Постанова № 74087358, 16.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 333/3532/17 Головуючий у 1 інстанції: Боровікова А.І.

Провадження № 22-ц/778/472/18 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«16» травня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Путій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2016 року визнано протиправними дії УПСЗН Запорізької міської ради по Комунарському району щодо недоплати разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої ст. 13 ч.5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2016 рік. Стягнуто з УПСЗН Запорізької міської ради по Комунарському району на його користь недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше сплачених.

Станом на день подання позову зазначена постанова Комунарського районного суду м. Запоріжжя не виконана.

Вважає, що протиправними діями Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району йому спричинено моральну шкоду, яка виражається у погіршенні здоров'я через переживання, які викликані неможливістю тривалий час отримати щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у повному, встановленому законом розмірі, в нього з'явилися приступи головного болю, почав різко підвищуватись тиск, він постійно перебуває у пригніченому настрої. Завдана моральна шкода також полягає у моральних стражданнях та переживаннях у зв'язку з порушенням конституційних прав та гарантій щодо отримання гарантованих законом виплат, а саме належної щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, необхідності відстоювати в судах своє право. Моральну шкоду оцінює в розмірі 30 000 грн.

На підставі зазначеного просив стягнути з Державної казначейської служби України на його користь моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з .1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2016 року визнано протиправними дії УПСЗН Запорізької міської ради по Комунарському району щодо недоплати ОСОБА_3 разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2016 рік. Стягнуто з УПСЗН Запорізької міської ради по Комунарському району, на користь ОСОБА_3 недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 р. в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше сплачених.

Позивач, як на підставу позовних вимог, посилається на положення ст. ст. 48,56 Конституції України, а також на ст. ст. 1173 та 1174 ЦК України щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Стаття 56 Конституції України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи. Відсутність хоча б однієї складової виключає обов'язок по відшкодуванню шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обов'язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. А у випадку відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України, незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Відповідно до ст.57 ЦПК України в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення суду доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ч. 1 ст. 77 ЦПК України в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення суду належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення суду передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Аналогічні норми містять ст.ст. 76, 77, 81 ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди, понесених моральних страждань, та не доведено наявність такої шкоди, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вину останнього в її заподіянні, розрахунок грошової суми компенсації.

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги є повторенням позовної заяви, доводам якої надана належна оцінка в рішенні суду першої інстанції, та додаткового правового аналізу не потребують.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 травня 2018 року.

Головуючий

Судді: