що такі ризики як знищення майна та ризик перешкоди правосуддю зникли. Такої думки підтримується Європейський суд з прав людини. Зокрема, в справі «Мамедова проти Росії», 7064/05,1 червня 2006 року, п. 79 Суд зазначив, що на початкових стадіях розслідування ризик втручання заявниці у здійснення правосуддя міг виправдовувати її тримання під вартою. Однак, після того, як докази були зібрані, ця підстава своє значення втратила.

Відповідно до вимог ч. З ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлов проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обгрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду у разі задоволення клопотання про продовження терміну тримання під вартою необхідно чітко зазначати у судовому рішенні про наявність інших підстав або ризиків, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

При винесенні ухвали про продовження терміну тримання під вартою суд зобов’язаний враховувати обставини, перелік яких передбачений ст. 178 КПК України, для оцінки ризиків, які можуть слугувати поряд з підставами, визначеними ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов’язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м’який.

В даному кримінальному провадженні прокурор лише формально перераховує в своїх клопотання ризики без жодного аргументування існування таких, а суд в своїх ухвалах вказує, що такі ризики існують.

Європейський суд з прав людини у справі «Мамедова проти Росії» в п. 74 рішення вказав, що перевіряючи законність та обґрунтованість продовження тримання заявниці під вартою суди незмінно посилались на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування. Однак Суд неодноразово відзначав, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Продовження строку тримання під вартою також не можна застосовувати як передбачення вироку у формі позбавлення волі.

В п. 33 справи «В. проти Швейцарії», 14379/88, 26 січня 1993 року, Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для триманням під вартою. При цьому треба враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв’язки з державою, у якій його переслідували за законом, і його міжнародні контакти.

У відповідності до вимог ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

В п. 17 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Манчіні проти Італії», 44955/98, 2 серпня 2001 року, Суд вказує, що з огляду на їхній вплив та спосіб виконання, обидва запобіжні заходи - тримання під вартою у в’язниці і домашній арешт - були позбавленням волі за змістом підпункту (с) пункту 1 Статті 5 Конвенції з прав людини.

Крім цього, просить врахувати, що обвинувачений ОСОБА_3 має постійне місце проживання, характеризується позитивно, одружений, на утриманні має батька пенсійного віку. Також, 25 квітня 2017 року в ОСОБА_3 від шлюбу народилась донька ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-СГ № 542058.

Заслухавши думку обвинуваченого ОСОБА_3 в підтримання клопотання свого захисника ОСОБА_7, думку обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та їх захисників, які проти задоволення клопотань прокурора про продовження строку тримання під вартою заперечили, а клопотання захисника ОСОБА_7 підтримали, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 слід відмовити, а клопотання захисника ОСОБА_7 слід задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

У відповідності до ч.1 та ч.3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Приписами ст. 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

З обвинувального акту вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 органом досудового слідства обвинувачується у вчиненні в складі організованої групи ряду кримінальних правопорушень, які кримінальним законом віднесені до категорії особливо тяжких. В ході досудового розслідування у вересні 2015 року ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова йому було обрано запобіжний захід у виді взяття під варту, який в подальшому неодноразово продовжувався слідчим суддею цього ж суду, а також ухвалами Шевченківського районного суду м. Львова та такий строк закінчується 18 січня 2018 року.

На даний час обвинувачений ОСОБА_3 утримується під вартою майже два роки і чотири місяці та стороною обвинувачення не наведено доводів, що протягом цього часу з його боку були будь-які спроби перешкоджати проведенню судових засідань, об’єктивно і всесторонньо досліджувати обставини справи, особисто або через інших осіб чинити вплив на потерпілих, свідків чи експертів, а також не наведено доказів продовження існування ризиків, на які постійно покликається сторона обвинувачення, заявляючи клопотання про продовження строку його тримання під вартою.

Крім цього, в матеріалах кримінального провадження наявні документи, з яких вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, має постійне місце проживання та має стійкі соціальні зв’язки.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою. суд також враховує положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та усталену практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою зі спливом певного часу лише наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи.

Підстав вважати, що при зміні обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу на більш м’який він буде ухилятися від виконання процесуальних обов’язків та робити спроби вчиняти дії, які передбачені ч.1 ст.177 КПК України, в даний час суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 181, 184, 194, 195, 196, 371, 372, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання прокурора Гриціва Н.М. про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою – відмовити.

Клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 задовольнити.

Обрати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 19 січня 2018 року запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту терміном на 60 діб з носінням електронного засобу контролю, а саме до 19 березня 2018 року включно.

Зобов’язати обвинуваченого ОСОБА_3:

- з’являтися в судові засідання у даному кримінальному провадженні;

- не залишати місце свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, за винятком випадків виклику в судові засідання в даному кримінальному провадженні;

- носити засіб електронного контролю;

- не відлучатись за межі України та здати в Шевченківський районний суд м. Львова на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну;

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_3 спілкуватись в будь-якій формі з потерпілими та свідками в даному кримінальному провадженні.

Роз’яснити обвинуваченому ОСОБА_3, що у відповідності до ч.5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з’являтись в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних з виконанням покладених на нього зобов’язань та використовувати електронні засоби контролю.

Копію даної ухвали вручити прокуророві, обвинуваченому ОСОБА_3, його захиснику ОСОБА_7 та скерувати в Львівську установу виконання покарань УДПтСУ у Львівській області (№19) і в Шевченківський ВП ГУ НП у Львівській області для відому і виконання.

Головуючий В.І. Кавацюк

Судді П.Т. Едер

ОСОБА_10