Рішення № 74087447, 17.05.2018, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/289/18

2/337/605/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Мурашової Н.А.

за участю секретаря - Голівщук Т.М.

позивачки – ОСОБА_1

представника позивачки – ОСОБА_2

відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_4’ї Володимирівни до ОСОБА_3 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

01.02.2018р. позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що з листопада 2013р. вона стала зустрічатись з відповідачем, при цьому, проживали за різними адресами. 04.09.2014р. вона родила сина ОСОБА_1, біологічним батьком якого є відповідач. Останній знав про її вагітність та народження дитини, іноді приходив до неї, щоб відвідати сина, надавав матеріальну допомогу, але не постійно. Разом з тим, зареєструвати сина на своє ім’я відповідач відмовився, у зв’язку з чим запис про батька дитини було вчинено в порядку ч.1 ст.135 СК України. Відповідно до ст.128 СК України вона має право визначити батьківство відповідача щодо дитини в судовому порядку. Також у зв’язку з тим, що відповідач відмовляється надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, відповідно до ст.180 СК України вона має право на стягнення аліментів на утримання сина і вважає, що відповідач може сплачувати їх в розмірі ј частини з усіх видів свого заробітку.

Просить встановити те, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1, 04.09.2014р.н., та стягнути з відповідача ОСОБА_3 аліменти на утримання сина в розмірі ј частини його заробітку до повноліття дитини. Також просить стягнути усі понесені нею судові витрати.

Ухвалою суду від 02.03.2018р. відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено попереднє судове засідання.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов або зустрічного позову не подав.

В підготовчому засіданні 22.03.2018р. відповідач позов не визнав, позивачка ОСОБА_1 заявила клопотання про проведення судової молекулярно-генетичної експертизи для вирішення питання чи є відповідач ОСОБА_3 біологічним батьком її дитини.

Ухвалою суду від 22.03.2018р. вказане клопотання задоволено, призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, провадження у справі зупинено.

10.05.2018р. до суду надійшов висновок експерта і ухвалою суду від 10.05.2018р. провадження у справі відновлено.

В підготовчому засіданні 17.05.2018р. позивачка ОСОБА_1 заявлений позов підтримала повністю, просить його задовольнити, відповідач ОСОБА_3 позов визнав повністю, пояснив, що з урахуванням висновку експертизи визнає себе батьком дитини та згоден сплачувати аліменти на його утримання.

Відповідно до ч.3 ст.200,з ч.4 ст.206 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення про задоволення позову у випадку визнання позову відповідачемза наявності для того законних підстав.

На підставі викладеного, з урахуванням позиції відповідача, який повністю визнав заявлений до нього позов, суд вважає можливим ухвалити у справі рішення в підготовчому засіданні.

Ухвалюючи рішення суд виходить з того, що 04.09.2014р. народився ОСОБА_1. В свідоцтві про його народження матір’ю записана ОСОБА_4’я Володимирівна, батьком – ОСОБА_5. Запис про батька вчинений на підставі ч.1 ст.135 СК України.

Згідно висновку судової молекулярно-генетичної експертизи №8-573 від 03.05.2018р. ОСОБА_3, 03.12.1987р.н., може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_1, 04.09.2014р.н.. Ймовірність підтвердження батьківства 99,99999%.

Згідно з ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Згідно з ст.180 СК України на батьків покладений обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З’ясувавши повно, всебічно та об’єктивно обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, суд вважає встановленим та доведеним, що відповідач ОСОБА_3 є біологічним батьком народженої у позивачки ОСОБА_1 сина ОСОБА_1 і як батько зобов’язаний утримувати свою дитину до досягнення повноліття.

Вказані обставини повністю визнаються відповідачем ОСОБА_3, тому не підлягають доведенню іншими належними та допустимим доказами.

Крім того, відповідачем визнається заявлений позивачкою розмір аліментів, які вона просить стягнути на утримання сина, а саме в розмірі ј частини з усіх видів заробітку відповідача.

Виходячи з конкретних обставин справи, наданих суду доказів, суд вважає, що визнання позову відповідачем не суперечить вимогам діючого законодавства, не порушує чиї-небудь права, свободи та інтереси.

Таким чином, позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позивачка була звільнена від сплати судового збору за подання до суду позову про стягнення аліментів, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 704,80грн..

Разом з тим, беручи до уваги, що позивачка сплатила судовий збір за позовні вимоги про визнання батьківства в сумі 704,80грн., суд вважає необхідним на підставі ст.141 ЦПК України стягнути вказану суму з відповідача на користь позивачки.

Крім того, відповідно до ст.139,141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки в рахунок повернення витрат на оплату судової молекулярно-генетичної експертизи 7614,00грн., здійснення яких підтверджується рахунком експертної установи та квитанцією банківської установи.

Керуючись ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,200,206,258,263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4’ї Володимирівни до ОСОБА_3 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини – задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_3, 03.12.1987р.н., місце реєстрації: АДРЕСА_1, батьком ОСОБА_1, 04.09.2014р.н.

Стягнути з ОСОБА_3, 03.12.1987р.н., РНОКПП суду невідомий, місце реєстрації: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_4’ї Володимирівни, 22.06.1989р.н., РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_2, аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1, 04.09.2014р.н., в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.02.2018р. і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_3, 03.12.1987р.н., РНОКПП суду невідомий, місце реєстрації: АДРЕСА_1, на користь держави (стягувач – Державна судова адміністрація України, 01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, р/р31215256700001 в ГУ ДКСУ у м.Києві, МФО 820019, отримувач - ГУК у м.Києві, код ЄДРПОУ 37993783, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 704,80грн.

Стягнути з ОСОБА_3, 03.12.1987р.н., РНОКПП суду невідомий, місце реєстрації: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_4’ї Володимирівни, 22.06.1989р.н., РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_2, в рахунок повернення судових витрат по сплаті судового збору в сумі 704,80грн. та по сплаті витрат на проведення судової молекулярно-генетичної експертизи в сумі 7614,00грн., усього 8318,80грн. (вісім тисяч триста вісімнадцять гривень 80 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18.05.2018р.

Суддя Н.А.Мурашова

17.05.2018